Постанова

від 07.11.2018 по справі 805/4368/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2018 року

Київ

справа №805/4368/16-а

адміністративне провадження №К/9901/41739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., за участі: представник позивача - Трофимов С.О. представники відповідача - Павлович Д.М., Харченко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К на постановуДонецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (колегія у складі суддів: Ханова Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.) у справі №805/4368/16-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К (далі - Товариство) доДПІ у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ДПІ) проскасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 16.09.2016 № 0000461400, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у декларації за грудень 2015 року в сумі 1 880 192 грн. та № 0000471400 яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 24 305 572,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 16 203 715 грн.; за штрафними санкціями - 8 101 857,50 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначає, що відповідач поставив під сумнів реальність господарських операцій з постачання дизельного палива та бензину від ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП , ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП , ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ , ТОВ АЛКОМ ГРУП , ТОВ АКСЕТ-ГРУП , ТОВ БАУТЕРМ , ТОВ БОНПАССАЖ , ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД , ТОВ ХАЛКБУД , ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП , ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП оцінюючи лише інформацію, яка наявна в його базі. Відповідачем не враховано наявність в усіх контрагентів правосуб'єктності на час вчинення з ними господарських угод, доцільність діяльності з якими, супроводжується господарською необхідністю, оскільки предметом угод було придбання пального, що використовувалось під час надання послуг з транспортування. Вказані обставини є достатніми для відображення в податковому обліку з ПДВ фактично здійснені господарські операції з придбання палива у названих суб'єктів господарювання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2017 задоволено позовні вимоги ТОВ Мединський і К до ДПІ, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані два податкових повідомлення-рішення від 16.09.2016: № 0000461400 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у декларації за грудень 2015 року в сумі 1880192 грн., № 0000471400 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 24305572,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 16203715 грн., за штрафними санкціями - 8101857,50 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що угоди з придбання позивачем у контрагентів палива носять реальний характер, а тому дії позивача по віднесенню сплаченого ним в ціні такого товару ПДВ до складу податкового кредиту є законними.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та прийнято нове рішення про відмову у задоволені позову. Приймаючи дане рішення, суд апеляційної інстанції, зазначив що позбавлений можливості за своїм внутрішнім переконанням впевнитися в тому, що господарські операції з придбання позивачем пального та використання його у власній господарській діяльності мали місце. Суд апеляційної інстанції пов'язує це із неналежними та дефектними первинними документами, які надані та долучені до матеріалів справи, так і тими документами, які зазначені Інструкцією при транспортуванні, відпуску та обліку нафтопродуктів та які не надані, як належні докази при розгляді цієї справи.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В більшій мірі доводи касаційної скарги повторюють доводи позовної заяви, що не потребує додаткового зазначення та загалом ґрунтуються на порушенні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яким невірно надано оцінку первинним та бухгалтерським документам.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, відповідач просить її залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Також, 06.08.2018 до Верховного Суду від Товариства надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, прохальна частина яких визначає аналогічні вимоги щодо оскаржуваного в даній справі рішення суду апеляційної інстанції як і в касаційній скарзі.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 та від 01.11.2017 відкрито касаційне провадження, проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.11.2018, яке не відбулось у зв'язку із призначенням судді доповідача суддею Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого адміністративного суду України, вказана справа була передана до розгляду іншому складу суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2017 проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначено справу № 805/4368/16-а до розгляду у відкритому судовому засіданні на 12.12.2017, у якому прийнято рішення про відкладення розгляду справи без дати.

У зв'язку із створенням Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду вказана справа, згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями, передана складу колегії: Юрченко В.П., Васильєва І.А., Пасічник С.С.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначено справу № 805/4368/16-а до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.08.2018, у якому оголошені перерви до 05.09.2018, 17.10.2018 та до 07.11.2018.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав касацій скаргу та просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення даної касаційної скарги.

Заслухавши пояснення сторін, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 20.07.2016 № 215 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства, за результатами якої складений акт № 298/05-10-12/32276975 від 19.08.2016 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Мединський і К , код за ЕДРПОУ 32276975, з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов'язань і податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди: з 01.10.2015 по 31.12.2015 з урахуванням виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, по взаємовідносинам з: ТОВ БІЗНЕС-ДЕУС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39916323) за період з 01.10.2015 по 30.11.2015, ТОВ ВЕЛПРАЙС ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908726) за період з 01.10.2015 по 30.11.2015, ТОВ ЛАДКОМ ІНВЕСТ (код за ЕДРПОУ 39928653) за період з 01.10.2015 по 31.10.2015, ТОВ АЛКОМ ГРУП (код за ЕДРПОУ 39908836) за період з 01.10.2015 по 30.11.2015, ТОВ АКСЕТ- ГРУП (код за ЕДРПОУ 38195860) за період з 01.11.2015 по 30.11.2015, ТОВ БАУТЕРМ (код за ЕДРПОУ 39927005) за період з 01.11.2015 по 31.12.2015, ТОВ БОНПАССАЖ (код за ЕДРПОУ 39926939) за період з 01.11.2015 по 30.11.2015, ТОВ БЕЙРА ТРЕЙД (код за ЕДРПОУ 40042360) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ ХАЛКБУД (код за ЕДРПОУ 40018301) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, ТОВ АДВЕНТУМ-КОРП (код за ЕДРПОУ 39939670) за період з 01.10.2015 по 31.12.2015, ТОВ БОНУС БІЗНЕС ГРУПП (код за ЕДРПОУ 39879313) за період з 01.10.2015 по 31.12.2015, по яким платником податків не надано пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідні декларації .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 18083906,68 грн., у т.ч.: за жовтень 2015 року - 2788825,55 грн., за листопад 2015 року - 8688865,55 грн., за грудень 2015 року - 6606215,72 грн., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1880192 грн., у т.ч.: за жовтень 2015 року - 2788826 грн., за листопад 2015 року - 2918672 грн., за грудень 2015 року - 1880192 грн.; заниження податкового зобов'язання з ПДВ у рядках 25 декларацій у загальній сумі 16 203 715 грн., у т.ч.: за листопад 2015 року - 8559019 грн., за грудень 2015 року - 7644696 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016 № 0000461400, яким зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ у декларації за грудень 2015 року в сумі 1880192 грн. та № 0000471400, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 24305572,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 16203715 грн.; за штрафними санкціями - 8101857,50 грн.

При цьому в основу таких висновків покладені доводи контролюючого органу про нереальність господарських угод укладених позивачем контрагентами за період, що перевірявся.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), так як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Законом № 996 чітко встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Разом з тим, слід враховувати, що наявність у покупця належно оформлених документів та/або з неістотними недоліками, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як установлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, підставою, яка слугувала для висновку відповідача про завищення позивачем у перевіряємий періоді суми податкового кредиту сформованого за результатами господарської діяльності з контрагентами є виявлений факт нереальності таких операцій, що здійснені без мети їх використання у господарській діяльності.

Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

Це однаковою мірою стосується як витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, так і податком на додану вартість.

Зважаючи на викладене суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, об'єктивно звернув увагу на недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентами господарських операцій, у зв'язку з чим зробив вмотивований висновок про не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

Власне це підтверджується і тим, що кожний епізод (угода), що мав місце, супроводжувався допущеними суперечностями, помилками чи недоліками, які позивач вважає формальними неточностями в частині оформлення первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає правильними висновки суду попередньої інстанції, який, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтується на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мединський і К залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду