Рішення

від 06.11.2018 по справі 2040/7209/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 р. № 2040/7209/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018р. № 00000931412, № 00000941412, № 00000951412.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018р. № 00000931412, № 00000941412, № 00000951412 ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, наполягав на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки №2820/20-40-14-12-11/38880485 від 11.07.2018р., висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 06.11.2018 о 14.15 год. за згодою сторін на розгляд справи по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник Головного управління ДФС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" зареєстроване 06.11.2013 як юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом юридичної особи 38880485, перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 07.11.2013, є платником податку на додану вартість; здійснює господарську діяльність за: Код КВЕД 02.20 Лісозаготівлі, Код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ Строй Ліс (код 22009604) за червень 2015 року та з контрагентом - покупцем ТОВ Даглар (код 39263873) за червень, липень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом №2820/20-40-14-12-11/38880485 від 11.07.2018р., яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 87720,00 грн., в тому числі за червень 2016 року на суму ПДВ 35088,00 грн., за липень 2016 року на суму ПДВ 52632,00 грн.;

п.п. а п.198.1, абз.1 та 2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 13541,00 грн. за червень 2015 року;

п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 95151,00 грн., у тому числі за червень 2015 року у сумі 7431,00 грн., за червень 2016 року у сумі 35088,00 грн., за липень 2016 року у сумі 52632,00 грн.;

п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 6110,00 грн за червень 2015 року;

п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних на реалізацію товарів у сумі ПДВ 87719,28 грн., в тому числі за червень 2016 року - 35087,70 грн., за липень 2016 року - 52631,58 грн.

На підставі висновків акту перевірки №2820/20-40-14-12-11/38880485 від 11.07.2018р., контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 00000931412 від 30.07.2018р., яким ТОВ "Древо-Харків" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього в сумі 109650,00 грн., з них за основним платежем - 87720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21930,00 грн.;

№ 00000941412 від 30.07.2018р., яким до ТОВ "Древо-Харків" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього в сумі 6110,00 грн.;

№ 00000951412 від 30.07.2018р., яким до ТОВ "Древо-Харків" застосовано суму штрафу за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього в розмірі 43859,64 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення № 00000931412 від 30.07.2018р., стали висновки про неправомірне декларування у перевіряємому періоді Товариством з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" господарських операцій із реалізації товару на адресу ТОВ Даглар (код 39263873) за відсутності факту реального здійснення господарської операції при наявності матеріалів податкової інформації іншого контролюючого органу щодо контрагента позивача.

Перевіривши відповідність закону цього мотиву владного суб'єкта суд встановив, що між ТОВ "Древо-Харків" (в якості продавця) та ТОВ Даглар (в якості покупця) укладено договір щодо продажу товару (піломатеріалів (Сибірської листвінниці)).

Відповідно до домовленості сторін продаж товару здійснювався продавцем на користь покупця партіями за передплатою, покупець проводив самовивіз товару власним транспортом.

Представником позивача долучені до матеріалів справи пояснення щодо укладення договору з ТОВ Даглар в письмовій формі та втрати його, у зв'язку з чим судом встановлено, що здійснення господарської операції відбувалось на підставі видаткових накладних та рахунків на оплату.

На підтвердження виконання умов зазначеного правочину позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні №501 від 21.07.2016 р., №424 від 30.06.2016 р., №480 від 18.07.2016 р., відповідно до яких підприємством позивача відвантажено товар (дошку обрізну з листвінниці) ТОВ Даглар у загальній кількості 58,231 м3 на загальну суму 526315,66 грн., в т.ч. НДС 87719,28 грн.

Передплата за товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків".

Судом встановлено, що ТОВ "Древо-Харків" за правилами першої події (передплата) виписано податкові накладні №5 від 30.06.2016 р., №1 від 18.07.2018 р., №7 від 29.06.2016 р., №5 від 21.07.2016 р., які було долучено до матеріалів справи.

Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнається сторонами, а тому судом окремо не досліджується.

Крім того, факт внутрішнього переміщення товару та здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №145/1 від 30.06.2016, №158/1 від 18.07.2016, №158/2 від 21.07.2016 та рахунками на оплату №427 від 29.06.2016, №496 від 18.07.2016, №513 від 21.07.2016.

Факт виконання умов вищевказаного правочину підтверджується наявними в матеріалах справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та рахунками на оплату. У підтвердження оплати товару за вказаною господарською операцією позивачем надано до матеріалів справи копії банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, надані позивачем первинні бухгалтерські документи підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов'язує виникнення податкових зобов'язань та права виписки податкової накладної позивачем.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього правочину, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарської операції.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж продажу товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарської операції, отримання економічної вигоди ТОВ "Древо-Харків", наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на дефектність первинних документів внаслідок того, що на дату здійснення правочину ОСОБА_4 не був посадовою особою підприємства ТОВ Даглар (звільнено з роботи 06.06.2016), оскільки товар, відображений у складених накладних на ім'я контрагента-покупця, відвантажувався після надходження передплати на рахунок позивача.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарської операції.

Також, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Контролюючий орган, посилаючись на пояснення гр. ОСОБА_5 про непричетність до господарської діяльності контрагента - покупця, ТОВ Даглар та податкову інформацію, дійшов висновку, що насправді відображений у складених на ім'я контрагентів-покупців товар був поставлений платником у власність третьої сторонньої невстановленої перевіркою особи, але за тією ж самою ціною.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За визначенням п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Системно проаналізувавши приписи наведених норм кодексу, суд доходить висновку, що для кваліфікації господарської операції як об'єкту оподаткування ПДВ контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення цієї операцій в дійсності (тобто з'ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб'єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.

У спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.

З огляду на приписи ст.8 Конституції України суд не знаходить підстав для визнання правильним висновку контролюючого органу про те, що невстановлена операція з реалізації товару невстановленій особі за невстановленою ціною є об'єктом справляння ПДВ в Україні, а отже, і законодавчо встановленого обов'язку ТОВ "Древо-Харків" виписувати податкові накладні та здійснювати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №00000951412 від 30.07.2018 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Стосовно прийнятого Головним управлінням ДФС у Харківській області податкового повідомлення-рішення від 30.07.2018р. № 00000941412, судом встановлено, що підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень, слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем з ТОВ Строй Ліс (код ЄДРПОУ 22009604).

Судом встановлено, що в перевіріємий період між ТОВ Древо-Харків (в якості покупця) та ТОВ Строй Ліс (в якості постачальника) укладено договір поставки №2006/1 від 20.06.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю лісоматеріали, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти вказану продукцію. Предметом постачання є продукція лісового господарства. (п.1.1., 1.2.Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, кількість і асортимент продукції зазначені у специфікації (які є невід'ємною частиною цього договору).

Згідно з п.4.2. Договору покупець оплачує поставлену постачальником продукцію за ціною, передбаченої в специфікації.

Порядок оплати: передплата. (п.5.1 Договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи специфікацію №1 та видаткові накладні №96 від 25.06.2015, №95 від 25.06.2015, №94 від 24.06.2015, №93 від 24.06.2015.

Транспортування придбаного товару здійснювалось контрагентом позивача, ТОВ Строй Ліс до пункту розвантаження м. Харків, пр. Фунзе, буд. 104 А, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №96 від 25.06.2015, №95 від 25.06.2015, №94 від 24.06.2015.

Факт оплати за придбаний товар підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача та оборотно сальдовою відомістю по рахунку 631.

У підтвердження наявності ресурсів для зберігання придбаного товару позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди №К02/02/15 від 02.02.2015 року, укладений між ТОВ Лісострой (Орендар) та ТОВ Древо-Харків (Орендодавець), відповідно до умов якого орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе, б. 104А. Орендар користується приміщенням загальною площею 537,9 кв.м.

Придбаний товар ТОВ Древо-Харків у ТОВ Строй Ліс за договором поставки №2006/1 від 20.06.2015 року в подальшому був використаний у виробництві, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №101 від 17.07.2015, №100 від 16.07.2015, №99 від 15.07.2015, №98 від 14.07.2015, №93 від 01.07.2015, №122 від 10.08.2015, №102 від 05.07.2015, №104 від 20.07.2015, №121 від 07.08.2015 та накладними на передачу готової продукції №101 від 17.07.2015, №100 від 16.07.2015, №99 від 15.07.2015, №98 від 14.07.2015, №93 від 01.07.2015, №122 від 10.08.2015, №102 від 06.07.2015, №104 від 20.07.2015, №121 від 07.08.2015.

Готову продукцію було реалізовано ТОВ Будемен Інтер за видатковою накладною №211 від 61.07.2015, ТОВ Будмен за видатковою накладною №210 від 16.07.2015, ТОВ Укр-Понті за видатковою накладною №188 від 01.07.2015, №199 від 07.07.2015, №212 від 17.07.2015.

Таким чином, господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договору поставки між позивачем та його контрагентом підтверджується податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ Строй Ліс належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Крім того, суд не приймає посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТОВ Строй Ліс , з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання контролюючим органом податкової інформації, у зв'язку із неможливістю проведення перевірки, в якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, при цьому перевірка не проводилась.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином формування податкового кредиту та податкового зобов'язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018р. № 00000931412, № 00000941412, № 00000951412 підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" (проспект Льва Ландау, буд. 149, м. Харків, 61128, код 38880485) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018р. № 00000931412, № 00000941412, № 00000951412.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" (проспект Льва Ландау, буд. 149, м. Харків, 61128, код 38880485) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) суму сплаченого судового збору у розмірі 2394,29 грн. (дві тисячі триста дев'яносто чотири гривні 29 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15 листопада 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин