Рішення

від 13.11.2018 по справі 826/14212/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2018 року № 826/14212/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орбел Скорта до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Орбел Скорта (далі по тексту - позивач, ТОВ Орбел Скорта ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило зобов'язати відповідача зарахувати на електронний рахунок ПДВ ТОВ Орбел Скорта податковий кредит за вересень 2014 року у розмірі - 407819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, податковий орган не зарахував на електронний рахунок ТОВ Орбел Скорта 37515000282768 у Казначействі України (ел. адм. подат.), що відкрито 04.07.2016 суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі - 407 819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн., чим, на думку позивача, було порушено його права та законні інтереси, оскільки Товариство фактично було позбавлено можливості розпоряджатися вказаними коштами, реєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних у межах вказаних сум.

Представник позивача Давідкова К.О. в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача Кульков В.С. у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, крім того надав суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що згідно з п. 200 1 .4 ст. 200 1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти лише з поточного рахунку такого платника або з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому п. 43.4 ст. 43 ПК України. При цьому, на суму поповнення рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з поточного рахунку платника відбувається збільшення реєстраційної суми відповідно до п. 200 1 .3 ст. 200 1 .

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представники сторін заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 05.09.2014 позивач зареєстрований платником ПДВ.

22.09.2014 рішенням ДПІ у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві №464/26-55-18-09-29 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ Орбел Скорта . У подальшому ДПІ у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві відмовилось реєструвати податкову декларацію ТОВ Орбел Скорта з ПДВ за жовтень 2014 року.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2015 у справі №826/15817/14 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 22.09.2017 № 464/26-55-18-09-29 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Орбел Скорта , яка набрала законної сили 19.01.2016.

Також, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2016 у справі №826/9908/15 визнано протиправним рішення ДПІ у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про відмову позивачу у прийнятті декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період жовтень 2014 року, викладене у листі №28683/10/26-55-18-04 від 25.11.2014 та визнано прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року ТОВ Орбел Скорта 17.11.2014 о 17:03:56. Вказана постанова набрала законної сили 15.08.2016.

Як зазначає позивач у своєму позові, протягом періоду судового оскарження вказаних вище рішень податкового органу відбулась зміна законодавства України із питань адміністрування ПДВ. Зокрема, Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість впроваджено систему електронного адміністрування ПДВ.

Згідно з п. 5 вказаного Порядку (у редакції, яка діяла протягом періоду судового оскарження неправомірних рішень податкового органу) електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. У такому реєстрі зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку та дата реєстрації його платником податку.

Оскільки Товариство було виключене із реєстру платників ПДВ внаслідок неправомірного рішення податкового органу, електронний рахунок позивачеві із незалежних від нього обставин було зареєстровано тільки 04.07.2016 після виконання податковим органом рішення суду та відновлення реєстрації ТОВ Орбел Скорта платником ПДВ.

04.07.2016 відповідно до електронного повідомлення про взяття рахунків на облік в органах ДФС України за даними, отриманими від банків та інших фінансових установ - ТОВ Орбел Скорта відкрито електронний рахунок 37515000282768 у Казначействі України (ел. адм. подат.).

14.07.2016 після відкриття вказаного вище рахунку електронного адміністрування ПДВ позивач подав декларації з податку на додану вартість за всі податкові періоди, починаючи із 2014 року по 2016 рік за формою, яка діяла станом на липень 2016 року. Такі декларації були прийняті податковим органом, що підтверджується відповідними квитанціями.

Водночас, матеріалами справи встановлено, що податковий орган не зарахував на електронний рахунок позивача 37515000282768 у Казначействі України (ел. адм. подат.), що відкрито 04.07.2016 суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі - 407 819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн.

З метою усунення порушень своїх прав та законних інтересів 10.04.2018 ТОВ Орбел Скорта направлено до ГУ ДФС у місті Києві заяву вих. №10/04-01, в якій позивач просив зарахувати на електронний рахунок суми ПДВ за вересень 2014 року у розмірі - 407819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн.

30.05.2018 ТОВ Орбел Скорта отримано лист №22064/10/26-15-12-01-18 від 11.05.2018, у якому відповідач відмовився добровільно усунути існуючі порушення прав та законних інтересів позивача.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, вважаючи її такою, що порушує права та законні інтереси ТОВ Орбел Скорта , позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Починаючи з 01.07.2015 реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних здійснюється виключно у межах суми ПДВ, на яку платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних, яка обчислюється за формулою, встановленого пунктом 2001.3 статті 200 1 розділу V ПК України та пунктом 9 Порядку № 569.

Відповідності до п. 200 1 .1 ст. 200 1 ПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість від 16.07.2015 №643-VIII, який набрав чинності з 29.07.2015) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з 200 1 .2 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість (далі по тексту - Порядок № 569), яка визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з пунктом 2 вищевказаного Порядку рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Пунктом 9 1 Порядку № 569 встановлено, що сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 р., задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, та залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.

Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 1 лютого 2015 р., в якому воно прийняте.

ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення.

Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.

Відповідно до п. 9 2 Порядку №569 після закінчення перехідного періоду, зазначеного у пункті 1 цього Порядку:

1) ДФС автоматично збільшує розмір суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначеної відповідно до пункту 9 цього Порядку, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/ чотири квартали, та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення.

Сума такого збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку ДФС шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком з урахуванням середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/чотири квартали, станом на дату перерахунку.

На запит платника податку ДФС інформує його про результати такого перерахунку шляхом надсилання електронного повідомлення;

2) сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку.

На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету в звітному (податковому) періоді, або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному (податковому) періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку вважаються погашеними.

Згідно з пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України встановлено, що 1 липня 2015 року зареєстрованим платникам податку автоматично збільшується розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу, на суму середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/4 квартали.

Така сума збільшення щокварталу підлягає автоматичному перерахунку з урахуванням показника середньомісячного розміру сум податку, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних (податкових) місяців/4 квартали, станом на дату такого перерахунку. Такий перерахунок здійснюється шляхом віднімання суми попереднього збільшення та додавання суми збільшення згідно з поточним перерахунком.

Суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу. На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість вважаються погашеними.

Законом України від 16.07.2015 №643 були внесені зміни до пункту 2001.3 ст. 2001 ПК України згідно з якими платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (УНакл), обчислену за такою формулою: УНакл = УНаклОтр + УМитн + УПопРах - УНаклВид - УВідшкод - УПеревищ, де:

- УНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- УМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України;

- УПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

- УНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- УВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

- УПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року.

Під час обрахунку показників УНаклОтр та УНаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників УНаклОтр, УНаклВид та УМитн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

Під час обрахунку суми УНакл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Законом №643 пункт 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення вказаного Кодексу також викладений в іншій редакції.

Так, підпунктами 2 та 4 пункту 34 встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності зазначеним Законом зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом:

- протягом третього робочого дня після дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість на суму залишків коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на початок такого дня за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200 1 .6 статті 200 1 цього Кодексу. До 31 липня 2015 року/20 серпня 2015 року сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зменшується на суму податкових зобов'язань, задекларованих за звітний (податковий) період за червень 2015 року/II квартал 2015 року (підпункт 2);

- до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Суми такого від'ємного значення можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку (підпункт 4).

Враховуючи, що із об'єктивних причин, зазначених вище, подача декларацій позивача із ПДВ відбулась після 01.07.2015, останній вже не мав можливості відобразити суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Сама форма податкової декларації із податку на додану вартість, яка діяла станом на липень 2016 року вже не передбачала графи, у якій позивач міг відобразити відповідні відомості, а саме перенести законний податковий кредит за вересень 2014 року у розмірі - 407 819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн. на свій електронний рахунок.

Відповідна редакція податкової декларації була затверджена Наказом Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності , який втратив свою чинність 01.02.2016.

На даний час форма податкової декларації затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та не містить відповідних відомостей для зарахування на електронний рахунок платника податків грошові суми ПДВ, на які має право платник податків до введення електронних рахунків.

Як наслідок усіх вищезазначених обставин податковий орган не зарахував на електронний рахунок позивача 37515000282768 у Казначействі України (ел. адм. подат.), що відкрито 04.07.2016 суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі - 407 819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн., чим було порушено права та законні інтереси Товариства, оскільки його фактично було позбавлено можливості розпоряджатися вказаними коштами, реєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних у межах вказаних сум.

Також, слід зазначити, що у зв'язку з внесеними змінами до декларації та не зарахування податкового кредиту за вересень 2014 року у розмірі - 407819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн. у ТОВ Орбел Скорта фактично виникало подвійне оподаткування, що полягає у наступному.

Так, позивач для реєстрації своїх податкових зобов'язань вимушений був вносити на рахунок електронного адміністрування ПДВ грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 95 від 15.07.2016 на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 207 від 31.10.2017 на суму 3000,00 грн.;

- платіжне доручення № 232 від 15.01.2018 на суму 1500,00 грн.;

- платіжне доручення № 247 від 14.03.2018 на суму 4800,00 грн.

Всього на електронний рахунок адміністрування податків внесено 11300,00 грн.

Слід зазначити, що дані кошти, які внесені на електронний рахунок адміністрування ПДВ, жодним чином не відображаються в податкових деклараціях.

Саме тому, при подачі податкових декларацій ТОВ Орбел Скорта - кошти податковим органом списувались з електронного рахунку, а також з податкового кредиту, який відображено в податкових деклараціях, але не перераховано податковим органом на електронний рахунок адміністрування ПДВ за вересень 2014 року у розмірі - 407819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн.

Як наслідок у Товариства виникло подвійне оподаткування, фактично ТОВ Орбел Скорта одночасно із списанням коштів платило ПДВ за одну і ту саму операцію по 2 рази.

Таким чином, проаналізувавши все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на зарахування податкового кредиту на електронний рахунок адміністрування ПДВ за вересень 2014 року у розмірі - 407819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17422,00 грн.

Також, на думку суду, податковий орган, допустивши вказану протиправну бездіяльність, а саме не зарахування на електронний рахунок позивача 37515000282768 у Казначействі України (ел. адм. подат.), що відкрито 04.07.2016 суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі - 407 819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17 422,00 грн., порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.

Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)).

На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 70 - 72, 139, 241 - 247, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Орбел Скорта (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37, код ЄДРПОУ 34478805) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю .

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві зарахувати на електронний рахунок адміністрування ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю Орбел Скорта 37515000282768 Казначейство України, МФО 899998 податковий кредит за вересень 2014 року у розмірі - 407 819,00 грн. та за січень 2015 року у розмірі 17 422,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Орбел Скорта (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 37, код ЄДРПОУ 34478805) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 378,61 (шість тисяч триста сімдесят вісім) гривень 61 коп. за рахунок Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко