Рішення

від 14.11.2018 по справі 906/494/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/494/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І.Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" (с. Сухарівка Народицького району Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (с. Сухарівка Народицького району Житомирської області)

про стягнення 909165,98 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до вимог ст. 238 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" звернулося з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" 909165,98 грн., з яких 389966,00 грн. боргу, 343180,77 грн. пені, 31155,00 грн. 3% річних, 144864,21 грн. інфляційних.

Як підставу для звернення до суду вказано порушення строків оплати за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 01.09.2015 щодо майнового паю члена СТОВ "Сухарівське", засвідченого Свідоцтвом про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) Серії ЖИ-6 № 290321.

Ухвалою від 24.07.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду.

Ухвалою від 07.09.2018 господарський суд продовжив підготовче провадження на 30 днів по 22.10.2018, відклав підготовче засідання на 09.10.2018 о 12:00 (а. с. 83 у т.1).

Ухвалою від 09.10.2018 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

14.11.2018 до суду від представника позивача електронною поштою надійшла заява від 22.10.2018 про розгляд справи без його участі; до заяви додано ОСОБА_1 з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Поліська нива" станом на 01.09.2015 (а. с. 228 - 239 у т. 3).

Представники сторін в засідання суду не прибули.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу майнового паю (далі - Договір) (а. с. 29 у т. 1), відповідно до п. 1. якого продавець продає, а покупець купує належний продавцеві майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ "Сухарівське" номінальною вартістю 389966,00 грн. Право власності продавця на майновий пай засвідчене свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЖИ-6 № 290321, видане Сухарівською сільською радою Народицького району.

Повноважність керівника відповідача ОСОБА_2 станом на дату підписання вказаного договору підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Поліська нива" станом на 01.09.2015, надісланим до суду представником позивача із заявою від 22.10.2018 (а. с. 229 - 239 у т. 3).

Відповідно до п. 2 Договору вартість продажу майнового паю визначена сторонами вказаного в додатковій угоді до даного договору. Покупець сплачує зазначену суму продавцеві після підписання даного договору та отримання свідоцтва.

Пунктом 3 Договору погоджено, що з моменту підписання договору до покупця переходить право власності на майновий пай.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 01.09.2015 до Договору купівлі - продажу майнового паю, укладеної між сторонами, вартість майнового паю становить 389966,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства (а. с. 28 у т. 1).

Народицькою селищною радою у листі від 20.08.2018, вих. № 58 (а. с. 76 у т. 1) повідомлено, що свідоцтво про право на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ЖИ-6№ 2090321, видане Сухарівською сільською радою на підставі договору купівлі - продажу від 01.09.2015 було погашено та виписано на ТОВ "Поліська Нива"; вказаний договір в Сухарівській сільській раді не реєструвався.

У зв'язку з неотриманням коштів за реалізований майновий пай, позивач направив відповідачу претензію від 18.12.2017 (а. с. 36 у т. 1) з вимогою сплати 389966,00 грн. на рахунок товариства або застосувати іншу форму оплати (за домовленістю) та додаток до претензії від 31.01.2018 (а. с. 37 у т. 1).

Однак відповідач у відповіді на претензію від 03.03.2018 зазначив про відсутність боргу у зв'язку із перерахуванням колишнім директором відповідача ОСОБА_1 389970,00 грн. протягом 2015-2017 років на карткові рахунки в ПАТ КБ "Приватбанк" посадових осіб позивача - директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4, про що надано довідку вих. № 27, від 03.03.2018 (а. с. 31, 32 у т. 1).

Не отримання грошових коштів в сумі 389970,00 грн. від ТОВ "Поліська Нива" на рахунок ТОВ "Народичі-Агро Інвест", стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

За ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору купівлі - продажу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та умови, які є обов'язковими згідно з актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

3. Щодо позовних вимог в частині стягнення 389966,00 грн. основного боргу.

Сторонами погоджено оплату вартості майнового паю у сумі 389966,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства (п. 1 Додаткової угоди від 01.09.2015 до договору) (а. с. 28 у т. 1). Як вбачається з реквізитів Додаткової угоди від 01.09.2015 до договору, позивачем зазначено такий його розрахунковий рахунок: 26009055912302, ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 311744.

Посилаючись на відсутність боргу перед позивачем, відповідач надав довідку ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.01.2018 №2018011117127758 щодо платежів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у розмірі 307235,00 грн., які здійснені за період з 13.08.2015 до 29.03.2017 і на користь ОСОБА_3 у розмірі 221000,00 грн., які здійснені за період з 04.08.2015 до 29.10.2016 (а. с. 85 - 89 у т. 1); нотаріально посвідчену заяву свідка - колишнього керівника відповідача ОСОБА_1 (реєстр. № 6756) від 08.10.2018 (а. с. 90 у т.1), який пояснив та підтвердив перерахунок коштів не на розрахунковий рахунок позивача, а на банківські картки керівника і бухгалтера позивача у зв'язку з накладенням арештів на рахунки позивача та неможливістю провести розрахунок у безготівковому порядку; зазначив, що ці посадові особи позивача зобов'язались перевести кошти з особових карткових рахунків на розрахунковий рахунок позивача; повідомив, що загальна сума перерахованих коштів становить 528235,00 грн., до складу якої входить оплата вартості майнового паю за договором та оплата послуг з реєстрації майнового паю, а також те, що він з 29.12.2014 до 17.02.2017 перебував у складі учасників відповідача, а з 18.09.2015 до 16.02.2017 - директором ТОВ "Поліська нива".

З огляду на викладену інформацію, відповідач вважає, що виконав зобов'язання зі сплати за майновий пай за договором в повному обсязі.

У зв'язку з цим слід звернути увагу відповідача, що за п. 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (втратила чинність на підставі постанови НБУ №148 від 29.12.2017) підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління НБУ, зокрема, 10 тис. грн - для розрахунків між собою для суб'єктів господарювання.

Платежі понад установлені граничні суми повинні проводитися через банки або небанківські фінансові установи шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Обмеження щодо готівкових розрахунків поширюються і на операції з придбання товарів (послуг) для підприємства працівником за власні кошти.

За таких обставин судом не може бути прийнято в якості доказу оплати відповідачем за придбаний майновий пай, перерахування керівником відповідача коштів на рахунки посадових осіб позивача.

Крім того, представником позивача надано до заяви від 09.10.2018 копії та оригінали документів, довідок і квитанцій в підтвердження того, що кошти, які перераховані з рахунку ОСОБА_1 на рахунки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 1-291 у т. 2), спрямовано на оплату послуг нотаріуса для оформлення спадкових прав громадян, що в подальшому уклали договори оренди землі із ТОВ "Поліська Нива", сплату судового збору, послуг реєстраційної служби та інше.

Представник позивача надав також заяву від 22.10.2018 з копіями та оригіналами документів, довідок, квитанцій щодо витрат коштів, перерахованих з особистого рахунку ОСОБА_1 на особисті рахунки ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на загальну суму 135618,47 грн., зокрема, за оформлення спадкових прав, про сплату за оголошення, за послуги з виготовлення технічної документації, за банківські послуги, судового збору на загальну суму 52013,18 грн.; реєстру видачі орендної плати за 2015-2016 роки по Базарській, Сухарівській сільських радах та ТОВ "Голден Веллі" (власник ОСОБА_1В.) на суму 227942,45 грн., а всього на загальну суму 415584,10 грн. (а. с. 7-216 у т. 3).

ОСОБА_3 в нотаріально посвідченій заяві від 07.11.2018 також заперечив щодо того, що кошти, отримані від ОСОБА_1, повинні були бути спрямовані за реалізований майновий пай по договору купівлі - продажу; повідомив, що всі отримані кошти він віддавав ОСОБА_4, яка в подальшому їх спрямовувала згідно з дорученнями ОСОБА_1 (а. с. 223 у т. 3).

ОСОБА_4 також спростовано пояснення ОСОБА_1 щодо перерахунку коштів на її особисту картку за майно по договору купівлі - продажу; додатково повідомлено, що згідно з наказом № 17 від 31.12.2014 вона була звільнена з посади головного бухгалтера ТОВ "Народичі-Агро Інвест", про що свідчить нотаріально посвідчена заява від 07.11.2018 (а. с. 224 у т. 3).

Враховуючи викладене, позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини несплати відповідачем на рахунок позивача обумовленої у договорі та додатковій угоді суми боргу у розмірі 389966,00 грн.

Натомість відповідач не довів належними та допустимими доказами факту виконання зобов'язання щодо сплати 389966,00 грн. вартості майнового паю відповідно до умов договору, додаткової угоди та вимог діючого законодавства України.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 343180,77 грн. пені.

Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, (а. с. 8-10 у т. 1) позивач нарахував пеню за період з 01.09.2015 до 30.04.2018 на загальну суму 343180,77 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування вимоги про стягнення пені посилається на ст. 546 ЦК України, ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Слід зазначити, що приписами статті 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Однак, виходячи зі змісту Договору та додаткової угоди до нього від 01.09.2015, судом не встановлено погодженої між сторонами відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (прострочку платежу) у вигляді сплати пені.

Таким чином, у позивача не виникло право на нарахування 343180,77 грн. пені за період з 01.09.2015 до 30.04.2018.

Отже, вимога позивача в частині стягнення пені у розмірі 343180,77 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 31155,00 грн. за період з 01.09.2015 до 30.04.2018 та інфляційних у сумі 144864,21 грн. за період з 01.09.2015 до 30.04.2018 згідно з розрахунком позивача (а. с. 8-10).

5.1. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

Щодо розрахунку 3% річних, виконаного позивачем, суд, здійснивши їх перерахунок, прийшов до висновку про його хибність на 32,50 грн., тому 3% річних підлягають задоволенню на суму 31122,50 грн.

5.2. Перевіривши розрахунок інфляційних судом встановлено його більшу суму - 149142,85 грн., тому підлягає задоволенню сума інфляційних заявлена позивачем у розмірі 144864,21 грн.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 31122,50 грн. та інфляційних втрат у сумі 144864,21 грн. В частині стягнення 32,50 грн. 3 % річних слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному і безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 565952,71 грн., з яких 389966,00 грн. основного боргу, 144864,21 грн. інфляційних втрат, 31122,50 грн. 3% річних. В частині стягнення 343180,77 грн. пені та 3% річних у розмірі 32,50 грн. слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, п.2 ч.1 якої унормовано, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Визволителів, буд. 33, код ЄДРПОУ 37843704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" (11452, Житомирська область, Народицький район, с. Сухарівка, вул. Визволителів, буд. 35, код ЄДРПОУ 38006559):

- 389966,00 грн. боргу;

- 31122,50 грн. 3% річних;

- 144864,21 грн. інфляційних втрат;

- 8489,29 грн. судового збору.

3. В частині стягнення пені у сумі 343180,77 грн., 3% річних у сумі 32,50 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.11.18

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - 3 сторонам (реком. з повідомл.)