Рішення

від 04.10.2018 по справі 0240/2519/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

04 жовтня 2018 р. Справа № 0240/2519/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л. ,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Вінниці адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Міністерства внутрішніх справ України,

управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області,

Національної поліції України

про визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, Національної поліції України про визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що після виходу на пенсію 28.09.2016, в результаті чергового огляду МСЕК видано довідку огляду медико-соціальною експертною комісією серії НОМЕР_2, якою ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. У зв'язку з даними обставинами, позивач звернувся із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Листом управління поліції охорони у Вінницькій області №С-2/43/21/01-2017 в якому містилась відповідь Департаменту поліції охорони Національної поліції України №1242/43/6/02-2017 від 23.03.2017, де зазначено, що у зв'язку із тим, що пройшло більше дванадцяти років після встановлення ОСОБА_3 первинної дати інвалідності, підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

03.09.2018 року до суду надійшов відзив Міністерства внутрішніх справ України на позовну заяву, згідно якого просять відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. За результатами огляду МСЕК ОСОБА_3 визнаний інвалідом ІІ групи від захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Матеріали на призначення одноразової грошової допомоги надіслані до МВС на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2017 у справі № 802/597/17-а Управлінням поліції охорони у Вінницькій області Національної поліції України.

Згідно з наказом МВС України і Національної поліції України від 26.01.2016 № 51/64 Про впорядкування діяльності органів поліції охорони правонаступником управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області є управління поліції охорони у Вінницькій області. ОСОБА_3 належить до категорії колишніх працівників міліції, яким згідно з пунктом 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію .

Виплата одноразової грошової допомоги в разі встановлення працівнику міліції інвалідності була передбачена статтею 23 Закону України Про міліцію .

При цьому, статтею 24 Закону визначалося, що пільги, компенсації та гарантії, установлені цим Законом, надаються за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання бюджетних установ (підприємств, організацій) у кошторисах або фінансових планах.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2001 №1053) зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. №1251, Державна служба охорони є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, який згідно з п. 7 Положення є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штампи і бланки.

Відповідно до п.п. З, 4 Положення про Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 13.10.2005 № 878, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.2005 за № 1321/11601, ДДСО здійснює свої повноваження на засадах самофінансування та є органом, фінансування видатків якого здійснюється за рахунок централізованих відрахувань підпорядкованих підрозділів Державної служби охорони. Фінансування ДДСО з державного бюджету не передбачалося та не здійснювалося. При цьому, пунктом 27 цього Положення установлено, що Державна служба охорони здійснює в установленому законодавством порядку виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або настання інвалідності працівника міліції охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів.

Таким чином, законні підстави для здійснення будь-яких виплат працівникам міліції охорони за рахунок коштів державного бюджету відсутні.

04.09.2018 року до суду надійшов відзив Ліквідаційної комісії управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області на позовну заяву, згідно якого просять відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість. Окремо звертає увагу суду на те, що пройшло більше 12 років після встановлення ОСОБА_3 первинної дати інвалідності.

Враховуючи, що з моменту первинного огляду МСЕК позивачу пройшло більше 12 років, не вбачає законних підстав для призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови №850 від 21.10.2015 року.

21.09.2018 року до суду надійшов відзив від Національної поліції України на позовну заяву, згідно якого просять відмовити позивачу у задоволенні вимог у повному обсязі, посилаючись на його безпідставність.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись на доводи що містяться в позовній заяві.

Представник управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області заперечив щодо задоволення заявленого позову з підстав викладених у відзиві.

Представник Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України, будучи належним чином повідомленими про час, місце та дату розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статті 205 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявною явкою сторін.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково, з наступних підстав.

З 03.10.1975 по 01.07.2002 року ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ.

28.09.2016 року в результаті чергового огляду МСЕК, ОСОБА_3 встановлено II групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №569496 у якій зазначено, що причина інвалідності пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до начальника управління поліції охорони у Вінницькій області із відповідною заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності II групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

04 квітня 2017 року на адресу позивача надійшов лист управління поліції охорони у Вінницькій області №02/43/21/01-2017, в якому разом із заявою (рапортом) та доданими документами містилась відповідь Департаменту поліції охорони Національної поліції України №1242/43/6/02-2017 від 23 березня 2017 року, де зазначено, що у зв'язку із тим, що пройшло більше 12 років після встановлення ОСОБА_3 первинної дати інвалідності, підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Непогоджуючись із такими діями Департаменту поліції охорони Національної поліції України, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів, прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності II групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №802/597/17-а, яка набрала законної сили 21 вересня 2017 року, позов задоволено частково.

На виконання вказаної постанови суду, Міністерство внутрішніх справ України розглянуло матеріали щодо прийняття рішення про призначення мені одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №15/2-4473 від 05 грудня 2017 року, ОСОБА_3 повідомлено, що Міністерством затверджено висновок від 30 листопада 2017 року про прийняття рішення за його заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, а заяву та додані до неї матеріали направлено до Національної поліції України, а саме Департаменту поліції охорони для виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів.

05 січня 2018 року, відповідно до листа Департаменту поліції охорони Національної поліції України №107/43/3/01-2018 матеріали щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги повернуто до Управління поліції охорони у Вінницькій області без виконання.

Не погодившись з такими діями Департаменту поліції охорони, позивач звернувся до суду із позовом в якому просив: визнати протиправними дії Департаменту поліції охорони Національної поліції України, щодо повернення матеріалів відносно призначення та виплати мені грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи та зобов'язати Департамент поліції охорони Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року по справі №802/643/18-а позов задоволений, проте, в подальшому, вказане рішення було скасоване постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року. В ході розгляду апеляційної скарги судом зазначено, що висновком Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та направлено вказаний висновок до Національної поліції України, а саме Департаменту поліції охорони Національної поліції України, який відповідно до пункту 9 Порядку зобов'язаний був, у даному випадку, письмово повідомити позивача про відмову у призначенні допомоги із зазначенням мотивів.

Проте, висновок Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2017 року позивачу надіслано не було.

Вважаючи дії про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 23 Закону України "Про міліцію" передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції встановлено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 (далі за текстом - Порядок № 850).

Згідно пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звертався з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги за місцем проходження служби та подав документи, визначені Порядком № 850.

Згідно пункту 8 Порядку керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку № 850 , про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 14 Порядку №850 призначення та виплата грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:

- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;

- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);

- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (пункти 9, 10 Порядку № 850).

Отже, зазначеним Порядком чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Відтак доводи Міністерства внутрішніх справ про те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і є неправомірними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про протиправність Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України №850.

Разом з тим, щодо зобов'язання відповідачів прийняти рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивачу, нарахувати та виплатити її, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що при розгляді справ за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Дана позиція є узгодженою з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 24.05.2017 №372/43/17.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Міністерством внутрішніх справ України по суті не розглянуто питання про можливість призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності другої групи.

Відповідно до вимог частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Відповідно до норм статті 139 КАС України, враховуючи те, що позивач звільнений від справи судового збору, судові витрати з відповідачів не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати "Висновок про прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3" Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2017 року.

Зобов'язати управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 08596825; пров. Залізничний, 6, м. Вінниця) надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення та виплати ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року за №850.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ) повторно розглянути надіслані документи (матеріали) управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області щодо призначення та виплати ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) , інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року за №850.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач ОСОБА_3 АДРЕСА_1, 21000, інд. код НОМЕР_1

відповідач управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області код ЄДРПОУ 08596825; пров. Залізничний, 6, м. Вінниця

відповідач Міністерство внутрішніх справ України код ЄДРПОУ 00032684, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ

відповідач Національна поліція України код ЄДРПОУ 40108578, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Копія вірна Суддя:

Секретар: