Рішення

від 12.11.2018 по справі 904/6277/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018м. ДніпроСправа № 904/6277/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір

за позовом Приватної фірми "Фарм-АК", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 18 355,51 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, дов. б/н від 17.01.18 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватна фірма «Фарм-АК» звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 18 355,51 грн., що складають суму заборгованості за договором від 01.07.2009 р. про надання права користування комунальними послугами.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 р. позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей.Бі.Просперіті» на користь Приватної фірми «Фарм-АК» суму боргу в розмірі 17 857,33 грн. за період з 01.01.2014 р. по 15.04.2016 р., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 556,57 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 р. вказане вище рішення господарського суду скасовано частково, прийнято нове рішення та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі.Просперіті" на користь Приватної фірми "Фарм-Ак" 14 877,72 грн. заборгованості та 1 296,85 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2018 р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 р. та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 р. у справі № 904/6277/17 скасовано в частині стягнення суми компенсації орендної плати за землю в розмірі 17 857,33 грн.; справу у цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 11.09.2018 р. розгляд справи № 904/6277/17 доручено судді Мельниченко І.Ф.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2018 р. прийнято справу № 904/6277/17 до свого провадження в частині стягнення суми компенсації орендної плати за землю в розмірі 17 857,33 грн., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено її для розгляду спору по суті на 16.10.2018 р. о 12:30 год.

Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача та посилається на те, що сторонами не було укладено договір оренди чи суборенди земельної ділянки, який би відповідав вимогам ст. 15 Закону України Про оренду землі , а тому підстави для стягнення заборгованості за користування земельною ділянкою на підставі спірного договору відсутні. Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що акти наданих послуг останнім не підписані та направлені позивачем на адресу відповідача лише через 2 роки разом із претензією, що останній розцінює як відсутність належних доказів надання та приймання послуг за спірним договором.

У своїх запереченнях відповідач також наголошує на тому, що наявність договору оренди землі від 18.06.2004 р., укладеного між позивачем та Харківською міською радою не покладає на відповідача обов'язку виконувати зобов'язання, взяті позивачем за вказаним договором, з огляду на приписи ст. 511 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2014 р. по травень 2014 р.

Ухвалою від 16.10.2018 р. господарський суд за клопотанням позивача відклав розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження до 07.11.2018 р.

17.10.2018 р. від позивача надійшло клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області, у зв'язку з розташуванням земельної ділянки в м. Харкові.

07.11.2018 р. від відповідача надійшла заява про поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 р. у справі № 904/6277/17.

Ухвалою від 07.11.2018 р. господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12.11.2018 р.

Крім того, у вказаній вище ухвалі господарським судом вирішено питання про відмову у задоволенні клопотання ПФ Фарм-АК про передачу справи за виключною підсудністю до господарського суду Харківської області та усного клопотання останнього про витребування доказів.

Представник позивача в судове засідання 12.11.2018 р. не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість та обмеженість господарського суду строком розгляду спору, встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України.

12.11.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2004 р. Харківською міською радою (Орендодавець) та Приватною фірмою "Фарм-АК" (Орендар; позивач у даній справі) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого орендодавець на підставі рішення XIV сесії Харківської міської ради XXIV скликання №140/03 від 24.06.2003 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 105.

Згідно з п. 2 вказаного вище Договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 0,0399 га, в тому числі під забудовою - 0,0136 га, інших угідь - 0,0263 га.

Пунктом 8 вказаного вище Договору встановлено, що договір укладений строком до 01.04.2028р.

Разом з тим, 18.06.2009 р. фізичною особою ОСОБА_2 (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті" (Покупець; відповідач у даній справі) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до п. 1 якого продавець передав у власність за плату, а покупець сплатив та прийняв у власність нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 120,8 м 2 , розташовану за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 105.

Вказаний вище договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 18.06.2009р. та зареєстрований в реєстрі за №1550.

В подальшому, 01.07.2009 р. Приватною фірмою «Фарм-АК» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей.Бі.Просперіті» (Замовник) укладений договір про надання права користування комунальними послугами (далі - Договір), відповідно до якого виконавець, маючи прямі укладені договори з відповідними комунальними службами, зобов'язується надати замовнику, за умови компенсації, можливість користуватися послугами систем електроенергії, водопостачання, каналізації, теплозбереження, протипожежної сигналізації та автоматики, охоронної системи, а також оренду земельної ділянки, що знаходяться на об'єкті нерухомого майна, яким є нежитлова будівля літ. «Б-1» , загальною площею 120,8кв.м., розташована за адресою - м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд.105.

Згідно п. 4.1 Договору він діє з 01.07.2009р. до моменту укладення замовником прямих договорів з усіма постачальниками комунальних послуг.

Згідно з розділом «Обов'язки сторін» на замовника покладені обов'язки своєчасно та в повному обсязі компенсувати виконавцю вартість послуг, якими користується; повідомляти виконавця про укладення прямих договорів з відповідними комунальними службами.

Виконавець зобов'язаний своєчасно, в строк не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць надавати замовнику акти виконаних робіт та виставляти рахунки на компенсацію вартості комунальних послуг; при отриманні повідомлення від замовника про укладення прямих договорів з відповідними службами про надання комунальних послуг, укласти додаткові угоди з комунальними службами з врахуванням зменшення обсягів послуг, що надаються, з дня, наступного за днем укладення кожного прямого договору замовником.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється замовником щомісячно, в строк не пізніше 20 числа поточного місяця за минулий місяць, на підставі наданих виконавцю рахунків та актів виконаних робіт.

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати компенсації орендної плати за землю за період з 01.01.2014р. по 15.04.2016р. в сумі 17 857, 33 грн. та компенсації послуг з додаткових притоків зливних вод в сумі 498, 18 грн.

Так, позивач направив на адресу відповідача претензію № 1/2016 від 28.11.2016 р. разом з рахунками та оригіналами актів виконаних робіт для їх підписання та оплати, проте, останні підписані та сплачені не були, що і стало причиною звернення до суду.

Заявлені вимоги в частині переданій Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на новий розгляд (компенсації орендної плати за землю за період з 01.01.2014р. по 15.04.2016р. в сумі 17 857, 33 грн.) задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Як вже встановлено судом вище, 01.07.2009 р. позивачем та відповідачем укладено договір про надання права користування комунальними послугам, за умовами якого позивач зобов'язується надати відповідачу можливість користуватися послугами систем електроенергії, водопостачання, каналізації, теплозбереження, протипожежної сигналізації та автоматики, охоронної системи, а також оренду земельної ділянки, а відповідач зобов'язується оплачувати надані послуги згідно виставлених рахунків.

Разом з тим, виходячи зі змісту спірного договору від 01.07.2009р. в частині компенсації плати за оренду землі, між сторонами фактично склалися правовідносини з суборенди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що позивач надає відповідачу послуги за користування земельною ділянкою на платній основі, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 18.06.2004 р., укладеного з Харківською міською радою.

З огляду на викладене, положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичніособи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ст. 8 Закону України Про оренду землі , орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Таким чином, земельним законодавством передбачено право передачі земельної ділянки в суборенду лише якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця з обов'язковою державною реєстрацією такого договору.

Так, аналогічні умови містяться і в договорі оренди землі від 18.06.2004 р., який укладений між ПП Фарм-АК та Харківською міською радою.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в суборенду спірної земельної ділянки.

В пункті 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких: - відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); - не отримано акцепт стороною, що направила оферту; - не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; - не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Таким чином, незважаючи на наявні докази виконання спірного договору (том 2, а.с. 121-172), та враховуючи відсутність, зокрема, державної реєстрації такого договору, суд доходить висновку про те, що договір про надання права користування комунальними послугами від 01.07.2009 р. в частині умов щодо оренди землі є неукладеним.

Так, неукладений договір не породжує для його сторін жодних прав та обов'язків, а тому вимоги позивача щодо стягнення компенсації орендної плати за землю в сумі 17 857, 33 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на необґрунтованість вимог позивача останні задоволенню не підлягають.

Крім того, господарський суд звертає увагу на наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Ей.Бі. Просперіті" на підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2006 р. (том 1, а.с. 137-140) придбало у власність нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розташоване у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України.

Як вже зазначено вище, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Харків, проспект Тракторобудівників, 105 на підставі договору оренді землі від 18.06.2004 р. належало ПП Фарм-ак , який був попереднім власником вказаного вище нерухомого майна та відчужив його на користь ОСОБА_2, який в подальшому продав його на корить ТОВ "Ей.Бі. Просперіті".

Таким чином, виходячи з вище наведених норм законодавства, до ТОВ Ей.Бі.Проспереті з моменту набуття права власності на нерухоме майно перейшло право користування земельною ділянкою та обов'язок щодо укладення відповідного договору оренди землі з Харківською міською радою та відповідною сплатою на користь останньої орендної плати за користування нею.

Відносно поданої заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (статті 256, 257, 267 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові. Отже, відмова у позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові через пропуск позовної давності.

Заява ТОВ Ей.Бі.Проспереті про поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 р. у справі № 904/6277/17 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2, 5 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Зважаючи на те, що відповідачем повністю виконано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 р. у справі № 904/6277/17 та сплачено 14 877, 72 грн. заборгованості, 1 296, 85 грн. витрат по сплаті судового збору (про що свідчать платіжне доручення № 448 від 28.02.2018 р. (том 4, а.с. 14), а за результатами нового розгляду справи господарським судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, заява відповідача про поворот виконання рішення в цій частині підлягає задоволенню.

Вимоги щодо стягнення на користь відповідача 1 617, 46 грн. виконавчого збору та 200 грн. витрат виконавчого збору задоволенню не підлягають, оскільки вказаними вище нормами чинного законодавства передбачено поворот виконання саме рішення суду, а не постанови державного виконавця, яким стягнуто з відповідача вказані вище витрати.

Керуючись статтями 11, 202, 210, 626 Цивільного кодексу України, статтями 180, 181 Господарського кодексу України, статтями 4, 6, 7, 16, 34 Закону України Про оренду землі , статтями 92, 122, 124 Земельного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241, 333 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватної фірми "Фарм-АК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей.Бі. Просперіті", м. Дніпро про стягнення компенсації орендної плати за землю в розмірі 17 857, 33 грн. - відмовити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ей.Бі.Проспереті про поворот виконання рішення - задовольнити частково.

В поворот виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2017 року про примусове виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 р. у справі № 904/6277/17 стягнути з Приватної фірми Фарм-АК (61166, Харківська обл., місто Харків, вул. Бакуліна, будинок 11, кімната 4-50, код ЄДРПОУ 24273688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ей.Бі.Проспереті (49000, м. Дніпро, узвіз Селянський, будинок 3А, код ЄДРПОУ 36295462) грошові кошти в сумі 16 174, 57 грн. (шістнадцять тисяч сто сімдесят чотири гривні 57 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 16.11.2018

Суддя ОСОБА_3