Рішення

від 29.10.2018 по справі 145/852/18

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" жовтня 2018 р. 145/852/18

2/145/596/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г. ,

за участі секретаря Мигдальської Н.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Укрпромресурс - 2008" про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що він працював менеджером ПП Укрпромресурс-2008 та був звільнений 09.02.2017 року.

Про його звільнення відповідач повідомив його лише усно, не повідомивши йому причин, дати звільнення, не надавши наказу про звільнення та не вручивши трудової книжки.

Незважаючи на неодноразові усні прохання керівництву відповідача, трудову книжку йому так і не надали.

Факт його звільнення підтверджує лише довідка Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.05.2017 року №1605, в якій зазначено, що він звільнений з 09.02.2017 року.

Тоді він 25.05.2017 року надіслав керівнику відповідача заяву з вимогою надіслати йому трудову книжку, проте ані трудової книжки, ані відповіді він не отримав.

Його представником, адвокатом ОСОБА_2, був 11.04.2018 року направлений відповідачу адвокатський запит про надання інформації та копій документів з даного питання.

Даний запит був отриманий Відповідачем 14.04.2018 року.

Проте, відповіді від відповідача і на цей запит не надійшло.

Єдиним документом, що відображає нараховану і виплачену заробітну плату, який в нього є в наявності, є вищезазначена довідка Вінницької ОДПІ.

Згідно інформації, викладеної в ній, його заробітна плата в 1 кварталі 2017 року по день звільнення (09.02.2017 року) склала 8174,18 грн.

Згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, в цьому випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два місяці роботи.

Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, -на число календарних днів за цей період.

В періоді з 01.01.2017 року по 09.02.2017 року налічувалось 27 робочих днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата склала:

8174,18 : 27 = 301,75 грн.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Після звільнення його відповідачем він не зміг влаштуватись на роботу через невидачу йому трудової книжки відповідачем.

А отже, увесь час після звільнення його відповідачем є вимушеним прогулом.

З 10.02.2017 року по день звернення до суду (14.05.2018 року) минуло 312 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за цей час вимушеного прогулу складає:

301,75 х 312 = 94146 грн.

Просить стягнути з Приватного підприємства Укрпромресурс-2008 , код ЄДРПОУ 35825327, на його користь середній заробіток в розмірі 94146 грн. за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 10.02.2017 року по 14.05.2018 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, просять його задоволити з підстав, викладених у заяві.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що він працював в ПП "Укрпромресурс-2008" комерційним директором. Про звільнення він дізнався в квітні 2017 року, 24.05.2017 року він отримав повідомлення від податкової інспекції, а на роботі в останнє був 22 чи 23 грудня 2016 року. На початку грудня він, за вказівкою ОСОБА_4 розподілив свої службові обов'язки між менеджерами і ОСОБА_4 сказав йому на роботу більше не виходити, бути вдома, поки не викличуть. З листопада він не отримував офіційної зарплати. Він завжди отримував зарплату в конвертах, а офіційну зарплату за нього отримував власник підприємства і його директор ОСОБА_4 Своєї банківської картки він ніколи не бачив, знає, що вона була в "Альфабанку". 25.05.2017 року він написав заяву про видачу трудової книжки, дзвонив ОСОБА_4, а той його направив до начальника безпеки ОСОБА_5, який в свою чергу говорив, що всі питання до ОСОБА_4 До суду він не звертався так як не мав тоді грошей на адвоката. З 01.04.2014 року по 09.02.2017 року він працював комерційним директором в "Укрпромресурс - 2008", звільнений 09.02.2017 року, наказ № 09/02 за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, просить застосувати строк позовної давності, який складає 3 місяці, пояснив, що позивач в позові ухилявся від повідомлення дати, коли він дізнався про його звільнення, 25.05.2017 року він писав заяву до роботодавця про видачу трудової книжки, тому знав, що його звільнено з роботи і з цього часу почався перебіг строку, передбаченого ст.233 КЗПП України, а 11.04.2018 року було відправлено адвокатський запит на адресу роботодавця. Зазначив, що він відправляв листи на адресу де живуть родичі директора, позивач про це знав, так як там бував особисто .

Свідок ОСОБА_6Й дав показання про те, що він батько позивача, живе по вул. Нагірній, 17. Він пенсіонер, в січні 2017 року він нікуди не виїжджав і знаходився вдома. Ніхто до нього із місця роботи сина не приїжджав і листа з місця роботи сина не було. Син ОСОБА_7 живе в м. Вінниці на квартирі.

Свідок ОСОБА_8 дала показання про те, що вона мати позивача, до сина із місця роботи ніхто не приїжджав і листа з місця роботи сина не було. Син ОСОБА_7 живе в м. Вінниці на квартирі.

Суд, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права.

Відповідно до ч. 2 даної статті суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

Зідно ч.3. ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень передбачених ч.1,2. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді комерційного директора в ПП Укрпромресурс-2008 з 01.04.2014 року по 09.02.2017 року та був звільнений наказом дмиректора ПП "Укрпромрпсурс - 2008" від 09.02.2017 року № 09/02 (а.с. 32) згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, що не заперечується сторонами, підставою для звільнення вказано доповідну записку старшого менеджера ОСОБА_9 від 16.01.2017 р., акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 16.01.2017 р., акт про проведення службового розслідування від 06.02.2017 року. Не оспорюючи підстав для звільнення позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки,

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 259 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст.233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є спором про звільнення. Тому при зверненні до суду з такими заявами діє тримісячний строк визначений ст. 233 КЗпП України.

Позивач дізнався про своє звільнення 24.05.2017 року, що стверджується довідкою Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.05.2017 року №1605 (а.с. 3), в якій дату звільнення вказано 09.02.2017 року та не заперечується самим позивачем. Крім того це стверджується його заявою на ім'я директора ПП "Укрпромресурс" від 25.05.2017 року про видачу трудової книжки в зв'язку зі звільненням 09.02.2017 р. (а.с. 4), копію якої позивач додов до позовної заяви, отже останнім днем звернення до суду з даним позовом був 24.08.2017 року.

Відповідно до роз'яснення ч. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 223 КЗпП ( 322-08 ) строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Оскільки позивачем в позові не заявлено вимогу про поновлення пропущеного строку звернення до суду, причин поважності такого пропущення суду не наведено, суд вважає, що позивачем без поважних причин пропущено трьохмісячний строк звернення до суду, а тому позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2,3 5,7, 9,10-13 , 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 223 КЗпП України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Укрпромресурс - 2008" про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні за період з 10.02.2017 року по 14.05.2018 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк до Апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд з дня виготовлення повного тексту рішення, тобто з 07.11.2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мазурчак А. Г.