Постанова

від 05.11.2018 по справі 162/1502/15-ц

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 162/1502/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/802/101/18 Категорія: 20 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Русинчука М.М.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивачів - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства Стохід , ОСОБА_6, Центру надання адміністративних послуг Любешівської районної державної адміністрації Волинської області, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Регіональне відділення Фонду державного майна у Волинській області, Державний нотаріус Любешівської районної державної нотаріальної контори Волинської області Кух Віктор Іванович, Виконавчий комітет Любешівської селищної ради, про скасування державної реєстрації права власності, визнання договору купівлі - продажу недійсним за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, звернулись в суд з позовом до ПАТ Стохід (далі по тексту - ПрАТ Стохід ), ОСОБА_6, державного реєстратора реєстраційної служби Любешівского районного управління юстиції Волинської області Оласюка М.М. про скасування державної реєстрації права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Свій позов обґрунтовують тим, що були вселені у гуртожиток по АДРЕСА_1 у зв'язку з їх роботою у Відкритому акціонерному товаристві Волиньрембуд (далі по тексту - ВАТ Волиньрембуд ), у цьому приміщенні проживають і зараз. На гуртожиток була оформлена будинкова книга, позивачі сплачують комунальні послуги, за вказаною адресою зареєстровано їх місце проживання (прописки).

10 грудня 1997 року між ВАТ Волиньрембуд та ЗАТ Стохід було укладено договір купівлі-продажу майна, згідно з додатком предметом договору був і гуртожиток по АДРЕСА_1. У 2014 році їм стало відомо, що виконавчий комітет Любешівської селищної ради рішенням від 21 січня 2002 фактично продублював процедуру набуття права власності за ЗАТ Стохід на майно, що знаходиться по АДРЕСА_2, та вирішив оформити право власності на контору рембуддільниці, склад, сарай для побуту, гараж, конюшню, загорожу, столярний цех та розчинний вузол. Згідно наказів регіонального відділенням Фонду державного майна України по Волинській області від 18 травня 2006 року та від 15 березня 2013 року щодо майна, переданого у власність ВАТ Волиньрембуд , вказується гуртожиток по АДРЕСА_1.

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 липня 2014 року право власності за ПрАТ Стохід на будівлю по АДРЕСА_1 зареєстровано як нежитлове приміщення. Позивачі також зазначають, що технічний паспорт на спірне приміщення як на нежитлове був виготовлений на підставі ухвали суду про забезпечення доказів від 13 березня 2014 року, яка у подальшому була скасована апеляційним судом. Вказують, що реєстрація спірного приміщення як нежитлового грубо порушує їхні житлові права. Відповідно відсутні законні підстави для подальшого укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між ПрАТ Стохід та ОСОБА_6.

На підставі наведеного, просять суд визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області Оласюка М.М. № 24541188 від 22.07.2014 року про державну реєстрацію права власності ПрАТ Стохід , код ЄДРПОУ: 02968941, адреса: 44200, Волинська область, Любешівський район, смт. Любешів, вул.Бондаренка, буд. 80, на обєкт нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 412512507231. Крім того, просять суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.04.2015 року, укладений між ПрАТ Стохід та ОСОБА_6 з приводу купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 96,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Любешівської районної державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за № 325.

Ухвалою суду від 21.11.2017 року замінено первісного відповідача на належного відповідача - Центр надання адміністративних послуг Любешівської районної державної адміністрації Волинської області.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2018 року позов задоволено частково.

Ухвалено визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області Оласюка Миколи Миколайовича № 24541188 від 22.07.2014 року про державну реєстрацію права власності Приватного акціонерного товариства Стохід , код ЄДРПОУ: 02968941, адреса: 44200, Волинська область, Любешівський район, смт. Любешів, вул. Бондаренка, буд. 80, на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 412512507231.

В задоволенні решти вимог відмовити.

В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_1, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним в даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не зазначили в позові відповідачем ОСОБА_9, оскільки спірне приміщення придбане відповідачем ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі та на підставі п. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України належать їм на праві спільної сумісної власності, і ними не заявлялось клопотання про залучення до участі у справі відповідної особи, а тому така вимога не підлягає до задоволення

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що згідно інвентарної картки № 45 обліку основних засобів типової міжвідомчої форми № ОС-6 на балансі Любешівської ремонтно-будівельної дільниці знаходилося приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 загальною площею 81,74 кв.м., яке було введено в експлуатацію 21 червня 1977 року (т. 1 а.с. 22, 23).

За відомостями регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області гуртожиток, який розташований по АДРЕСА_1, введено в експлуатацію у 1977 році та було включено до статутного капіталу ВАТ Волиньрембуд (Любешівська ремонтно-будівельна дільниця) (т. 1 а.с. 75-77).

Відповідно до протоколу загальних зборів працівників та акціонерів Любешівської рембуддільниці ВАТ Волиньрембуд від 17 березня 1997 року на голосування було винесено питання про приєднання Любешівської рембуддільниці ВАТ Волиньрембуд до фабрики Стохід (т. 1 а.с. 24).

10 грудня 1997 року між ВАТ Волиньрембуд та АТЗТ Стохід укладено договір купівлі-продажу майна Любешівської ремонтно-будівельної дільниці згідно з умовами договору оренди майна від 1 квітня 1997 року. Згідно додатку № 1 до договору оренди майна до основних засобів включено приміщення гуртожитку (т. 1 а.с. 13-14).

В технічному паспорті, виготовленому КП Волинське обласне бюро технічної інвентаризації 28 квітня 2014 року, зазначено, що приміщення по АДРЕСА_1, 1977 року побудови, є нежитловим (т. 1 а. с. 25-27).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що державним реєстратором реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області Оласюком М.М. 21 липня 2014 року здійснено державну реєстрацію права власності ПрАТ Стохід на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 96,3 кв. м, підставою для виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від 10 грудня 1997 року (т. 1 а. с. 21).

На підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2015 року, укладеного між ПрАТ Стохід та ОСОБА_6, який посвідчений державним нотаріусом Любешівської районної державної нотаріальної контори Кухом В.І. і зареєстрований в реєстрі за № 325, ОСОБА_6 придбав нежитлове приміщення, загальною площею 96,3 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 31-33).

Згідно відомостей Державного архіву Волинської області в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету Любешівської селищної ради за 1973-2001 роки рішень про надання статусу житлового приміщення або гуртожитку будівлі по АДРЕСА_1 не виявлено (т. 1 а.с. 107).

Згідно відомостей будинкової книги для прописки громадян, які проживають по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 прописаний за вказаною адресою з 10 грудня 1981 року, ОСОБА_5 - з 01 березня 1991 року, ОСОБА_4 - з 11 червня 1993 року (т. 2 а.с.66-76).

19 листопада 2015 року комісією в складі посадових осіб Любешівської селищної ради здійснено обстеження житлово-побутових умов позивачів по АДРЕСА_1 та складено акт, в якому зазначено про зайняття вказаними особами житлової площі, наявність предметів домашнього вжитку (т. 1 а. с. 215).

Із звітів по житловому фонду форми № 1-житлофонд за 2005-2013 роки вбачається, що ПрАТ Стохід подавало у Головне управління статистики у Волинській області відомості про наявність житлового фонду, а саме: трьох квартир в смт. Любешів загальною площею 97 кв.м. (т. 3 а. с. 14-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЖК України, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Відповідно до ст.ст. 13, 15, 30 Житлового кодексу України державне управління в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду здійснюються радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами. Управління житловим фондом здійснюється власником.

Відповідно до наказів регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 18 травня 2006 року № 51 Про організацію роботи по підтвердженню права власності на нерухоме майно , від 15 березня 2013 року № 156 Про затвердження переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ Волиньрембуд (Любешівська ремонтно-будівельна дільниця ), регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області затверджено перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ Волиньрембуд (Любешівська ремонтно-будівельна дільниця ), в якому значиться гуртожиток по АДРЕСА_1.

Зазначені накази прийнято на підставі (чинного на час прийняття) Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25 листопада 2003 року № 2097.

Відповідно до п.п. 2.3. вказаного Положення підтвердження права власності на нерухоме майно проводилося на підставі таких документів: дані інвентаризаційних описів основних фондів, складені на дату оцінки об'єкта; копія державного акта про право власності на землю або на право постійного користування земельною ділянкою; акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу або акт оцінки вартості майна; акти державних комісій про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (у разі наявності); перелік нерухомого майна, що є власністю орендаря (для орендних підприємств за станом на дату оцінки), із зазначенням вартості, інвентарного номера та місцезнаходження; завірені копії установчих документів, які підтверджують правонаступництво приватизованого акціонерного товариства; аудиторський висновок (у разі відсутності документів, що стосуються бухгалтерського обліку); затверджений план приватизації (план розміщення акцій) або нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Перелік майна, переданого до статутного фонду ВАТ Волиньрембуд (Любешівська ремонтно-будівельна дільниця ), в якому значиться гуртожиток по АДРЕСА_1, сформований регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області на підставі документів, вказаних у п. 2.3. Положення. Тобто, органом приватизації наказом № 156 від 15 березня 2013 року підтверджено право власності ВАТ Волиньрембуд на нерухоме майно по АДРЕСА_1 у статусі гуртожитку.

Відомості про перебування будівлі по АДРЕСА_1 як гуртожитку на балансі ЗАТ Стохід надавалися на вимогу регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області й Любешівською районною державною адміністрацією Волинської області листом № 1320/21/2-09 від 12 листопада 2009 року.

Крім того, на будинок по АДРЕСА_1 була заведена будинкова книга, за відомостями якої за вказаною адресою позивачі мають зареєстроване місце проживання.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 7 ЖК України передбачає, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Відповідне рішення виконавчого комітету Любешівської селищної ради про переведення жилого будинку у нежилий згідно вимог ст. 8 ЖК України в матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що будівля по АДРЕСА_1 є гуртожитком, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області про реєстрацію права власності ПрАТ Стохід на об'єкт нерухомого майна- нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та в цій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходяться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні.

У відповідності до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Одже, цивільні права та обов'язки виникають з правочинів, передбачених законом, а також з правочинів, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Отже, цивільні права й обов'язки виникають лише з правочинів, які не суперечать закону.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 1.1 Договору купівлі-продажу Продавець(ПАТ Стохід ) зобов'язується передати Покупцю (ОСОБА_6) нежитлове приміщення загальною площею 96,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього визначену грошову суму.

Таким чином, оскільки на момент укладення договору купівлі - продажу між Приватним акціонерним товариством Стохід та ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Любешівської районної нотаріальної контори Волинської області В.І. Кухом та зареєстрованого в реєстрі за № 325, приміщення загальною площею 96,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 фактично є гуртожитком та не відповідає предмету оспорюваного договору, відтак, договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 08 квітня 2015 року суперечить нормам Цивільного кодексу України, що і є підставою визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Порушення законного права та інтересу, зокрема позивачів у справі, в даному випадку полягає в порушенні їх права користування жилим приміщенням, яке не може бути обмежене інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання договору-купівлі продажу недійсним з тих підстав, що до участі в справі в якості співвідповідача не залучена дружина відповідача ОСОБА_6- ОСОБА_10 права якої можуть бути порушені у випадку визнання недійсним опорюваного договору.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належним відповідачем у спорі про визнання договору недійсним є сторони оспорюваного договору.

Позивачі звернулись з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу до відповідача ОСОБА_6, як сторони оспорюваного договору.

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача.

Таким чином, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Отже, спосіб захисту порушеного права обирає позивач, ініціатива щодо залучення до участі в справі співвідповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання, в якому повинен обґрунтувати необхідність такого залучення, а суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких зазначив позивач.

За таких обставин суд першої інстанції, враховуючи, що позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним пред'явлено до належного відповідача, дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог з підстав незалучення до участі в справі як співвідповідача ОСОБА_10.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2018 року в даній справі в частині відмови в позові про визнання договору купівлі - продажу недійсним скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати недійсним договір купівлі -продажу нежитлового приміщення, загальною площею 96,3 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, від 08.04.2015 року, укладений між Приватним акціонерним товариством Стохід та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Лю бешівської районної нотаріальної контори Волинської області В.І. Кухом та зареєстрованого в реєстрі за № 325.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді