Постанова

від 13.11.2018 по справі 368/167/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 368/167/18 № апеляційного провадження:22-ц/824/2210/2018 Головуючий у суді першої інстанції: Кириченко В.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

13 листопада 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дан-Фарм Україна про відшкодування орендної плати за час користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування плати за час користування земельною ділянкою, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4

За життя ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 16 листопада 2004 року належала земельна ділянка площею 3,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Зазначив, що при житті ОСОБА_4 на все спадкове майно, в тому числі і вищезазначену земельну ділянку, склала заповіт, яким заповіла всю спадщину ОСОБА_5

Після ОСОБА_4 із спадкоємців першої черги залишилась її дочка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_6

Інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_4 не залишилось.

У зв'язку з відкриттям спадщини ОСОБА_4 звернулась до Ржищівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

12 вересня 2017 року державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину вищезазначеної земельної ділянки площею 3,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Після спадкування позивачем права власності на частину земельної ділянки з'ясувалось, що між ТОВ Дан-Фарм Україна та іншим спадкоємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, за яким протягом вказаних років ним отримувалась від ТОВ Дан-Фарм Україна орендна плата. При цьому, договір оренди укладено на всю земельну ділянку, в тому числі і частину Позивача. ОСОБА_5 виплачувалась орендна плата за всю земельну ділянку.

Зазначив, що ОСОБА_6 отримано орендну плату за 2012 рік - 3000 гривень, за 2013 рік - 3000 гривень, за 2014 рік - 3000 гривень, за 2015 рік - 6500 гривень, за 2016 рік - 8850 гривень. Загалом виплачено 24350 гривень.

Враховуючи, що позивачу належить 1/4 частина земельної ділянки, їй також належить орендна плата 6087,50 гривень.

Також зазначив, що з позивачем ТОВ Дан-Фарм Україна договір оренди її частини земельної ділянки не укладало та орендну плату не виплачувалась.

У зв'язку з тим, що ТОВ Дан-Фарм Україна користувалось частиною земельної ділянки ОСОБА_3 без укладання з нею відповідного договору оренди земельної ділянки, позивачем не отримано оренду плату, яку ТОВ Дан-Фарм Україна має компенсувати.

У зв'язку із викладеним просила стягнути з ТОВ Дан-Фарм України на її користь орендну плату за період з 2012 року по 2016 рік в розмірі 6087,50 гривень, за користування 1/4 частиною земельної ділянки площею 3,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 18 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4

За життя ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 16 листопада 2004 року належала земельна ділянка площею 3,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

ОСОБА_4 на все спадкове майно, в тому числі і вищезазначену земельну ділянку, склала заповіт, яким заповіла все майно ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_4, із спадкоємців першої черги залишилась її дочка ОСОБА_3 та онук ОСОБА_5 Інших спадкоємців першої черги не залишилось.

У зв'язку з відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_4, позивач звернулась до Ржищівської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

12 вересня 2017 року державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину вищезазначеної земельної ділянки площею 3,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Судом першої інстанції встановлено, що з 12 вересня 2017 року позивач є власником 1/4 частини земельної ділянки площею 3,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Свідоцтво про право на спадщину оформлено 12 вересня 2017 року. Право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 зареєстроване 12 вересня 2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 грудня 2014 року між ТОВ Дан Фарм Україна та ОСОБА_8 укладено договір оренди землі (без державної реєстрації такого) строком на 3 роки.

ОСОБА_5 виплачувалась орендна плата за всю земельну ділянку.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 93 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За змістом ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

За ст. 4 Закону України Про оренду землі , орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Таким чином єдиною підставою виплати орендної плати є укладений між сторонами договір оренди землі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача з часу відкриття спадщини (дня смерті спадкодавця) виникло право на спадкове майно як об'єкт нерухомого майна, а право власності на спадкову земельну ділянку виникло лише 12 вересня 2017 року, а відтак, вона не мала права на земельну ділянку та отримання орендної плати.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень в судовому засіданні позивача та її представника, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача збитки у вигляді орендної плати за самовільне використання її частки земельної ділянки ТОВ Дан-Фарм України з 2012 по 2016 рік, посилаючись на ст.ст. 22, 1166 ЦК України, 152, 156, 157 ЗК України.

Судом встановлено, що позивач успадкувала ? частку земельної ділянки площею 3,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кузьминецької сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Свідоцтво про право на спадщину оформлено 12 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Дана стаття встановлює, що успадкування земельних ділянок здійснюється на загальних підставах. Це означає, з одного боку, поширення на вказаний вид майна громадян загальних засад і правил, що регулюють умови і порядок спадкування, а з іншого - відсутність спеціальних дозволів органів державної влади та місцевого самоврядування на одержання земельних ділянок у спадщину.

Враховуючи специфіку земельної ділянки як об'єкта правового регулювання, окремі норми, що визначають особливості спадкування прав на неї, вміщені у земельному законодавстві.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, що відповідач правомірно використовував земельну ділянку на підставі договору оренди, укладеного 1 грудня 2014 року з ОСОБА_6, оскільки статтею 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Проте, як встановлено судом і не заперечував представник відповідача, даний договір оренди не був зареєстрований відповідно до закону.

Поняття самовільне зайняття ділянки визначено у ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , де зазначено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Разом з цим, статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки ( пункт д ч.1 ст. 156 ЗК України).

За ст. 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ № 284 від 19 квітня 1993 року з наступними змінами, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Розмір збитків визначається відповідно до Порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19 квітня 1993 року №284.

Проте, з приводу розрахунку розміру збитків до відповідної комісії з питання визначення розміру збитків позивач не зверталась та доказів, які відповідають вимогам Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року, на підтвердження позовних вимог не надала.

Крім того, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (ст. 22 ЦК України) є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивач не надала суду доказів звернення до відповідача з вимогами про виплату їй орендної плати як власниці ? частки земельної ділянки у 2012-2016 роках, укладення нею у 2012-2016 роках договору оренди спірної земельної ділянки з будь-якими іншими особами, а також доказів їх відмови від договору у зв'язку із неможливістю отримати об'єкт оренди. Також нею не надано доказів про намір її власного використання землі під певні сільськогосподарські культури.

Наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку не є підставою для його стягнення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не дотримана процедура, визначена наведеними правовими актами, для визначення спричинених збитків, не доведено спричинення їй збитків протиправною поведінкою відповідача, колегія суддів вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 травня 2018 року скасувати, прийняти нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дан-Фарм Україна про відшкодування орендної плати за час користування земельною ділянкою відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді