Рішення

від 15.11.2018 по справі 910/12268/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2018Справа № 910/12268/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес"

до товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна"

про стягнення 79 764,35 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" до товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" про стягнення 79 764,35 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №RFF 422/09/15 LC транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 21.09.2015 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг , у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у зв'язку з її малозначністю) без виклику сторін (без проведення судового засідання).

01.10.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

В обґрунтування клопотання про розгляд справи у судовому засіданні відповідач зазначив, що для нього важливо мати доступ до суду, тобто приймати участь у судовому засіданні та можливість надавати пояснення по справі.

Відповідно до ч.5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.6 статті 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, предметом позову є стягнення 79 764,35 грн., характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача.

24.10.2018 року до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.11.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.09.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Трансвосток , яке змінило найменування на товариством з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" (замовник) укладено договір № RFF 424/09/15 LC транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні.

Відповідно до п.1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з п.1.1 договору, експедитор приймає на себе зобов'язання щодо виконання або організації виконання за рахунок замовника транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень вантажів у міжнародному сполучення та територією України, що визначаються замовником у заявці, що є невід'ємною частиною цього договору (далі - послуги транспортного експедирування).

Експедитор, на виконання даного договору, за дорученням та за рахунок замовника укладає договори з необхідними учасниками транспортного процесу для забезпечення оптимального транспортного обслуговування та перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та/або іноземних держав (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.4 договору, для здійснення кожного перевезення замовник оформлює та передає експедитору заявку.

Для цілей даного договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами, буде розглядатися як додаток до даного договору, що є невід'ємною його частиною (п.1.6 договору).

Згідно з п.3.1 договору, ціна договору та загальна сума плати за послуги по кожному переченню визначається сторонами в заявці в євро, вона включає в себе плату всім учасникам транспортного процесу та плату експедиторові (винагорода за надані послуги транспортного експедирування). Остаточна ціна окремого перевезення визначається в рахунку на оплату експедитора та обчислюється в еквіваленті до євро, за комерційним курсом продажу на міжбанківському ринку України на дату митного оформлення, що діє на 12 год. 30 хв. відповідного календарного дня. Сторони погодили, що офіційним джерелом інформації є сайт http://kurs.com.ua/mejbank .

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, 11.09.2017 року (у заявці помилково вказана дата 19.07.2017 року) укладена заявка №6 на перевезення вантажу (товару) - паперу для скроллерів - автомобільним транспортом. Вартість цих послуг була узгоджена у сумі 54 652,00 грн.

В процесі виконання заявки, за вказівкою замовника було змінено місце доставки вантажу на склад вантажоодержувача, за адресою: м. Житомир, вул. Бульби Боровця, 40. Вартість такого перевезення становила 4 000,00 грн.

Таким чином, загальна вартість транспортно-експедиторських послуг становить 58 652,00 грн.

Позивачем зазначено, що 27.09.2017 року експедитором доставлений вантаж (товар) клієнта на склад вантажоотримувача, що знаходиться в м. Житомир, по вул. Бульби Боровця, 40. Перевезення вантажу здійснювалося автомобілем марки ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1).

По кожному організованому перевезенню сторонами підписується акт надання послуг.

В матеріалах справи наявний підписаний позивачем акт надання послуг №99 від 27.09.2017 року на суму 58 652,50 грн.

У вищезазначеному акті директором відповідача Зарічною Н.В. 02.10.2017 року зазначено: відмовляємося від підписання у зв'язку з претензією про незбереження грузу у процесі доставки .

Також в матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н від 21.09.2017 року з якої вбачається, що 27.09.2017 року відповідачем отримано вантаж проте зроблено відмітку, що вантаж прибув в пошкодженому стані.

Відповідно до заявки №6 від 11.07.2017 року строк оплати - по факту доставки вантажу.

Відповідно до п.3.3 договору підставою для здійснення замовником оплати по кожному перевезенню є рахунок на оплату експедитора, надісланий замовнику засобами електронного, поштового чи факсимільного зв'язку, які дозволяють точно визначити факт того, що рахунок експедитора отримано замовником від експедитора.

Замовник проводить 100% попередньої оплати послуг експедитора згідно з виписаними експедитором рахунками на оплату протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату (п.3.5 договору).

26.09.2017 року позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №102 на суму 58 652,50 грн.

Позивачем направлено відповідачу претензію від 05.10.2017 року №1 на суму 58 652,50 грн., в якій зазначено, що загальна вартість транспортно-експедиторських послуг становила 58 652,50 грн. 27.09.2017 року вантаж було доставлено до місця призначення та передано вантажоодержувачу. У відповідності до умов узгодженої заявки №6 від 19.07.2017р., оплата поставки вантажу по факту його розвантаження. Розвантаження вантажу було здійснено 27.09.2017 року. Оскільки, здійснити оплату експедиторських послуг мали не пізніше 27.09.2017 року, проте станом на 05.10.2017 року жодних коштів за надані експедиторські послуги не отримано, тому просив терміново оплатити вартість транспортно-експедиторських послуг в розмірі 48 652,50 грн.

Вищезазначена претензія та рахунок на оплату №102 від 26.09.2017 року направлені на адресу відповідача 06.10.2017 року, що підтверджується описом від 06.10.2017 року (рекомендоване повідомлення 0410710434720) та фіскальним чеком №8230 від 06.10.2017 року.

Вищезазначена претензія та рахунок на оплату №102 отриманий відповідачем 09.10.2017 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошти (рекомендоване повідомлення 0410710434720).

11.10.2017 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №1 від 05.10.2017 року на суму 58 652,50 грн., в якій зазначив, що рахунок на оплату отриманий ним 06.10.2017 року, претензія №1 від 05.10.2017 року отримана 09.10.2017 року. Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства строк оплати послуг, наданих вашим підприємством спливає 11.10.2017 року, а не 27.09.2017 року як зазначено у претензії. Також, відповідачем зазначено, що під час перевезення був пошкоджений вантаж, у зв'язку з чим ним на адресу позивача була направлена претензія на суму 480 815,17 грн. щодо відшкодування шкоди. Станом на дату написання даної відповіді нашим підприємством надіслана вам претензія на суму 480 815,17 грн., строк оплати якої настав. А вашим підприємством надіслана претензія на суму 58 652,50 грн. строк виконання оплати якої настав. Тому, вважаємо, що шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, зобов'язання ТОВ М2 Україна перед ТОВ Трансвосток на суму 58 652,50 грн. припинилося повністю, а зобов'язання ТОВ Трансвосток перед ТОВ М2 Україна припинилося частково (на суму 58 625,50 грн.) таким чином, зобов'язання по відшкодування шкоди ТОВ Трансвосток залишається не виконаним та становить 422 162,67 грн.

Також, з вищезазначеною претензією відповідачем на адресу позивача направлено заяву про припинення зобов'язання зарахуванням вих.. №05/10 від 11.10.2017 року, в якому відповідно до ч.2 ст. 601 ЦК України, ч.3 ст. 209 ГК України ТОВ М2 Україна заявило про припинення зобов'язання щодо оплати на користь ТОВ Трансвосток транспортно-експедиторських послуг в сумі 58 652,50 грн. по договору № RFF 424/09/15 LC від 21.09.2015 року внаслідок зарахування заборгованості по оплаті в сумі 58 652,50 грн. по частковій оплаті претензії №03/10 від 03.10.2017 року по договору № RFF 424/09/15 LC від 21.09.2015 року.

Вищезазначені претензія та заява про зарахування направлені на адресу позивача 11.10.2017 року та отримані останнім 19.10.2017 року.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначено, що ним заявлено про припинення зобов'язання щодо оплати на користь ТОВ Трансвосток транспортно-експедиторських послуг в сумі 58 652,50 грн. по договору № RFF 424/09/15 LC від 21.09.2015 року внаслідок зарахування заборгованості по оплаті в сумі 58 652,50 грн. по частковій оплаті претензії №03/10 від 03.10.2017 року по договору № RFF 424/09/15 LC від 21.09.2015 року. Жодних заперечень від позивача не надходила. Тому, просить суд відмовити в задоволенні основного боргу. А також зазначено, що з огляду на безспірність основної вимоги позивача щодо стягнення заборгованості вважає необґрунтованими та заперечує проти похідних вимог - пені та інфляційного збільшення.

Заперечуючи проти зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач не виконав передбачене договором зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, та є цілком визнаним боржником, що не можна сказати стосовно позивача, факт визнання боржником останнього є спірним і наразі вирішується судом у іншому провадженні (справа №910/2407/18).

В запереченні вих.. №09/10 від 31.10.2018 року, відповідач зазначив, що не заперечує наявність заборгованості за договором про надання послуг, однак ним було здійснено зарахування однорідних зустрічних вимог на суму такої заборгованості. А тому, на думку відповідача, предмет спору за позовною заявою ТОВ Трансвосток відсутній, у зв'язку з чим просить суд в позові відмовити.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Суд зазначає, що зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання , його змісту, умов виконання тощо.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 24.06.2015 у справі № 914/2492/14.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток" суми збитків у вигляді вартості втраченого (пошкодженого) товару на суму 480 815,17 грн. , вартості додаткових витрат, понесених для визначення розміру збитків на суму 7 100,00 грн., а також 17 888,96 грн. пені та 2 054,99 грн. 3 % річних, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань за договором № RFF 424/09/15 LC транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 21.09.2015р.

З наявної в матеріалах справи копії позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" 507 859,12 грн., з яких збитки у розмірі 480 815,17 грн., пеня в розмірі 17 888,96 грн., 3% річних у розмірі 2 054,99 грн., витрати на отримання висновку ТПП в розмірі 7 100 грн., вбачається, що в ній відсутнє посилання товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" на припинення зобов'язання в розмірі 58 652,50 грн. у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, пред'явивши вищезазначений позов, відповідач визнав факт заперечення позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та підтвердив своє небажання проводити відповідний залік.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року (повне рішення складено 30.10.2018 року) у справі №910/2407/18 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" 480 815,17 грн. завданих збитків, 7 100,00 грн. вартості додаткових витрат, понесених для визначення розміру збитків та 7 318,73 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, у вищезазначеному рішенні відсутнє будь-яке посилання на заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 58 652,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Будь-яких доказів сплати по договору матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № RFF 424/09/15 LC від 21.09.2015 року (по заявці №6 від 11.07.2017 року ) у відповідача перед позивачем в сумі 58 652,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 17 074,96 грн. за період з 12.10.2017 року по 10.09.2018 року та індексу інфляції в розмірі 4 037,39 грн. за період з 12.10.2017 року по 10.09.2018 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що в разі затримання передбачених договором платежів, винна в затриманні платежу сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримання платежу за весь час прострочення.

Проте, відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно з п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання №14 від 17.12.2013 року шодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України . Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 58652.00 12.10.2017 - 26.10.2017 15 12.5000 % 0.068 % 602.59 58652.00 27.10.2017 - 14.12.2017 49 13.5000 % 0.074 % 2125.93 58652.00 15.12.2017 - 25.01.2018 42 14.5000 % 0.079 % 1957.21 58652.00 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 % 1799.73 58652.00 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 % 2294.66 Таким чином, загальний розмір пені становить 8 780,12 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 8 294,84 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок та встановивши, що фактично позивачем нараховано індекс інфляції за період з 12.10.2017 року по липень 2018 року включно суд погоджується з наданим розрахунком та вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 4 037,39 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" (04119, м. Київ, вул.. Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139, код ЄДРПОУ 38201842) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, будинок 3, літера А, код ЄДРПОУ 36472538) основний борг в розмірі 58 652 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп., пеню в розмірі 8 780 (вісім тисяч сімсот вісімдесят) грн. 12 коп., індекс інфляції в розмірі 4 037 (чотири тисячі тридцять сім) грн. 39 коп. та судовий збір в розмірі 1 578 (одна тисяча п'ятсот сімдесят вісім) грн. 75 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий