Постанова

від 04.02.2019 по справі 295/13116/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13116/16-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 47 Доповідач Микитюк О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Коломієць О.С.,

Галацевич О.М.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу №295/13116/16-ц

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Житомирської міської ради (третя особа ОСОБА_8) про визнання недійсним договору про порядок користування земельною ділянкою та договору оренди земельної ділянки від 15.04.2016 року №33

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 02 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. в м.Житомир,

встановив:

13.10.2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсною угоди від 15.07.2013 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, посилаючись на помилку в частині визначення прав та обов'язків його та відповідача ОСОБА_7, які виникнуть у зв'язку з передачею ОСОБА_7 частини земельної ділянки, яка знаходиться під кімнатою, у якій фактично проживає позивач. Після уточнення позовних вимог просив визнати недійсними угоду від 15.07.2013 року та договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0079 га вказаною адресою, укладений між Житомирською міською радою та ОСОБА_6, №33 від 15.04.2016 року, оскільки земельна ділянка ОСОБА_6 розташована таким чином, що позивач не має можливості обслуговувати належне йому майно.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 02 листопада 2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсною угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою, в решті відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення в частині відмови у позові і ухвалити нове рішення про визнання договору оренди недійсним. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не взяв до уваги висновок експерта.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 (5/100 ідеальних часток) та ОСОБА_6 (38/300 ідеальних часток) є співвласниками будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 користується жилою кімнатою 1-7.

Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1925га (т.2 а.с.14-16). 03.11.2008 року на підставі рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 року між Житомирською міською радою та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0079га терміном 5 років ( т.1 а.с.78-81, 177).

09 лютого 2016 року Житомирська міська рада прийняла рішення №90 про поновлення договорів оренди земельних ділянок, зокрема договору із ОСОБА_6 15 квітня 2016 року даний договір було поновлено шляхом укладення нового договору №33 між Житомирською міською радою Житомирської області та ОСОБА_6 терміном на 10 років, який зареєстровано 27.01.2017 року (т.1 а.с.198, т.2 а.с.219-227).

Угода від 15.07.2013 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою визнана судом недійсною і рішення в цій частині набрало законної сили.

Згідно висновку експерта №395/18 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи при наданні земельної ділянки в оренду не дотримано норми п.3.25 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щодо відстані від найбільш виступної конструкції стіни будівлі до сусідньої земельної ділянки , така відстань від межі орендованої земельної ділянки до кімнати 1-7 становить менше одного метру.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Договором оренди від 15 квітня 2016 року права ОСОБА_2 як співвласника житлового будинку порушені. Доводи відповідачів про те, що будинок не поділений в натурі не можуть бути взяті до уваги, оскільки спору щодо порядку користування жилими приміщеннями у будинку між сторонами немає і позивач фактично користується тільки кімнатою 1-7.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Обсяг прав ОСОБА_6 як землекористувача земельної ділянки 0,0079га по АДРЕСА_1 на час вирішення спору встановлений договором оренди землі від 15.04.2016 року, межі земельної ділянки визначені в акті, який є невід'ємною частиною даного договору, порушення прав позивача як співвласника житлового будинку виникло внаслідок укладення договору оренди.

Висновок суду першої інстанції про безпідставність позову в частині визнання договору оренди недійсним внаслідок того, що є чинними і не оспорені рішення Житомирської міської ради від 28.12.2007 року та 09.02.2016 року від не відповідає обставинам справи. Укладений за участю міської ради договір оренди є актом втручання у реалізацію ОСОБА_2 його права власності, не обумовленим будь-якими суспільним інтересом.

Рішення в цій частині належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення даної вимоги.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 02 листопада 2018 року в частині відмови у позові і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати недійсним договір №33 від 15.04.2016 року оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0079 по АДРЕСА_1, укладений між Житомирською міською радою та ОСОБА_6.

Стягнути з Житомирської міської ради, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі по 804 грн.20коп. з кожного.

Постанованабирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Судді: