Постанова

від 24.01.2019 по справі 904/869/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/869/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 (суддя Петренко Н.Е.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 (головуючий суддя: Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД"

до 1. Дніпровської міської ради, 2. Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради

про визнання переважного права, визнання незаконним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень, скасування державної реєстрації речового права, поновлення терміну дії договору оренди землі,

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача-1 - Гуртовий В.Ю. - представник

відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 05.03.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" (далі - позивач) до Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1), Комунального підприємства "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради (далі - відповідач-2) про:

- визнання переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди землі) щодо земельної ділянки площею 1,4360 га, кадастровий номер 1210100000:06:015:0179, для проектування та будівництва багатофункціонального торгівельно-офісного комплексу за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), просп. Пилипа Орлика у районі буд. № 21;

- визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради №166/28 від 20.12.2017 "Про передачу земельної ділянки по просп. Пилипа Орлика (просп. Ілліча) в районі буд. 21 (Центральний (Кіровський) район) у постійне користування КП "Міська інфраструктура" ДМР, код ЄДРПОУ 39754779, для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу";

- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №24694495 про державну реєстрацію за правокористувачем Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 39754779, речового права - права постійного користування земельною ділянкою площею 1,4360 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Пилипа Орлика, в районі буд. № 21, та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179;

- поновлення терміну дії договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 21.11.2017.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наявним переважним правом позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за №040710400204 від 23.05.2007, а також виконанням ним вимог Закону України "Про оренду землі" станом на листопад 2017 року (направлення листа - повідомлення від 21.11.2017 про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди), продовженням користуванням земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та відсутністю письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, належного виконання умов договору.

3. Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначив, що приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час закінчення дії договору оренди, не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін договору, а лише визначалось, що в цьому разі договір підлягає поновленню з дотриманням порядку, передбаченого ст. 654 Цивільного кодексу України. Крім того, в пункті 3.4 договору сторони передбачили, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.

Щодо визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №166/28 відповідач-1 вважає, що права ТОВ "ЮКОН СТАТУС ЛТД" не були порушені при передачі спірної земельної ділянки у постійне користування відповідачу-2, оскільки договір оренди землі, укладений 20.04.2017 з позивачем, припинив свою дію 23.05.2010, а вирішення питання щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень міської ради відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України.

4. Відповідач-2 у відзиві на позов вказав, що переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди) не є безстроковим. Згідно з даними Державного земельного кадастру позивачем не було зареєстровано право оренди земельної ділянки у відповідності до норм Земельного кодексу України, а у відповідача-2 не було ніяких перешкод для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, подальшого його погодження і реєстрації права постійного користування земельною ділянкою. За таких обставин відповідач-2 вважає, що КП "Міська інфраструктура" ДМР у законний спосіб здійснила державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 1,4360 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, просп. Пилипа Орлика, в районі буд. № 21, і набула статусу правокористувача.

Також відповідач-2 зазначив, що позивач повторно звертається з вимогою про поновлення терміну дії договору оренди землі, в його діях вбачаються ознаки зловживання процесуальними правами.

Крім того, відповідач-2 вказав, що сплата податку на землю після закінчення строку дії договору оренди землі відбувалася на власний ризик позивача, без належних правових підстав для цього.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі №904/869/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 04.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 904/869/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 року у справі № 904/869/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

8. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 24.01.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 09.01.2019.

9. 09.01.2019 (згідно інформації, що міститься на конверті) відповідачем-1 направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 15.01.2019.

10. У судове засідання з'явився представник відповідача-1, який виклав заперечення проти касаційної скарги. Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

11. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" (скаржник, позивач) просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 904/869/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій під час вирішення справи не керувалися завданням господарського судочинства та принципом верховенства права, а тому порушені інтереси позивача не захистили.

На думку ТОВ "Юкон Статус ЛТД" висновки судів про помилковість застосування до спірних відносин норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції на дату складання додаткової угоди від 22.11.2017 є безпідставними.

Скаржник вважає, що правові відносини щодо переважного права поновлення договору виникли у травні 2010 року та не припинилися, оскільки позивач (орендар) користується земельною ділянкою, акт повернення земельної ділянки з орендодавцем не укладався, земельна ділянка орендодавцю не поверталась, останній її у орендаря не витребовував, орендар сплачує плату за землю. Крім того, позивач вказує, що згідно п.6 рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №116/28 міська рада визнає, що право користування землею у позивача не припинилось зі спливом строку дії договору, а тривало і після цього, а припинилось право користування ТОВ "Юкон Статус ЛТД" спірною земельною ділянкою з 20.12.2017.

Відповідно до неприпинених правовідносин і до укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 22.11.2017, на думку позивача, застосовуються норми права, які були чинними навіть станом на дату згідно рішення відповідача до 20.12.2017, тобто норми ст.33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає автоматичне поновлення права користування.

При цьому, скаржник вважає безпідставним посилання судів на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20.11.2012 у справі №44/69.

На думку ТОВ "Юкон Статус ЛТД", до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №6-2539цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17-ц.

Позивач вказує, що конклюдентні дії орендаря - ТОВ "Юкон Статус ЛТД", а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про намір ТОВ "Юкон Статус ЛТД" скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №166/28, а договору оренди земельної ділянки від 19.04.2007 - поновленим.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали мотивованої оцінки кожному аргументу позивача, не врахували судову практику Європейського суду з прав людини щодо права позивача на мотивоване судове рішення, щодо законного сподівання орендаря на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди, щодо застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Юкон Статус ЛТД", рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 904/869/18 залишити без змін. Відзив мотивований тим, що наявність самого лише факту звернення орендаря до орендодавця із повідомленням про намір продовжити строк дії договору оренди без прийняття рішення міською радою та укладення додаткової угоди не є належним доказом продовження строку дії договору оренди землі після 23.05.2010. Факт відсутності належним чином оформлених орендних договірних відносин між сторонами з 23.05.2010 свідчить про помилковість та необґрунтованість тверджень позивача про наявність у нього права на поновлення договору оренди землі від 19.04.2007 за приписами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону України від 17.02.2011. Факт припинення договору від 19.04.2007 у травні 2010 свідчить про недоведеність порушення прав та інтересів позивача рішенням Дніпровської міської ради №166/28, яке було прийнято у грудні 2017 року.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 07.02.2007 за №117/10 Товариству з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" передано земельну ділянку по просп. Ілліча (на даний час - просп. Пилипа Орлика) в районі будинку №21 (Кіровський район, на даний час - Центральний) в оренду для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу.

15. На підставі вказаного рішення 19.04.2007 між міською радою (орендодавець) та ТОВ "Юкон Статус ЛТД" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4360 га, яка знаходиться за адресою: по просп. Ілліча в районі буд. №21 (Кіровський район), зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Згідно з пунктами 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 6.12 договору від 19.04.2007 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4360 га. Договір укладено на три роки. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передається в оренду згідно з пунктом 1.1 договору, є дата реєстрації договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація договору проведена 23.05.2007, тому строк його дії - по 23.05.2010).

Пунктом 3.4 договору оренди землі від 19.04.2007 передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.

Відповідно до пункту 12.3 договору від 19.04.2007 дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи орендаря.

16. У лютому 2010 року ТОВ "Юкон Статус ЛТД" звернулося до міської ради з повідомленням про намір продовжити строк дії договору (лист №ПС4/10 від 08.02.2010). Відповідачем зазначене повідомлення отримане 08.02.2010 і на ньому міститься резолюція заступника міського голови: "Прошу розглянути".

17. В той же час доказів прийняття рішення міською радою про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації додаткової угоди про продовження строку дії договору (переукладення договору) у встановленому порядку матеріали справи не містять.

18. Також у лютому 2013 року та у лютому 2016 року ТОВ "Юкон Статус ЛТД" зверталося до міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі на новий строк з примірниками додаткових угод, але докази укладання сторонами письмової угоди про продовження договору оренди від 19.04.2007 на наступні 3 роки та відповідної державної реєстрації такої угоди відсутні.

19. Зазначені фактичні обставини справи встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі №904/8168/17, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 03.04.2018 та набрала чинності, тому, відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають доведенню при вирішенні справи №904/869/18, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлені ці обставини.

20. За твердженням позивача, в кінці 2017 року йому стало відомо про те, що з 17.01.2017 право власності на спірну земельну ділянку площею 1,4360 га за адресою: просп. Пилипа Орлика в районі будинку №21 у м. Дніпро зареєстровано у Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:015:0179 за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

21. 21.11.2017 позивач звернувся до відповідача-1 з письмовою заявою про поновлення Договору оренди землі і проектом додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди від 19.04.2007 на три роки з 21.11.2017 до 20.11.2020, оскільки вважає, що відповідно до законодавства, яке діяло на час закінчення вказаного договору, він набув переважне право на поновлення договору.

22. Листом №7/3-1996 від 04.12.2017 відповідач-1 відмовив позивачу у поновленні строку дії Договору та у підписанні додаткової угоди до Договору з мотивів відсутності для цього законних підстав (а.с. 39-40).

23. Рішенням Дніпровської міської ради від 20.12.2017 №166/28 спірна земельна ділянка була передана у постійне користування КП "Міська інфраструктура" Дніпропетровської міської ради для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу. Відомості про суб'єкта речового права на земельну ділянку внесені Державною службою України з питань геодезії картографії та кадастру до Державного земельного кадастру (а.с. 47-48, 49).

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

24. Суд першої інстанції вказав, що належним доказом продовження дії договору оренди земельної ділянки на наступні 3 роки, є наявність рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом його переукладення та державної реєстрації у встановленому законом порядку, як передбачено пунктом 3.4 договору оренди землі від 19.04.2007.

25. Місцевий господарський суд відхилив доводи позивача про вчинення ним дій, спрямованих на поновлення договору, в тому числі неодноразове звернення до відповідача з приводу підписання додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі, звернення до судових органів як підставу для визнання його переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки способом волевиявлення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо розпорядження земельною ділянкою є відповідне рішення органу.

26. Суд першої інстанції вказав, що наявність самого лише факту звернення орендаря до орендодавця із повідомленням про намір продовжити строк дії договору оренди без прийняття відповідно рішення міською радою та укладення відповідно додаткової угоди, яка підлягає державній реєстрації, не є належним доказом продовження строку дії договору оренди землі після 23.05.2010.

27. Суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо строку дії договору оренди землі від 19.04.2007. Державна реєстрація договору проведена 23.05.2007, тому згідно зі ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладання договору) строк його дії становить три роки: з 23.05.2007 по 23.05.2010, що також підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018, постановою Верховного Суду України від 03.04.2018 у справі №904/8168/17.

28. Разом з цим, факт відсутності належним чином оформлених, у розумінні статей 1, 13, 18 Закону України "Про оренду землі", орендних договірних відносин між сторонами з 23.05.2010 свідчать про помилковість та необґрунтованість тверджень позивача про наявність у нього права на поновлення договору оренди від 19.04.2007 за приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону України від 17.02.2011 шляхом визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення строку дії договору на той самий строк - три роки (до 22.05.2019) і на тих самих умовах і про наявність порушеного права позивача, оскільки на дату набрання чинності статті 33 цього Закону в новій редакції строк дії договору оренди між сторонами закінчився.

29. Щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Дніпровської міської ради №166/28 від 20.12.2017, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №24694495 про державну реєстрацію за правокористувачем Комунальним підприємством "Міська інфраструктура" Дніпровської міської ради права постійного користування земельною ділянкою суд першої інстанції зазначив, що факт припинення договору від 19.04.2007 в травні 2010 року, який підтверджується позивачем, свідчить про недоведеність порушення прав чи інтересів позивача рішенням Дніпровської міської ради №166/28 "Про передачу земельної ділянки по просп. Пилипа Орлика (просп. Ілліча) в районі буд. 21 (Центральний (Кіровський) район) у постійне користування КП "Міська інфраструктура" ДМР, код ЄДРПОУ 39754779, для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу", прийнятим в грудні 2017 року, оскільки позивач на цей час вже втратив статус законного орендаря зазначеної земельної ділянки.

30. Суд апеляційної інстанції погодився з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

31. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вказала, що посилання на правомірність застосування до спірних відносин норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції на дату складання додаткової угоди від 22.11.2017 суд вважає помилковим, оскільки закон не має зворотної дії до спірних правовідносин, що виникли у лютому 2010 року.

32. Щодо доводів апелянта суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Доводи щодо користування земельною ділянкою до теперішнього часу, належне виконання умов договору не підтверджуються матеріалами справи, які не містять з цих питань належних та допустимих доказів.

Наявна в матеріалах справи довідка щодо сплати орендної плати за період з травня 2007 року по січень 2018 року видана самим позивачем, який є зацікавленою особою, та не підтверджена ані банківськими платіжними документами, ані органом, що контролює сплату податків, в тому числі і орендної плати, щодо повноти, своєчасності та правомірності такої оплати (а. с. 50). Знаходження, за твердженням Товариства, у фактичному користуванні позивача до теперішнього часу спірної земельної ділянки після припинення дії договору оренди землі 23.05.2010, що також встановлено судом у справі №904/8168/17, свідчить лише про неправомірність поведінки позивача, який в силу п. 7.1. договору та ст. 34 Закону України Про оренду землі зобов'язаний повернути цю ділянку її власнику.

Тому, посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини в справах щодо правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частино власності, при встановлених вище фактичних обставинах справи, є безпідставним.

VІІ. Позиція Верховного Суду

33. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

34. Судами попередніх інстанцій було обґрунтовано встановлено, що фактичні обставини справи, встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 у справі №904/8168/17, яка залишена в силі постановою Верховного Суду від 03.04.2018 та набрала чинності, відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню при вирішенні справи №904/869/18, в якій беруть участь ті самі особи, стосовно яких встановлені ці обставини.

Як встановлено у вказаній справі, у серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" (далі - ТОВ "Юкон Статус ЛТД", орендар) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до Дніпровської міської ради (далі - міська рада, орендодавець) про визнання укладеного між сторонами договору оренди землі від 19.04.2007 (державна реєстрація 23.05.2007 за №040710400204) поновленим на тих же самих умовах на строк три роки в редакції проекту додаткової угоди, запропонованого позивачем, і про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №230/12 в частині надання дозволу Комунальному підприємству "Міська інфраструктура" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у районі просп. Олександра Поля та просп. Пилипа Орлика (у районі просп. Кірова та просп. Ілліча), до складу якої входить вже сформована земельна ділянка загальною площею 1,4360га (кадастровий номер 1210100000:06:015:0179), яка розташована за адресою: просп. Ілліча, в районі буд. №21 для проектування та будівництва багатофункціонального торгівельно-офісного комплексу та яка знаходиться у користуванні ТОВ "Юкон Статус ЛТД", посилаючись на приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній з 12.03.2011) та статтю 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК).

35. У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у вказаній справі №904/8168/17 було зазначено наступне:

"На спірні правовідносини щодо поновлення договору оренди землі від 19.04.2007, строк дії якого закінчився 23.05.2010, поширюється дія статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 12.03.2011 (далі - Закон №161), чим спростовується непослідовне твердження скаржника про подальше неодноразове автоматичне поновлення цього договору після 23.05.2013 та після 23.05.2016 на підставі частини 6 статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній з 12.03.2011).

Адже, до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1 та 2 статті 33 Закону №161 передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону №161 у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 116 ЗК встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини 1 статті 124 ЗК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради.

Отже, виходячи з того, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства (наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №44/69 ).

У справі, яка розглядається, апеляційним судом достеменно встановлено та скаржником не заперечується той факт, що як у період з лютого 2010 року по 12.03.2011, так і до дати звернення ТОВ "Юкон Статус ЛТД" з позовом у цій справі міською радою відповідне рішення про поновлення договору від 19.04.2007 не приймалося, внаслідок чого договір від 19.04.2007 слід вважати припиненим з 23.05.2010, що виключає можливість його подальшого неодноразового поновлення на той же 3-річний строк з 23.05.2013 і з 23.05.2016 на підставі частини 6 статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній з 12.03.2011)."

36. Крім вищевказаної справи №904/8168/17, де брали участь ті ж самі сторони та щодо того ж самого договору оренди, аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №44/69, від 20.05.2008 у справі №30/234 та Верховного Суду від 22.02.2018 по справі №922/1008/17 , від 06.12.2018 у справі №925/1651/17, від 11.12.2018 у справі №923/111/18, від 18.12.2018 у справі №912/2020/17, від 10.01.2019 у справі №911/3998/16.

37. При цьому, в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №44/69 вказано наступне:

"Крім того, Вищому господарському суду України необхідно врахувати, що до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення , оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи."

38. Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від нього.

39. На підставі викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що враховуючи, що міською радою відповідне рішення про поновлення договору від 19.04.2007 не приймалося, господарські суди у справі №904/8168/17 встановили факт припинення договору від 19.04.2007 з 23.05.2010, зазначене виключає його подальше неодноразове поновлення на той же 3-річний строк з 23.05.2013 і з 23.05.2016 на підставі частини 6 статті 33 Закону №161 (в редакції, чинній з 12.03.2011).

40. Посилання скаржника на правомірність застосування до спірних відносин норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції на дату складання додаткової угоди від 22.11.2017 суд вважає помилковим, оскільки закон не має зворотної дії до спірних правовідносин, що виникли у лютому 2010 року.

41. Відповідно до ч.2 ст.5 Цивільного кодексу України:

"Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи."

Отже безпосередній зміст даної норми спростовує доводи скаржника про зворотну дію у часі цивільного закону, який "іншим чином поліпшує становище особи".

42. З врахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції вважає законними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що факт припинення договору від 19.04.2007 в травні 2010 року свідчить про недоведеність порушення прав чи інтересів позивача рішенням Дніпровської міської ради №166/28 від 20.12.2017 "Про передачу земельної ділянки по просп. Пилипа Орлика (просп. Ілліча) в районі буд. 21 (Центральний (Кіровський) район) у постійне користування КП "Міська інфраструктура" ДМР для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу" та державною реєстрацією за вказаним правокористувачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки позивач на цей час вже втратив статус законного орендаря зазначеної земельної ділянки, його переважне право на поновлення договору припинилось.

43. Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини в справах щодо правомірного очікування щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частино власності, при встановлених вище фактичних обставинах справи, є безпідставним.

44. Доводи ТОВ "Юкон Статус ЛТД", що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №6-2539цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, судом не можуть прийняті до уваги, оскільки в зазначених справах строк дії договору закінчувався в період дії нової редакції ст.33 Закону України "Про оренду землі", тобто спірні правовідносини не є подібними.

45. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

46. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

47. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 904/869/18 - без змін.

48. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 904/869/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018 у справі № 904/869/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський