Постанова

від 23.10.2018 по справі 368/958/18

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кагарлицький районний суд Київської області

23.10.2018 Справа №: 368/958/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018 рокум. Кагарлик

Суддя Кагарлицького районного суду Київської області Іванюта Т.Є. розглянувши матеріали, які надійшли з Управління захисту економіки в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 - 3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, депутата Кагарлицької районної ради, -

за ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про АП, -

встановив :

Згідно протоколу № 349 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП від 21.06.2018 р. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, а саме ОСОБА_1 будучи депутатом Кагарлицької районної ради Київської області, є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією згідно з п.п. б п.1 ч.1 ст.3 Закону, пункту 1 рішення НАЗК від 10.06.2016 року № 2 "Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування" та пункту 6 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 №3, несвоєчасно повідомив про суттєві зміни у майновому стані, які виникли у зв'язку з придбанням у власність згідно договору міни земельних ділянок, укладеного 29.08.2017 ОСОБА_2, земельної ділянки з кадастровим номером 3222284800:03:005:0009, загальною площею 2.8448 га, вартістю 143420 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів, тобто 80 тис. грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

Однак, з підстав зазначених нижче в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Судом встановлено, що згідно рішення першої сесії районної ради 7 скликання від 18.11.2015 року, ОСОБА_1 являється депутатом Кагарлицької районної ради Київської області. Згідно договору міни земельної ділянки від 29.08.2017 року, який приєднаний до матеріалів даної справи, укладеного із ОСОБА_2, ОСОБА_1 було придбано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222284800:03:005:0009, площею 2,8448 га. для ведення товарного сільсьгосподарського виробництва вартістю 143420 грн. Дане також стверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 29.08.2017 року. ОСОБА_1 01.04.2018 року подав щорічну декларацію про майно та доходи за 2017 рік, в якій вказав набуття 29.08.2017 року права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222284800:03:005:0009, вартістю 143420 грн. Також ОСОБА_1 03.05.2018 року безпідставно подав до НАЗК повідомлення про суттєві зміни відносно вказаної земельної ділянки, так як 01.04.2018 року була подана щорічна декларація, в якій вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222284800:03:005:0009 вартістю 143420 грн., тобто про суттєві зміни, які не були в період з 01.04.2018 по 03.05.2018 року.

Згідно ст. ст. 7 ч. 2, 245 , 280 КУпАП , провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя також повинен з'ясувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням останньою службових (посадових) повноважень, а у відповідних випадках - мети правопорушення.

Частиною 2 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за правопорушення, пов'язане з корупцією, - умисне діяння у формі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України Про запобігання корупції , правопорушення, пов'язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону , за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП , адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 2 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання без поважних причин повідомлення особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов'язані довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання повідомлення про зміни.

Отже, суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу, що в свою чергу означає, що вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного корупційного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення, яка, виходячи із визначення поняття корупційного правопорушення, викладеного в ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання корупції , завжди характеризується умисною формою вини, тобто, з врахуванням положень ст. 1 цього Закону , сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов'язана задекларувати свої доходи та своєчасно подати декларацію, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.

Частиною другою ст. 52 Закону України Про запобігання корупції , передбачено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов'язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 в судовому засіданні, не визнаючи своєї вини стверджував, що він не мав умислу на неподання повідомлення про суттєві зміни, оскільки подав щорічну декларацію про майно та доходи за 2017 рік, в якій вказав придбану земельну ділянку з кадастровим номером 3222284800:03:005:0009.

Відповідно до позиції, викладеної у листі Вищого спеціалізованого суду України №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією вбачається, що за наявності поважних причин на неподання декларації відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП виключається (під поважними причинами зокрема є і технічні збої офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції). Крім того суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже особа, повинна мати певний умисел на неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані, у зв'язку з чим, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести в діях особи умисел на неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Тобто з вищевикладеного вбачається, що у ОСОБА_1 відсутній прямий умисел, спрямований на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, оскільки останній не приховував придбання даного майна.

Зазначені обставини можуть свідчити лише про наявність в його діях несумлінного ставлення до свого обов'язку, а саме не здійснення свідомого вольового контролю за необхідністю своєчасного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, який втрачено з його вини.

Таке ставлення до діяння може свідчити лише про необережну форму вини ОСОБА_1

Об'єктивна сторона у виді бездіяльності виключає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення.

Слід звернути увагу, що ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні прокурором у судовому засіданні не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження суб'єктивної сторони даного правопорушення. Тобто не встановлені і не доведені вина у формі умислу, спрямованого на неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а відповідно суб'єктивної сторони правопорушення, що є обов'язковим елементом складу останнього.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, можна зробити висновок, що будь-які докази того, що ОСОБА_1 діяв умисно, усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, переслідував будь-який корупційний інтерес, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні і в судовому засіданні не встановлені.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України , як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ст. 17 Закону України № 3477-IV Про виконанім рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Відповідно до принципу поза розумним сумнівом , зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі Кобець проти України від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Враховуючи викладені обставини, суд звертає увагу на те, що рішенням ЄСПЛ, від 14 жовтня 2010 року, у справі Щокін проти України визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону . В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може однозначно без сумнівів і застережень розцінюватись як правопорушення передбачене тією чи іншою статтею.

Викладені обставини свідчать про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діянні ОСОБА_1 суб'єктивної та об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП , що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-6 КУпАП , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП , провадження у справі щодо ОСОБА_1 слід закрити.

Керуючись ст. ст. 268, 271 КУпАП ,

постановив :

Провадження по справі №368/958/18 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_3