Рішення

від 14.11.2018 по справі 826/8465/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2018 року № 826/8465/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2017р. ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хавас Інгейдж Україна (надалі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києва (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2017 №№0001901402, 0001891402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2017 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 19.10.2017, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податку на додану вартість та податку на прибуток є хибними , базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує з тих підстав, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

За наслідками розгляду справи в судовому засіданні 22.05.2018, керуючись положеннями ч.3 ст.194 КАС України, суд протокольно ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні, відповідно до поданої сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності та проведення судового засідання.

12 жовтня 2018 до суду надійшло клопотання позивача про залучення додаткових письмових доказів до матеріалів справи, копії яких направлені позивачем відповідачу.

Вказане клопотання подано з дотриманням вимог ч.9 ст.79 КАС України, внаслідок чого суд вважає за можливе взяти до уваги додатково надані позивачем письмові докази.

В той же час, оскільки станом на 12.11.2018 відповідачем до суду не надано власних письмових пояснень та міркувань щодо додатково наданих позивачем письмових доказів, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2017 відповідачем на підставі акта перевірки №85/26-15-14-02-02/38536556 від 17.03.2017, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0001891402, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 188.1, 187.1, 201.4, 201.6, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 10 183 448 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 8 146 758 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 036 690 грн;

- 0001901402, яким позивачу за порушення п.п.134.1.1, 151.1, 138.1, 138.2, 138.5.1 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 5 415 321 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 4 543 965 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 871 356 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Три Лайн Студіо , ТОВ Промо Технолоджис , ТОВ Стайліка , ТОВ Три Д Продакшн , ТОВ Маркетинг Експерт , ТОВ Артс Центр , ТОВ Аркнет (надалі - Контрагенти).

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, вбачається контролюючому органу з огляду на:

1) відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних умов (трудових, технічних) для провадження господарської діяльності;

2) відсутність контрагентів позивача за адресами місцезнаходження;

3) порушення норм податкового законодавства контрагентами-постачальниками прямих контрагентів позивача, тобто особами, з яким позивач безпосередньо у господарські взаємовідносини не вступав;

4) наявність порушених кримінальних проваджень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України щодо незаконної діяльності суб'єктів господарювання-третіх осіб в ланцюгу постачання, з яким позивач у взаємовідносини не вступав.

Також контролюючий орган посилається на те, що фізичні особи, які зазначені в наданих до перевірки фото звітах, відповідно до Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, не є працівниками позивача або його контрагентів; позивачем до перевірки не надано документів, згідно яких можливо встановити найменування рекламних акцій, ПІБ учасників, місця проведення, періоду і часу проведення, найменування замовника, за замовленням якого здійснювались рекламні заходи.

Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однією з обставин, на яку посилається суб'єкт владних повноважень та яка була покладена в основу прийняття оскаржуваних ППР, стала наявність порушених кримінальних проваджень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України щодо незаконної діяльності суб'єктів господарювання-третіх осіб в ланцюгу постачання, з яким позивач у взаємовідносини не вступав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

За таких обставин, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності діяльності контрагентів позивача, яка (фіктивність), встановлена в акті перевірки з огляду на наявність порушених кримінальних проваджень за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України щодо незаконної діяльності суб'єктів господарювання-третіх осіб в ланцюгу постачання, з яким позивач у взаємовідносини не вступав, не сприймаються судом, як преюдиційна обставина, відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, акт перевірки не містить в собі інформації про існування вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагентів позивача або безпосередньо посадових осіб позивача, було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Враховуючи викладене, наявність порушених кримінальних справ стосовно третіх осіб, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, на переконання суду, не може бути покладена в основу прийняття контролюючим органом рішень, якими позивачу збільшуються суми грошових зобов'язань за наслідками його взаємовідносин з прямими контрагентами-постачальниками.

Окружний адміністративний суд міста Києва також відхиляє посилання відповідача на відсутність контрагентів позивача за адресами місцезнаходження та порушення норм податкового законодавства контрагентами-постачальниками/особами, з яким позивач безпосередньо у господарські взаємовідносини не вступав, адже в розумінні ст.16 Податкового кодексу України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Посилання контролюючого органу на відсутність у вказаних вище контрагентів позивача необхідних умов (трудових, технічних) для провадження господарської діяльності, а також на те, що фізичні особи, які зазначені в наданих до перевірки фото-анкетах, відповідно до Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб (ф.1-ДФ), не є працівниками позивача або його контрагентів, не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, адже специфіка рекламних послуг не виключає можливості залучення третіх осіб до надання ними послуг/виконання робіт з укладенням відповідного цивільно-правового (не трудового) договору.

Посилання контролюючого органу на лист ТОВ Метро кеш енд Кері Україна (а.с.8 том 11), відповідно до якого останній протягом 2014-2016 років не мав договірних відносин з позивачем та Контрагентами, судом відхиляються, з огляду на обмеження, встановлені абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом, надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу з приводу не підтвердження позивачем під час проведення контрольного заходу фактичності виконання рекламних послуг спірними контрагентами з огляду на відсутність документів, згідно яких можливо встановити найменування рекламних акцій, ПІБ учасників, місця проведення, періоду і часу проведення, найменування замовника, за замовленням якого здійснювались рекламні заходи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

В контексті наведеного, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Так, рекламні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут.

В той же час, документами, що підтверджують фактичне отримання рекламних послуг, можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , звіти про надані (отримані) рекламні послуги, в яких мають бути викладені результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники, а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на рекламні послуги при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту, необхідне доведення безпосереднього зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спору щодо правомірності формування платником податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається, як вже зазначалось, на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Разом з цим, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з надання (отримання) рекламних послуг, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ Три Лайн Студіо , ТОВ Промо Технолоджис , ТОВ Стайліка , ТОВ Три Д Продакшн , ТОВ Маркетинг Експерт , ТОВ Артс Центр , укладено ряд однотипних договорів про виконання робіт/надання послуг, за змістом яких виконавець (відповідний контрагент) зобов'язується виконати роботи/надати послуги з: розроблення рекламних матеріалів, розміщення, розповсюдження рекламної продукції; проведення рекламних та маркетингових акцій та інших заходів рекламно-інформаційного характеру; інші рекламні послуги, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи/послуги.

Належним чином завірені копії вказаних договорів по взаємовідносинам позивача з ТОВ Три Лайн Студіо (а.с185-191 том 1), ТОВ Маркетинг Експерт (а.с. 2-6 том 2), ТОВ Промо Технолоджис (а.с. 73-78 том 2), ТОВ Стайліка (а.с.132-137 том 2), ТОВ Артс Центр (а.с. 155-160 том 2), ТОВ Три Д Продакшн (а.с.207-212 том 2), долучено позивачем до матеріалів справи.

Як самостійно зазначає позивач згідно письмових пояснень (а.с.10 том 4), необхідність укладення вказаних вище договорів зі спірними контрагентами була обумовлена необхідністю виконання позивачем робіт/послуг рекламного характеру на користь первинних замовників: ТОВ БСХ Побутова техніка , ПзІІ Імперал Тобако Юкрейн , ПАТ Монделіз Україна , ІП Кока-Кола Беверіджис Україна , ТОВ Тібідаблюей Україна , ТОВ з ІІ Кімберлі-Кларк Україна .

Тобто, суть вказаної господарсько-правової схеми надання рекламних послуг, свідчить на користь того, що позивач по взаємовідносинам з первинними замовниками, виступав в якості підрядника, а спірні контрагенти - в якості субпідрядників, залучених позивачем, адже у позивача відсутній господарський та матеріальний інтерес на вчинення рекламних акцій товарів ТОВ БСХ Побутова техніка , ПзІІ Імперал Тобако Юкрейн , ІП Кока-Кола Беверіджис Україна , тощо, у власних цілях (позивач не є розповсюджувачем/реалізатором таких товарів).

Проаналізувавши надані позивачем документи по взаємовідносинах з первинними замовниками, судом встановлено, що відповідно до договору з додатками та акту прийому-передачі послуг (а.с.33-58, 161-162 том 4), позивачем надано ТОВ БСХ Побутова техніка послуги щодо інформування кінцевих споживачів продукції Замовника про технічні властивості та переваги продукції ТМ Бош , ТМ Зелмер в період з 01.06.2014-31.07.2014, а також послуги щодо розповсюдження інформації про товари вказаних марок.

Відповідно до договору з додатками та акту прийому-передачі послуг (а.с.59-69 том 4) по взаємовідносинах позивача з ПзІІ Імперал Тобако Юкрейн , останньому надано інформаційно-консультаційні послуги шляхом організації та проведення консультацій для зацікавленого кола осіб споживачів - потенційних покупців продукції ТМ Прима Срібна .

Відповідно до договорів з додатками та актів прийому-передачі послуг (а.с.70-79, 127-194 том 4) по взаємовідносинах позивача з ПАТ Монделіз Україна , останньому надано інформаційно-консультаційні послуг, пов'язані з просуванням товарів торгових марок замовника - Корона , Люкс , Carte Noire , Milka , Dirol , тощо.

Відповідно до договорів з додатками та актів прийому-передачі послуг (а.с.80-99, 195-196, 199-207 том 4) по взаємовідносинах позивача з ІП Кока-Кола Беверіджис Україна , останньому надано послуги з організації та проведення рекламного заходу - Рекламної акції під назвою Кока Кола. Щодня. 2014 подарунків! ; маркетингові послуги Rich Kids Metro , послуги щодо підготовки до проведення рекламно-інформаційного заходу під назвою Час дарувати радість , тощо.

Аналогічним чином, зі змісту наданих позивачем до матеріалів справи договорів та первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах позивача з іншими первинними замовниками рекламних акцій, є можливим встановити суть та зміст наданої рекламної послуги, а додатки до договорів позивача з первинними замовниками, дають можливість встановити місце проведення, адресу та графік проведення позивачем рекламних акцій.

В той же час, надані позивачем до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи по взаємовідносинам зі спірними контрагентами ТОВ Три лайн студіо (а.с. 213-234 том 1), ТОВ Маркетинг Експерт (а.с. 7-70 том 2), ТОВ Промо Технолоджис (а.с. 79-130 том 2), ТОВ Стайліка (а.с.138-153 том 2), ТОВ Артс Центр (а.с. 161-169 том 2), ТОВ Три Д Продакшн (а.с.213-268 том 2), а також Звіти (а.с.1-250 том 13, а.с.1-188 том 14) про надання послуг до всіх без виключення актів наданих послуг, дають можливість встановити причинно-наслідковий зв'язок між послугами, що надані позивачу цими контрагентами по відношенню до рекламних послуг, що надані позивачем первинним замовникам.

Зокрема, надані до актів здачі-прийняття робіт Звіти про виконання рекламних послуг конкретизують, які саме рекламні послуги виконувались, виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання, як то визначено в актах наданих послуг по взаємовідносинах позивача з первинними замовниками.

Так, наприклад, відповідно до акту здачі-приймання робіт №ТЛ-0000211 (а.с.213 том 1), зазначено про надання ТОВ Три лайн Студіо позивачу послуг з організаційного та технічного супроводу проведення рекламного заходу.

Відповідно до Звіту про надання послуг до даного акту, контрагентом було забезпечено наявність рекламно-інформаційних та інших додаткових матеріалів для організації та проведення рекламного заходу ТМ Belvita Добрий ранок .

Аналогічним чином, наприклад, акти МЕ-0000003 (ТОВ Маркетинг Експерт , а.с.9 том 2), ПТ-0000130 (ТОВ Промо Технолоджис , а.с.105 том 2), СТ-82405 (ТОВ Стайліка , а.с. 142 том 2), тощо, містять інформацію про Послуги з проведення рекламних заходів на території України , а звіти до вказаних актів ідентифікують з прив'язкою до часу та місця проведення рекламного заходу його суть, як то: 1) з метою популяризації торгових марок було здійснено проведення спеціального виставкового заходу алкогольної продукції ТМ Jameson , Absolut , Olmeca - дегустації, з метою інформування потенційних споживачів в приміщенні клубу Будда бар (м. Київ, вул. Хрещатик, 40) та клубу Делюкс в м. Києві по вул. Грушевського 3 (звіт до акту МЕ-0000003); 2) розповсюдження рекламної продукції ТМ Belvita , включаючи залучення персоналу, організацію логістики на точках проведення акції, перелік яких зазначено в звіті (звіт до акту №ПТ-0000130 від 29.08.2014); 3) розповсюдження рекламної продукції ТМ КОРОНА , включаючи залучення персоналу, на точках проведення акції, перелік яких зазначено в звіті (звіт до акту №СТ-82405 від 24.05.2016).

Одночасно, стосовно доцільності залучення інших осіб, для надання рекламних послуг, а також неможливості здійснення таких послуг самостійно, позивачем зазначено, що станом на кінець перевіряємого періоду (30.06.2016), загальна чисельність працюючих осіб становила до 24 осіб, внаслідок чого суб'єкт господарювання фізично не міг виконати весь об'єм рекламних послуг на користь первинних замовників власними силами, що й обумовило необхідність залучення субпідрядників.

Суд вважає за можливе погодитись з обґрунтованістю вказаних доводів позивача, адже як зазначено в п.2.9 акту перевірки, чисельність працюючих ТОВ Хавас Інгейдж Україна станом на 30.06.2016 дійсно становила 24 особи.

Додатково суд приймає до уваги надані позивачем до матеріалів справи договори та акти приймання-передачі виконаних послуг, по взаємовідносинам позивача з операторами/власниками торгівельних мереж Велика кишеня , Еко Маркет , Караван , Мегамаркет , які розцінюються судом як опосередковані докази виконання рекламних акцій в інтересах первинних замовників у вказаних вище торгових мережах, шляхом залучення до проведення рекламних акцій Контрагентів.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання податкових вигод у формі податкового кредиту та витрат за наслідками документального оформлення господарських операцій з ТОВ Три лайн студіо , ТОВ Маркетинг Експерт , ТОВ Промо Технолоджис , ТОВ Стайліка , ТОВ Артс Центр , ТОВ Три Д Продакшн .

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Аркнет , суд зазначає наступне.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з вказаним контрагентом на суму 107 545 грн, оскільки у ТОВ Аркнет наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість вказаних доводів контролюючого органу, з урахуванням наступного.

27 лютого 2015 року між позивачем (замовник) і ТОВ Аркнет (виконавець) укладеного договір надання послуг №27/02-15 (а.с.171-174 том 2), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання за завданням замовника надати послуги з розміщення будь-якими засобами, зокрема: виготовлення на основі наданих замовником оригінал-макетів (тиражування); розповсюдження та розміщення матеріалів (листівок, плакатів, буклетів, тощо), про продукцію замовника та/або клієнтів замовника на різних видах носіїв, проведення досліджень; розробка медіа-планів; інші послуги за згодою сторін.

Відповідно до додатків до договору (а.с.175-182 том 2), ТОВ Аркнет взяло на себе зобов'язання виготовити для позивача рекламну продукцію (декор для оформлення алярм воріт, стопери, ростові фігури, магнітні кріплення, тощо) торгових марок Карт Нуар та Якобс .

Тобто, вказаний контрагент не надавав позивачу будь-яких рекламних послуг, натомість за замовленням позивача виготовляв різноманітну рекламну продукцію.

Передача вказаної рекламної продукції оформлена між сторонами видатковими накладними; послуги з доставки товару контрагентом до позивача оформлено відповідними актами здачі-приймання робіт. Належним чином завірені копії вказаних документів долучено позивачем до матеріалів справи (а.с.183-204 том 2).

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за можливе погодитись з фактичністю виготовлення ТОВ Аркнет рекламної продукції торгових марок Карт Нуар та Якобс та одночасно з використанням позивачем вказаної продукції в рамках власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, оскільки відповідно до договорів, додаткових угод, актів приймання наданих послуг, адресних програм із визначенням міста, місця, періоду проведення, адреси, розрахунку вартості рекламних послуг (а.с.103-117, 229-246 том 5), позивачем надано рекламні послуги ПрАТ Якобс Україна щодо товарів торгових марок Карт Нуар та Якобс .

Оскільки фактичність надання позивачем рекламних послуг на користь ПрАТ Якобс Україна , контролюючим органом не заперечується, є можливим погодитись з наявністю причинно-наслідкового зв'язку між виготовленням ТОВ Аркнет для позивача рекламної продукції торгових марок Карт Нуар та Якобс та наданням позивачем рекламних послуг ПрАТ Якобс Україна з використанням виготовленої ТОВ Аркнет рекламної продукції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, контролюючий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносин не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних/актів виконаних робіт (наданих послуг), дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача збільшувались/зменшувались суми грошових зобов'язань по ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності на підставі зазначених вище досліджених судом господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2017 №№0001901402, 0001891402 , складені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 233981,52 грн (двісті тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят одну грн 52 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38536556, адреса: 04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВОЗДВИЖЕНСЬКА, будинок 41).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович