Постанова

від 12.11.2018 по справі 822/1374/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1374/18

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в ній просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно да наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 29.11.2017 №3901 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання своєчасності надходження валютних цінностей на Україну та підтвердження повідомлення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" від 08.02.2016 №35-4-1-00/9-707 щодо порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту №3 від 26.10.2015 за період з 26.10.2015 по 04.08.2017, за результатами якої складено акт від 13.12.2017 №2851/22-01-14-04/37462646 .

Вказаною перевіркою зазначено, що позивач порушив вимоги ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків за імпортними операціями по контракту №3 від 26.10.2015 з ORIENT INVEST LP (Великобританія) в сумі 2550,00 дол. США на 555 днів (податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0011481404) на суму 63419,71 грн. та порушення вимог Указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами із змінами та доповненнями, та п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині не проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.04.2016, 01.07.2016, 01.10.2016, 01.01.2017 (податкове повідомлення - рішення від 28.12.2017 №0011491404 на суму 680 грн.).

ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" (покупець) в особі директора ОСОБА_2 укладено імпортний контракт №3 від 26.10.2015 з ORIENT INVEST LP (продавець Великобританія, в особі повіреного ОСОБА_6), на предмет поставки вогнетривкого бетону марки TRI-MOR MORFLO 160 в кількості 1000 кг.

На виконання умов контракту №3 від 26.10.2015 ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" здійснено попередню оплату на користь нерезидента ORIENT INVEST LP (Великобританія) згідно виписки банку від 29.10.2015 на суму 2550,00 дол. США/585360,5грн. (граничний строк розрахунків за вказаним платежем - 27.01.2016).

Нерезидентом здійснено повернення коштів на користь ТОВ "ЕнергоБіоРесурс", що підтверджується наданою до перевірки випискою банку від 04.08.2017 на суму 2550,00 дол. США /66008,67 грн.

Повернення коштів в сумі 2550,00 дол. США відбулося з порушенням законодавчо встановленого строку на 555 днів (з 28.01.2016 по 04.08.2017).

Відповідно до ст.4 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нарахована пеня в сумі 63 419,71 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0011481404.

Податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржене в адміністративному порядку, яке за результатами розгляду скарги, залишене в силі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були порушені строки здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 (далі - Закон №185/94-ВР) (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів, зокрема з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ч.5 та 6 ст.4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених зокрема ст.2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.

При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, тобто, з 01.01.2011.

Абзацом 6 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в ін оземній валюті" встановлено, що органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно з пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, до яких належить ГУ ДФС у Хмельницькій області, мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, з 01.01.2011 (часу набрання чинності Податковим кодексом України) санкції за порушення законодавства, яке не є законодавством з питань оподаткування, належали до грошових зобов'язань, застосування яких є можливим лише в межах строків, встановлених Податковим кодексом України.

Так, згідно п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п.102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, законодавством регламентовані чіткі строки здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції у разі їх порушення, застосування яких належить до компетенції органів доходів і зборів.

При цьому, слід враховувати, що строки притягнення до відповідальності такого виду визначені ПК України, на що у ч.2 ст.250 ГК України міститься пряме посилання.

Даний спір врегульований нормами валютного та податкового законодавства. За своєю суттю в межах спірних правовідносин має місце валютне правопорушення, яке підпадає під регулювання в частині контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті податковим органом відповідно до пп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України. Застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності здійснює цей орган відповідно до пп.54.3.3. п.54.3 ст.54 цього Кодексу.

Посилання апелянта на те, що пеня нарахована податковим органом за порушення розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, згідно ст.4 Господарського кодексу України, не є предметом його правового регулювання адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Розрахунки в іноземній валюті не є порушенням господарської діяльності, внаслідок чого пеня застосована податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням не є адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст.238 Господарського кодексу України, і як наслідок цього, до спірних правовідносин не можуть застосовуватись строки застосування цих санкцій, встановлені ст.250 цього Кодексу.

Вказані висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду з аналогічного питання, яка висловлена у Постанові від 20.02.2018 у справі №808/2535/17.

Окрім того, посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 04.11.2014 року у справі № 21-469а14 є необґрунтованими, оскільки правовідносини в даній справі виникли до 01.01.2011 року.

Разом з тим, суд критично ставиться до твердження позивача про порушення термінів проведення контролюючим органом перевірки, оскільки відповідно до Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" був встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та визначені конкретні підстави для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №0011481404 від 28.12.2017 стосовно нарахування ТОВ "ЕнергоБіоРесурс" пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД винесено на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, із врахуванням всіх обставин, що мали значення для його прийняття, a тому підстави для визнання його недійсним і скасування відсутні.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнергоБіоРесурс" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 листопада 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8