Рішення

від 14.11.2018 по справі 826/11131/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 14 листопада 2018 року                                                                           № 826/11131/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали адміністративної справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехкомплекс» до                 Головного управління ДФС у Київській області про              визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехкомплекс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року №0063945401. В   обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем порушено строки проведення перевірки. Крім того, будь-які вимоги відповідача, що виникли до 04 травня 2015 року є необґрунтованими, оскільки в межах адміністративної справи №810/1280/15 аналогічні позовні вимоги вже розглядалися. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехкомплекс» залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. 04 вересня 2018 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, у порядку ст.76, ст.102 Податкового кодексу України посадовою особою Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість згідно податкових декларацій, результати якої оформлено актом перевірки від 04 травня 2018 року №290/10-36-54-01/23576464 (далі по тексту – акт перевірки). Перевіркою встановлено, що в порушення п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 30750,34 грн. за травень 2014 року, кількість днів затримки -345, 357, 416, 451; в сумі 8642,00 грн. за червень 2014 року, кількість днів затримки – 421, 427, 481; в сумі 22068,00 грн. за липень 2014 року, кількість днів затримки – 449, 477; в сумі 13473,00 грн. за серпень 2014 року, кількість днів затримки – 447; в сумі 3708,00 грн. за вересень 2014 року, кількість днів затримки – 417, 447; в сумі 10220,00 грн. за листопад 2014 року, кількість днів затримки – 386, 419, 454; в сумі 10192,00 грн. за грудень 2014 року, кількість днів затримки – 537; в сумі 10241,00 грн. за січень 2015 року, кількість днів затримки – 506, 539; в сумі 14881,00 грн. за лютий 2015 року, кількість днів затримки – 511; в сумі 91579,00 грн. за березень 2015, кількість днів затримки – 480, 509, 539, 571, 600; в сумі 3691,00 грн. за серпень 2015 року, кількість днів затримки – 447; в сумі 22309,00 грн. за жовтень 2015 року, кількість днів затримки – 386; в сумі 11653,00 грн. за лютий 2016 року, кількість днів затримки – 296, 330, 386; в сумі 7973,00 грн. за березень 2016 року, кількість днів затримки – 355; в сумі 97,00 грн. за січень 2017 року, кількість днів затримки – 279; в сумі 21243,00 за лютий 2017 року, кількість днів затримки – 251; в сумі 23795,00 грн. за червень 2017 року, кількість днів затримки – 129; в сумі 163,00 грн. за липень 2017 року, кількість днів затримки – 98; в сумі 10525,00 грн. за вересень 2017 року, кількість днів затримки – 37; в сумі 7908,00 грн. за жовтень 2017 року, кількість днів затримки – 6; в сумі 49089,92 грн. за грудень 2017 року, кількість днів затримки – 16, 21, 43; в сумі 4997,00 грн. за січень 2018 року, кількість днів затримки – 12, 41. В порушення п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) згідно податкового уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в сумі 57105,00 грн. за квітень 2015 року, кількість днів затримки – 433, 434, 465, 518, 547. За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року №0063945401, яким позивачу за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 80384,23 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України. Відповідно до пп.16.1.3 п.16.3 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодекс подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Згідно положень п.п.49.18.3 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Пунктом      54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового Кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Згідно з п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Відповідно до п.35.3 ст.35 Податкового кодексу України порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо. Згідно з п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до положень п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України). Пунктом 131.2. ст.131 Податкового кодексу України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Тобто, правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовою особою відповідача проведено перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, серпень 2015 року, жовтень 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року. У відповідності до положень п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій). Пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Згідно з пунктом 76.2 цієї ж статті порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, пунктом 86.2 якої передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. В силу вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. На підставі аналізу зазначених норм закону суд дійшов висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані Податковим кодексом України. Так, розділ V «Податок на додану вартість» цього Кодексу   визначає право податкового органу на проведення камеральних перевірок з питань адміністрування податку на додану вартість і не містить граничних строків проведення таких перевірок. У свою чергу, таке обмеження випливає з положень статті 102 Податкового кодексу України зі строком у 1095 днів. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доводи позивача стосовно порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки знайшли своє підтвердження в частині порушення строків проведення камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за період з травня 2014 року до 06 травня 2015 року, оскільки, згідно положень ст. 102 Податкового кодексу України перевірці підлягають лише податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані позивачем після 06 травня 2015 року. При цьому, суд зазначає, що відповідачем не заперечується вказане порушення, про що зазначено у відзиві на адміністративний позов. Судом не приймаються посилання позивача на те, що вимоги щодо виконання позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 19 червня 2014 року №9035290020, від 18 липня 2014 року №9041594871, від 20 серпня 2014 року №9048569029, від 10 вересня 2014 року №9054067788, від 20 жовтня 2014 року №9060468832, від 19 грудня 2014 року №9073818743, від 01 жовтня 2014 року №9001805770, від 20 січня 2015 року №9078757331 вже були предметом спору в межах адміністративної справи№810/1280/15, виходячи з наступного З наявної в матеріалах справи копії рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року вбачається, що предметом розгляду в межах подання було стягнення податкового боргу за вказаними деклараціями. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що «в даному випадку вбачається спір про право, а тому неможливо вирішити питання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехкомплекс» про стягнення податкового боргу в порядку, порушеному за поданням. За таких обставин, враховуючи, що наявність спору про право стала очевидною після відкриття провадження у справі, та зазначена обставина унеможливлює розгляд подання в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням органу доходів і зборів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, що, в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі». Тобто, в спростування тверджень позивача стосовно наявності спору з аналогічними вимогами суд зазначає, що в межах адміністративної справи №810/1280/15 розглядалося подання податкового органу стосовно стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати податкових зобов'язань з ПДВ за вказаними вище деклараціями. В свою чергу, в межах даної справи розглядається спірне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкових зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період. Підсумовуючи викладене, оскільки позивачем несвоєчасно сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період з травня 2015 року по січень 2018 року, висновок податкового органу про застосування по позивача штрафу відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, на думку суду, у цій частині є правомірним. Щодо перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за період з травня 2014 року до 06 травня 2015 року, суд дійшов висновку, що у цій частині згідно положень ст. 102 Податкового кодексу України відповідачем порушено строк проведення камеральної перевірки. З урахуванням викладеного податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року №0063945401 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 25395,20 грн. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехкомплекс» частково обґрунтовані, а отже підлягають частковому задоволенню. Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехкомплекс» (08132, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, код ЄДРПОУ 23576464) - задовольнити частково. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 39393260) від 29 травня 2018 року №0063945401 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 25 395,20 грн. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15   розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                               В.В. Аверкова