Постанова

від 12.11.2018 по справі 904/869/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018 року Справа № 904/869/18

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД", м.Дніпро

представник: ОСОБА_1, ордер ДП №506/000008 від 01.09.2018, адвокат

відповідач-1: Дніпровська міська рада, м. Дніпро

представник: ОСОБА_2, довіреність №7/10-84 від 17.01.2018, представник

відповідач-2: Комунальне підприємство "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

представник: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі №904/869/18 (суддя Петренко Н.Е., повне рішення складено 22.06.2018)

про визнання переважного права, визнання незаконним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень, скасування державної реєстрації речового права, поновлення терміну дії договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1), Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2) про визнання переважного права, визнання незаконним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень, скасування державної реєстрації речового права, поновлення терміну дії договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані наявним переважним правом позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №040710400204 від 23.05.2007, а також виконанням ним вимог Закону України Про оренду землі станом на листопад 2017 року (направлення листа - повідомлення від 21.11.2017 про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди), продовженням користуванням земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та відсутністю письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, належного виконання умов договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі №904/869/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано відсутністю у позивача права на поновлення договору оренди від 19.04.2007, оскільки договір оренди землі припинив свою дію 23.05.2010, будь-яких інших договорів щодо спірної земельної ділянки між сторонами не укладалось, на дату набрання чинності ст. 33 Закону України Про оренду землі у редакції Закону України від 17.02.2011 строк дії договору закінчився, тому відсутні підстави для застосування зазначеної норми права до спірних відносин; рішення Дніпровської міської ради №166/28 Про передачу земельної ділянки по пр. Пилипа Орлика в районі буд. 21 у постійне користування КП Міська інфраструктура ДМР для проектування і будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу було прийнято в грудні 2017 року, коли позивач втратив статус орендаря земельної ділянки, тому порушення прав та інтересів позивача в цій частині не доведено.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати як незаконне та необґрунтоване, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд першої інстанції під час вирішення справи не керувався завданням господарського судочинства та принципом верховенства права, а тому порушені інтереси позивача не захистив;

- рішення суду не відповідає вимогам ст. 238 Господарського процесуального кодексу України - суд не надав мотивованої оцінки кожному аргументу позивача, не врахував судову практику Європейського суду з прав людини щодо права позивача на мотивоване рішення;

- суд не врахував положення ст. 777 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо переважного права наймача перед третіми особами на укладення договору оренди та законодавець не встановив граничний строк, протягом якого договір може бути поновленим .

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.) відкрито апеляційне провадження у справі №904/869/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018, розгляд справи був призначений у судовому засіданні на 17.09.2018, в якому оголошено перерву до 17.10.2018.

Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

На виконання п. 3 ч. 1 , ч. 5, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України забезпечено передачу справи №904/869/18 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2018 для розгляду справи №904/869/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М., справа прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження та її розгляд призначено в судовому засіданні на 12.11.2018.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Від відповідача-1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів скаржника заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що наявність самого лише факту звернення орендаря до орендодавця із повідомленням про намір продовжити строк дії договору оренди без прийняття рішення міською радою та укладення додаткової угоди не є належним доказом продовження строку дії договору оренди землі після 23.05.2010. Факт відсутності належним чином оформлених орендних договірних відносин між сторонами з 23.05.2010 свідчить про помилковість та необґрунтованість тверджень позивача про наявність у нього права на поновлення договору оренди землі від 19.04.2007 за приписами ст. 33 Закону України Про оренду землі у редакції Закону України від 17.02.2011. Факт припинення договору від 19.04.2007 у травні 2010 свідчить про недоведеність порушення прав та інтересів позивача рішенням Дніпровської міської ради №166/28, яке було прийнято у грудні 2017 року.

Від відповідача-2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів скаржника заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; за відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства. Факт припинення договору від 19.04.2007 у травні 2010 року свідчить про недоведеність ймовірного порушення оспорюваним рішенням відповідача, прийнятим у липні 2016 року, прав чи інтересів позивача. Відповідач-2 не являється новим орендарем спірної земельної ділянки, тому посилання на постанову ВСУ від 23.11.2016 по справі №2540цс16 є недоцільним.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 07.02.2007 за №117/10 Товариству з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" передано земельну ділянку по просп. Ілліча (на даний час - просп. ОСОБА_3) в районі будинку №21 (Кіровський район, на даний час - Центральний) в оренду для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу.

На підставі вказаного рішення 19.04.2007 між міською радою (орендодавець) та ТОВ "Юкон Статус ЛТД" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4360 га, яка знаходиться за адресою: по просп. Ілліча в районі буд. №21 (Кіровський район), зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Згідно з пунктами 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 6.12 договору від 19.04.2007 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4360 га. Договір укладено на три роки. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передається в оренду згідно з пунктом 1.1 договору, є дата реєстрації договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація договору проведена 23.05.2007, тому строк його дії - по 23.05.2010).

Пунктом 3.4 договору оренди землі від 19.04.2007 передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 12.3 договору від 19.04.2007 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря.

У лютому 2010 року ТОВ "Юкон Статус ЛТД" звернулося до міської ради з повідомленням про намір продовжити строк дії договору (лист №ПС4/10 від 08.02.2010). Відповідачем зазначене повідомлення отримане 08.02.2010 і на ньому міститься резолюція заступника міського голови: "Прошу розглянути".

В той же час доказів прийняття рішення міською радою про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації додаткової угоди про продовження строку дії договору (переукладення договору) у встановленому порядку матеріали справи не містять.

Також у лютому 2013 року та у лютому 2016 року ТОВ "Юкон Статус ЛТД" зверталося до міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на новий строк з примірниками додаткових угод, але докази укладання сторонами письмової угоди про продовження договору оренди від 19.04.2007 на наступні 3 роки та відповідної державної реєстрації такої угоди відсутні.

Зазначені фактичні обставини справи встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі №904/8168/17, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 03.04.2018 та набрала чинності, тому, відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню при вирішенні справи №904/869/18, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлені ці обставини.

За твердженням позивача, в кінці 2017 року йому стало відомо про те, що з 17.01.2017 право власності на спірну земельну ділянку площею 1,4360 га за адресою: просп. ОСОБА_3 в районі будинку №21 у м. Дніпро зареєстровано у Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179 за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

21.11.2017 позивач звернувся до відповідача-1 з письмовою заявою про поновлення Договору оренди землі і проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди від 19.04.2007 на три роки з 21.11.2017 до 20.11.2020, оскільки вважає, що відповідно до законодавства, яке діяло на час закінчення вказаного договору, він набув переважне право на поновлення договору.

Листом №7/3-1996 від 04.12.2017 відповідач-1 відмовив позивачу у поновленні строку дії Договору та у підписанні додаткової угоди до Договору з мотивів відсутності для цього законних підстав (а.с. 39-40).

Рішенням Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №166/28 спірна земельна ділянка була передана у постійне користування КП Міська інфраструктура Дніпропетровської міської ради для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу. Відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку внесені Державною службою України з питань геодезії картографії та кадастру до Державного земельного кадастру (а.с. 47-48, 49).

Посилаючись на невизнання відповідачем-1 його переважного права на поновлення договору оренди землі від 19.04.2007, ТОВ "Юкон Статус ЛТД" просить суд визнати за ним переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі) щодо земельної ділянки площею 1,4360 га, кадастровий номер 1210100000:06:015:0179, для проектування та будівництва багатофункціонального торгівельно-офісного комплексу за адресою: м. Дніпро, просп. Пилипа Орлика у районі буд. № 21; поновити термін дії договору оренди земельної ділянки від 19.04.2007 в редакції додаткової угоди від 21.11.2017.

Позивач також вважає, що рішення Дніпровської міської ради №166/28 від 20.12.2017 і здійснена на підставі нього реєстрація права постійного користування спірною земельною ділянкою за Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради є незаконними і такими, що порушують переважне право і законні інтереси позивача щодо спірної земельної ділянки.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №166/28 від 20.12.2017 "Про передачу земельної ділянки по просп. Пилипа Орлика (просп. Ілліча) в районі буд. 21 (Центральний (Кіровський) район) у постійне користування КП "Міська інфраструктура" ДМР для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу"; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №24694495 про державну реєстрацію за правокористувачем - Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради права постійного користування земельною ділянкою площею 1,4360 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Пилипа Орлика, в районі буд. № 21, та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179 та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 19.04.2007р. в його редакції, а саме щодо поновлення дії договору з 21.11.2017 до 20.11.2020.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закон та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Як було зазначено Верховним Судом у справі №904/8168/17 на спірні правовідносини щодо поновлення договору оренди землі від 19.04.2007 поширюється дія статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 12.03.2011 (далі - Закон №161).

Частинами 1 та 2 статті 33 Закону №161 передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону №161 у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради.

Отже, виходячи з того, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства (наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №44/69).

З огляду на викладене, враховуючи, що міською радою відповідне рішення про поновлення договору від 19.04.2007 не приймалося, господарські суди у справі №904/8168/17 встановили факт припинення договору від 19.04.2007 з 23.05.2010, що виключає його подальше неодноразове поновлення на той же 3-річний строк з 23.05.2013 і з 23.05.2016 на підставі частини 6 статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній з 12.03.2011) .

Посилання на правомірність застосування до спірних відносин норм ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції на дату складання додаткової угоди від 22.11.2017 суд вважає помилковим, оскільки закон не має зворотної дії до спірних правовідносин, що виникли у лютому 2010 року.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Зазначена норма права кореспондується із п. 3.2. договору від 19.04.2007. Відповідно до п. 3.3. орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач, посилаючись на те, що належним чином виконував обов'язки відповідно до умов договору оренди землі від 19.04.2007, вважає, що має переважне право на поновлення цього договору.

З огляду на те, що ст. 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній до 12.03.2011, не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалась з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, яке позивачем отримано так і не було, - переважне право позивача на поновлення договору від 19.04.2007 припинилось із закінченням строку дії договору - 23.05.2010. Як вище зазначено, вказаний факт встановлено судовими актами у справі №904/8168/17. Переважне право не може використовуватися безмежно та виникати на підставі договору, який припинився більше восьми років тому. У зв'язку зі встановленими судом цими обставинами не підлягає задоволенню і вимога щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 19.04.2007 в редакції позивача щодо поновлення дії договору на запропонований ним строк з 21.11.2017 до 20.11.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровської міської ради №166/28 від 20.12.2017 спірна земельна ділянка передана у постійне користування КП Міська інфраструктура Дніпропетровської міської ради для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу, про що здійснено запис у Державному земельному кадастрі (а.с.47-49). Пунктом 6 зазначеного рішення пункти 2-7, 11, 12 рішення міської ради від 07.02.2007 №117/10 Про передачу ТОВ ЮКОН СТАТУС ЛТД земельної ділянки по пр. Ілліча в районі будинку №21 визнані такими, що втратили чинність, а право користування ТОВ ЮКОН СТАТУС ЛТД земельною ділянкою, площею 1,4360 га таким, що припинилося.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами частин 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав. Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, факт припинення договору від 19.04.2007 в травні 2010 року свідчить про недоведеність порушення прав чи інтересів позивача рішенням Дніпровської міської ради №166/28 від 20.12.2017 "Про передачу земельної ділянки по просп. Пилипа Орлика (просп. Ілліча) в районі буд. 21 (Центральний (Кіровський) район) у постійне користування КП "Міська інфраструктура" ДМР для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу", оскільки позивач на цей час вже втратив статус законного орендаря зазначеної земельної ділянки, його переважне право на поновлення договору припинилось. Тому, апеляційний господарський суд не вбачає порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" рішенням міської ради від №166/28 від 20.12.2017.

Крім того, якщо немає доказів укладення договору оренди земельної ділянки з іншою особою, і навпаки, встановлено намір орендодавця використовувати цю ділянку для власних потреб, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін.

Скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №24694495 про державну реєстрацію за правокористувачем - Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради права постійного користування земельною ділянкою площею 1,4360 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Пилипа Орлика, в районі буд. № 21, та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179 є похідною вимогою, у задоволенні якої судом першої інстанції також правомірно відмовлено з огляду на викладене.

Щодо доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне:

доводи щодо користування земельною ділянкою до теперішнього часу, належне виконання умов договору не підтверджуються матеріалами справи, які не містять з цих питань належних та допустимих доказів.

В силу ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявна в матеріалах справи довідка щодо сплати орендної плати за період з травня 2007 року по січень 2018 року видана самим позивачем, який є зацікавленою особою, та не підтверджена ані банківськими платіжними документами, ані органом, що контролює сплату податків, в тому числі і орендної плати, щодо повноти, своєчасності та правомірності такої оплати (а. с. 50). Знаходження, за твердженням Товариства, у фактичному користуванні позивача до теперішнього часу спірної земельної ділянки після припинення дії договору оренди землі 23.05.2010, що також встановлено судом у справі №904/8168/17, свідчить лише про неправомірність поведінки позивача, який в силу п. 7.1. договору та ст. 34 Закону України Про оренду землі зобов'язаний повернути цю ділянку її власнику.

Тому, посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини в справах щодо правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частино власності, при встановлених вище фактичних обставинах справи, є безпідставним.

За встановлених судом обставин справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 прийняте відповідно до норм матеріального права з урахуванням фактичних обставин справи, підстави, встановлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для його скасування відсутні; рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі №904/869/18 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі №904/869/18 - без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна текст постанови складений 15.11.2018 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна