Рішення

від 16.11.2018 по справі 420/443/18

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 16.11.2018

ЄУ № 420/443/18

Провадження №2/420/351/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретарів судових засідань Колесник Г.О., Сіренко А.В.,

позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом, в якому просив звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з грудня 2014 року по 31.07.2017 в розмірі 22887,40 грн., нарахованої за виконавчим листом №2-358/2011, виданим Новопсковським районним судом Луганської області від 21.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2011 у цивільній справі № 2-358/2011 з позивача було стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) щомісячно, з дня пред'явлення позовної заяви до повноліття дитини. Однак після цього сторони примирилися та 15.09.2011 за заявою відповідача виконавче провадження по даній справі було закрито. В період часу з 15.09.2011 по 02.08.2017 сторони та їх спільна донька ОСОБА_6 проживали в АДРЕСА_1. Весь цей час сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, лише в серпні 2017 року шлюб між ними було розірвано. Весь цей час дитина перебувала на утриманні обох батьків. З 02.08.2017 сторони проживають окремо, донька залишилася проживати разом з відповідачем. Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.11.2017 відповідачу було видано дублікат виконавчого листа про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки. Згідно вказаної ухвали встановлено, що на виконанні відділу ДВС перебувало виконавче провадження про стягнення аліментів та згідно заяви стягувача виконавче провадження було закрито 15.09.2011, за період з 16.09.2011 по 07.11.2017 виконавчий лист на виконання до відділу ДВС не надходив. 28.12.2017 державним виконавцем Новопсковського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області Тищенко К.Є. було відкрито виконавче провадження за дублікатом виконавчого листа № 2-358/2011. Згідно довідки Новопсковського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області від 21.03.2018 № 123/16.12-37 за період з грудня 2014 по березень 2018 року позивачу нарахована заборгованість за аліментами у розмірі 24820,90 грн. Посилаючись на ст. 197, ч. 4 ст. 273 ЦПК України, враховуючи, що в період часу з 15.09.2011 по 02.08.2017 сторони та їх спільна донька ОСОБА_6 проживали разом, тому позивач ніс витрати на утримання доньки нарівні з відповідачем, представник позивача просив суд звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами у період з грудня 2014 року по липень 2017 року включно у сумі 22887,40 грн.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 27.04.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 24.05.2018, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У строк, визначений судом, відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач зазначила, що після народження доньки позивач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання їх спільної доньки, тому вона звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. У зв'язку з тим, що позивач не приймав жодної участі в утриманні дитини, рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2011 з нього було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно. Так як позов про розірвання шлюбу був поданий нею до досягнення донькою одного року, то суд повернув його. Зазначила, що позивач почав проживати разом з нею не з 15.09.2011, як він стверджує, а з жовтня-листопада 2012 року і проживав до січня 2017 року, а тому акт підтвердження проживання, наданий позивачем, вважає таким, що не відповідає дійсності. Враховуючи, що вони з відповідачем почали проживати разом, в утриманні доньки їм допомагали її батьки та вона почала займатися підприємницькою діяльністю, вона не направляла повторно виконавчий лист про стягнення аліментів на примусове виконання. Після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач в квітні-травні 2017 року заблокував її підприємницьку діяльність, переставши допускати її до робочого місця, у зв'язку з чим погіршився її матеріальний стан, а позивач так і не надавав коштів на утримання доньки, тому вона отримала в суді дублікат виконавчого листа та направила його на примусове виконання. В задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.

24 травня 2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позов просили задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов. Також зазначила, що з позивачем не проживає з 02.01.2017. Утримувати доньку в перший рік її життя їй допомагали батьки. Крім того, вона отримувала державну допомогу при народженні дитини. В 2014 році вона звільнилася з робити, а з 2015 року почала займатися підприємницькою діяльністю, тому утримувала сім'ю вона. В той час, як позивач ніде не працював, а тому і утримувати дитину не міг. Посилалася на те, що спільне проживання позивача з нею та дитиною не свідчить про те, що позивач надавав кошти на утримання дитини.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони з 02 листопада 2010 року перебували у шлюбі, який рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 02.08.2017 розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2011 у справі № 2-358/2011, яке набрало законної сили 15.08.2011, з позивача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь відповідача ОСОБА_5 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від доходу (заробітку) щомісячно, з дня реєстрації позовної заяви (з 14.07.2011) до повноліття дитини.

Судом встановлено, що в Новопсковському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на виконанні перебувало виконавче провадження про стягнення аліментів з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та згідно заяви стягувача вказане виконавче провадження було закрито 15.09.2011 та виконавчий лист був вручений нарочно ОСОБА_5

Вказані обставини встановлені ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.11.2017 у справі ЄУ № 2-358/2011 (провадження 6/420/28/17) за заявою ОСОБА_5 про видачу дублікату виконавчого листа, заінтересовані особи - ОСОБА_3, Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яка набрала законної сили 08.12.2017, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що в період часу з 15.09.2011 по 02.08.2017 сторони та їх спільна донька ОСОБА_6 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом підтвердження проживання, складеним депутатом Новопсковської селищної ради VІІ скликання по виборчому округу № 27 Чалим Ю.О., який засвідчили сусіди ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Вказаний акт зареєстрований в Новопсковській селищній раді Новопсковського району Луганської області 02.04.2018. Зазначені обставини підтверджуються також показами допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що є сусідкою відповідача, акт підтвердження проживання позивача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, підписувала, однак на дати не звернула уваги.

До показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які в судовому засіданні стверджували, що позивач ОСОБА_3 проживав разом з відповідачем ОСОБА_5 тільки до січня 2017 року, суд ставиться критично, оскільки зазначені свідки є родичами та близькими людьми відповідача.

Крім того, показання вказаних свідків спростовується поясненнями самої відповідачки, яка в судовому засіданні під час промови в судових дебатах визнала, що проживала з позивачем до серпня 2017 року.

Судом встановлено, що за час спільного проживання та перебування сторін у шлюбі, відповідач не пред'являла виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 на примусове виконання. Вказані обставини також встановлені ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.11.2017 у справі ЄУ № 2-358/2011 (провадження 6/420/28/17) та не заперечувалися сторонами.

20 листопада 2017 року Новопсковським районним судом Луганської області постановлено ухвалу у справі ЄУ № 2-358/2011 (провадження 6/420/28/17), якою задоволено заяву відповідача ОСОБА_5 про видачу дублікату виконавчого листа №2-358/2011 про стягнення з позивача ОСОБА_3 аліментів на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) щомісячно, з 14.07.2011 до повноліття дитини.

Судом встановлено, що виконавчий лист про стягнення з позивача ОСОБА_3 аліментів на користь відповідача ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки від доходу щомісячно перебуває на виконанні у Новопсковському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ВП № 55439288), що підтверджується постановою державного виконавця Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про відкриття виконавчого провадження від 28.12.2017.

Згідно довідки Новопсковського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 21.03.2018 за вих.№123/16.12-37, позивач ОСОБА_3 станом на 20.03.2018 має заборгованість зі сплати аліментів за період з грудня 2014 року по березень 2018 року у розмірі 24820,90 грн., в тому числі з грудня 2014 року по липень 2017 року включно - 22887,40 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічна норма міститься і в ст. 180 СК України, якою передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 179 СК України, в редакції, чинній на час прийняття рішення, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, з підстав якої заявлено позов, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вимоги про звільнення від сплати заборгованості за спірний період позивач мотивував тим, що під час спільного проживання з відповідачем та донькою до серпня 2017 року він ніс витрати по утриманню доньки нарівні з відповідачем, дитина перебувала на утриманні обох батьків. Крім того, посилався на те, що відповідач не пред'являла виконавчий лист до примусового виконання протягом періоду їх спільного проживання, що свідчить про відсутність його вини у виниклій заборгованості за вказаний період.

За змістом ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи та наявних у справі доказів вбачається, що позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами відповідно до положень ст. ст. 76-81 ЦПК України факт надання позивачем матеріальної допомоги відповідачу та їхній доньці під час спільного проживання до серпня 2017 року, в чому полягала така допомога та який був її розмір.

Спільність проживання позивача разом із відповідачем та дитиною в одній квартирі не є безумовною підставою вважати, що позивач надавав матеріальну допомогу дружині та доньці. Крім того, відповідач категорично заперечує проти цього, а позивачем на підтвердження своїх доводів про утримання доньки у даний період належних та допустимих доказів суду надано не було, і судом під час розгляду справи не встановлено.

Суд також не приймає доводи позивача та його представника про те, що відповідач не пред'являла виконавчий документ до примусового виконання протягом періоду їх спільного проживання, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV Про виконавче провадження , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, рішення про стягнення періодичних платежів, у тому числі у справах про стягнення аліментів, можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист був повторно пред'явлений до виконання в грудні 2017 року, тобто в межах строку, встановленого Законом України Про виконавче провадження .

Пред'явлення виконавчого листа до виконання з певною затримкою, але в межах строку на його пред'явлення, не є підставою для звільнення позивача від обов'язку сплачувати заборгованість за аліментами. Крім того, позивач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти у визначеному в рішенні Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2011 розмірі.

Згідно ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України в редакції від 18.03.2004, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, позивачем та його представником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, які б слугували перешкодою для позивача скористатися своїм правом на звернення до суду з позовом про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки, протягом періоду спільного проживання з відповідачем та донькою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду позивач та його представник не довели належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, тобто доказів тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення, а тому у суду відсутні підстави для звільнення позивача ОСОБА_3 від сплати заборгованості за аліментами.

Згідно зі ст.3 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, надавши оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, відповідачем у відзиві, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, а тому в позові слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір, понесений позивачем при зверненні до суду, відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 26.11.1996 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача: адвокат ОСОБА_15, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 03.04.2014, який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Третя особа: Новопсковський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 34869976, місце знаходження: вул. Українська, буд. 114, смт.Новопсков Луганської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 листопада 2018 року.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 16 листопада 2018 року.

Суддя: В.В. Пронька