Постанова

від 15.11.2018 по справі 904/3317/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018 року м.Дніпро Справа № 904/3317/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

розглянувши апеляційну скаргу порядку спрощеного (письмового) позовного провадження Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНА КОРОНА-КР" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 року (повний текст складено 21.09.2018 року, суддя Манько Г.В.) у справі № 904/3317/18

за позовом Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНА КОРОНА-КР"

про стягнення 131 779 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада звернулася до господарського суду з позовною заявою та надала заяву про уточнення позовних вимог, якою просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНА КОРОНА-КР" заборгованість з орендної плати за земельну ділянку за період з 01.08.2016 до 28.02.2018 у розмірі 106 340,88 грн. та пеню за період з 01.08.2016 до 28.02.2018 у розмірі 12 870,47 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 року у справі №904/3317/18 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Північна Корона-КР" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, 24, ідентифікаційний код 38032924) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, ідентифікаційний код 33874388) заборгованість з орендної плати за земельну ділянку за період з 01.08.2016 до 28.02.2018 у розмірі 106 340,88 грн., судовий збір в сумі 1 595 грн. 11 коп.

Решту позовних вимог залишено без розгляду.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем обов'язки землекористувача щодо сплати орендної плати згідно Договору не виконувалися. Також, зазначено, що позивачем не надано до суду обгрунтований розрахунок пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені залишені судом без розгляду.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНА КОРОНА-КР" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 року по справі №904/3317/18.

Узагальнені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНА КОРОНА-КР" викладені в апеляційній скарзі.

В судовому рішенні по справі №904/3317/18 відсутня мотивувальна частина рішення, в тому числі відсутня мотивована оцінка кожного аргументу відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Також у монтувальній частині рішення, відповідно до ч.4 ст.238 ГПК України, не містяться "норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування ".

Таким чином, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.236, 238 ГПК України та не є обгрунтованим.

18 вересня 2018 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, якою змінив суму позовних вимог до відповідача. Зазначена заява була прийнята судом до розгляду та врахована при винесенні рішення по суті.

Однак, заява про уточнення позовних вимог на адресу відповідача не направлялась, не була вручена відповідачу або його представнику, в судовому засіданні 18.09.2018 року не розглядалась по суті, представник відповідача не був ознайомлений зі змістом даної заяви.

Відповідачу не відомі підстави зміни позовних вимог позивачем, в рішенні суду від 18.09.2018 року ці підстави також не зазначені.

Відповідно до ч.3 ст. 46 ГПК України «до закінчення підготовчого засідання позивач мас право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви» .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2018 року по справі №904/3317/18 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по су т і на 04.09.2018 року.

Отже, відповідно до ст.46 ПІК України зміна предмету або підстав позову можливе до закриття підготовчого засідання, у даній справі до 04.09.2018 року, при цьому заява позивача була надана до суду 18.09.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст. 209 П ІК України «суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обгрунтовуються» .

У судовому засіданні 18 вересня 2018 року, після заслуховування вступного слова учасниками справи, судом не з'ясовувались обставини, на які учасники справи посилались як на підстав) своїх вимог і заперечень, не досліджувались докази, якими вони обґрунтовуються. Судом з'ясовувались лише обставини щодо розрахунку пені позивачем.

Згідно ч. 4 ст.208 ГТІК України «учасники справи можуть ставити питання один одному у черговості, яка визначається головуючим, та з його дозволу» .

Судом не додержано вимог ч.4 ст.208 ПІК України, сторонам не надано можливості ставити питання один одному.

Отже, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши лише обставини щодо розрахунку пені позивачем, суд одразу перейшов до дебатів.

У відзиві на позов, який міститься в матеріалах справи №904/3317/18 відповідачем на шести аркушах викладено аргументи щодо відсутності підстав для задоволення позову та також надано докладний розрахунок орендної плати, що підлягає сплаті на думку відповідача.

В рішенні суду від 18.09.2018 р. не надано мотивовану оцінку жодному аргументу відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову, не надано оцінку розрахунку орендної плати, наведену відповідачем у відзиві на позов.

При винесені рішення від 18.09.2018 року суд керувався ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, якими передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, загальні умови виконання зобов'язання, обов'язковість договору

Позиція ж відповідача, викладена у відзиві на позов та підтверджена представником відповідача в судовому засіданні 18.09.2018 року полягає в тому, що позивач невірно тлумачить норми договору оренди землі, зокрема, безпідставно завищує розмір орендної плати за землю відповідачу, відверто ігнорує наданий ним же розрахунок орендної плати в 2018 році. Отже, дії позивача суперечать договору оренди земельної ділянки та нормам Податкового кодексу України.

Однак, судом не надано мотивовану оцінку доводам відповідача.

Зокрема, заперечення відповідача проти задоволення позову обгрунтовується наступними доводами.

02 жовтня 2014 року між Криворізькою міською радою та ТОВ Північна корона - КР укладено договір оренди земельної ділянки №2014360. 19 листопада 2014 року зареєстроване право оренди земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 505957812110).

Відповідно до п.7 договору оренди встановлено, що річна орендна плата сноситься «Орендарем » виключно в грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу".

Згідно п.30 договору оренди передбачено: "Орендодавець має право в односторонньому порядку збільшити розмір орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України розміру земельного податку".

Інших підстав для збільшення в односторонньому порядку розміру орендної плати договір не містить.

Криворізькою міською радою було прийнято рішення від 24.06.2015 року №3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_1» .

Відповідно до пп.1.3 п.1 вищезазначеного рішення встановлено ставку земельного податку: «за земельні ділянки, зайняті житловим фондом (крім готелів), автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, що використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними (гаражними), дачно-будівельними (дачними) садівницькими, городницькими (непідприємницькими) товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, відкритими спортивними майданчиками, що використовуються установами, організаціями, підприємствами, громадськими організаціями, благодійними фондами фізкультурно-спортивної спрямованості для занять спортом, створеними ними дитячо-юнацькими гуртками й групами, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, що зайняті виробничими, культурно- побутовими. господарськими та іншими будівлями й спорудами, у розмірі 0.03% від їх нормативної грошової оцінки".

Земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:07:019:0104, яка перебуває в користуванні відповідача, має цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, отже ставку земельного податку для відповідної земельної ділянки встановлено у розмірі 0.03% від її нормативної грошової оцінки (пп.1.3 и 1 рішення Криворізької міськради №3727 24.06.2015). як за земельну ділянку зайняту житловим фондом.

Враховуючи, що ставка земельного податку згідно рішення Криворізької міськради №3727 24.06.2015 року складає 0.03% від нормативної грошової оцінки, тому орендна плата повинна складати трикратний розмір земельного податку, зокрема:

0.03% х 3 = 0.09% від нормативної грошової оцінки.

0,09% х 7 992 006.48 гри. (нормативна грошова оцінка згідно витягу №619 від

року) 7192.81 грн./ орендна плата за рік.

Розрахунок розміру орендної плані за 2016 рік з 01.08.2016 до 31.12.2016:

992 006,48 гри. х 0,09%) 7192.81 грн. - орендна плата за рік

7192.81 грн. : 12 міс. 599.40 грн. орендна плата за 1 календарний місяць.

599.40 грн. х 5 міс. 2997.00 грн. - сума орендної плати за період з 01.08.2016 до

року.

Отже, різниця за вказаний період між нарахованими сумами позивачем і відповідачем сумами складає 29970.00 2997,00 = 26973,00 грн.

Розрахунок розміру орендної плати за 2017 рік і 01.01.2017 до 31.12.2017:

471 526.87 грн. х 0.09% = 7624.37 гри. орендна плата за рік,

7624.37 гри. : 12 міс. 635.36 грн. орендна плата за 1 календарний місяць,

635,36 грн. х 12 міс. 7624.32 грн. - сума орендної плати за період з 01.01.2017 до

31.12.201 7 року, де:

8 471 526.87 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації від 15.02.2016 року №619 з урахуванням коефіцієнтів індексації за рік (7 992 006.48 грн. х 1.06);

0.09%) ставка орендної плати за землю згідно п.7 договору оренди землі від 02.10.2014 року №2014360.

Отже, різниця за вказаний період між нарахованими сумами позивачем і відповідачем сумами складає 76243,80 (19060,95 + 57182,85) - 7624,37 = 68619.43 грн.

12 липня 2017 року Криворізькою міською радою було прийнято рішення №1862 (на яке посилається позивач та додає до позовної заяви, а.с. 42-43) «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста ОСОБА_1 у 2018 році".

Відповідно до додатку 1 до рішення №1862, ставки земельного податку та розмір орендної плати наведені в таблиці у відповідності до видів цільового призначення земель.

Так, згідно додатку (аркуш 2 додатку) код земельної ділянки 02.03 відповідає цільовому призначенню земель: «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» , ставка податку становить 0.009%. а також розмір орендної плати становить 0,009% від нормативної грошової оцінки земель.

Однак в позовній заяві позивач безпідставно використовує при розрахунках розмір орендної плати 0.9%, незаконно завищуючи зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати в 2018 році.

При цьому правомірним слід вважати наступній розрахунок орендної плати.

Розрахунок розміру орендної плані за 2018рік ; 01.01.2018 до 28.02.2018

8 471 526.87 грн. х 0.009% = 762,43 гри. орендна плата за рік.

762,43 грн. : 12 міс. = 63,54 грн. - орендна плата за 1 календарний місяць.

63,54 грн. х 2 міс. = 127.08 грн. - сума орендної плати за період з 01.01.2018 до

року, де:

471 526.87 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації від 15.02.2016 року №619 з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2016-2017 роки (7 992 006,48 грн. х 1,06 х 1,0);

0,009% ставка орендної плати за землю згідно коду 02.03 рішення Криворізької міської ради від 12 липня 2017 року №1 862.

В березні 2018 року на запит відповідача позивачем надано Розрахунок розміру орендної плати за землю, що підлягає до сплати з 2018 року ТзОВ «Північна корона - КР" до договору оренди земельної ділянки на вул.Черкасова.24".

Відповідно до розрахунку, виконаного 28.03.2018 року, з проставлянням гербової печатки Криворізької міської ради, підписаного секретарем Криворізької міської ради ОСОБА_2, документально підтверджено застосування ставки орендної плати 0.009%, а річний розмір орендної плати розрахований в сумі 762.44 грн.

Однак, в позовній заяві позивач надає розрахунок орендної плати в 2018 році виходячи зі ставки 0.9% та річного розміру орендної плати - 76243.80 грн.. що не відповідає рішенню Криворізької міської ради від 12 липня 2017 року №1862.

При винесенні рішення від 18.09.2018 року судом не досліджено підписаний сторонами Договір в повному обсязі, в тому числі п.30 договору, не застосовано закон, який підлягає застосуванню, зокрема. ч.1 ст.651 ЦК України, згідно якої зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, в зв'язку з чим суд прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Судом при винесені рішення по справі №904/3317/18 не враховано, що відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст. 4 Податкового кодексу України, одним з принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону , або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Відповідно до розділу XII та ст. 265 Податкового кодексу України до складу податку на майно входить плата за землю, в тому числі орендна плата за земельну ділянку (ст.288 ПК України).

Неоднозначне (множинне) трактування в даній справі полягає в тому, що позивач при розрахунку орендної плати не бере до уваги положення пункту 7 договору оренди землі від 02. і 0.2014 року №2014360. де сторони: Криворізька міська рада та ТОВ Північна корона - КР домовились: '' річна орендна плата вноситься «Орендарем» виключно в грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу ".

Позивач при розрахунках орендної плати відповідачу застосовує рішення Криворізької міської ради (№3727, №1522, №1862), трактуючи ці рішення таким чином, щоб застосувати для розрахунку орендної плати найбільший (максимальний) розмір ставок. Зазначені рішення, зокрема, норми цих рішень допускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків (земельного податку, орендної плати за землю).

Зокрема, рішення Криворізької міської ради №3727 від 24.06.2015 року передбачає, що за земельну ділянку, зайняту житловим фондом, що відповідає цільовому призначенню ділянки відповідача, ставку земельного податку встановлено в розмірі 0.03% від нормативної грошової оцінки, а орендну плату в розмірі 3%, тобто орендна плата більша за земельний податок в 100 разів.

При цьому, згідно договору оренди землі сторони домовились, що орендна плата обчислюється у трикратному розмірі земельного податку.

Судом, при винесені рішення не враховано пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яким встановлено принцип незмінності умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Застосування ж відповідачем рішення №1522 від 29.03.2017 року (а.с. 40-41) з метою встановлення ставок земельного податку та розміру орендної плати не може мати місце у 2017 році, оскільки це суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом, при винесені рішення не враховано рішеннями Європейського суду з прав людини, на які посилався відповідач, зокрема, у справах Серков проти України (заява №39766/05) Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, вважає протиправним визначений позивачем розмір орендної плати за землю за період з 01.08.2016 року по 28.02.2018 року.

Узагальнені доводи Криворізької міської ради викладені у відзиві.

Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив всі обставини справи та надав оцінку доказам поданими сторонами, а тому ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у від 31.10.2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Чередка А.Є., Пархоменко Н.В., відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2018 без повідомлення учасників справи.

09.11.2018 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегією суддів відхиляється дане клопотання, оскільки справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи), клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи не заявлялось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 року у справі №904/3317/18 слід залишити без змін огляду на наступне.

Встановлені та неоспорені обставини даної справи і відповідні їм правовідносини зводяться до того між 02.10.2014 між Криворізькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю Північна корона - КР був укладений договір оренди земельної ділянки за №2014360 (державна реєстрація від 19.11.2014 за№7754401) (надалі - Договір).

Згідно п.п. 1-6 Договору Криворізька міська рада (надалі - Орендодавець) передала ТОВ Північна корона - КР (надалі - Орендар) у строкове платне користування строком на 5 років земельну ділянку площею 0,3474 га, з кадастровим номером 1211000000:07:019:0104, для розміщення 5-ти поверхового будинку-гуртожитку на вул. Черкасова, 24, у Тернівському районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Приписами ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент, виникнення договірних зобов'язань).

Орендодавець, у відповідності до ст. 24 Закону України Про оренду землі , має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

За умовами п. 33 Договору, відповідач, крім іншого, зобов'язаний систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установлений Договором строк.

Відповідно до пункту 10 Договору орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою. Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до вимог чинного законодавства.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку, як визначено п. 11 Договору, здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Згідно п. 289.1. ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Як регламентовано пп.пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5. ст. 288 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення договірних зобов'язань), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою З відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Доводи, за якими суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Згідно п. 12 Договору розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього Договору у разі, зокрема, затвердження базової вартості 1 кв.м. земель міста та зміни даної базової вартості, зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Рішенням Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3728 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста ОСОБА_1, яка у тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн. Згідно пункту 6 цього рішення, воно набуло чинності з 01.01.2016.

Також, 24.06.2015 Криворізькою міською радою прийнято рішення №3727 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста ОСОБА_1 , підпунктом 4 якого визначено орендну плату за користування земельними ділянками у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цих ділянок. Згідно пункту 6 цього рішення, при розрахунку ставок земельного податку та розміру орендної плати за користування земельними ділянками введено понижувальний коефіцієнт до вартості земельних ділянок, визначеної відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель міста, у розмірі 0,30 (з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель: станом на 01.01.2014 у розмірі 1,000; на 01.01.2015 - 1,249). Рішення набрало чинності 01.01.2016 (пункт 9).

Рішенням Криворізької міської ради від 29.03.2017 №1522 внесено зміни до рішення міської ради від 24.06.2015 №3727 на 2017 рік, та пунктом 5 визначено, що розмір орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності складає 0.9% від нормативної грошової оцінки земель міста, затвердженої рішенням міської ради від 24.06.2015 №3728. При цьому, цим же рішенням виключено пункт 6 (щодо застосування понижувального коефіцієнту 0.30).

За положеннями ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

В силу п. 289.1 ст. 289 ПК України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що -реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 14 Договору визначено, що Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Аналогічні зобов'язання містяться й у пункті 286.2 статті 286 Податкового кодексу України.

Однак, відповідачем обов'язки землекористувача щодо сплати орендної плати згідно умов Договору не виконуються

В пункті 13 Договору сторони також обумовили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, яка нараховується на суму боргу по орендній платі за земельну ділянку (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу по орендній платі або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення.

Встановлено, що відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання за договором оренди земельної ділянки та станом на 28.02.2018 не здійснено перерахування орендної плати у розмірі 106340,88 грн. на відповідний рахунок позивача за період з 01.08.2016р. по 28.02.2018р.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Мотиви відхилення аргументів апеляційної скарги.

Відносно доводу скаржника, про те, що в оскаржуваному рішенні відсутня мотивована оцінка кожного аргументу відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову та доводу про те, що заява позивача про уточнення позовних вимог була врахована в рішенні, однак була подана поза межами строку встановленого ч.3 ст.46 ГПК України та відповідач не був ознайомлений з цією заявою, відхиляється колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно ч. ч.2, 3 ст. 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи .

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Колегія суддів вважає, судом першої інстанції хоча і були порушені норми процесуального права щодо оцінки кожного аргументу відповідача, однак в силу норм ст. 277 ГПК України це не може бути підставою для скасування судового рішення. Крім того, суд першої інстанції в основу свого рішення стовно розміру орендної плати за 2018 рік взяв саме розрахунок, який надавався відповідачем (у відзиві) і позивачем (у заяві про уточнення позовних вимог).

Деякі доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем і судом здійснений неправильний розрахунку розміру орендної плати.

Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на наступне.

Щодо розрахунку розміру орендної плати за 2016-2017 рік, скаржник зазначає, що відповідно до п. 7 договору оренди встановлено, що річна орендна плата вноситься «Орендарем » виключно в грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України з урахуванням рішення міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку на земельні ділянки на території м.Кривого Рогу" і вважає при розрахунку орендної плати слід застосовувати формулу - 0,09% х 7 992 006.48 грн. (нормативна грошова оцінка згідно витягу №619 від року) де 0,09% трикратний розмір земельного податку. Однак, скаржником залишено поза увагою п.12 договору, відповідно до якого розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього Договору у разі, зокрема, затвердження базової вартості 1 кв.м. земель міста та зміни даної базової вартості, зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, а тому судом в основу рішення взято вірний розрахунок, який був наданий позивачем з урахуванням рішень Криворізької міської ради №3727,1522. Зазначене, також спростовує довід скаржника про те, що суд першої інстанції не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ч.1 ст.651 ЦК України, відповідно до якої зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стосовно доводу скаржника щодо неправильного розрахунку розміру орендної плати за 2018 рік, цей довід відхиляється колегію суддів, оскільки суд першої інстанції здійснив розрахунок саме так, як зазначено в апеляційній скарзі.

Також не можна погодитися з наведеною в апеляційній скарзі практикою Європейського суду з прав людини і посилання на конфлікт правових норм, оскільки в укладеному між сторонами договорі вони передбачили можливість зміни розміру орендної плати, що є наслідком не множинного тлумачення, а домовленістю сторін.

Норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

- ч.3 ст.46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі;

- ч.14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат;

-ч.5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

- п.3 ч.4 ст. 238 ГПК України умотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

- ст. 269 ГПК Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції;

- ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права;

- ч. ч. 2, 3 ст.277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

- ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається;

- ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

- ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

- ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства;

- ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності;

- ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним;

- ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

- ч.ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент, виникнення договірних зобов'язань орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди;

- ст. 24 Закону України «Про оренду землі» Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати;

- п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки;

- п. 289.1. ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок;

- пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено;

- пп. 14.1.125 п. 14.1 ст. 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

- пп.пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5. ст. 288 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення договірних зобов'язань), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою З відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

- ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

- п. 289.1 ст. 289 ПК України управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що - реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а скаржником не наведено доводів, які спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНА КОРОНА-КР" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 року у справі № 904/3317/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі №904/3317/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Н.В. Пархоменко