Постанова

від 08.11.2018 по справі 910/3962/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. Справа№ 910/3962/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Сотнікової І.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Дрюк Н.О. - довіреність б/н від 06.12.17

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бридж Плюс на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року

у справі № 910/3962/18 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бридж Плюс

до 1. Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

2. Е.І.ДЮ ПОН ДЕ НЕМУР ЕНД КОМПАНІ

про визнання патенту на винахід недійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі №910/3962/18, серед іншого, задоволено частково заяву ТОВ Бридж Плюс про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема: заборонено Компанії Е.І. ДЮ ПОН ДЕ НЕМУР ЕНД КОМПАНІ (Е.І. DU PONT DE NEMOURS AND COMPANY) передавати повністю або частково право інтелектуальної власності на винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України №42072 у власність іншим особам; заборонено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру патентів України на винаходи будь-які зміни та здійснювати офіційні публікації щодо передання права власності на винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду у вказаній частині, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі № 910/3962/18 в частині відмови позивачу у вжитті заходів забезпечення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким також заборонити Державній фіскальній службі України та її структурним та територіальним органам вживати заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що містять винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України №42072.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 10.10.2018 року за участю повноважних представників сторін.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року „Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті „Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом приймання-передачі судових справ від 02.10.2018 року, на виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 року № 475, справу № 910/3962/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року, справа № 910/3962/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/3962/18 за апеляційною скаргою ТОВ Бридж Плюс на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 08.11.2018 року за участю повноважних представників сторін.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача-2 просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 08.11.2018 року проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення відповідної ухвали суду. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

08.11.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача-2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Бридж Плюс слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року в оскаржуваній позивачем частині - залишити без змін, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2018 року ТОВ Бридж Плюс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач-1) та Е.І.ДЮ ПОН ДЕ НЕМУР ЕНД КОМПАНІ (далі - відповідач-2) про визнання патенту України № 42072 на винахід недійсним та зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру винаходів України стосовно визнання недійсним повністю патенту України № 42072 на винахід та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державна реєстрація винаходу за патентом України № 42072 була здійснена із порушенням законодавства України, оскільки відповідний винахід не має винахідницького рівня, а тому вказаний патент має бути визнаний недійсним повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 року відкрито провадження у справі №910/3962/18, розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

10.07.2018 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборонити Е.І. ДЮ ПОН ДЕ НЕМУР ЕНД КОМПАНІ (Е.І. DU PONT DE NEMOURS AND COMPANY) передавати повністю або частково право інтелектуальної власності на винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України №42072 у власність іншим особам, передавати повністю або частково права інтелектуальної власності на винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072 у використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України для офіційної публікації заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру патентів України на винаходи будь-які зміни та здійснювати офіційні публікації, що стосуються правового статусу винаходу ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072, в тому числі, але не обмежуючись, щодо передання прав на винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072 повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів за винаходом ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072, а також публікувати заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити Державній фіскальній службі України та її структурним та територіальним органам вживати заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що містять спірний винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України №42072.

За наслідками розгляду поданої заяви, ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі № 910/3962/18, серед іншого, задоволено частково заяву ТОВ Бридж Плюс про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема: заборонено Компанії Е.І. ДЮ ПОН ДЕ НЕМУР ЕНД КОМПАНІ (Е.І. DU PONT DE NEMOURS AND COMPANY) передавати повністю або частково право інтелектуальної власності на винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України №42072 у власність іншим особам; заборонено Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити до Державного реєстру патентів України на винаходи будь-які зміни та здійснювати офіційні публікації щодо передання права власності на винахід ФУНГІЦИДНА КОМПОЗИЦІЯ ТА СПОСІБ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ РОСЛИН, ВИКЛИКАНИХ ПАТОГЕННИМИ ГРИБКАМИ за патентом України № 42072.

Ухвала суду першої інстанції в цій частині мотивована необхідністю запобігання невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, у разі передачі відповідачем-2 права власності на спірний патент іншій особі у будь-який момент до винесення судом рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

В іншій частині вимог про забезпечення позову відмовлено з підстав того, що відповідні заходи забезпечення позову є втручанням в правомірне користування винаходом за патентом № 42072 його власником, а також втручанням у дискреційні повноваження державного органу, неспіврозмірні заявленим позовним вимогам та не здатні забезпечити виконання рішення суду у справі у разі задоволення позовних вимог.

В поданій апеляційній скарзі позивач не погоджується з ухвалою суду в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Державній фіскальній службі України та її структурним та територіальним органам вживати заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що містять спірний винахід, відтак, у відповідності до ст. 269 ГПК України, суд переглядає відповідну ухвали лише в цій частині. В іншій частині ухвала суду від 10.07.2018 року у даній справі не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у відповідній частині, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суть забезпечення позову полягає саме у наявності об'єктивних побоювань позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних права або інтересів.

У поданій заяві позивач просить заборонити Державній фіскальній службі України та її структурним та територіальним органам вживати заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що містять винахід за оскаржуваним Патентом.

Разом з тим, така заборона не пов'язана із виконанням рішення суду по суті даної справи та не зможе запобігти суттєвому ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду.

Так, у разі задоволення позовних вимог виконання рішення суду полягатиме у визнанні Патенту на винахід недійсним, внесенні відповідачем-1 змін до Державного реєстру патентів України на винаходи стосовно визнання недійсним повністю Патенту на винахід та здійсненні публікації про це в офіційному бюлетені Промислова власність .

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 33 Закону України Про охорону прав на винаходи і корисні моделі при визнанні патенту чи його частини недійсними Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

Згідно з п. 2.2 Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 року № 291, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо визнання патенту недійсним повністю або частково.

Відповідно до п. 1.3 наведеного Положення відомості, що занесені до реєстру та зміни до них Міністерство економічного розвитку і торгівлі України публікує в офіційному бюлетені Промислова власність . Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстру.

Відтак, у випадку задоволення позову в даній справі відповідач-1 зобов'язаний буде вчинити дії, передбачені Законом про винаходи та Положенням, пов'язані з внесенням змін до Державного реєстру патентів України на винаходи та публікацією повідомлення про недійсність Патенту в офіційному бюлетені Промислова власність . Державна фіскальна служба України жодним чином не братиме участь у виконанні рішення суду в даній справі.

При цьому, заборона судом Державній фіскальній службі України та її структурним та територіальним органам вживати заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що містять спірний винахід, протягом розгляду даної справи по суті жодним чином не зможе запобігти перешкоджанню та/або утрудненню виконання судового рішення.

У разі невжиття такого заходу забезпечення позову ані відповідач-1, ані відповідач-2 не зможуть вчинити дії, спрямовані на унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду по суті.

Крім того, поки не встановлено протилежне, відповідач-2 є власником Патенту на винахід, тому суд не може вживати заходів забезпечення позову, які фактично призведуть порушення прав власника Патенту на даний момент, ще до прийняття рішення судом та набрання ним законної сили. Відтак, вжиття зазначеного заходу забезпечення позову було б вирішенням спору по суті.

При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Таким чином, у суду відсутні підстави для вжиття зазначеного заходу забезпечення позову, а його невжиття у даній справі не несе для позивача жодного ризику утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України".

Конституційний Суд України у пункті 4.5 Рішення від 05.10.2005 року №6-рп/2005 зазначив, що розглядаючи положення частини четвертої статті 5 Конституції України ніхто не може узурпувати державну владу у системному зв'язку з положеннями частин другої, третьої цієї статті, іншими положеннями Основного Закону України, [Суд] дійшов висновку, що узурпація державної влади означає неконституційне або незаконне її захоплення органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами чи їх об'єднаннями тощо.

Гарантією недопущення узурпації державної влади є, зокрема, закріплені Конституцією України принципи здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6) та положення, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Зміст наведених правових норм і Рішення Конституційного Суду України у їх системному зв'язку дає підстави для висновку, що виключно визначеним законом органом (посадовою особою) і ніяким іншим органом або посадовою особою не можуть здійснюватися повноваження і прийматись рішення, які згідно Конституції України належать до компетенції вказаного органу, в тому числі і судами, які не відносяться до гілок законодавчої або виконавчої влади.

Відповідно до підп. 16 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236 Державна фіскальна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Господарський суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, в даному випадку - Державної фіскальної служби, яка має виключні повноваження зі здійснення політики у сфері державної митної справи.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що вжиття таких заходів забезпечення позову не буде втручанням у дискреційні повноваження державного органу, оскільки це заходи тимчасові, а у випадку задоволення позову, інформація про спірний патент України № 42072 буде взагалі виключена з митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, а отже повноваження Державної фіскальної служби України та її структурних та територіальних органах будуть відсутні щодо такого патенту.

Однак, така позиція є помилковою, оскільки навіть заходи тимчасові є втручанням суду в дискреційні повноваження іншого державного органу та є порушенням встановлених Конституцією України загальних засад державного устрою.

Отже, у разі задоволення заяви про забезпечення в частині, в якій просить апелянт, господарський суд втручатиметься в діяльність іншого державного органу, а саме Державної фіскальної служби України, що є порушенням принципу поділу влади, закріпленого Конституцією України.

Крім того, мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що визнання Патенту недійсним з моменту його видання відповідачу-2 (15.10.2001 року) буде мати наслідком і відсутність (скасування) будь-яких заборон щодо переміщення через митний кордон України товарів, що містять спірний винахід, в тому числі і на сьогоднішній день.

Із таким твердженням позивача колегія суддів не погоджується, оскільки заборона переміщення через митний кордон України товарів, що містять винахід, жодним чином не пов'язана із вирішенням даної справи.

Заборона переміщення через митний кордон товарів, що містять об'єкти, внесені до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, має на меті охорону прав власника таких об'єктів та недопущення порушень його прав, зокрема, шляхом ввезення контрафактних (фальсифікованих) товарів (або речовин з порушенням ) на територію України.

Не існує жодного причинно-наслідкового зв'язку між виконанням рішення суду про визнання Патенту недійсним і зобов'язанням вчинити пов'язані з цим дії та забороною вживати заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що містять винахід.

По суті, позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони призупинення митного оформлення товарів, що містять винахід та ввозяться на митну територію України без дозволу відповідача-2. У такому випадку існує ймовірність завдання збитків відповідачу-2 у зв'язку із порушенням його прав як власника спірного Патенту.

Отже, захід забезпечення позову, про який просить позивач, не відповідає та не є співрозмірним із заявленими позовними вимогами.

Задоволення заяви про забезпечення є втручанням в правомірне користування Винаходом за Патентом його власника: відповідача-2.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі такі заходи забезпечення позову порушують права на патент на винахід №42072 його власника на теперішній момент, а саме відповідача-2 щодо розпорядження та використання ним корисних властивостей винаходу, а тому є неспіврозмірним втручанням у права власності відповідача-2.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 418 Уивілького кодексу України право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, зокрема, є право на використання винаходу; виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону про винаходи патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням винаходу визнається виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

В силу ч. 5 ст. 28 Закону про винаходи патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Забезпечення позову шляхом заборони Державній фіскальній службі України та її структурним та територіальним органам вживати заходів відповідно до ст. 399 Митного Кодексу України щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів, що містять винахід, є порушенням права відповідача-2 щодо розпорядження та використання ним корисних властивостей Винаходу та є неспіврозмірним втручанням у права власності відповідача-2.

Зокрема, у разі задоволення Заяви про забезпечення, органи Державної фіскальної служби України не будуть здійснювати призупинення митного оформлення товарів, які містять винахід, пред'явлених до митного контролю та митного оформлення, що в свою чергу призведе до порушення закріпленого в законодавстві права відповідача-2 використовувати винахід та забороняти іншим особам таке використання.

Це, у свою чергу, призведе до того, що позивач або будь-яка інша особа до набрання законної сили судовим рішенням та на час дії відповідних заходів забезпечення позову у даній справі зможе фактично безконтрольно та у необмеженій кількості ввозити на митну територію України товар із застосуванням запатентованого Винаходу.

Заборона незаконному імпорту (ввезенню) товарів, що містять винахід, є невід'ємним майновим правом інтелектуальної власності відповідача-2, тому задоволення заяви про забезпечення в частині, в якій про це просить апелянт, призведе до порушення майнових прав інтелектуальної власності відповідача-2 та понесення ним збитків.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи частково заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позові, дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви в іншій частині, оскільки у даній справі відсутні підстави для вжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач. Такий захід забезпечення позову є втручанням у дискреційні повноваження державного органу, є неспіврозмірним заявленим позовним вимогам, є втручанням в правомірне користування відповідача-2 Винаходом та не здатний забезпечити виконання рішення суду у справі у разі задоволення позовних вимог.

Відтак, оскільки заявником не доведено, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову у відповідній частині.

За наведених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови позивачу у вжитті заходів забезпечення позову прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали у відповідній частині не вбачається.

Керуючись статтями 136-140, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бридж Плюс на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі №910/3962/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.07.2018 року у справі № 910/3962/18 в частині відмови позивачу у вжитті заходів забезпечення позову залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.

4. Справу № 910/3962/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 15.11.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

Б.В. Отрюх