Рішення

від 14.11.2018 по справі 697/2161/18

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2161/18

Провадження № 2/697/813/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Русакова Г.С.

за участю секретаря судового засідання - Десятник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, призначених до стягнення рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.07.2013, справа № 697/1695/13-ц, що сплачуються ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 500 грн. щомісячно для кожної дитини на 1/3 частину усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03.10.2009 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Від спільних відносин у них народились діти: дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. 15.07.2013 рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 та сина - ОСОБА_4, в розмірі 500 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення повноліття дітей, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На підставі даного рішення Канівським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження. 05.09.2016 рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 697/1628/16-ц шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано. 06.06.2018 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Після шлюбу прізвище позивача змінилось з Боровик на Намазова . Під час винесення рішення від 15.07.2013 відповідач не працював та мав мінливий заробіток, тому аліменти на утримання неповнолітніх дітей призначені для сплати в твердій грошовій сумі. Наскільки відомо позивачеві, ОСОБА_2 на даний час має стабільний заробіток та працює на одному із підприємств ПАТ Миронівський хлібопродукт , що розташований в межах Канівського району. 500 грн. аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання кожної неповнолітньої дитини не відповідають найнижчому розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що встановлений чинним законодавством України. Такий розмір аліментів нині є незначним і недостатнім для задоволення потреб дитини. Матеріальне становище позивача є скрутним, вона не в змозі самостійно утримувати дітей.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката ОСОБА_7

Представник позивача адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх такими, що підлягають до задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, не заперечує проти зміни способу стягнення аліментів, заперечує проти стягнення з нього витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, заяву відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).

З свідоцтва про шлюб серії І-СР № 150975 від 06.06.2018 вбачається, що ОСОБА_5 одружилася з ОСОБА_6 та змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.9).

Відповідно до виконавчого листа № 697/1695/13-ц від 15.07.2013 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 у розмірі по 500,00 грн. на кожну дитину щомісячно до повноліття дітей, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.10).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Так, частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-143цс13 за заявою про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як з'ясовано, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання їхніх спільних з позивачем дітей визначено судом у твердій грошовій сумі у розмірі по 500,00 грн. на кожну дитину.

При цьому статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік визначено, що у 2018 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги визнання відповідачем позову щодо зміни способу стягнення аліментів, а також виходячи із закріплених ч.9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що позов є обґрунтованим та законним, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України Про судовий збір , а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до квитанції до прибуткового ордера № 83 від 28.09.2018, ОСОБА_1 сплатила адвокату ОСОБА_7 гонорар в розмірі 1000 грн. (а.с.14). Дані витрати також підтверджуються детальним описом робіт від 08.10.2018 та актом прийому-передачі виконаних робіт від 28.09.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі. Посилання відповідача на стандартність позову та необов'язковість участі адвоката в судовому засіданні суд не приймає до уваги, оскільки звернення позивача за правовою допомогою до адвоката є її правом, яке не може бути ніким обмежено. Відтак на її користь з відповідача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 гривень.

Керуючись статтями 180-184, 191, 192 Сімейного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, призначених до стягнення рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.07.2013, справа № 697/1695/13-ц, що сплачуються ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, проживаючим ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_6, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 500 грн. щомісячно для кожної дитини на 1/3 частину усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

Відкликати виконавчий лист, виданий на виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 697/1695/13-ц від 15.07.2013.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_6, витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_8

Згідно оригіналу, який знаходиться в матеріалах справи № 697/2161/18

Головуючий Г . С . ОСОБА_8