Рішення

від 09.04.2019 по справі 914/2024/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2019 Справа №914/2024/18

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали позовної заяви Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах

позивача: Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Львів,

до відповідача: Немирівської селищної ради, смт. Немирів, Яворівський район, Львівська область,

предмет спору: стягнення 54 210,23 грн.,

підстава позову: порушення умов договору №3-18 від 02.01.2018 року про надання послуг з постачання води,

за участю представників:

прокурора: не з`явився,

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС

30.10.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Львів, до Немирівської селищної ради про стягнення 54 210,23 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 03.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Звернуто увагу заступника військового прокурора на необхідність надання обґрунтованих пояснень щодо наявності у визначеного ним позивача у даній справі повноважень здійснення захисту інтересів держави та доказів на підтвердження нездійснення Військовою частиною НОМЕР_1 таких повноважень.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана сторонами 13.07.2018 року та 05.12.2018 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Відводів складу суду учасниками справи не заявлено.

17.12.2018 року позивачем подано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.01.2019 року представником позивача подано довідку про залишок боргу відповідача. Судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті, відкладене на 23.01.2019 року, підготовчим засіданням, відкладено підготовче засідання на 20.02.2019 року.

У судовому засіданні 20.02.2019 року ІНФОРМАЦІЯ_2 подав довідку про розмір заборгованості на 19.02.2019 року. Відповідач явку представника повторно не забезпечив. Судом закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 13.03.2019 року.

У судовому засіданні 13.03.2019 року за участю прокурора та позивача судом розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово учасників справи, досліджено докази та розпочато судові дебати. З метою забезпечення позивачу можливості обґрунтування розрахунку пені відкладено судове засідання на 27.03.2019 року, 27.03.2019 року оголошено перерву до 10.04.2019 року.

У судове засідання 10.04.2019 року учасники справи явку представників не забезпечили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином під розписку в попередньому судовому засіданні, заяв, клопотань не подавали.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених умов неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.04.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Заступник військового прокурора Львівського гарнізону, вивчивши інформацію щодо фінансово-господарської діяльності, що стосується договору № 3-18 про надання послуг з постачання води від 02.01.2018, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби та Немирівською селищною радою, встановив існування заборгованості перед державою, у зв`язку з чим, звернувся до суду в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача Немирівської селищної ради про стягнення 54 210,23 грн.

Спір між сторонами виник у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з постачання води, а саме в частині своєчасної оплати отриманих послуг у травні 2018 року. За прострочення відповідного платежу позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 2 930,57 грн.

Позивач заявлені прокурором позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, обставин, викладених у позовній заяві, не спростовував, після відкриття провадження у справі частково сплатив заборгованість.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

02.01.2018 року Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором - постачальник) та Немирівська селищна рада (надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договором - споживач) уклали договір про надання послуг з постачання води №3-18, відповідно до якого, керуючись Свідоцтвом про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності, виданого Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 29 серпня 2017 року № 125-17 згідно якого забір, очищення та постачання води - дозволений вид господарської діяльності для санаторію «Прикордонник-Немирів», та у зв`язку з відсутністю технологічної можливості забезпечення частини селища Немирів водою в іншій спосіб, що обумовлена планом, розвитку селища (стратегією соціально-економічного розвитку), у зв`язку зі зміною права власності на майновий комплекс, зокрема інженерні споруди водопостачання, внаслідок передачі активів санаторію «Прикордонник - Немирів», та у відповідності до зверненням Немирівського селищного голови від 03 листопада 2017 року № 153, військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України через Санаторій «Прикордонник - Немирів» (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України буде передавати в 2018 році споживачеві воду (код за ДК 021:2015-41110000-3 «Вода питна»), в обсязі не більше 170 м. куб. на добу за ціною 8,21 грн. за 1,0 м. куб., а споживач зобов`язується прийняти і сплатити вартість води на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України.

Договором також визначено, що відповідно до Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.02.2017 року № 6 «Про забезпечення діяльності органу забезпечення Державної прикордонної служби України» військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України діє в інтересах забезпечення господарської діяльності Санаторію «Прикордонник - Немирів» (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, у власність якого за Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 року №1062-р «Про передачу нерухомого майна в смт. Немирів до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України» передано активи колишнього суб`єкта господарювання ДП «Санаторій «Немирів» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», який на договірних засадах надавав послуги із забезпечення водою об`єктів соціальної сфери селища Немирів Яворівського району Львівської області.

Наведений статус Санаторію «Прикордонник - Немирів» підтверджується долученими до позовної заяви витягом Адміністрації Державної прикордонної служби України з наказу №6 від 08.02.2017 року «Про забезпечення діяльності органу забезпечення Державної прикордонної служби України», дозволом Державного агентства водних ресурсів України на спеціальне водокористування №95/ЛВ/49з-17 від 18.10.2017 року, супровідний лист Адміністрації Державної прикордонної служби України з додатком - свідоцтвом про перереєстрацію військової частини НОМЕР_2 як суб`єкта господарської діяльності від 29.08.2017 року №125-17.

Згідно з актами приймання-передачі води від санаторію «Прикордонник-Немирів» Немирівській селищній раді за січень 2018 року споживачу передано 1 948 м3, за лютий 2018 року 3 066 м3 на суму 25 171,86 грн., за березень 2018 року 4 870 м3 на суму 39 982,70 грн, за квітень 2018 року 3 487 м3 на суму 28 628,27 грн, за травень 2018 року 6 246 м3 на суму 51 279,66 грн., тобто, на загальну суму 145 062,49 грн.

20.02.2018 року позивачем виписано рахунки-фактури №2/2 на суму 5 993,30 грн. та №2/1 на суму 9 999,78 грн., 26.03.2018 року - №3/2 на суму 13 932,37 грн. та №3/1 на суму 11 239,49 грн., 26.04.2018 року - №4/1 на суму 13 275,57 грн. та №4/2 на суму 26 707,13 грн., 23.05.2018 року - №5/1 на суму 28 628,27 грн., 12.06.2018 року - №6/1 на суму 51 279,66 грн., тобто на загальну суму 161 055,57 грн., а також 23.05.2018 року рахунок-фактуру №5/3 на суму 136,90 грн. пені за невчасну сплату послуг з водопостачання в квітні 2018 року згідно з рахунком.

З розрахунку утворення заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалась часткова оплата водопостачання, зокрема, у період січня-липня 2018 року на загальну суму 133 773,74 грн., у зв`язку з чим не сплаченою на 01.09.2018 року залишилась сума 51 416,56 грн.

З наданого позивачем у судовому зсіданні 13.03.2019 року розрахунку заборгованості вбачається, що 17.10.2018 року відповідачем сплачено 11 280,54 грн., 18.12.2018 року - 10 673,00 грн., а 27.12.2018 року 11 972,72 грн., тобто на загальну суму 33 926,26 грн. Представником відповідача у судовому засіданні 27.03.2019 року подано платіжні доручення щодо сплати відповідних 16.10.2018 року, 17.12.2018 року та 22.12.2018 року.

Станом на 01.01.2019 року згідно з довідкою Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України заборгованість Немирівської селищної ради перед Військовою частиною НОМЕР_1 за послуги водопостачання становить 17 490,30 грн. Довідку аналогічного змісту про залишок заборгованості на 19.02.2019 року подано позивачем також 20.02.2019 року.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та сторонами не спростовані.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено вище, з 02.01.2018 року між сторонами існують правовідносини щодо надання послуг із постачання води. Також із укладеного сторонами договору становлено, що фактично послуги по водопостачанню надавались відповідачу санаторієм «Прикордонник-Немирів» (військова частина НОМЕР_2 ), в інтересах забезпечення господарської діяльності якого діє військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оборону України» оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони. Статтею 3 вищезазначеного Закону прямо передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час включає забезпечення охорони державного кордону України.

На Державну прикордонну службу України відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну прикордонну службу України» покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону.

Статтями 1, ч.1 ст.6 Закону України «Про Державну прикордонну службу» передбачено, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має загальну структуру, яка, зокрема, складається з територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; органів охорони державного кордону - прикордонних загонів, окремих контрольно-пропускних пунктів, авіаційних частин.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про Державну прикордонну службу» прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю.

Як зазначається в позовній заяві, порушенням інтересів держави у сфері оборони є наявність невідшкодованих коштів, одержаних від здійснення санаторієм "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України господарської діяльності, при умові, що захист цих інтересів не здійснює ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), що спричиняє збитки економічним інтересам України. Також прокурор визначає орган, уповноважений на здійснення функцій у спірних правовідносинах, - ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, є бюджетною установою, утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, а також не вчиняє заходів щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору №3-18 від 02.01.2018 року.

Про наявність невідшкодованих коштів, що спричинено порушенням договірних зобов`язань, прокурору, відповідно до наданих суду обґрунтувань, стало відомо на підставі клопотання санаторію «Прикордонник-Немирів» від 7 серпня 2018 року за №338 від 03.08.2018 року. Так, як вбачається з листа від 03.08.2018 року, одержаного прокуратурою 07.08.2018 року, Військовою частиною НОМЕР_2 станом на 27 липня 2018 року визначено суму заборгованості Немирівської селищної ради перед військовою частиною НОМЕР_1 за фактично одержані послуги з постачання води санаторієм «Прикордонник-Немирів», та заявлено прохання ініціювати питання про подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області, щодо стягнення заборгованості в сумі 52 389,20 грн. з Немирівської селищної ради на користь військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, яка діяла в інтересах забезпечення господарської діяльності санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, у зв`язку з тим, що порушуються інтереси держави в особі санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, а заходи досудового врегулювання спору позитивного результату не принесли. 30.08.2018 року заступник військового прокурора звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з запитом про надання розрахунку заборгованості по договору №3-18, у відповідь на що 18.09.2018 року отримав лист з розрахунком від 05.09.2018 року вих.№11/8926.

10.10.2018 року прокуратурою отримано від Військової частини НОМЕР_2 обгрунтування для подання позовної заяви до суду.

Листом від 16.10.2018 року Військовою прокуратурою Львівського гарнізону повідомлено Військову частину НОМЕР_1 про вжиття заходів представницького характеру щодо захисту порушених інтересів держави шляхом подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором від 02.01.2018 року, що не заперечив Львівський прикордонний загін.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законами України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Як зазначено вище, сторонами укладено договір на постачання води.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).

За погодженням сторін та згідно з п.3.2 вартість води питної визначається постачальником шляхом множення обсягів спожитої споживачем за кожен розрахунковий період (місяць) води на зазначений в п.1.2 договору тариф, а згідно з п.5.3 договору показники лічильників, за якими визначається об`єм переданої води споживачу, фіксуються в присутності представників двох сторін та відображаються в актах приймання-передачі води за кожен місяць.

Договором сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі послуг постачальника, наданих споживачу в термін не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим (п.4.1). Оплата за отримані обсяги води здійснюється споживачем протягом 25-ти банківських днів з дня отримання рахунку але не пізніше останнього дня місяця, наступного за місяцем одержання води шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою розрахунку за воду вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.2, п.4.3).

Судом вище встановлено, що у період січня-червня 2018 року відповідачу надавались послуги по водопостачанню, які оплачувались відповідачем протягом січня-липня 2018 року, однак, послуги з водопостачання, надані позивачем у травні 2018 року, на суму 51 279,66 грн., на час подання позову оплачені не були. Суд зазначає, що дані щодо спожитої води, зазначені в актах, не повністю відповідають тим, що зазначені в рахунках, наприклад, акт за травень 2018 року складений на суму 51 279,66 грн., а рахунки за травень на 51 279,66 грн. і на 28 628,27 грн. Проте, такі обставини сторонами не оспорюються, відповідачем обсяги спожитої води та нараховані згідно з актами суми не заперечуються, більше того, частково оплачуються, а заявлена до стягнення сума є заборгованістю за травень в розмірі 51 279,66 грн. Так, згідно з розрахунком позивача станом на 01.03.2019 року залишок заборгованості становить 17 490,30 грн., оскільки відповідачем здійснено часткові платежі на загальну суму 33 926,26 грн. Суд звертає увагу, що до вказаної суми (17 490,30 грн.) позивачем включено як залишок заборгованості за травень 2018 року в сумі 17 353,40 грн., так і заборгованість по пені в сумі 136,90 грн. за несвоєчасний платіж у квітні 2018 року, про що позивачем було виставлено рахунок від 23.05.2018 року. Крім вказаної суми пені, позивачем здійснено нарахування пені на суму 2 793,67 грн., що суд оцінюватиме нижче.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як зазначалося вище, оплата за отримані обсяги води здійснюється споживачем протягом 25-ти банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше останнього дня місяця, наступного за місяцем одержання води шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Суд звертає увагу, що рахунки, наявні в матеріалах справи, не містять дати їх отримання споживачем, у матеріалах справи також відсутні докази надіслання відповідних рахунків споживачу засобами поштового зв`язку. Тобто, враховуючи неможливість встановлення дати отримання споживачем рахунку, зокрема, за травень 2018 року, суд враховує наведені вище положення договору, та вважає, що крайнім строком оплати послуг водопостачання за травень в сумі 51 279,66 грн. був останній день червня 30.06.2018 року. Доказів здійснення оплати відповідної суми у визначений строк у матеріалах справи немає.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, з 01.07.2018 року відповідач як споживач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання на суму 51 279,66 грн. Наведене порушує права позивача на своєчасне отримання коштів за надані послуги по водопостачанню та надає право позивачу здійснювати захист свого порушеного права в судовому порядку.

Разом з тим, суд зазначає, що частина вказаної суми, а саме в розмірі 33 926,26 грн. сплачена відповідачем, у зв`язку з чим на даний час несплаченими залишаються 17 353,40 грн., які підлягають стягненню з відповідача як сума основного боргу. Суд також звертає увагу, що позовна заява до суду подана 31.10.2018 року, тоді як погашення боргу в сумі 11 280,54 грн. відбулося 16.10.2018 року, тобто до подання позовної заяви, що свідчить про відсутність заборгованості та відсутність спору в частині стягнення вказаної суми на час відкриття провадження. Відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 11 280,54 грн. суд відмовляє. Стосовно платежів 17.12.2018 року на суму 10 673,00 грн. та 22.12.2018 року на суму 11 972,72 грн. (22 645,72 грн.), то такі здійснені після звернення з позовом до суду та після відкриття провадження у справі, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України (господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору) у суду наявні підстави для закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення вказаної суми.

Суд зазначає, що стягнення суми заборгованості по досліджуваному договору не є збитками, завданими позивачу, що зазначалося в позовній заяві, та щодо обґрунтованості заявлених вимог норми ст.224 ГК України суд не застосовує.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Крім стягнення суми основного боргу в розмірі 51 279,66 грн., позивачем заявлено до стягнення 2 930,57 грн. пені. Сума заявленої до стягнення пені складається з наступних сум: 136,90 грн. станом на 23.05.2018 року, 972,64 грн. станом на 27.07.2018 року, 1 821,03 грн. станом на 08.10.2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Договором (п.7.4) сторони передбачили, що за недотримання строків сплати зазначених в п. 4.2. договору споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0.5 % від суми заборгованості, але не менше облікової ставки Національного банку України, що діятиме на момент погашення заборгованості.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Розрахунок 136,90 грн. пені позивачем суду не подано, вказану суму пені зазначено в рахунку-фактурі від 23.05.2018 року, з якого неможливо встановити період та суму, на яку нараховано пеню в розмірі 136,90 грн. Відповідно до наведених вище норм і рекомендаційних положень розмір пені як штрафної санкції має бути обґрунтований та перевірений судом. Однак, заявлену до стягнення суму неможливо перевірити, на її підтвердження розрахунку позивачем не надано. Тому, вимогу в частині стягнення 136,90 грн. пені суд вважає не обгрунтованою, не підтвердженою та не доведеною.

Як вбачається з розрахунку пені в сумі 972,64 грн., такий здійснено за 01-26.07.2018 року на суму заборгованості 78 123,69 грн. та 26-27.07.2018 року на суму заборгованості 51 416,56 грн. Суд звертає увагу, що момент початку нарахування пені залежить від моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання. Такий момент у даному випадку для кожного зобов`язання по кожному місяцю є самостійним. Наприклад, оплата за лютий мала бути здійснена до 31.03.2018 року і пеня може нараховуватись на суму спожитої води за відповідний місяць з 01.04.2018 року; оплата за березень мала бути здійснена до 30.04.2018 року і пеня може нараховуватись на суму спожитої води за відповідний місяць з 01.05.2018 року, оплата за квітень мала бути здійснена до 31.05.2018 року і пеня може нараховуватись на суму спожитої води за відповідний місяць з 01.06.2018 року. Тобто, нарахування пені за зобов`язаннями за травень 2018 року починається з 01.07.2018 року (момент прострочення встановлений судом вище). Станом на 01.07.2018 року не сплаченими за травень залишились 51 279,66 грн., оскільки 28 628,27 грн. сплачено 14.06.2018 року. Також на 01.07.2018 року була наявна заборгованість за квітень в сумі 26 707,13 грн., яка сплачена лише 26.07.2018 року. Враховуючи наведене, суд зазначає, що за період 01-25 липня 2018 року позивач має право нараховувати пеню на суму 51 279,66 грн. та на суму 26 707,13 грн., оскільки такі заявлені в межах шестимісячного строку, визначеного ч.6 ст.232 ГК України для нарахування пені. Суд також зазначає, що підстав включення до суми, на яку нараховується пеня, 136,90 грн. пені, у позивача немає, оскільки нарахування пені на пеню є недопустимим, більше того, за умови недоведеності правильності та підставності нарахування 136,90 грн. Відтак, здійснивши розрахунок пені за обраний позивачем період з урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сума пені за період 01-25 липня 2018 року становить 921,96 грн. (606,23 грн. нараховано на суму 51 279,66 грн. та 315,73 грн. - на суму 26 707,13 грн.). За період 26-27 липня 2018 року та 28 липня-08 жовтня 2018 року позивач має право нараховувати пеню на суму заборгованості 51 279,66 грн. (а не 51 416,56 грн. з підстав необґрунтованого включення 136,90 грн.), що становить відповідно 49,17 грн. і 1 817,27 грн. Відтак, загальна сума пені, що є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача, становить 2 788,40 грн., а не 2 793,67 грн. У зв`язку з наведеним у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 5,27 грн. та в сумі 136,90 грн., разом на загальну суму 142,17 грн., суд відмовляє.

Суд також звертає увагу, що наданий позивачем 27.03.2019 року розрахунок пені суд не оцінює, адже такий стосується нарахування пені за період з 28.07.2018 року по 19.03.2019 року, тоді як предметом спору в даній справі є стягнення пені за період 01.07.2018-08.10.2018 року.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме за задоволені позовні вимоги судовий збір у розмірі 655,46 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь прокуратури, а за позовні вимоги, в частині яких відмовлено, судовий збір у розмірі 371,79 грн., залишається за прокуратурою. Стосовно судового збору, пропорційного позовним вимогам, провадження стосовно яких закрито, то згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» відповідна сплачена сума судового збору (734,75 грн.) може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Суд звертає увагу, що згідно з прохальною частиною позовної заяви прокуратурою зазначено про необхідність стягнення коштів на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, яка діє в інтересах забезпечення господарської діяльності санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України. При цьому, позивачем згідно з позовною заявою визначено юридичну особу Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за кодом ЄДР 14321653. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відповідним кодом 14321653 зареєстровано державну організацію (установу, заклад) Військову частину НОМЕР_1 , яка і є постачальником по спірному в даній справі договору. Відтак, суд вважає, що доцільним є зазначення в резолютивній частині рішення найменування та реквізити стягувача, що відповідають офіційним даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме Військової частини НОМЕР_1 .

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення 22 645,72 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Немирівської селищної ради (81013, Львівська обл., Яворівський район, селище міського типу Немирів, площа Ринок, будинок 1, код ЄДР 04373293) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДР НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 17 353,40 грн. основного боргу та 2 788,40 грн. пені.

4. Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 11 280,54 грн. основного боргу та 142,17 грн. пені.

5. Стягнути з Немирівської селищної ради (81013, Львівська обл., Яворівський район, селище міського типу Немирів, площа Ринок, будинок 1, код ЄДР 04373293) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (код ЄДР 38326057, 79007, Львівська обл., місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20, р/р 35210081082783, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 655,46 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15.04.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.