Постанова

від 14.11.2018 по справі 906/762/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Справа № 906/762/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник Мазурок А.А.

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 р. у справі №906/762/18, ухвалене суддею Лозинська І.В.

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (м. Київ)

до 1) Приватного підприємства "Лісопродукція Полісся" (м. Житомир)

2) ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 116 350,00 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 у справі №906/762/18 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" - звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу - задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 р. та повернути справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 р. винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд не повністю з'ясував обставини у справі, що мають значення для вирішення цього питання, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, є помилковими та не відповідають встановленим обставинам.

Апелянт, обґрунтовуючи доводи скарги зазначає, що судом не прийнято до уваги тих підстав, з яких АТ КБ "Приватбанк" звернувся з позовною заявою, адже позовна заява стосується стягнення заборгованості за Договором банківського обслуговування №б/н від 16.12.2015, який укладено між юридичними особами - АТ КБ "Приватбанк" та ПП "Лісопродукція Полісся", та в забезпечення якого укладено договір поруки з фізичною особою. Предметом розгляду у справі є наявність заборгованості за Договором банківського обслуговування №б/н від 16.12.2015р., таким чином, на думку скаржника суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у справі у спорі щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від "26" жовтня 2018 р. поновлено Акціонерному товариству КБ "Приватбанк" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 у справі №906/762/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 у справі №906/762/18 та призначено справу до розгляду.

Сторони не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 р. у справі №906/762/18 прийнята з порушенням норм процесуального права, тому просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Приватне підприємство "Лісопродукція Полісся" та ОСОБА_2 не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні. Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів визначилась щодо можливості закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Лісопродукція Полісся" (відповідач 1) та ОСОБА_2 (відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості за договором № б/н від 16.12.2015 в розмірі 116350,00 грн., з яких 65000,00 грн. заборгованість за кредитом, 51350,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Приватним підприємством "Лісопродукція Полісся" взятих на себе зобов'язань згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг.

18.01.2016 р. АТ КБ "Приватбанк" уклало договір поруки №POR 1453119218847 з ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе Приватним підприємством "Лісопродукція Полісся" відповідно до зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 у справі №906/762/18 відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що договір поруки №POR 1453119218847 від 18.01.2016 укладений з фізичною особою без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, відтак спір безпосередньо стосується прав і обов'язків ОСОБА_2 як фізичної особи, що на думку суду виключає можливість розгляду в порядку господарського судочинства.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, вбачає підстави для задоволення поданої скарги.

Судова колегія надавши юридичну оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів апеляційної скарги, дає підстави для наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відтак, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України.

Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України не пов'язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, з об'єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18.

Відтак, висновок суду першої інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України не відповідає наведеним вище нормам процесуального права.

З огляду на вказане апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, про відмову у відкритті провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 06.09.2018 р. у справі №906/762/18 слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до господарського суду Житомирської області.

Керуючись ст. ст. 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 06 вересня 2018 р. у справі №906/762/18 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 06 вересня 2018 у справі №906/762/18 скасувати.

Справу №906/762/18 направити для продовження розгляду до господарського суду Житомирської області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "15" листопада 2018 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.