Постанова

від 17.12.2018 по справі 420/443/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Пронька В.В.

Доповідач -Коротенко Є.В.

Справа № 420/443/18

Провадження № 22-ц/810/440/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Коротенка Є.В.,

суддів: Коновалової В.А., Луганської В.М.,

за участю секретаря Перишкіна Т.М.,

участники справи:

позивач -ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 06 листопада 2018 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами ,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2011 у цивільній справі № 2-358/2011 з нього було стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) щомісячно, з дня пред'явлення позовної заяви і до повноліття дитини.

Однак після цього в період часу з 15.09.2011 року по 02.08.2017 року сторони та їх спільна донька ОСОБА_4 проживали разом в АДРЕСА_1. Весь цей час сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, лише в серпні 2017 року шлюб між ними було розірвано. Весь цей час дитина перебувала на утриманні обох батьків. З 02.08.2017 року сторони проживають окремо, донька залишилася проживати разом з відповідачкою. Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 20.11.2017 року відповідачу було видано дублікат виконавчого листа про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки.

28.12.2017 року державним виконавцем Новопсковського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області Тищенко К.Є. було відкрито виконавче провадження за дублікатом виконавчого листа № 2-358/2011. Згідно довідки Новопсковського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області від 21.03.2018 року № 123/16.12-37 за період з грудня 2014 року по березень 2018 року позивачу нарахована заборгованість за аліментами у розмірі 24820,90 грн.

Посилаючись на ч.2 ст.197, ч. 4 ст.273 ЦПК України, враховуючи, що в період часу з 15.09.2011 року по 02.08.2017 року сторони у справі та їх спільна донька ОСОБА_4 проживали разом, позивач просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами у період з грудня 2014 року по липень 2017 року включно у сумі 22887 грн. 40 коп.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 06.11.2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами було відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.89, 263 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, що рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2011 року було стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) щомісячно, з дня пред'явлення позовної заяви і до повноліття дитини (а.с.12).

Згідно довідки Новопсковського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області від 21.03.2018 року № 123/16.12-37 за період з грудня 2014 року по березень 2018 року (станом на 20.03.2018 року) ОСОБА_2 має заборгованість за аліментами у розмірі 24820 грн. 90 коп. (а.с.15-16).

У своєму позові ОСОБА_2 як на правову підставу своїх вимог посилається на приписи ч. 2 ст. 197 СК України та ч. 4 ст. 273 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Із системного аналізу вказаної норми прави чітко вбачається, що особа, яка сплачує аліменти, може просити суд звільнити його від сплати наявної, правомірно нарахованої та беззаперечної заборгованості за аліментами.

Тобто, для застосування судом приписів ч.2 ст.197 СК України повинні бути встановлені дві обставини: 1) наявність заборгованості за аліментами, підстава, порядок нарахування та розмір якої не оскаржується; 2) виникнення заборгованості пов'язане з тяжкою хворобою боржника або іншою обставиною, що має істотне значення для встановлення поважних причин виникнення такого боргу.

Встановлено, що позивач не згоден із підставами нарахування державним виконавцем заборгованості за аліментами заперіод з грудня 2014 року по липень 2017 року у сумі 22887 грн. 40 коп. та вважає, що така заборгованість за вказаний період часу взагалі не повинна бути нарахована.

Таким чином, ОСОБА_2 заперечує саму правомірність нарахування заборгованості за аліментами за певний проміжок часу, а не посилається на наявність у нього тяжкої хвороби боржника або іншої обставини, що має істотне значення для встановлення поважних причин виникнення такого боргу.

Зазначені обставини, на думку колегії суддів апеляційного суду виключають саму можливість застосування у цьому разі судом наслідків, передбачених ч. 2 ст. 197 СК України.

При цьому зі скаргою на дії державного виконавця щодо необгрунтованого нарахування заборгованості за аліментами ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.447 ЦПК та ст.74 Закону України Про виконавче провадження , не звертався.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Із вказаної правової норми вбачається, що наслідком їх застосування є, крім іншого, звільнення особи від сплати раніше присуджених періодичних платежів. Причому таке звільнення можливе лише на майбутнє та не може стосуватися вже наявного боргу.

Оскільки позивач просив звільнити його від сплати наявної заборгованості за аліментами, положення ч.4 ст.273 ЦПК України не можуть бути застосовані до вказаних спірних правовідносин.

Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.

Так, факт того, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі до 2017 року не має жодного значення, оскільки формальне перебування осіб у шлюбі не виключає можливості ухилення одного із подружжя від обов'язку утримання неповнолітньої дитини.

На підтвердження цього можна привести наявність рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2011 року про стягнення аліментів, яким було встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 саме під час його знаходження у зареєстрованому шлюбі із відповідачкою.

Крім того, позивачем не доведено факт наявності між ним та ОСОБА_3 в період часу з 15.09.2011 року по 02.08.2017 року спільного побуту, взаємних прав та обов'язків і, відповідно, не встановлено належної участі ОСОБА_2 у вихованні та утриманні доньки.

При цьому сам по собі факт проживання осіб в одному житловому приміщенні не може свідчити про встановлення наявності між ними шлюбних стосунків (сімейних відносин) та належного матеріального забезпечення дитини обома із батьків.

Разом із тим, за змістом ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції щодо відхилення доводів позивача про те, що відповідачка не пред'являла виконавчий документ до примусового виконання протягом періоду їх спільного проживання, оскільки із матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист був повторно пред'явлений до виконання в грудні 2017 року в межах строку, встановленого Законом України Про виконавче провадження .

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, спір по суті вирішено правильно і законно, а тому колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 20 грудня 2018 року.

Головуючий Є.В. Коротенко

Судді: В.А. Коновалова

В.М. Луганська