Рішення

від 07.11.2018 по справі 922/1723/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1723/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТД Енергодар", 61019, м. Харків, пр. Ново-Баварський, 77, код 41587181

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс", 61038, м. Харків, пр. Ювілейний, 28А, код 37660108

про стягнення 182 875,02 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 згідно довіреності від 27.03.2018

першого відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТД Енергодар", звернулось Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс", в якій просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за Договором № 03/01 від 03 січня 2018 року в розмірі 182875,02 грн. Судовий збір у розмірі 2743,14 грн. просить стягнути з відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару за Договором № 03/01 від 03 січня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2018, для розгляду справи було визначено суддю Тацій О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області у складі судді Тацій О.В. від 25.06.2018 позовну заяву ТОВ "ТД Енергодар" було залишено без руху.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 26.07.2018, у зв'язку з закінченням строку відрядження судді Тацій О.В. матеріали позовної заяви № 922/1723/18 було передано на розгляд судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 30.07.2018 було прийнято справу до провадження, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 17.09.2018 було продовжено строки підготовчого провадження до 27.10.2018.

Ухвалою суду від 04.10.2018 було закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 18.10.2018.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 18.10.2018 про перерву в судовому засіданні до 07.11.2018 в порядку задоволення клопотання відповідача.

02.11.2018 відповідачем було подано до суду клопотання (вх. №31189) про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості в сумі 50 000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням здійсненого відповідачем часткового погашення заборгованості.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

В своєму клопотанні від 02.11.2018 відповідач просив розгляд справи проводити без участі його представника.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2018 між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю ТД ЕНЕРГОДАР та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Е ТАЛОНТЕХСЕРВІС укладено Договір № 03/01. Предметом останнього, згідно п. 1.1, є постачання витратних матеріалів і запасних частин до сільсько - господарської техніки та автомобілів на умовах цього договору у відповідності з доданими видатковими накладними на кожну партію продукції.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, на виконання умов Договору, 30 січня 2018 року відповідачу було поставлено товар загальною вартістю 38 748,84 грн. Підтвердженням цього є рахунок - фактура № 30 від 30.01.2018 року, видаткова накладна № 30 від 30.01.2018 року та податкова накладна № 10201 від 01.02.2018 року (зареєстрована за № НОМЕР_1), що цілком узгоджується із положенням п. 2.3 Договору.

Також в рамках укладеного Договору, 05.02.2018 року відповідачу було поставлено товар загальною вартістю 34 011,66 грн. Підтвердженням цього є рахунок - фактура № 5 від 05.02.2018 року, видаткова накладна № 5 від 05.02.2018 року та податкова накладна № 50201 від 05.02.2018 року (зареєстрована за № НОМЕР_2).

06.02.2018 року відповідачу було поставлено товар загальною вартістю 30 016,68 грн. Підтвердженням цього є рахунок-фактура № 6 від 06.02.2018 року, видаткова накладна № 6 від 06.02.2018 року таї податкова накладна № 60201 від 06.02.2018 року (зареєстрована за № НОМЕР_3).

01.02.2018 року відповідачу було поставлено партію товару загальною вартістю 80 097,84 грн. Підтвердженням цього є рахунок-фактура № 1 від 01.02.2018 року, видаткова накладна № 1 від 01.02.2018 року та податкова накладна № 10202 від 01.02.2018 року (зареєстрована за № НОМЕР_4).

Позивач зазначає, що товар за вказаними накладними поставлявся саме на виконання умов договору № 03/01 від 03.01.2018.

Відповідачем не було оспорено обставин на які вказує позивач в своїй позовній заяві щодо поставки товару саме за договором № 03/01 від 03.01.2018.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору, № 03/01 від 03.01.2018 року було поставлено товар на загальну суму 182 875,02 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата товару за даним договором здійснюється в плині 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Таким чином, останнім днем, передбаченого Договором, строку на оплату поставленої 30 січня 2018 року партії товару сплив 31.03.2018 року, останнім днем, передбаченого Договором, строку на оплату поставленої 05 лютого 2018 року партії товару сплив 06.04.2018 року, останнім днем, передбаченого Договором, строку на оплату поставленої 06 лютого 2018 року партії товару сплив 07.04.2018 року, останнім днем, передбаченого Договором, строку на оплату поставленої 01 лютого 2018 року партії товару сплив 02.04.2018 року.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначає позивач та, що не було оспорено відповідачем, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару у строки, передбачені договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість відповідача за отриманий товар становила 182 875,02 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем було здійснено частково погашення заборгованості на суму 50 000,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №1732 від 26.10.2018, та що просить врахувати відповідач під час винесення рішення по справі та зменшити позовні вимоги.

Представником позивача в судовому засіданні підтвердження здійснення відповідачем часткової сплати заборгованості, яка є предметом спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Тобто, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн. боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому, суд ураховує правову позицію, висловлену ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзиву не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення решти заборгованості за поставлений товар в розмірі 132 875,02 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі, оскільки часткове погашення боргу відбулось після звернення позивача до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, п. 2, ч. 1 ст. 231, ст.. ст.. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТД Енергодар" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс" (61038, м. Харків, пр. Ювілейний, 28А, код 37660108) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТД Енергодар" (61019, м. Харків, пр. Ново-Баварський, 77, код 41587181) - 132 875,02 грн. заборгованості за договором № 03/01 від 03.01.2018.

В частині позовних вимог в розмірі 50 000,00 грн. заборгованості за договором № 03/01 від 03.01.2018 закрити провадження по справі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс" (61038, м. Харків, пр. Ювілейний, 28А, код 37660108) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТД Енергодар" (61019, м. Харків, пр. Ново-Баварський, 77, код 41587181) - 2 743,14 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ТД Енергодар" (61019, м. Харків, пр. Ново-Баварський, 77, код 41587181).

Відповідач - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Еталонтехсервіс" (61038, м. Харків, пр. Ювілейний, 28А, код 37660108).

Повне рішення складено 14.11.2018 р.

Суддя ОСОБА_1