Постанова

від 14.11.2018 по справі 808/2446/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

14 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/2446/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на рішення Запорізького окружного адміністративного суд від 18 липня 2018 року, (суддя суду першої інстанції ОСОБА_3О.), прийняте в м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 18.07.2018 року, в адміністративній справі №808/2446/18 за позовом Акціонерного товариства Запорізькій завод феросплавів до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в :

21 червня 2018 року Акціонерне товариство Запорізький завод феросплавів звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 12 червня 2018 року №0002654706, яким АТ Запорізький завод феросплавів було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2018 року на суму 186 544 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 93272 грн..

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за результатами перевірки АТ ЗФЗ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за лютий 2018 року, відповідачем встановлено порушення підприємством вимог податкового законодавства та завищення сум від'ємного значення з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з ТОВ Спецпром-Технологія та ТОВ Максима-Метал Сервіс , ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг . Позивач зазначає, що податковий орган дійшов неправильних висновків стосовно того, що господарські відносини із вказаними контрагентами були здійснені лише документально, без фактично поставки товарів, надання послуг, виконання робіт, оскільки до перевірки АТ ЗФЗ надало всі первинні документи, які підтверджують факт виконання ремонтних робіт та поставку товару, надання послуг на користь позивача та свідчать про наявність у позивача права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідного податкового періоду. Також, позивач зазначає, що фактично відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формування податкового кредиту лише з підстав інформації про діяльність третіх осіб по ланцюгу постачання товару робіт, послуг від контрагентів позивача. Однак, позивач не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства іншими особами, з якими він не мав безпосередніх господарських відносин.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 12 червня 2018 року №0002654706 про зменшення АТ ЗФЗ суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2018 року на суму 186 544 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 93272 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками проведеної у відношенні АТ ЗФЗ позапланової документальної виїзної перевірки посадовими особами відповідача встановлено, що АТ ЗФЗ у періоді, що перевірявся мало господарські взаємовідносини з ТОВ Спецпром-Технологія на підставі договорів підряду щодо виконання поточного ремонту електроплавильних феросплавних печей цеху №4. Однак, кількість працівників підрядника не дозволяла здійснити виконання робіт, обумовлених договорами підряду. Відповідач зазначає, що в ході перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів відповідачем встановлено відсутність можливості реального здійснення господарських операцій з надання послуг поточного ремонту електроплавильної печі цеху №4. Також, відповідач зазначає, що господарські відносини, що мали місце між позивачем та ТОВ ОСОБА_4 Сервіс також не мають характеру реально здійснюваних господарських операцій з поставки ТМЦ. Так, з метою встановлення реального джерела походження товару відповідачем було направлено відповідні запити до структурних органів ДФС та з'ясовано підприємство ТОВ Даржест , у якого ТОВ ОСОБА_4 Сервіс придбав товар для подальшої продажи позивачу, не має потужності для виробництва товару та не отримувало цей товар у інших постачальників. З метою встановлення обставин, щодо надання послуг позивачу ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг податковий орган направив запит АТ ЗФЗ про надання пояснень в чому саме полягають послуги, що надавались ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг . Платником податків було надано до перевірки відповідні пояснення, однак жодних первинних документів до перевірки не подавалось. Відповідач зазначає, що в силу приписів ст. 44 ПК України, не надані первинні документи до перевірки вважають такими, що відсутні у платника податків.

Від позивача на адресу суду 13.11.2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, який фактично обґрунтований доводами адміністративного позову, у відзові позивач зазначає, що вважає доводи заявнику апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

У період з 07.05.2018 по 29.05.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств чорної та кольорової металургії Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (скорочена назва - АТ «ЗФЗ» ) з питань, що стали предметом заперечень підприємства, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Спецпром-Технологія» (код ЄДРПОУ 37526180), ТОВ «ОСОБА_4 Сервіс» (код ЄДРПОУ 41312400) та ТОВ «Продакшн Інновейшн Трейдінг» (код ЄДРПОУ 41413715) за період лютий 2018 року, за результатами якої складено Акт №57/28-10-47-06/00186542 від 05.06.2018 (т.1, а.с.42-69).

За наслідками проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення абз. а п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 п. 200.1 абз. б п. 400.4 ст. 200 ПК України, пп. 1 п. 4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року за №159/28289, в результаті чого АТ ЗФЗ завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року (р.19) на суму 186 544 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок позивача у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації з ПДВ за лютий 2018 року на суму 186 544 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 12 червня 2018 року №0002654706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування всього на 186 544 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції всього на суму 93727 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення від 12 червня 2018 року №0002654706 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем первинними документами в повній мірі підтверджено право на формування податкового кредиту за рахунок господарських відносин з контрагентами ТОВ Спецпром-Технологія та ТОВ Максима-Метал Сервіс , ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг , відтак висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування - відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Встановлені обставини справи свідчать, що податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість за декларацією за лютий 2018 року, з огляду на невизнання господарських операцій, що мали місце між позивачем та його контрагентами ТОВ Спецпром-Технологія та ТОВ Максима-Метал Сервіс , ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг .

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, між АТ «ЗФЗ» (як замовником) та ТОВ «Спецпром-Технологія» (як підрядником) було укладено Договори підряду №855 від 15.11.2017, та №160 від 19.02.2018, з Додатковими угодами, за умовами яких ТОВ «Спецпром-Технологія» як виконавець (підрядник), взяло на себе зобов'язання виконати ремонті роботи печей в цеху №4, який перебуває на балансі АТ «ЗФЗ» та використовується в основній господарській діяльності (т.1, а.с.103-144; т.2, а.с.1-111, 159-181).

На підтвердження фактичного виконання робіт, визначених договорами підряду, позивачем до перевірки було надано відомості щодо обсягу виконаних робіт, графіки виконання капітального ремонту, локальну кошторисну документацію, які містять необхідну інформацію щодо обсягу та часу та факту виконання робіт.

Також, на підтвердження виконання робіт згідно договорів підряду, позивачем надано акти приймання виконаних робіт КБ-2в, які досліджені відповідачем під час перевірки, що відображено на сторінці 13 акту.

Як зазначає відповідач, відповідно до актів виконаних робіт за формою КБ-2в (відомостей ресурсів до актів виконаних робіт) за лютий 2018 року, складених ТОВ Спецпром-Технологія , прийнятих та затверджених замовником АТ ЗФЗ щодо поточного ремонту печей цеху №4, втрати праці робітників (кошторисна трудомісткість) становлять 12 940.70 людино-годин. Кількість працівників, необхідна для виконання ремонту у лютому 2018 року, з урахуванням трудомісткості, становить 65 осіб. Однак фактична кількість працівників ТОВ Спецпром-Технологія - 12 працівників, субпідрядники згідно поданої первинної документації до ремонту не залучались.

Відтак, на думку відповідача, ТОВ Спецпром-Технологія не мав відповідних потужностей для проведення робіт, обумовлених договором підряду.

Між тим, в акті перевірки відповідач зазначає, що до перевірки позивачем було подано реєстр перепусток на територію АТ ЗФЗ осіб, які проводили ремонтні роботи та є представниками ТОВ Спецпром-Технологія , всього на 48 осіб, також надано заявки на надання тимчасових перепусток на територію підприємства на 31 особу.

В акті перевірки посадовими особами відповідача не надано оцінки реєстру перепусток, а також заявкам на отримання перепусток наданих позивачем до перевірки.

Тобто, в основу висновку щодо відсутності можливості здійснення господарської операції по договорам підрядів, відповідач поклав той факт, що в ТОВ Спепром-Технологія працює 12 осіб - згідно звіту з ЄСВ за лютий 2018 року, однак в ході перевірки відповідач не з'ясував факту можливого залучення інших осіб, зазначених в реєстрі перепусток та заявках на отримання перепусток, до проведення ремонтних робіт.

Таким чином, за наслідками перевірки податковий орган фактично не встановив чи могли бути проведені роботи, обумовлені договорами підряду, зокрема, за рахунок працівників зазначених в поданих до перевірки реєстрах та заявках, посилаючись лише на інформацію стосовно звітності контрагента позивача про найманих працівників, податковий орган безпідставно не врахував ті первинні документи, що були надані до перевірки в їх повному обсязі, та зробив необґрунтований висновок, що господарська операція між ТОВ Спецпром-Технологія та АТ ЗФЗ не відбулась, а лише була оформлена документально для умов отримання позивачем податкової вигоди.

Також, як видно з матеріалів справи, 18.01.2018 між АТ «ЗФЗ» та ТОВ «ОСОБА_4 Сервіс» укладено Договір поставки №102 за умовами якого ТОВ « ОСОБА_4 Сервіс» (як постачальник), взяло на себе зобов'язання поставити товари, які використовуються в основній господарській діяльності, а АТ «ЗФЗ» (як покупець) зобов'язалося прийняти та оплатити вказані товари відповідно до умов укладеного договору (т.1, а.с.94-102, 146-157).

ТОВ « ОСОБА_4 Сервіс » поставило товари суму 324545,80 грн., у тому числі ПДВ 54090,97 грн., оприбуткування яких здійснювалось позивачем згідно Оборотно-сальдових відомостей, прибуткових ордерів, відміток на Товарно-транспортних накладних (т.1, а.с.147, 149, 152-157).

Суд звертає увагу, що фактично податковим органом не визнано господарську операцію щодо поставки ТМЦ , з огляду на відсутність джерела законного введення в обіг товару, та/або реального задекларованого виробництва. Вказаного висновку податковий орган дійшов проаналізувавши інформацію стосовно контрагента ТОВ « ОСОБА_4 Сервіс » - ТОВ Дарджест .

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, з ТОВ ОСОБА_4 Сервіс первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про завищення суми від'ємного значення за разунок сум ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого ТОВ ОСОБА_4 Сервіс .

В свою чергу, у відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), а саме: … коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування від'ємного значення з сум ПДВ, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок про безтоварність господарської операції між позивачем ТОВ ОСОБА_4 Сервіс та безпідставно зменшено суму від'ємного значення АТ ЗФЗ на суму ПДВ, включену до податкової звітності за наслідками виконання договору поставки.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 02.10.2017 між АТ «ЗФЗ» та ТОВ «Продакшн Інновейшн Трейдінг» укладено Договір №ІП-03 про надання інформаційно-консультаційних послуг за умовами якого ТОВ «Продакшн Інновейшн Трейдінг» (як виконавець), взяло на себе зобов'язання з надання послуг з інформаційного та консультаційного супроводу виконавцем господарської, виробничої, комерційної, маркетингової та іншої діяльності замовника (предметом даного Договору є розробка моделі менеджменту у сфері господарської, виробничої, комерційної, маркетингової та іншої діяльності замовника, її подальше впровадження на АТ «ЗФЗ» , а також подальше інформаційне та консультаційне супроводження), а АТ «ЗФЗ» (як замовник) зобов'язалося прийняти та оплатити вказані послуги (т.1, а.с.89-93; т.2, а.с.122-157).

Як видно з акту перевірки, відповідачем не визнано факту господарських відносин між позивачем та ТОВ «Продакшн Інновейшн Трейдінг» з огляду на те, що до перевірки позивачем не було подано первинних документів на підтвердження вказаних господарських взаємовідносин.

Як зазначено в акті перевірки та продубльовано в апеляційній скарзі відповідача, в ході перевірки податковим органом з метою встановлення реальності господарських операцій було направлено АТ ЗФЗ письмовий запит від 24.04.2018 року про надання пояснень з приводу вищезазначених господарських взаємовідносин, а саме: в чому саме полягає суть наданих послуг; з якою метою АТ ЗФЗ придбає дані послуги та яким чином дані послуги використовуються безпосередньо в діяльності підприємства; де територіально відбувається надання послуг; яким чином формується ціна на вищенаведені послуги.

На вказаний запит платником податку було надано письмові пояснення по суті наведених питань. Відповідь АТ ЗФЗ приведена в акті перевіри. (стор. 23-35 акту)

Тобто, як зазначає сам відповідач ним було зроблено запит на отримання саме пояснень, які і були надані платником.

Доказів запиту податковим органом документів стосовно господарських відносин з ТОВ «Продакшн Інновейшн Трейдінг» відповідачем до суду не надано, в акті перевірки факт надіслання запиту на отримання первинних документів не відображено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Встановлені обставини справи свідчать, що документальна позапланова виїзна перевірка АТ ЗФЗ була проведена на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тобто у зв'язку з подання заперечення на акт камеральної перевірки, перевірка здійснювалась лише в межах оскарження.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, відповідачем було з'ясовано необхідність у дослідженні обставин надання ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг послуг на користь позивача, у зв'язку з чим на підставі приписів ст. 78 ПК відповідачем було витребувано у АТ ЗФЗ письмові пояснення. Між тим, первинні документи податковий орган у підприємства не витребував, акту про відмову АТ ЗФЗ в наданні копій первинних документів не складав, до відповідальності АТ ЗФЗ за незбереження документів не притягав.

Більш того, як видно з матеріалів справи, АТ ЗФЗ було подано копії первинних документів щодо наданих ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг послуг позивачу до податкового органу разом із запереченнями на акт перевірки. Право платника на врахування первинних документів, поданих разом з запереченнями на акт перевірки, передбачене абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Однак, як видно з відповіді на заперечення на акт перевірки, податковим органом подані документи в порушення абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України не враховано, зазначено про невизнання господарської операції з надання послуг у зв'язку з неподанням АТ ЗФЗ документів в ході перевірки. (т. 1 а.с.83)

Таким чином, доводи відповідача стосовно ненадання позивачем до перевірки документів на підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг є необґрунтованими, а обставини вважати, що такі документи у позивача на момент перевірки не збережені - відсутні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що в акті перевірки відповідачем фактично не проаналізовано господарські взаємовідносини позивача та ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг на предмет дотримання податкового законодавства, обґрунтованих доводів на підтвердження відсутності у позивача права на формування податкової звітності за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні послуг, не наведено.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не спростовано реальності надання послуг ТОВ Продакшн Інновейшн Трейдінг в адресу позивача.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість податкового повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС від 12 червня 2018 року №0002654706 та наявність підстав для його скасування.

Доводи відповідача стосовно порушення судом першої інстанції вимог процесуального права у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч.2 ст.12 КАС України).

Згідно з п.10 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч.2 ст.257 КАС України).

Оскільки, враховуючи предмет оскарження, дана справа є справою незначної складності, суд першої інстанції мав право на її розгляд в порядку спрощеного провадження, відтак судом під час розгляду справи не було допущено порушень норм процесуального законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суд від 18 липня 2018 року в адміністративній справі №808/2446/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Постанова в повному обсязі складена 15 листопада 2018 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Суховаров

суддя А.В. Шлай