Постанова

від 11.04.2019 по справі 826/11131/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11131/18 Головуючий у І інстанції - Аверкова В.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехкомплекс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантехкомплекс" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0063945401.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Відповідачем порушено строки проведення перевірки. Крім того, будь-які вимоги Відповідача, що виникли до 04 травня 2015 року є необґрунтованими, оскільки в межах адміністративної справи № 810/1280/15 аналогічні позовні вимоги вже розглядалися.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 39393260) від 29 травня 2018 року №0063945401 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 25 395,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сантехкомплекс" відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Київській області не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДФС у Київській області зазначає, що незалежно від дати сплати податкового боргу Позивачем прощено строк погашення самостійно визначеного податкового зобов'язання більше 481, 480, 477, 454, 386 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, а тому контролюючим органом правомірно нараховано штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Щодо перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих Позивачем за період з травня 2014 року до 06 травня 2015 року, то згідно положень ст. 102 Податкового кодексу України Відповідачем порушено строк проведення камеральної перевірки. Тому Позивач вважає будь-які вимоги Відповідача щодо податкових зобов'язань, які виникли до 06 травня 2015 року необґрунтованими та такими що суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, у порядку ст. 76, ст. 102 Податкового кодексу України посадовою особою Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість згідно податкових декларацій, результати якої оформлено актом перевірки від 04 травня 2018 року № 290/10-36-54-01/23576464.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України Позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 30750,34 грн. за травень 2014 року, кількість днів затримки -345, 357, 416, 451; в сумі 8642,00 грн. за червень 2014 року, кількість днів затримки - 421, 427, 481; в сумі 22068,00 грн. за липень 2014 року, кількість днів затримки - 449, 477; в сумі 13473,00 грн. за серпень 2014 року, кількість днів затримки - 447; в сумі 3708,00 грн. за вересень 2014 року, кількість днів затримки - 417, 447; в сумі 10220,00 грн. за листопад 2014 року, кількість днів затримки - 386, 419, 454; в сумі 10192,00 грн. за грудень 2014 року, кількість днів затримки - 537; в сумі 10241,00 грн. за січень 2015 року, кількість днів затримки - 506, 539; в сумі 14881,00 грн. за лютий 2015 року, кількість днів затримки - 511; в сумі 91579,00 грн. за березень 2015, кількість днів затримки - 480, 509, 539, 571, 600; в сумі 3691,00 грн. за серпень 2015 року, кількість днів затримки - 447; в сумі 22309,00 грн. за жовтень 2015 року, кількість днів затримки - 386; в сумі 11653,00 грн. за лютий 2016 року, кількість днів затримки - 296, 330, 386; в сумі 7973,00 грн. за березень 2016 року, кількість днів затримки - 355; в сумі 97,00 грн. за січень 2017 року, кількість днів затримки - 279; в сумі 21243,00 за лютий 2017 року, кількість днів затримки - 251; в сумі 23795,00 грн. за червень 2017 року, кількість днів затримки - 129; в сумі 163,00 грн. за липень 2017 року, кількість днів затримки - 98; в сумі 10525,00 грн. за вересень 2017 року, кількість днів затримки - 37; в сумі 7908,00 грн. за жовтень 2017 року, кількість днів затримки - 6; в сумі 49089,92 грн. за грудень 2017 року, кількість днів затримки - 16, 21, 43; в сумі 4997,00 грн. за січень 2018 року, кількість днів затримки - 12, 41.

В порушення п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) згідно податкового уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в сумі 57105,00 грн. за квітень 2015 року, кількість днів затримки - 433, 434, 465, 518, 547.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0063945401, яким позивачу за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 80384,23 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем несвоєчасно сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період з травня 2015 року по січень 2018 року, висновок податкового органу про застосування до Позивача штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у цій частині є правомірним. Щодо перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за період з травня 2014 року до 06 травня 2015 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цій частині згідно положень ст. 102 Податкового кодексу України відповідачем порушено строк проведення камеральної перевірки. Податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0063945401 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 25395,20 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.3 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодекс подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Положеннями п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 35.3 ст. 35 ПК України порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

За приписами п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. (п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України).

Пунктом 131.2. статті 131 ПК України передбачено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовою особою Відповідача проведено перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2014 року, червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015, серпень 2015 року, жовтень 2015 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року.

При цьому, положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу, пунктом 86.2 якої передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За приписами п. 102.1 ст. 102 ПК України яка регулює строки давності та їх застосування, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі аналізу зазначених норм закону слід зазначити, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів з питань проведення камеральних перевірок, урегульовані Податковим кодексом України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що доводи Позивача відносно порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки знайшли своє підтвердження в частині порушення строків проведення камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем за період з травня 2014 року до 06 травня 2015 року, оскільки, згідно положень ст. 102 ПК України перевірці підлягають лише податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані Позивачем після 06 травня 2015 року, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що з 01.01.2017 року у податкового органу з'явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах", а з урахуванням положень ст.102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 806/2419/16, у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 820/2244/17.

Таким чином, оскільки камеральну перевірку проведено відповідачем 04 тарвня 2018 року, тобто після набрання чинності Закону України № 1797-VIII, а норми ПК України передбачають проведення камеральних перевірок в межах 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом порушено строк проведення камеральної перевірки згідно положень ст. 102 ПК України, у частині щодо перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих Позивачем за період з травня 2014 року до 06 травня 2015 року.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2018 року № 0063945401 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 25395,20 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 11.04.2019 року.