Постанова

від 28.01.2019 по справі 906/494/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року Справа №906/494/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2018 р. (суддя Лозинська І.В., повний текст рішення складено 15.11.2018 р.) у справі №906/494/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива"

про стягнення 909165,98 грн.

за участю представників:

позивача - Левківського С.В.,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.11.2018 у справі №906/494/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" 389966,00 грн. боргу, 31122,5 грн. 3% річних, 144864, 21 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення пені у сумі 343180,77 грн., 3% річних у сумі 32,50 грн. відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст.509, 525-526, 530, 610, 627-629, 655 ЦК України вказав, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини несплати відповідачем на рахунок позивача обумовленої у договорі купівлі-продажу вартості майнового паю у розмірі 389966,00 грн., з огляду на що вказана вимога підлягає до задоволення у повному обсязі. Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає 31122,50 грн. 3% річних, 144864,21 грн. інфляційних.

Крім того, виходячи зі змісту договору та додаткової угоди, судом не встановлено погодженої між сторонами відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (прострочку платежу) у вигляді сплати пені. Таким чином, у позивача не виникло право на нарахування 343180,77 грн. пені за період з 01.09.2015 до 30.04.2018.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказує, що вартість майнового паю згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2015 ТОВ "Поліська Нива" сплачено у повному обсязі на особисті карткові рахунки директора та головного бухгалтера позивача, у зв'язку з накладенням арештів на рахунки ТОВ "Народичі-Агро Інвест" та неможливістю провести розрахунок у безготівковому порядку, що підтверджується довідкою ПАТ КБ "Приватбанк" щодо наявності платежів на користь вказаних фізичних осіб. Натомість останні зобов'язались перевести кошти з особових карткових рахунків на розрахунковий рахунок ТОВ "Народичі-Агро Інвест". Вважає, що вказане безпідставно не взято до уваги судом першої інстанції та відповідно не було повно та всебічно досліджено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест ", правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідач участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції (т.4, а.с.29-30), а також те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, приймаючи до уваги повторну неявку відповідача в судове засідання, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.09.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнового паю (т.1, а.с.29), згідно з п.1 якого продавець продає, а покупець купує належний продавцеві майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства СТОВ "Сухарівське" номінальною вартістю 389966,00 грн. Право власності продавця на майновий пай засвідчене свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, виданим Сухарівською сільською радою Народицького району.

Відповідно до п.3 договору, з моменту підписання договору до покупця переходить право власності на майновий пай.

Пунктом 2 договору сторони погодили, що вартість продажу майнового паю визначена сторонами вказаного в додатковій угоді до даного договору. Покупець сплачує зазначену суму продавцеві після підписання даного договору та отримання свідоцтва.

За змістом п.1 додаткової угоди від 01.09.2015 до договору купівлі-продажу майнового паю, укладеної між сторонами, вартість майнового паю становить 389966,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства (т.1, а.с.28).

Листом №58 від 20.08.2018 Народицька селищна рада повідомила, що свідоцтво про право на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1, видане Сухарівською сільською радою на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2015 було погашено та виписано на ТОВ "Поліська Нива"; вказаний договір в Сухарівській сільській раді не реєструвався (т.1, а.с.76).

18.12.2017 року на адресу відповідача було направлено претензію (т.1, а.с.36) з вимогою оплатити вартість майнового паю у розмірі 389966,00 грн. на рахунок товариства або застосувати іншу форму оплати (за домовленістю) та додаток до претензії від 31.01.2018 (т.1, а.с.37).

У відповіді на претензію від 03.03.2018 (т.1, а.с.32) відповідач вказав про відсутність будь-якої заборгованості перед ТОВ "Народичі-Агро Інвест", що підтверджується довідкою №27 від 03.03.2018 (т.1, а.с.31). Крім того, вказав про повний розрахунок за договором купівлі-продажу майнового паю від 01.09.2015 колишнім директором відповідача ОСОБА_2 протягом 2015-2017 років на карткові рахунки в ПАТ КБ "Приватбанк" посадових осіб позивача - директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4

Враховуючи невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" умов договору щодо сплати вартості майнового паю товариство з обмеженою відповідальністю "Народичі-Агро Інвест" звернулося з даним позовом до суду.

Аналізуючи спірні правовідносини та доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За вимогами ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу майнового паю від 01.09.2015, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили, що покупець сплачує вартість майнового паю продавцеві після підписання договору та отримання свідоцтва. Крім того, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства, а саме р/р НОМЕР_3 згідно додаткової угоди від 01.05.2015.

Натомість, відповідач в підтвердження виконання зобов'язання щодо оплати вартості майнового паю та відсутності боргу перед позивачем надав довідку ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.01.2018 №2018011117127758 щодо платежів ОСОБА_2 (колишнього керівника відповідача) на особисті карткові рахунки ОСОБА_4 (головного бухгалтера) у розмірі 307235,00 грн., які здійснені за період з 13.08.2015 до 29.03.2017 і на користь ОСОБА_3 (директора) у розмірі 221000,00 грн., які здійснені за період з 04.08.2015 до 29.10.2016 (т.1, а.с.85-89).

Оцінюючи вказані докази, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" в особі ОСОБА_2 уповноважило ОСОБА_4 згідно довіреності №1 від 01.01.2016 (т.2, а.с.3) та ОСОБА_3 згідно довіреності №3 від 01.04.2016 (т.2, а.с.4) представляти інтереси товариства у відповідних органах державної реєстрації, установах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання з усіх питань, пов'язаних з діяльністю товариства, отримувати документи, в тому числі заяви, сплачувати вартість оформлюваних документів та ін.

Крім того, довіреністю №2 від 01.04.2016 (т.2, а.с.5) товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Веллі" в особі ОСОБА_2 також уповноважило ОСОБА_3 на представлення інтересів товариства.

У підтвердження виконання вказаних довіреностей позивачем разом із заявами від 09.10.2018 (т.2, а.с.1-291) та від 22.10.2018 (т.3, а.с.7-216) надано копії та оригінали документів, довідок і квитанцій, згідно яких кошти, які перераховані з рахунку ОСОБА_2 на рахунки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спрямовано на оплату послуг нотаріуса для оформлення спадкових прав громадян, що в подальшому уклали договори оренди землі із ТОВ "Поліська Нива", сплату судового збору, послуг реєстраційної служби, а також оплати оголошень, послуг з виготовлення технічної документації, банківських послуг, реєстру видачі орендної плати за 2015-2016 роки по Базарській, Сухарівській сільських радах та ТОВ "Голден Веллі".

Отже, приймаючи до уваги наявність довіреностей на представлення інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також положення п.1 додаткової угоди від 01.09.2015 до договору купівлі-продажу, згідно якого оплата вартості майнового паю здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підприємства , колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо неможливості прийняття в якості належного доказу довідки ПАТ КБ "Приватбанк" від 11.01.2018 №2018011117127758 про перерахування коштів на рахунки посадових осіб позивача в підтвердження оплати відповідачем за придбаний майновий пай.

Оскільки, відповідач зобов'язання з оплати вартості майнового паю не виконав, докази сплати заборгованості суду не надав, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 389966,00 грн. та про задоволення позову в цій частині.

Доводи апелянта щодо привласнення директором ТОВ "Народичі-Агро Інвест" ОСОБА_3 та головним бухгалтером підприємства ОСОБА_4 коштів товариства та зловживання службовим становищем, що є підставою для застосування ст.190, 191 Кримінального кодексу України, не заслуговують на увагу, оскільки на підставі ст.75 ГПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Натомість вказані докази в матеріалах справи відсутні.

Також апеляційний суд звертає увагу, що доказів у підтвердження зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо переведення коштів з особових карткових рахунків на розрахунковий рахунок ТОВ "Народичі-Агро Інвест", на що посилається апелянт, відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Щодо заяви ОСОБА_2 як свідка у даній справі (т.1, а.с.90), який є колишнім директором ТОВ "Поліська Нива", колегія суддів, оцінюючи такий доказ, вважає його неналежним у підтвердження факту сплати грошових коштів за придбання майнового паю згідно договору купівлі-продажу від 01.09.2015. При цьому, умовами договору та додаткової угоди чітко визначено перерахування коштів саме на поточний рахунок підприємства.

Крім того, посилання відповідача на накладення арештів на рахунки ТОВ "Народичі-Агро Інвест" та відповідно неможливість провести розрахунок у безготівковому порядку, оцінюються судом критично та спростовуються довідкою АТ КБ "Приватбанк" від 18.10.2018 №20736583/13117796 (т.3, а.с.9), згідно якої 22.06.2015 на рахунки ТОВ "Народичі-Агро Інвест" НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та 02.07.2015 на рахунок НОМЕР_5 накладено арешт на суму лише 1325,43 грн. Суд також приймає до уваги те, що наявність накладення арешту на банківські рахунки продавця не виключає можливість виконання покупцем зобов'язання за договором щодо здійснення оплати.

Щодо заявлених до стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні наведеного припису наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що нараховуються на суму боргу, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, приписи ч.2 ст.625 ЦК України поширюються на правовідносини з прострочення виконання основного грошового зобов'язання, а відтак інфляційні втрати і відсотки річних нараховуються саме на суму основного боргу, так як входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності розрахунку інфляційних та перерахунку 3% річних в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині стягнення 144864,21 грн. інфляційних та 31122,50 грн. 3% річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2018 р. у справі №906/494/18 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська Нива" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "04" лютого 2019 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.