Рішення

від 14.11.2018 по справі 918/411/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2018 р. м. Рівне Справа № 918/411/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М. , розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Виробничо-комерційного приватного підприємства "ВАРІАНТ"

та ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство "Бродирембуд" ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_4,

про визнання недійсним рішення засновника про продаж майна приватного підприємства,

за участі представників:

від позивача: не з'явився,

від Виробничо-комерційного приватного підприємства "ВАРІАНТ": не з'явився,

від ОСОБА_2: не з'явився,

від Відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд": не з'явився,

від ОСОБА_4: не з'явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер D6391.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що 13 червня 2018 року між ним, як засновником та одноосібним власником Виробничо-комерційного приватного підприємства "ВАРІАНТ" (далі - Підприємство), та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав цієї юридичної особи, за умовами якого позивач за встановлену у вказаному правочині плату передав у власність ОСОБА_2 7/10 часток майнових прав (корпоративних прав) Підприємства. У зв'язку з наведеним рішенням засновника Підприємства від 13 червня 2018 року № 2, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О., вирішено відчужити за вищенаведеним договором купівлі-продажу майнових прав частину майнових прав позивача на Підприємство у розмірі 7/10 на користь ОСОБА_2, включити останнього до числа засновників наведеного суб'єкта господарювання, визначити та затвердити розподіл внесків засновників Підприємства наступним чином: ОСОБА_1 - 3/10 майнових прав на Підприємство, ОСОБА_2 - 7/10 майнових прав на Підприємство, а також затвердити статут Підприємства у новій редакції. У той же час після здійснення реєстрації внесення змін до складу засновників Підприємства та затвердження його статуту в новій редакції позивачу стало відомо, що одноосібним рішенням ОСОБА_2 від 15 червня 2018 року № 3 як засновника Підприємства було вирішено погодити директору Підприємства продаж належного Підприємству нерухомого майна. Проте, оскільки ОСОБА_2 згідно статутних документів Підприємства не був уповноважений на одноосібне прийняття такого рішення, і останнє було прийнято без повідомлення та отримання згоди ОСОБА_1 як другого засновника та співвласника Підприємства, чим були порушені його корпоративні права, останній, посилаючись на статті 65, 113 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд визнати недійним вищенаведене рішення засновника Підприємства від 15 червня 2018 року № 3 про погодження директору Підприємства продажу нерухомого майна.

Слід також зазначити, що разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову (т. 1, а.с. 39-41), в якій останній просив вжити заходів до забезпечення поданого ним позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо об'єктів нерухомого майна, а саме: будівлі котельні загальною площею 356,1 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 15530046203; будівлі гаражу-майстерні загальною площею 833,4 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 11617846203; будівлі трансформаторної загальної площею 39,8 м 2 , цегляні стіни, що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 11602046203; будівлі пилорами, нежитлова будівля, загальною площею 544,3 м 2 , відсоток зносу (%): 49, що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 11564146203; будівлі складу арматури, нежитлова будівля, загальною площею 356,1 м 2 , відсоток зносу (%): 52, що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 10043246203; будівлі складу, нежитлова будівля, загальною площею 422,8 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 10032346203; будівлі залізобетонного цеху загальною площею 1389, 9 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_1; будівлі-складу конюшні загальною площею 414,8 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_2; будівлі гаражу загальною площею 72 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_3; будівлі адмінбудинку з готелем, нежитлова будівля, загальною площею 1353 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_4.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 червня 2018 року позовну заяву та заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову залишено без руху на підставі статті 174 ГПК України та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом подання до Господарському суду Рівненської області доказів зарахування судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції від 19 червня 2018 року № 85, та судового збору в розмірі 881 грн. 00 коп., сплаченого згідно квитанції від 19 червня 2018 року № 86, до спеціального фонду державного бюджету.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви та заяви про забезпечення позову без руху.

У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою суду від 22 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/441/18, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 12 липня 2018 року.

Крім того, ухвалою суду від 22 червня 2018 року подану позивачем заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та вирішено до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду пред'явленого ОСОБА_1 до Підприємства та ОСОБА_2 позову про визнання недійсним рішення засновників про продаж майна приватного підприємства вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт та заборонити особам, наділеним функціями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного нерухомого майна: будівлі котельні загальною площею 356,1 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 15530046203; будівлі гаражу-майстерні загальною площею 833,4 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1, реєстраційний номер: 11617846203; будівлі трансформаторної загальної площею 39,8 м 2 , цегляні стіни, що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 11602046203; будівлі пилорами, нежитлова будівля, загальною площею 544,3 м 2 , відсоток зносу (%): 49, що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 11564146203; будівлі складу арматури, нежитлова будівля, загальною площею 356,1 м 2 , відсоток зносу (%): 52, що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 10043246203; будівлі складу, нежитлова будівля, загальною площею 422,8 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: 10032346203; будівлі залізобетонного цеху загальною площею 1389, 9 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_1; будівлі-складу конюшні загальною площею 414,8 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_2; будівлі гаражу загальною площею 72 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_3; будівлі адмінбудинку з готелем, нежитлова будівля, загальною площею 1353 м 2 , що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, місто Броди, АДРЕСА_1; реєстраційний номер: НОМЕР_4.

12 липня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд" від 12 липня 2018 року (т. 1, а.с. 69-75), в якій останнє просило суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 22 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року підготовче засідання було відкладено на 19 липня 2018 року, а Відкрите акціонерного товариства "Бродирембуд" - залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Водночас цією ухвалою клопотання Відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 22 червня 2018 року, було призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19 липня 2018 року у задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства "Бродирембуд" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 22 червня 2018 року, було відмовлено, а підготовче засідання відкладено на 16 серпня 2018 року. Також цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_4.

15 серпня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 1), в якому остання просила суд вирішити даний спір на власний розсуд.

Ухвалою суду від 16 серпня 2018 року строк підготовчого провадження у справі № 918/411/18 було продовжено на 30 днів - до 19 вересня 2018 року, а підготовче засідання відкладено на 12 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 12 вересня 2018 року підготовче засідання відкладено на 19 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 19 вересня 2018 року підготовче провадження у справі № 918/441/18 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року розгляд справи по суті в судовому засіданні було відкладено на 14 листопада 2018 року.

У судове засідання 14 листопада 2018 року позивач явку свого повноважного представника не забезпечив, проте подав клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних у матеріалах справи документів.

Треті особи про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачі теж у встановленому законом порядку та належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, проте явку своїх повноважних представників у призначені судові засідання не забезпечили.

Слід зазначити, що направлені у встановленому законом порядку на адресу ОСОБА_2 копії ухвал Господарського суду Рівненської області від 22 червня 2018 року, від 12 липня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 16 серпня 2018 року, від 12 вересня 2018 року, від 19 вересня 2018 року та від 16 жовтня 2018 року були отримані останнім особисто, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення цих судових відправлень з власноручним підписом цього відповідача (т. 1, а.с. 51-52, 244, 246, 263; т. 2, а.с. 12, 14, 31, 42, 65).

Разом з тим копії вищенаведених ухвал, надісланих у встановленому законом порядку на адресу Підприємства, були повернуті на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення цьому адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання наведених відправлень (т. 1, а.с. 53-55, 59-62, 240-243, 253-257; т. 2, а.с. 16-19, 36-38, 47-49, 62-64).

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 22 червня 2018 року, від 12 липня 2018 року, від 19 липня 2018 року, від 16 серпня 2018 року, від 12 вересня 2018 року, від 19 вересня 2018 року та від 16 жовтня 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, а неявна їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

При цьому, суд звертає увагу, що застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 7 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів, зокрема, строків розгляду справи по суті, та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим суд вважає, що всі необхідні докази для вирішення спору по суті залучено до матеріалів справи, а явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату та можливість її розгляду по суті у призначеному судовому засіданні.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 вказаної статті).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частиною 1 статті 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, встановлену вищенаведеною статтею, та беручи до уваги, що у даній справі спір виник у зв'язку з оскарженням рішення засновника Підприємства, яке пов'язане з діяльністю та управлінням такою юридичною особою, суд констатує, що вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням ОСОБА_1, як засновника та одноосібного власника Підприємства, від 13 червня 2018 року № 2 (т. 1, а.с. 28-29), посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О., вирішено відчужити за договором купівлі-продажу майнових прав частину, а саме 7/10 майнових прав позивача на Підприємство на користь ОСОБА_2 за ціною 3 500 грн. 00 коп., включити останнього до числа засновників (власників) наведеного суб'єкта господарювання, визначити та затвердити розподіл внесків засновників Підприємства наступним чином: ОСОБА_1 - 3/10 майнових прав на Підприємство, ОСОБА_2 - 7/10 майнових прав на Підприємство, а також, зокрема, затвердити статут Підприємства у новій редакції.

Зважаючи на наведене рішення засновника, 13 червня 2018 року між фізичною особою ОСОБА_1, як засновником та одноосібним власником Підприємства, та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав цієї юридичної особи (т. 1, а.с. 25-27), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю 7/10 (сім десятих) часток майнових прав (корпоративних прав) Підприємства. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно до пункту 3 цього договору майнові (корпоративні) права Підприємства, що відчужуються, належать продавцю на підставі Статуту Підприємства.

Згідно пункту 4 вказаного правочину під майновими (корпоративними) правами Підприємства згідно до пункту 1 договору розуміються права на управління Підприємством, на отримання відповідної частки прибутку Підприємства, на отримання відповідної частки активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства України, а також інші права учасника, передбачені законодавством України та установчими документами Підприємства.

За умовами пункту 2.1 наведеної угоди продаж майнових (корпоративних) прав Підприємства за домовленістю сторін вчиняється за 3 500 грн. 00 коп., які оплачені продавцем покупцю до укладення договору. Своїми підписами на договорі сторони підтверджують факт повного розрахунку за договором, у зв'язку з чим продавець не має до покупця жодних претензій фінансового характеру, пов'язаних з виконанням умов договору.

Пунктами 3.1-3.4 договору передбачено, що з моменту укладення цього договору продавець втрачає частину прав та обов'язків щодо Підприємства, що були обумовлені його статусом учасника (засновника) цього Підприємства.

Право власності на частину майнових (корпоративних) прав Підприємства виникає у покупця з моменту державної реєстрації внесених відповідних змін до установчих документів Підприємства.

Після державної реєстрації вищевказаних змін до установчих документів Підприємства до покупця переходять права та обов'язки учасника Підприємства в обсязі придбаних ним майнових (корпоративних) прав Підприємства.

З моменту придбання майнових (корпоративних) прав Підприємства покупець зобов'язується виконувати вимоги установчих документів Підприємства, а також мати права і нести обов'язки засновника, які передбачені установчими документами Підприємства та чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що після прийняття позивачем вищенаведеного рішення від 13 червня 2018 року № 2 та укладення між ним та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу майнових прав Підприємства було проведено відповідну реєстрацію внесення змін до складу засновників Підприємства та затверджено його статут у новій редакції (т. 1, а.с. 30-35). У той же час, обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що 15 червня 2018 року ОСОБА_2 одноосібно було прийнято рішення засновника від 15 червня 2018 року № 3, яким вирішено погодити директору Підприємства продаж належного Підприємству нерухомого майна. Оскільки наведене рішення було прийнято зазначеним відповідачем всупереч статутним документам Підприємства та без належних на те повноважень, а також без повідомлення позивача як співвласника Підприємства та без отримання його згоди на вчинення вказаних дій, чим, на думку ОСОБА_1, були порушені його корпоративні права, останній просив суд визнати недійсним наведене рішення.

Згідно приписів статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Відповідно до статті 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

За положеннями статті 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Так, закон не висуває будь-яких вимог до мінімального статутного капіталу приватного підприємства, а структура корпоративного управління і режим майна приватного підприємства визначаються його засновником на власний розсуд.

Управління підприємством згідно із статтею 65 ГК України здійснює власник безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Відповідно до статті 128 ГК України громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника.

Статтею 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 135 ГК України визначає, що тільки власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.

Згідно із приписами статті 144 ГК України майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, із угод передбачених законом, угод не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, внаслідок створення майна, придбання майна з підстав не заборонених законом, з інших обставин з якими закон пов'язує виникнення майнових прав.

За змістом приписів статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються за наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати припинити зловживання своїм правом, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно частини 2 цієї статті кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом цивільного права слід розуміти передбачений законом вид і міру можливого або обов'язкового впливу на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного або оспорюваного права. Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу збоку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Для особи, чиє право порушено, не визнається або оспорюється застосування захисту становить право, яке включає як право самостійно здійснити поновлення порушеного права так і звернутись до уповноваженого державного органу.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право на судовий захист.

Приписами статті 20 ГК України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, і визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що коли в результаті прийняття акту суб'єктом господарювання (одноособовим чи колегіальним) порушуються права власника, або створюються перешкоди для здійснення власником його прав у користуванні чи розпорядженні майном, що належить власнику, такі акти можуть бути визнані судом недійсними, а становище яке існувало до видання такого акту підлягає поновленню якщо особа, чиє право порушено, вимагає такого відновлення.

Як було зазначено вище, 15 червня 2018 року ОСОБА_2 одноосібно було прийнято рішення засновника № 3, яким вирішено погодити директору Підприємства продаж належного цій юридичній особі нерухомого майна.

У той же час згідно пункту 9.1. статуту Підприємства засновники уповноважені приймати рішення з будь-яких питань діяльності Підприємства.

За змістом наведеного пункту статуту Підприємства вбачається, що до виключної компетенції засновників належить питання, зокрема, попереднього погодження укладення правочинів від імені Підприємства на суму, більшу 50 000 грн. 00 коп.

Рішення засновників вважається прийнятим, якщо за нього проголосували присутні засновники (власники) Підприємства, що володіють у сукупності не менше 8/10 (восьми десятих) часток майнових прав Підприємства.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття ОСОБА_2 спірного рішення засновника від 15 червня 2018 року № 3 останній володів лише 7/10 часток майнових прав Підприємства, а не 8/10 часток, як це прямо передбачено статутом зазначеної юридичної особи для прийняття такого рішення.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того факту, що оскаржуване рішення засновника Підприємства було прийнято з повідомленням та за наявності відповідної згоди ОСОБА_1 як другого засновника та співвласника Підприємства, зокрема, за наявності наданого у порядку пункту 9.1 статуту Підприємства у письмовій нотаріальній формі волевиявлення ОСОБА_1 (заочне голосування) на прийняття цього рішення, чим безперечно були порушені корпоративні права позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення засновника Підприємства від 15 червня 2018 року № 3 про погодження директору цього підприємства продажу нерухомого майна.

Разом з тим судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 було допущено технічну описку, а саме замість вірної дати ухвалення оскаржуваного рішення - 15 червня 2018 року, датою його прийняття було помилково зазначено 14 червня 2018 року. Разом з тим при дослідженні матеріалів справи судом враховано, що вказана технічна описка не впливає на суть пред'явлених ОСОБА_1 позовних вимог, не впливає на їх законність та не може свідчити про необґрунтованість зазначеного позову.

Судом також враховано, що спір у даній справі носить корпоративний характер і питання про визнання права власності на нерухоме майно за певною особою до предмета розгляду в цій справі не входить.

Разом з тим слід зазначити, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 визначив двох відповідачів: Підприємство та ОСОБА_2, до яких і були пред'явлені позовні вимоги.

У зв'язку з наведеним суд звертає увагу на наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Згідно з частиною 3 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Водночас зі змісту нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що відповідачем у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів та інших керівних органів юридичної особи виступає сама юридична особа.

Така ж правова позиція висвітлена у пункті 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, пред'явлених у даній справі до ОСОБА_2.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним рішень загальних зборів чи інших керівних органів юридичної особи, пред'явленого не до самої юридичної особи, а до інших осіб, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 липня 2018 року у справі № 916/2386/17.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим згідно частини 9 цієї статті у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням вищенаведених приписів та встановлених в ході розгляду обставин суд дійшов висновку про покладення витрат по сплаті судового збору у даній справі за подання до суду позовної заяви, а також витрат по сплаті судового збору за подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову на Підприємство на підставі частини 9 статті 129 ГПК України.

Суд також звертає увагу на те, що згідно частини 7 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 178, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення засновника Виробничо-комерційного приватного підприємства "ВАРІАНТ" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19, ідентифікаційний код: 22416623) від 15 червня 2018 року № 3 про погодження директору підприємства продажу нерухомого майна.

3. Стягнути з Виробничо-комерційного приватного підприємства "ВАРІАНТ" (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19, ідентифікаційний код: 22416623) на користь ОСОБА_1 (80600, Львівська область, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_5, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Бродівським РВ УМВС України у Львівській області 11 серпня 1998 року) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору за подання до суду позовної заяви, а також 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору за подання до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, пред'явлених до ОСОБА_2, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15 листопада 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.