Постанова

від 13.11.2018 по справі 2-1929/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/0430/585/18 Справа № 2-1929/11 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Свистунової О.В., Варенко О.П.,

за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ "Альфа-Банк" у серпні 2010 року звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" посилалися на те, що 24 липня 2007 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 Було укладено кредитний договір № SME0002547, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у сумі 20000 доларів США на умовах, передбачених цим договором. Своїх зобов'язань за кредитним договором позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував, та станом на 19 березня 2010 року утворилася заборгованість за вищевказаним кредитним догвором, яка складається із: заборгованості за кредитом - 45483 грн. 70 коп., заборгованість по відсоткам - 2876 грн. 67 коп., пеня - 88571 грн. 78 коп., яку банк просив стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_3, як з поручителів, відповідно до умов договорів поруки №SME0002547/1 та №SME0002547/2 від 24 липня 2007 року (т.1 а.с.2-5).

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк", в якому просив визнати недійсним кредитний договір №SME0002547 від 24 липня 2007 року та застосувати до сторін цього правочину правові наслідки у виді двосторонньої реституції, посилаючись на те, що банк, відповідно до норм чинного законодавства, не мав права надавати кредит у іноземній валюті та його права як споживача порушені (т.1 а.с.102-109).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року позовні вимоги ПАТ "Альфа-Банк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості: за кредитом - 45483 грн. 70 коп., по відсоткам - 2876 грн. 67 коп., пені - 20000 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 683 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн., а всього 69164 грн. 34 коп.

На вказане рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року у грудні 2011 року ОСОБА_2 була подана апеляційна скарга, яка ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2012 року була відхилена, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року - залишено без змін (т.1.а.с.234, 235).

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Апеляційного суду Дніпропетровської області з апеляційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не була сповіщена належним чином про день, місце та час слухання справи у суді першої та апеляційної інстанцій, що є порушенням її прав. Вказувала, що рішенням суду першої інстанції від 13 грудня 2011 року суд безпідставно у солідарному порядку стягнув з неї, як з поручителя, заборгованість за кредитним договором, оскільки на час звернення банку до суду порука вже була припиненою (т.2. а.с.1-9).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року було відкрито апеляційне провадження у справі (т.2 а.с.50 ) .

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території, у зв'язку з цим справа передана для розгляду до Дніпровського апеляційного суду.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.370 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняте судове рішення суду апеляційної інстанції.

В силу ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У справі встановлено, 24 липня 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_2 Було укладено кредитний договір № SME0002547, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 20000 доларів США терміном на 36 календарних місяців, зі сплатою 19% річних за користування кредитними коштами (т.1 а.с.7-8). Позичальник ОСОБА_2 зобов'язався щомісяця сплачувати кредит та відсотки згідно графіка, а у випадку несвоєчасного погашення кредиту договором передбачено нарахування штрафних санкцій - пені (п. 2.4. кредитного договору) (т.1 а.с.9).

24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SME0002547/1, за умовами якого останній зобов'язався солідарно, у повному обсязі, відповідати за належне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором. Строк дії договору - 36 календарних місяців (т.1 а.с.16).

24 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SME0002547/2, за умовами якого остання також зобов'язалася солідарно, у повному обсязі, відповідати за належне виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором Строк дії договору - 36 календарних місяців (т.1 а.с.20).

У порушення умов договору, ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, наданого банком та не спростованого позичальником, станом на 19 березня 2010 року утворилася заборгованість у сумі 136932 грн. 15 коп. з яка складається із: заборгованості за кредитом - 45483 грн. 70 коп., заборгованості по відсоткам - 2876 грн. 67 коп., пені - 88571 грн. 78 коп. (т.1 а.с.27-36, 37-71).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у позичальника ОСОБА_4 перед ПАТ "Альфа-Банк" за вказаним кредитним договором, яка ним добровільно не сплачується та суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її стягнення з позичальника, зменшивши при цьому розмір пені, на підставі ст.551 ЦК України, з 88571 грн. 78 коп. до 20000 грн.

Банк в цій частині не оскаржував рішення суду першої інстанції, тобто погодився із визначеним судом розміром пені.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки такого висновку суд дійшов через неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Слід зазначити Пунктом 3.1. договору поруки № SME0002547/1 від 24 липня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, а також Пунктом 3.1.договору поруки №SME0002547/2 від 24 липня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1, сторони узгодили, що строк дії кожного з договорів поруки визначено - 36 календарних місяців (т.1 а.с.16, 20).

Отже, сторони вказаних договорів поруки від 24 липня 20017 року встановили строк дії поруки - 36 календарних місяців, тобто - до 24 липня 2010 року.

Як вбачається з відмітки на поштовому штемпелі конверту, позовна заява ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором була подана банком до суду 05 серпня 2017 року, а отже, станом на цю дату договори поруки вже були припинені (т.1. а.с.83).

Зазначені умови договору та норми закону, які регулюють правовідносини поруки, залишилися поза увагою суду першої інстанції, а також апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2

Таким чином колегія суддів вважає, що правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як з поручителів, відсутні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2012 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині .

Колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № SME0002547 від 24 липня 2007 року, яка станом на 19 березня 2010 року складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 45483 грн. 70 коп., заборгованості по відсоткам в розмірі - 2876 грн. 67 коп., пеня - 20000 грн.

У задоволенні позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" до поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку із припиненням поруки.

Стосовно відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання кредитного договору недійсним, слід зазначити, що суд першої інстанції в цій частині дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки матеріалами справи підтверджується, що банк має ліцензію на здійснення банківських операцій, зокрема, щодо надання кредиту у іноземній валюті (т.1 а.с. 156-160).

Доводів на спростування зазначеного висновку суду апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року частковому скасуванню в частині стягнення із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк".

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2012 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви ПАТ "Альфа-Банк" був сплачений судовий збір у сумі 1161 грн. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн. (т.1.а.с. 6 ) .

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банк" слід стягнути судовий збір в розмірі 683 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 370, 374-376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання кредитного договору недійсним скасувати частково в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк".

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2012 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № SME0002547 від 24 липня 2007 року, яка станом на 19 березня 2010 року складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 45483 грн. 70 коп., заборгованості по відсоткам в розмірі - 2876 грн. 67 коп., пеня - 20000 грн., судовий збір в розмірі 683 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2011 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_1, про визнання кредитного договору недійсним - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді