Постанова

від 10.04.2019 по справі 2040/7209/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 р. Справа № 2040/7209/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання Патової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 року, суддя Волошин Д.А., повний текст складено 15.11.2018 року, по справі № 2040/7209/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018р. № 00000931412, № 00000941412, № 00000951412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018р. № 00000931412, № 00000941412, № 00000951412.

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апелянт зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважали рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Древо-Харків" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ "Строй Ліс" за червень 2015 року та з контрагентом - покупцем ТОВ "Даглар" за червень, липень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт №2820/20-40-14-12-11/38880485 від 11.07.2018 року (т. 1 а.с. 27 - 50).

Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 87720,00 грн., в тому числі за червень 2016 року на суму ПДВ 35088,00 грн., за липень 2016 року на суму ПДВ 52632,00 грн.;

- п.п. "а" п.198.1, абз.1 та 2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 13541,00 грн. за червень 2015 року;

- п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 95151,00 грн., у тому числі за червень 2015 року у сумі 7431,00 грн., за червень 2016 року у сумі 35088,00 грн., за липень 2016 року у сумі 52632,00 грн.;

- п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 6110,00 грн за червень 2015 року;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством не здійснено реєстрацію податкових накладних на реалізацію товарів у сумі ПДВ 87719,28 грн., в тому числі за червень 2016 року - 35087,70 грн., за липень 2016 року - 52631,58 грн.

30.07.2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00000931412, яким ТОВ "Древо-Харків" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього в сумі 109650,00 грн., з них за основним платежем - 87720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21930,00 грн.;

- № 00000941412, яким до ТОВ "Древо-Харків" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього в сумі 6110,00 грн.;

- № 00000951412, яким до ТОВ "Древо-Харків" застосовано суму штрафу за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього в розмірі 43859,64 грн. (т. 1 а.с. 60-61, 63, 65-66).

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, оскаржив їх в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Строй Ліс", ТОВ "Даглар" належними первинними документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Статтею 120-1 ПК України визначено розміри штрафів за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що у зв'язку з втратою договору щодо продажу пиломатеріалів здійснення господарської операції між позивачем (продавець) і ТОВ "Даглар" (покупець) відбувалось на підставі видаткових накладних №501 від 21.07.2016 р., №424 від 30.06.2016 р., №480 від 18.07.2016 р., відповідно до яких підприємством позивача відвантажено товар (дошку обрізну з листвінниці) ТОВ "Даглар" у загальній кількості 58,231 м3 на загальну суму 526315,66 грн., в т.ч. НДС 87719,28 грн.; виписок по особовому рахунку; податкових накладних №5 від 30.06.2016 р., №1 від 18.07.2018 р., №7 від 29.06.2016 р., №5 від 21.07.2016 р.; накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №145/1 від 30.06.2016 р., №158/1 від 18.07.2016 р., №158/2 від 21.07.2016 р. та рахунків на оплату №427 від 29.06.2016 р., №496 від 18.07.2016 р., №513 від 21.07.2016 р.

Разом з тим, в перевіріємий період між ТОВ "Древо-Харків" (покупець) та ТОВ "Строй Ліс" (постачальник) укладено договір поставки №2006/1 від 20.06.2015 року, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю лісоматеріали, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти вказану продукцію. Предметом постачання є продукція лісового господарства. (п.1.1., 1.2.Договору).

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: специфікацію №1 та видаткові накладні №96 від 25.06.2015 р., №95 від 25.06.2015 р., №94 від 24.06.2015 р., №93 від 24.06.2015 р.; виписку по рахунку та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, товарно-транспортні накладні №96 від 25.06.2015 р., №95 від 25.06.2015 р., №94 від 24.06.2015 р.

В підтвердження наявності ресурсів для зберігання придбаного товару позивачем долучено до матеріалів справи договір оренди №К02/02/15 від 02.02.2015 року, укладений між ТОВ "Лісострой" (Орендар) та ТОВ "Древо-Харків" (Орендодавець), відповідно до умов якого орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе, б. 104А. Орендар користується приміщенням загальною площею 537,9 кв.м.

Придбаний товар ТОВ "Древо-Харків" у ТОВ "Строй Ліс" за договором поставки №2006/1 від 20.06.2015 року в подальшому був використаний у виробництві, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №101 від 17.07.2015 р., №100 від 16.07.2015 р., №99 від 15.07.2015 р., №98 від 14.07.2015 р., №93 від 01.07.2015 р., №122 від 10.08.2015 р., №102 від 05.07.2015 р., №104 від 20.07.2015 р., №121 від 07.08.2015 р. та накладними на передачу готової продукції №101 від 17.07.2015 р., №100 від 16.07.2015 р., №99 від 15.07.2015 р., №98 від 14.07.2015 р., №93 від 01.07.2015 р., №122 від 10.08.2015 р., №102 від 06.07.2015 р., №104 від 20.07.2015 р., №121 від 07.08.2015 р..

Готову продукцію було реалізовано ТОВ "Будемен Інтер" за видатковою накладною №211 від 61.07.2015 р., ТОВ "Будмен" за видатковою накладною №210 від 16.07.2015 р., ТОВ "Укр-Понті" за видатковою накладною №188 від 01.07.2015 р., №199 від 07.07.2015 р., №212 від 17.07.2015 р.

Позивач та його контрагент на час здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Доводи апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних трудових ресурсів є необґрунтованим, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Доводи податкового органу про не знаходження контрагентів позивача за місцем реєстрації, колегія суддів вважає такими, що не спростовують факту здійснення господарської операції, тому як вчинення господарських операцій у часі не співпадає з часом виїзду на проведення перевірки.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності податкової інформації по контрагентам позивача як доказ "безтоварності" господарських операцій суд вважає помилковим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Доводи податкового органу щодо наявності недоліків в товарно-транспортних накладних, платіжних дорученнях, видаткових накладних, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Таким чином, первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій.

Виявлені відповідачем окремі неточності в наданих документах не є суттєвими, не тягнуть за собою недійсність таких документів, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на дефектність первинних документів внаслідок того, що на дату здійснення правочину ОСОБА_1 не був посадовою особою підприємства ТОВ "Даглар" (звільнено з роботи 06.06.2016), оскільки товар, відображений у складених накладних на ім'я контрагента-покупця, відвантажувався після надходження передплати на рахунок позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності товарно-транспортних накладних по господарських відносинам з ТОВ "Даглар" є необґрунтованими, оскільки покупець (ТОВ "Даглар") здійснював самовивіз товару власним транспортом.

Доводи апелянта щодо не врахування судом протоколу допита свідка - ОСОБА_2 щодо його непричетності до господарської діяльності ТОВ Даглар , одержані в рамках кримінального провадження № 42016220000000541, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінально процесуальний кодекс України.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи досліджена копія протоколу допиту свідка та встановлено, що остання не засвідчена належним чином, що дає підстави для висновку про порушення порядку її отримання, у зв'язку з чим такий доказ не може бути визнаний допустимим та достовірним по адміністративній справі.

Посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень відносно ТОВ Даглар є безпідставним, оскільки по господарських операціях позивача та його контрагентів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт надання послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджується належними первинними документами.

Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про помилковість твердження податкового органу, що невстановлена операція з реалізації товару невстановленій особі за невстановленою ціною є об'єктом справляння ПДВ в Україні, а отже, і законодавчо встановленого обов'язку ТОВ "Древо-Харків" виписувати податкові накладні та здійснювати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018р. № 00000931412, № 00000941412, № 00000951412 є протиправними та правомірно скасовані судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 по справі № 2040/7209/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов О.П. Лях Постанова складена в повному обсязі 15.04.2019 року