Постанова

від 14.11.2018 по справі 2а-12869/12/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №2а-12869/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/8279/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року (суддя: К.М. Кобилянський) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року (колегія суддів: І.В. Федотов, Ю.А. Ісаєнко, О.М. Оксененко) у справі№2а-12869/12/2670 за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю Ант Япи , Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління 26 провизнання угоди недійсною і стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ант Япи , Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельне управління 26 (далі - ТОВ Ант Япи , ТОВ Будівельне управління 26 ) про визнання договору №1/8 від 01 серпня 2011 року недійсним та стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемним правочином у розмірі 7 295 970,00 грн. з кожного відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що в ході перевірки ТОВ Ант Япи органом державної податкової служби встановлено, що між ТОВ Ант Япи і ТОВ Будівельне управління 26 укладено договір на виконання підрядних робіт № 1/8 від 01 серпня 2011 року на загальну суму 7 295 970,00 грн., на виконання якого було проведено розрахунки у безготівковій формі в повному обсязі. Разом з тим, перевіркою встановлено, що в дійсності на виконання умов зазначеного договору будівельно-монтажні роботи виконавцем не проводилися, що свідчить про укладення договору між відповідачами без мети настання реальних наслідків та нікчемність правочину в силу положень п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, наслідком чого може бути визнання правочину недійсним відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року залишена без змін, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що постановою суду, яка набрала законної сили, підтверджена реальність здійснення господарських операцій між ТОВ Ант Япи і ТОВ Будівельне управління 26 .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що при розгляді справи №2а-8777/12/2670 суд самостійно обставини не досліджував, а посилався в порядку ст. 72 КАС України на обставини, що встановлені судовим рішенням у справі №2а-12869/12/2670, яке у свою чергу скасоване ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2014 року, а справа скерована на новий судовий розгляд.

Від позивача відзиву або заперечень на вказану касаційну скаргу до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами встановлено, що посадовими особами в період з 15 по 28 травня 2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Ант Япи при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Ньюмодуль 2011 та ТОВ Будівельне управління 26 за період з 01 липня 2011 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 337/22-05/35573003 від 05 червня 2012 року, яким встановлено порушення ТОВ Ант Япи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті якого занижено від'ємне значення оподатковуваного прибутку на загальну суму 15 532 475,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011; п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, і як наслідок занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 650 137,00 грн., в тому числі за вересень 2011 на суму 1 016 859,00 грн., за листопад 2011 на суму 1 485 204,00 грн., за грудень 2011 на суму 148 074,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2011, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі 1 633 278,00 грн.

При проведенні перевірки ТОВ Ант Япи з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ Будівельне управління 26 за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року використано протокол допиту підозрюваного - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Будівельне управління 26 ОСОБА_2, допитаного працівниками слідчого управління податкової міліції ДПС України спільно з ОВС ВППЗ ВНТА УПМ ДПС України в рамках кримінальної справи № 69-116, що знаходилась в стадії досудового слідства та перебувала в провадженні ГСУ ДПС України. Під час допиту підозрюваний пояснив, що ТОВ Будівельне управління 26 зареєстроване без мети здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності прибутку. Фінансово-господарських документів ТОВ Будівельне управління 26 ОСОБА_2 не підписував, печатку товариства не замовляв та не отримував, податкову звітність також не складав та до податкових органів не подавав.

Враховуючи наведені обставини, керуючись вимогами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, перевіряючим органом було зроблено висновок про відсутність дійсної волі і волевиявлення засновника та директора ТОВ Будівельне управління 26 при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ Ант Япи , а також про фіктивність будь-яких угод, первинних бухгалтерських документів, податкових декларацій ТОВ Будівельне управління 26 , підписаних від імені ОСОБА_2, оскільки згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

За таких обставин, в Акті перевірки ТОВ Ант Япи зроблено висновок про те, що договір № 1/8 від 01 серпня 2011 року, укладений між ТОВ Ант Япи і ТОВ Будівельне управління 26 , порушує публічний порядок, оскільки укладений без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини бюджету України, а отже, відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, такий правочин є нікчемним, а у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин судом може бути визнаний недійсним.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За змістом вказаних норм суд, при розгляді позову про застосування юридичних наслідків вчинення нікчемного правочину, повинен надати такому правочину оцінку та зробити висновок щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських зобов'язань, оскільки саме це є кваліфікуючою ознакою для визнання правочину та здійсненого на його виконання господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже і підставою для застосування юридичних наслідків, встановлених частиною першою статті 208 ГК України.

Разом з тим, як встановлено судами, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року у справі № 2а-8777/12/2670, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2014 року, податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року № 0005162205, № 0005172205 та № 0005182205, що прийнятті на підставі Акта перевірки №337/22-05/35573003 від 05 червня 2012 року, визнано протиправними та скасовано.

Судовими рішеннями у справі № 2а-8777/12/2670 встановлено, що господарські операції, оформлені договором позивача з ТОВ Будівельне управління 26 № 1/8 від 01 серпня 2011 року, мали реальний товарний характер, доведено належне виконання договорів сторонами та відповідне оформлення первинними документами, а доводи відповідача щодо злочинного умислу сторін на укладення завідомо недійсного/фіктивного правочину спростовано наявними у справі доказами.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

………………….

………………….

………………….

В.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник Судді Верховного Суду