Рішення

від 11.10.2018 по справі 488/3152/18

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/3152/18

Провадження № 2/488/1554/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 імені ОСОБА_5 про поновлення на работі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

20.07.2018 року позивач ОСОБА_3 звернулася з позовною заявою в Корабельний районний суд міста ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 імені ОСОБА_5, уточнивши який, просила про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 14 351,80 грн.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги тим, що на підставі наказу директора школи від 30.05.2018 року № 146-К, 01.06.2018 року її - ОСОБА_3 було прийнято на посаду заступника директора з адміністративно - господарської роботи ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5.

За наказом № 176-К від 27.06.2018 року була звільнена з роботи за ст. 28 КЗпП України, як така, що не витримала випробування. Фактично причиною звільнення, позивач вважає неприязні стосунки, які склалися у неї з керівництвом школи у зв»язку із активною та принциповою позицією, щодо виконання своїх посадових обов»язків.

Також вказувала на те, що при прийнятті на роботу із змістом наказу та встановленням випробувального термну 1 (один) місяць, позивач ознайомлена не була, лише 14.06.2018 року їй було надано наказ для ознайомлення, а фактично приступила до виконання трудових обов'язків від 01.06.2018 року. Оскільки, із встановленням випробування при прийомі на роботу позивач ознайомлена не була, після звільнення 27.06.2018 року продовжувала виконувати обов'язки, перебувала на роботі з ранку 02.07.2018 року, того ж дня позивачу було вручено трудову книжку із запису якої, вона і дізналась про наказ про звільнення та причину звільнення, так із наказом про звільнення, позивача також ознайомлено не було.

Позивач зазначила, що в її заяві про прийняття на роботу відсутнє посилання на погодження нею випробування та відсутній її підпис у наказі про прийнятті на роботу з випробувальним терміном в 1 (один) місяць, а тому встановлення випробувального терміну відповідачем в цьому випадку є неправомірним.

Таким чином, вважає своє звільнення незаконним, що є підставою для поновлення її на займаній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вищевикладеного позивач звернулася до суду з даними позовними вимогами.

Сторони в судове засідання не з»явилися.

Позивач - ОСОБА_3, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила про їх задоволення.

Відповідач, в особі директора ОСОБА_4 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 імені ОСОБА_5 - ОСОБА_6, також надав через канцелярію Корабельного районного суду м. Миколаєва заяву про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказами, уточнені позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, взявши до уваги заяви сторін по справі, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 30.05.2018 року № 146-К, 01.06.2018 року, позивача - ОСОБА_3 було прийнято на посаду заступника директора з адміністративно - господарської роботи ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5.

За наказом № 176-К від 27.06.2018 року позивача було звільнено з роботи за ст. 28 КЗпП України, як таку, що не витримала випробування.

Фактично причиною звільнення вважає неприязні стосунки, які склалися у неї з керівництвом школи у зв»язку із активною та принциповою позицією щодо виконання своїх посадових обов»язків.

Судом встановлено, що при прийнятті на роботу із змістом наказу та встановленням випробувального термну 1 (один) місяць, позивач ознайомлена не була, лише 14.06.2018 року їй було надано наказ для ознайомлення, а фактично приступила до виконання трудових обов'язків позивач від 01.06.2018 року. Оскільки, із встановленням випробування при прийомі на роботу позивач ознайомлена не була, після звільнення 27.06.2018 року продовжувала виконувати обов'язки, перебувала на роботі з ранку 02.07.2018 року, того ж дня позивачу було вручено трудову книжку із запису якої, вона і дізналась про наказ про звільнення та причину звільнення, так із наказом про звільнення, позивача також ознайомлено не було.

У відповідності до ст. 26 КЗпП України угода про встановлення випробувального строку має бути встановлена угодою сторін. Одностороннє встановлення власником умови про випробування не передбачено. Підставою звільнення за результатом випробування згідно ст. 28 КЗпП України, може бути тільки невідповідність працівника посаді на яку він прийнятий, оскільки за визначенням ч.І ст. 26 КЗпП України, випробування встановлюється з метою перевірки відповідності працівника роботі яку йому доручають. Отже, невідповідність працівника займаній посаді має визначатись ч.2 ст. 40 КЗпП України, де зокрема вказано, що має бути встановлена невідповідність працівника займаній посаді чи виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

У разі невідповідності працівника займаній посаді (виконаній роботі) працедавець має право звільнити його до спливу випробувального терміну, письмово повідомивши працівника не пізніше 3-х днів. До того ж, в разі прийняття працівника на роботу із випробувальним терміном, такий працівник має отримувати завдання відповідно до посадових обов'язків, доповідати про їх виконання, а особа у підпорядкуванні контролювати їх виконання. При цьому у разі якщо працівник виконував завдання незадовільно в цей термін, вони повинні бути документально зафіксовані.

Судом достовірно встановлено, що працедавцем не була встановлена та представлена позивачу особа для контролювання виконання посадових обов'язків позивача, а в заяві про прийняття на роботу відсутнє посилання на погодження позивачем випробування та відсутній її підпис у наказі про прийнятті на роботу з випробувальним терміном в 1 (один) місяць, а тому встановлення випробувального терміну відповідачем в цьому випадку є неправомірним.

Також при дослідженні доказів, судом встановлено, що згідно запису № 12 в трудовій книжці позивача ОСОБА_3, від 01.06.2018 року зазначено, що ОСОБА_3 призначена на посаду заступника директора ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 з адміністративно-господарської роботи без посилання на випробувальний термін, і що є прямим доказом правдивості твердження позивача про її необізнаність про випробувальний термін, а тому звільнення за ст. 28 КзпП України в даному випадку є неможливим та не законним.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235 та ст.240 КзПП України, тому, установивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням визначеного законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі (постанова судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14).

Cуд вважає, що позивачку ОСОБА_3, має бути поновлено на посаді заступника директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_4 загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 імені ОСОБА_5, а тому належним способом захисту порушеного права є визнання наказу про звільнення № 176-К від 27.06.2018 року незаконним та його скасування.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання, ч.5 ст.235 КзПП України.

В зв'язку з поновленням позивача на посаді заступника директора школи з адміністративно-господарської роботи, суд відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який відповідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.

Відповідно ч.2 ст. 235 КЗпП України При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Тому суд вважає за доцільне задовольнити вимогу позивача, щодо виплати відповідачем на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14351, 80 грн.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожний має право на справедливий суд, а також право на ефективний засіб правового захисту, чиї права та свободи визнані конвенцією було порушено.

Крім того, на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір враховуючи позовні вимоги майнового характеру в розмірі 704, 80 грн., та немайнового в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 40, 147, 147-1, 148, 149, 235, 237-1, 240, 252 КзпП України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 про поновлення на работі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 176-К від 27.06.2018 року директора ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 про звільнення на посаді ОСОБА_3, за ст. 28 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника директора з адміністративно - господарської роботи ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 із внесенням відповідного запису до трудової книжки, з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 (місцезнаходження: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 8; ЄДРПОУ:20917657 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстрована: 54000, м. Миколаїв, пров. Дружний, 25; фактично мешкає: 54000, м. Миколаїв, вул. Новобудівна, 1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14351,80 (чотирнадцять тисяч триста п»ятдесят одна) гривня 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 (місцезнаходження: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 8; ЄДРПОУ:20917657 ) судовий збір в дохід держави у розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі, а також у частині стягнення з ОСОБА_4 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_3 (зареєстрована: 54000, м. Миколаїв, пров. Дружний, 25; фактично мешкає: 54000, м. Миколаїв, вул. Новобудівна, 1);

Відповідач - ОСОБА_4 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 імені ОСОБА_5 (місцезнаходження: 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 8; ЄДРПОУ:20917657 ).

Суддя Я.А. Чернявська