Постанова

від 13.11.2018 по справі 158/2570/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №158/2570/16-а

адміністративне провадження №К/9901/36774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (судді Гулид Р.М., Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до управління ПФУ.

На обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він працював в органах прокуратури Миколаївської області та набув право на пенсію за вислугою років, у зв'язку з чим з 13 квітня 2006 року отримує пенсію, призначену на підставі статті 50 1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ Про прокуратуру (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1789-ХІІ) в розмірі 80 % від суми заробітної плати.

18 листопада 2016 року він звернувся до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії та долучив довідку прокуратури Миколаївської області від 23 лютого 2016 року № 18/27 вих.-16 про середньомісячний заробіток за посадою, яку він займав перед виходом на пенсію. Проте листом від 23 листопада 2016 року управління ПФУ відмовило позивачу в перерахунку пенсії.

Вважає, що відповідач протиправно не провів перерахунок його пенсії у розмірі 80% від суми заробітної плати, тому просить визнати протиправними ці дії відповідача та зобов'язати його провести перерахунок його пенсії у розмірі 80 % від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Миколаївської області від 23 лютого 2016 року №18/27 вих.-16.

Ківерцівський районний суд Волинської області постановою від 18 січня 2017 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нову - про залишення позову в частині щодо зобов'язання управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії за вислугою років за період з 01 грудня 2015 року по 07 червня 2016 року відповідно до частини тринадцятої статті 50 1 Закону № 1789-ХІІ згідно з довідкою прокуратури Миколаївської області від 23 лютого 2016 року №18/27 вих.-16 без розгляду та про відмову в решті позовних вимог.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням апеляційного суду і звернувся із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, зокрема, йдеться про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що на час звернення із заявою про перерахунок пенсії норми статті 50 1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали умови для перерахунку пенсії, втратили чинність у зв'язку із набранням чинності з 15 липня 2015 року Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VІІ), оскільки, на думку позивача, для перерахунку пенсії слід застосовувати норми, що діяли на час призначення пенсії.

Управління ПФУ надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні з огляду на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, а пенсійний орган діє виключно на підставах та у визначених законом межах.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 працював в органах прокуратури Миколаївської області і з 13 квітня 2006 року отримує пенсію за вислугою років призначену на підставі статті 50 1 Закону № 1789-ХІІ з розрахунку 80 % від розміру середньомісячного заробітку за посадою старшого прокурора відділу прокуратури Миколаївської області.

18 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління ПФУ щодо перерахування пенсії на підставі наданої позивачем довідки прокуратури Миколаївської області від 23 лютого 2016 року № 18/27 вих.-16 відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - постанова № 1013).

Управління ПФУ листом від 23 листопада 2016 року № 5146/02-29 відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 50 1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).

Частина вісімнадцята статті 50 1 цього Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50 1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України .

Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Уряду.

Урядом відповідний нормативно-правовий акт не прийнято і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII, згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2 , статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50 1 , частини третьої статті 51 2 , статті 53 щодо класних чинів.

Отже, на час прийняття постанови № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50 1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

За частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50 1 Закону № 1789-XII та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України. Понад те, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 цей Суд вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України , за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведені положення, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50 1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а), двох від 2 березня 2018 року (справа № 264/1617/17, № 761/21804/17).

Додатково слід зазначити, що законодавче закріплення строків оскарження судового рішення є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко