Ухвала

від 05.11.2018 по справі 914/2024/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05.11.2018 р.                               Справа № 914/2024/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., розглянувши матеріали позовної заяви Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах

позивача: Військової частини 2144 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Львів,

до відповідача: Немирівської селищної ради, смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область,

предмет спору: стягнення 54 210,23 грн.,

підстава позову: порушення умов договору №3-18 від 02.01.2018 року про надання послуг з постачання води,

встановив:

30.10.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, Військової частини 2144, Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, м. Львів, до Немирівської селищної ради про стягнення 54 210,23 грн.

Розглянувши позовну заяву, суд зазначає про наявність підстав для залишення її без руху у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, згідно з ч.5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Як вбачається з позовної заяви, заборгованість виникла на підставі договору про надання послуг з постачання води, укладеного між Військовою частиною 2144 Державної прикордонної служби України та Немирівською селищною радою. Прокурором визначено Військову частину 2144 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та зазначено, що Львівський прикордонний загін є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, є бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, заступник військового прокурора Львівського гарнізону зазначає, що наявність невідшкодованих коштів, яке спричинено порушенням договірних зобов'язань, одержаних від здійснення санаторієм "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України господарської діяльності, при умові, що захист цих інтересів не здійснює Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління ДПС України (військова частина 2144), порушує інтереси держави у сфері оборони та спричиняє збитки економічним інтересам України, що у відповідності до вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України представництво інтересів держави в суді. Враховуючи, що Львівським прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 2144) по виявлених перевіркою порушеннях захист інтересів держави не здійснювався, заступник військового прокурора Львівського гарнізону діє згідно ст. 131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а саме, звертається з позовом до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Адміністрації Державної прикордонної служби України, Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 2144) про стягнення заборгованості у розмірі 54 210 грн. 23 коп.

Суд не вважає наведене належним і достатнім обґрунтуванням підстав звернення заступника військового прокурора Львівського гарнізону з позовом в інтересах держави до суду, а відтак, зазначає про недотримання вимог ч.5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, та звертає увагу на наступне.

Так, частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний суд звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Відтак, аналіз ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини першої статті 1311 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Враховуючи наведене та обґрунтування, викладене прокурором у позовній заяві, суд зазначає, що заявником не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обгрунтовано належним чином підстави звернення до суду в інетерсах Військової частини 2144 Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, з наданням належних доказів, які би підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Суд зазначає, що недостатньо лише констатувати відсутність дій зі сторони позивача, спрямованих на захист своїх прав у випадку їх порушення. Необхідним є доведення прокурором неможливості подання особою позову на захист своїх прав і обгрунтування виключності випадку здійснення представництва інтересів держави в суді. Суд також звертає увагу, що до позовної заяви долучено копію листа заступника військового прокурора Львівського гарнізону вих.№06-3564вих-18 від 16.10.2018 року про повідомлення Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України військової частини 2144 про намір подання до суду позовної заяви. Проте, доказів надіслання такого листа позивачу до позовної заяви не долучено. Відтак, суд вважає наявними підстави для залишення позовної заяви заступника військового прокурора Львівського гарнізону без руху та надання заявнику можливості усунути допущені при поданні позовної заяви недоліки шляхом обгрунтування підстав для звернення з позовом у даній справі в інтересах держави, а також надання доказів надіслання Львівському прикордонному загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України військовій частині 2144 листа вих.№06-3564вих-18 від 16.10.2018 року.

Керуючись ст. ст. 53, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовну заяву заступника військового прокурора Львівського гарнізону вих.№06-3779вих-18 від 29.10.2018 року (вх.№2154 від 31.10.2018 року) залишити без руху.

2. Встановити заступнику військового прокурора Львівського гарнізону строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб надання обгрунтування підстав для звернення з позовом у даній справі в інтересах держави, а також надання доказів надіслання Львівському прикордонному загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України військовій частині 2144 листа вих.№06-3564вих-18 від 16.10.2018 року.

3. У випадку невиконання вимог даної ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                 Матвіїв Р.І.