Рішення

від 02.11.2018 по справі 295/13116/16-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/13116/16-ц

Категорія 46

2/295/434/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Білінської Л.С.,

відповідачів ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 її представникаОСОБА_19, відповідача ОСОБА_4 його представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8 та предстпавника третьої особи ОСОБА_9- ОСОБА_4, представника Житомирської міської ради Кононенко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та Житомирської міської ради, третя особа ОСОБА_9 про визнання недійсним договору про порядок користування земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки від 15.04.2016 року № 33,-

В С Т А Н О В И В:

13.10.2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсною угоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 від 15.07.2013 року, а саме в частині передачі в користування ОСОБА_4 земельної ділянки, яка знаходиться під кімнатою, яка знаходиться в фактичному користуванні позивача, що позначена на плані як 1-7 та продовжується на відстань одного метра від стіни даної кімнати, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 15.04.2016 року № 33. Позивач зазначив, що він є власником 5/100 частини будинку за вищевказаною адресою. Співвласниками інших частин будинку є відповідачі. 15.07.2013 року між ним та ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_4 була укладена угода про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Укладаючи дану угоду позивач допустив помилку в частині визначення прав та обов'язків його та відповідача ОСОБА_4, які виникнуть у зв'язку з передачею ОСОБА_4 частини земельної ділянки, яка знаходиться під кімнатою, у якій фактично проживає позивач. Крім того, пояснив, що до укладення цієї угоди не була залучена відповідач ОСОБА_8, а відповідач ОСОБА_12 не мала права її підписувати, оскільки не могла підтвердити обсяг своїх прав. За таких обставин просив визнати угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою недійсною. Крім того, зазначив, що в 2016 році позивачу стало відомо про укладення у 2008 році між ОСОБА_13 з Житомирською міською радою договору оренди земельної ділянки площею 0,0079 га, який було поновлено 15.04.2016 року за договором № 33. Земельна ділянка ОСОБА_13 розташована таким чином, що позивач, не має можливості обслуговувати належне йому майно. Будь-яких угод щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою для укладення з ОСОБА_13 договору оренди він не підписував.

29.08.2018 року позивачем подана заява про зміну позовних вимог, у якій він просить визнати недійсною в повному об"сязі угоду від 15.07.2013 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір№ 33 від 15.04.2016 року оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_1, укладений між Житомирською міською радою та гр. ОСОБА_13. 05.04.2017 року відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 подали до суду заперечення, у яких просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що спірну угоду про порядок користування земельною ділянкою замовляла, оплачувала, укладала ОСОБА_3 з метою отримання власного кадастрового номеру на свою частку у спільній власності. Стверджують, що під час підписання спірної угоди передбачалось підтвердження співвласниками зовнішніх меж всієї земельної ділянки площею 0,2005 га та меж земельної ділянки площею 0,0824 га, яка належить ОСОБА_3, а межі користування та площі часток , які належать іншим співвласникам вказувались умовно; під час укладання спірної угоди враховувались обмеження одного метра від стіни житлового будинку; спірна земельна ділянка була розділена між колишніми співвласниками житлового будинку за рішенням суду; частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_14 самовільно зайняла відповідач ОСОБА_15; вказують на різницю площ земельної ділянки, будинковолодіння у різні періоди; посилаються на відсутність доказів щодо набуття права власності на земельну ділянку позивачем. 18.04.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подано відзив на позов, у якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що за позивачем не закріплено право власності чи право користування на земельну ділянку, останній не надав доказів того, що він звертався до уповноважених органів для оформлення майнових прав на земельну ділянку, тому на її думку право позивача не порушено. 14.05.2018 року від третьої особи ОСОБА_9 надійшла заява в якій останній просить відмовити у задоволенні позова у повному обсязі. Ухвалою суду від 06.04.2017 витребувано з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області копію технічної документації на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Ухвалою суду від 21.08.2017 витребувано з Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради копії технічної документації на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Протокольною ухвалою суду 27.03.2018 залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_9 та витребувано з Житомирського обласного державного нотаріального архіву копію спадкової справи щодо ОСОБА_16, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. 30.08.2018 у судовому засіданні відповідачем ОСОБА_4, а також ОСОБА_4 як представником відповідачів ОСОБА_13 та ОСОБА_8 подані заяви про те, що вони не заперечують проти розірвання угоди про порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог просять відмовити. Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, проте зазначила, що частина земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_4 знаходиться під кімнатою, що позначена на плані як 1-7 , якою фактично користується позивач. Відповідач ОСОБА_4, який є представником ОСОБА_13, ОСОБА_8 та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 позовні вимоги визнали частково не заперечували щодо визнання угоди від 15.07.2013 року, укладеної між ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 недійсною, в решті позовних вимог просили відмовити посилаючись на те, що рішення на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки є чинним та не скасованим. Представник Житомирської міської ради за його участі в судовому засіданні заперечував щодо визнання договору оренди недісним. Заслухавши пояснення відповідачів та їх представників за їх участі в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що 15.07.2013 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_13 укладено угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.5 т.1; а.с.92 т.2). Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.4 ст.202 ЦК України, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. На день підписання спірної угоди було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_16 - 9/100, ОСОБА_3 - 56/100, ОСОБА_11 - 5/100, ОСОБА_4, - 52/300, ОСОБА_13 - 38/300 частини будинку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с.36-38 т.1). Позивач набув право власності на 5/100 частин домоволодіння на підставі договору дарування від 24.11.2001 року( а.с.166 т.1). Відповідно до ч.4 ст.120 Земельного Кодексу України в редакції, яка діяла на момент реєстрації права власності на частини будинку співвласників та на момент підписання спірної угоди, при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто до дня підписання спірної угоди, співвласник ОСОБА_16 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05.12.2012 року (а.с.106, зворотній бік, т.1) На день підписання спірної угоди спадкоємці не зареєстрували своє право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_17 Відповідачу ОСОБА_8, яка прийняла спадщину, 06.05.2014 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку та земельну ділянку, які розміщені за адресою АДРЕСА_1, а відповідачу ОСОБА_15 - 21.03.2014 року нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, як пережившій дружині ОСОБА_16, що підтверджується постановами про відмову у вчиненні нотаріальних дій. (а.с.127, 131 т.2). Позивач вказує на свою помилку при укладанні спірної угоди у розумінні своїх та відповідача ОСОБА_4 прав та обов'язків, зокрема - щодо користування відповідача ОСОБА_4 частиною земельної ділянки, яка знаходиться під кімнатою, якою фактично користується ОСОБА_11 За змістом ст. 88 Земельного кодексу України, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" користування співвласниками жилого будинку земельною ділянкою здійснюється за згодою співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п. 11 постанови У справах про визнання правочинів недійсними від 28.04.1978 р. (з послідуючими змінами) під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був укладений. Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін правочину. Відповідно до ст. 229 ч.1 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому помилка щодо мотиву правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Як встановлено в судовому засіданні волевиявлення позивача було направлено на укладання угоди про порядок користування земельною ділянкою. Позивач помилявся щодо своїх прав та обов"язків, вважав, що набув в користування земельну ділянку відповідно до частки в майні, в тому числі під належними йому 5/100 частин будинковолодіння, якими останній фактично користується. Така обставина не заперечувалась відповідачами по справі. Відповідно до ст. 229 ЦК України, договір може бути визнано недійсним, якщо сторона помилилась щодо обставин, які мають істотне значення. Оскільки сторони не заперечували, що частина земельної ділянки, яка за угодою перебуває в користуванні ОСОБА_4 знаходиться під кімнатою, що позначена на плані 1-7 та перебуває у фактичному користуванні позивача, суд приходить до висновку, що позивач помилився щодо прав та обов"язків, щодо частини земельної ділянки, яка за угодою підлягала виділенню для користування саме йому. За таких обставин угода про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 від 15.07.2013 року підлягає визнанню недійною, оскільки укладена позивачем внаслідок помилки.

03.11.2008 року згідно рішення 20 сесії Житомирської міської ради 5 скликання від 28.12.2007 року між відповідачкою ОСОБА_13 та Житомирською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0079 га, яка знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 терміном 5 років.(а.с. 78-81, 177 т.1). 15.04.2016 року даний договір було поновлено та укладено новий договір № 33 між Житомирською міською радою Житомирської області та відповідачкою ОСОБА_13 терміном на 10 років, який зареєстровано 27.01.2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (а.с.198 т.1) Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Статтею 16 Закону України "Про оренду землі"передбачений певний порядок укладення договору оренди землі. Відповідно до ч.2 даної статті укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), згідно з яким виключно до компетенції сільських, селищних, міських ради належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст.122 ЗК України). Згідно ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування. За змістом ч. 1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Відповідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Згідно до ст. 13 ЦПК України, одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання угоди не дійсною іт.д. Нормами ст.ст. 116,124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельної ділянки шляхом укладання договору оренди здійснюється на підставі рішення власника відповідного органу виконавчої влади. Позивач не надав суду доказів про те, що рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 року № 511 на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_13 скасувано чи визнано недійсним. Оскільки договір оренди земельної ділянки від 03.11.2008 року укладено саме на підставі рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 року, яке є чинним та не скасоване, з пояснень позивача викладених в позовні заяві договір оренди в 2016 році поновлений та укладений новий договір, проте, суду не надано предмет оскарження, а саме договір оренди землі № 33 від 15.04.2016 року укладений між відповідачкою ОСОБА_13 та Житомирською міською радою та не ставилось питання про витребування судом спірного договору оренди, а також рішення, на підставі якого він був укладений, у зв'язку з чим суд не має можливості оцінити спірний договір оренди землі. Отже, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, суд приходить до висновку про безпідставність позову в частині визнання договору № 33 оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, укладеного 15.04.2016 року між відповідачкою ОСОБА_13 та Житомирською міською радою Житомирської області недійсним . Суд не примає до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи№ 395/18 від 27.07.2018 року, як такий, що не грунтується на достовірно встановлених фактичних обставинах (зокрема - щодо того, чи між співвласниками будинку укладалась угода про порядок користування будинком, проводився виділ майна в натурі).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 88, 120 Земельного Кодексу України, ст.ст. 229 ЦК України, Законом України "Про оренду землі", суд , - У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_11 до ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_4 та Житомирської міської ради, третя особа ОСОБА_9 про визнання недійсним договору про порядок користування земельною ділянкою від 15.07.2013 року, договору оренди земельної ділянки від 15.04.2016 року № 33 задовольнити частково.

Визнати недійною угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 від 15.07.2013 року.

В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач- ОСОБА_11, прож. АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1

Відповідачі:

ОСОБА_8, АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_2

ОСОБА_12, прож. прож. АДРЕСА_1, ід. код.НОМЕР_5

ОСОБА_3, прож. АДРЕСА_1, ід. кодНОМЕР_6ОСОБА_13, прож. АДРЕСА_1, ід. кодНОМЕР_7ОСОБА_4, прож. АДРЕСА_3, ід. кодНОМЕР_8Житомирська міська рада м.Житомир, м-н Корольова 4/2, код 13576954

Третя особа ОСОБА_9 прож. АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_3

Суддя Л.М.Чішман