Рішення

від 13.11.2018 по справі 2140/1634/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1634/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участю:

представника позивача, третьої особи - Кравченко Д.В.,

представників відповідача - Лонської А.А., Козлова А.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Матрица" до Головного управління ДФС у Херсонській області третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутстаффер" про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Матрица" (далі - позивач, ПВКП "Матрица") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), третя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аутстаффер" про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.06.2018 року №0001221306 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12 555 грн. 00 коп.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.06.2018 року №0001241306 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.06.2018 року №0001231306 про донарахування податкового зобов'язання з військового збору в сумі 1046 грн. 25 коп.

- визнання протиправним та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №Ю-0000971306 від 13.06.2018 року про сплату боргу (недоїмки, штрафу та пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12 276 грн. 00 коп.

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0002271306 від 13.06.2018 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1 227 грн. 60 коп.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв'язку з запланованою відпусткою судді Ковбій О.В., судове засідання призначено на 19.10.2018 року.

В судове засідання, призначене на 19.10.2018р. з'явився представник відповідача, представники відповідача до суду не з'явився.

Протокольною ухвалою суду 19.10.2018р. вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, допущено процесуальне правонаступництво - замінено відповідача з "Головного управління ДФС в Херсонській області" на "Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі", залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Аутстаффер".

Підготовче засідання призначено на 01.11.2018р., в яке представники сторін з'явились.

01 листопада 2018 року в підготовчому засіданні оголошено перерву для надання можливості представнику позивача направити на адресу відповідача відповідь на відзив для ознайомлення та надання пояснень. Наступне підготовче засідання призначене на 13.11.2018 року.

13 листопада 2018 року в підготовче засідання представники сторін з'явились, подали клопотання про закриття підготовчого засідання та перехід до розгляду справи по суті 13.11.018 року.

У судовому засіданні 13.11.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення ґрунтуються на даних акту перевірки №35/21-22-13-06 від 04.06.2018 року і виходять із господарських взаємовідносин між ПВКП "Матрица" та ТОВ "Аутстаффер", що виникли відповідно до Договору аутстаффінгу від 01.01.2017 року.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР від 24 березня 1995 р., Кодексу законів про працю України, Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-УІ від 08.07.2010 р., обов'язок з нарахування та виплати заробітної плати, сплаті податків з отриманого найманими працівниками доходу несе виключно роботодавець.

Закон України "Про оплату праці" регламентує виключно правовідносини між найманим робітником та роботодавцем, визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору. Таким чином, цей Закон не стосується господарських взаємовідносин ПВКП "Матрица" з посередником у працевлаштуванні ТОВ "Аутстаффер".

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботу (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державно реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представниць відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахована особами. Цей перелік є вичерпним.

На виконання умов договору аутстаффінгу від 01.01.2017 р., укладеного між ПВКП "Матрица" та ТОВ "Аутстаффер" за період з 01.01.2017 р. по 31.01.2017 р. позивачем було оплачено за послуги з надання персоналу 55 800 грн. Зазначений договір не визнаний судом недійсним та його дійсність ні ким не оспорюється. Жодного платежу на користь будь-якої фізичної особи за цим господарським договором не здійснювалось. ПВКП "Матрица" ніколи не мало трудових відносин з робітниками, наданими ТОВ "Аутстаффер", та не виступало роботодавцем наданих робітників.

Виходячи з того, що ПВКП "Матрица" не здійснювались нарахування застрахованим особам заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, то й донарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску по нашим взаємовідносинам з ТОВ "Аутстаффер" є безпідставними та протиправним. Із вказаних підстав просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ПВКП "Матрица" для здійснення своєї діяльності в січня 2017 року уклало договір аутстаффінгу від 01.01.2017 б/н з ТОВ „Аутстаффер", згідно якого ТОВ „Аутстаффер" („Виконавець" згідно договору) надає за заявою ПВКП "Матрица" („Клієнт" згідно договору) працівників Виконавця для участі у виробничому процесі, керуванні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах Договору. Перевіркою інформаційних баз даних органів ДФС, інформація з яких використовувалась під час перевірки встановлено: основний вид діяльності ТОВ „Аутстаффер" (код ЄДРПОУ 38044531) - інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (КВЕД 78.30); на ТОВ "Аутстаффер" відсутні працівники (штатні, позаштатні), через відсутність серед податкової звітності звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (форма №Д4), податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на корить платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), що свідчить про відсутність найманих працівників на ТОВ „Аутстаффер". Таким чином, ТОВ „Аутстаффер" не мав можливості виконати умови Договору аутстаффінгу, укладених з ПВКП "Матрица", так як у штаті відсутні наймані працівники, тому послуги ТОВ „Аутстаффер" з надання ПВКП "Матрица" персоналу не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення. На підставі вищезазначеного акту ТУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та встановлених порушень прийняті оскаржувані рішення. Із вказаних підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України та згідно наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 04.04.2018 №376, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка ПВКП "Матрица" (код 31293895) з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, про що складено акт перевірки від 04.06.2018 року №35/21-22-13-16/31293895.

У ході проведення перевірки встановлено порушення:

1.пп..163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп..164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України ПВКП "Матрица" не нараховано та не утримано податок на доходи фізичних осіб з заробітної плати (оплата за послуги аутстаффінгу) всього у сумі 10044,00 грн., у тому числі: за січень 2017року у сумі 10 044,0 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в зазначеній сумі.

2.у зв'язку з невиконанням функції податкового агенту при виплаті доходу - пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.5.1 ст.167, пп.1.2, пп.1.4, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого не визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період, що перевірявся, всього у сумі 837,0 грн.. числі по періодах: за січень 2017року у сумі 837,0 грн., що призвело до заниження суми військового збору на зазначену суму.

3.ст.7, ст.8, ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненням), Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 12 276.00 грн., а саме по періодах: за січень 2017 року у сумі 12 276,00 грн.

4.пп.1, пп.4 ч.2 ст.6, ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненням), у результаті подання звітності з єдиного внеску з недостовірними відомостями за січень 2017 року.

5.пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, в результаті чого невірно відображено загальну сума нарахованого/виплаченого доходу за 1 квартал 2017 року.

За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийняті: податкове повідомлення-рішення від 13.06.2018 року №0001221306 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12 555 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 13.06.2018 року №0001241306 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.; податкове повідомлення-рішення від 13.06.2018 року №0001231306 про донарахування податкового зобов'язання з військового збору в сумі 1046 грн. 25 коп.; податкову вимоги №Ю-0000971306 від 13.06.2018 року про сплату боргу (недоїмки, штрафу та пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12 276 грн. 00 коп.; рішення №0002271306 від 13.06.2018 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1 227 грн. 60 коп.

Не погодившись із зазначеними рішеннями та вимогою, позивач звернувся до суду.

Підставою для прийняття відповідачем спірних рішень стали наступні обставини господарської діяльності позивача, встановлені під час перевірки.

Перевіркою питань використання у діяльності праці найманих осіб встановлено: ПВКП "Матрица" використовує працю 29 найманих осіб.

Станом на 01.04.2015 року загальна чисельність працюючих на ПВКП "Матрица" складала 29 осіб, у тому числі за сумісництвом - 0 осіб ; станом на 31.03.2018 - 6 осіб, у тому числі за сумісництвом - 0 осіб.

Перевіркою нарахування і виплати доходів найманим працівникам за виконані роботи не встановлено нарахування та виплата заробітної плати за виконану роботу.

За період з 01.04.2015 по 31.03.2018 за послуги з аутстаффінгу ПВКФ "Матрица" сплачено ТОВ "Аутстаффер" всього у сумі 55 800,0 грн.

Перевіркою інформаційних баз даних органів ДФС, інформація з яких використовувалася під час перевірки встановлено наступне:

- основний вид діяльності ТОВ "Аутстаффер" (ЄДРПОУ 38044531) - КВЕД 78.30 "Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами";

- на ТОВ "Аутстаффер" відсутні працівники (штатні та позаштатні), через відсутність серед податкової звітності звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма №Д4), податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ).

Тобто, згідно висновків податкового органу, ТОВ „Аутстаффер" не мав можливості виконати умови Договору аутстаффінга, укладених з ПВКФ "Матрица", так як у штаті відсутні наймані працівники, тому послуги ТОВ „Аутстаффер" з надання ПВКФ "Матрица" персоналу не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення.

Виходячи з вищезазначеного, ПВКФ "Матрица" використовувало працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

Із вказаних підстав відповідач дійшов висновку про обов'язок позивача, як податкового агента, своєчасно та повно нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на корить платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Позивач стверджує, що не є податковим агентом відносно осіб, із якими не мав трудових відносин та яким не виплачував заробітну плату.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з наступного.

01.01.2017 року між ПВКП "Матрица" (Клієнт) та ТОВ "Аутстаффер" (Виконавець) укладено Договір аутстаффінгу № б/н (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати за заявкою клієнта послуги з надання клієнтові працівників виконавця (далі по тексту договору -працівники) для участі в виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов'язаних з виробництвом та / або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець приймає на себе наступні зобов'язання:

- в рамках суми отриманої від Клієнта винагороди, Виконавець несе відповідальність за виплату наданим працівникам винагороди та інших виплат (п.п. 2.1.3 п. 2.1 Договору);

- розрахунок, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює Виконавець. Виконавець є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб з виплат працівникам, що виплачуються безпосередньо Виконавцем (п.п. 2.1.4 пункту 2.1. Договору).

Виконавець зобов'язується належним чином вести кадровий облік по всім працівникам. Обов'язок з належного оформлення трудових чи інших договорів зі своїми працівниками повністю лежить на Виконавці (п.п. 2.1.6 п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору Виконавець вправі:

- встановлювати працівникам винагороду і розмір інших виплат на свій розсуд з урахуванням рекомендацій Клієнта і вимог чинного законодавства (п.п. 2.2.3 п. 2.2 Договору);

- без узгодження з Клієнтом залучати для виконання цього договору третіх осіб (п.п. 2.2.6 п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання:

- забезпечити своєчасний прийом наданих Виконавцем працівників і забезпечити їх роботою (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору);

- оплатити надані Виконавцем послуги з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору). Відповідно до п.4.1 Договору сума винагороди Виконавця за цим договором узгоджується сторонами в протоколі узгодження ціни.

Відповідно до п. 4.2 Договору Клієнт щомісяця сплачує належну виконавцю суму винагороди за послуги з надання працівників не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним.

Виходячи з умов договору обов'язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює виключно Виконавець.

Аутстаффінг (англ. out - "поза" + англ. Staff - "штат") передбачає надання підприємства-провайдера в розпорядження підприємства-замовника персоналу для виконання певних робіт.

В міжнародному праві порядок застосування аутстаффінга регулюється Конвенцією про приватні агентства зайнятості № 181, ухваленою 19.06.1997 року, що не ратифікована Україною.

Визначення поняття "аутстаффінг" відсутнє в законодавстві України.

Втім, правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є тотожним природі договору аутстаффінга, врегульовані статтею 39 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VІ (далі-Закон № 5067-VІ).

У свою чергу пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

На виконання даного договору були складені та надані до суду: Додаток № 1 до Договору аутстаффінгу від 10.01.2017р. - Заявка на відбір персоналу (13 осіб); Додаток № 2 до цього ж Договору - Протокол узгодження договірної ціни за надання персоналу ( в розмірі 60450,00 грн.); Додаток № 3 до цього ж Договору - додаткові договірні зобов'язання сторін; Акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2017р. за період січень 2017 року, з визначення вартості наданих Виконавцем послуг, а саме, 55800,00 грн.; Додаток № 1 до Акту прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2017р. з переліком наданого персоналу (всього 12 осіб); Квитанції до прибуткового касового ордеру: від 02.02.2017р. № 311 на суму 9950,00грн., від 03.02.2017р. № 312 на суму 9950,00грн., від 06.02.2017р. № 313 на суму 9950,00грн., від 07.02.2017р. № 314 на суму 9950,00грн., від 08.02.2017р. № 315 на суму 9950,00грн. та від 09.02.2017р. № 316 на суму 6050,00грн., всього на суму 55800,00 грн.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці врегульовані главою 7 Кодексу законів про працю України, а також Законом України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 95 Закону № 108/95-ВР мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону №108/95-ВР та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За правилами п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Заробітна плата для цілей розділу IV ПК України - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п.п 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 171.1 ст. 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

За правилами п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX Перехідних положень ПК України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1. пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Підпунктом 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно із п. 1.5 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечити виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (підпункт 1.6 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX ПК України).

Згідно із п. 110.1 ст. 110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - Порядок), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4 і зареєстрований в Мін'юсті України 30.01.2015 року за №111/26556.

Пунктом 1.2 розділу І Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Відповідно до пункту 3.2 розділу III Порядку у графі 3 "Сума нарахованого доходу" податкового розрахунку за формою № 1-ДФ відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

У графі 3 "Сума виплаченого доходу" податкового розрахунку за формою № 1ДФ відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом (пункт 3.3 розділу III Порядку).

Згідно із п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).

Статтею 4 Закону № 2464 визначено платників ЄСВ, у тому числі роботодавці, а ст. 7 Закону № 2464 - база нарахування єдиного внеску.

Тобто ЄСВ нараховується роботодавцем на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати.

Підсумовуючи викладене, суд вказує, що обов'язок сплати податків та зборів, які донараховані відповідачем за результатами перевірки, оформленою Актом перевірки №35/21-22-13-06/31293895 від 04.06.2018 року (податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), пов'язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати працівникам лежить на податковому агенті.

В той же час, як вже було зазначено судом раніше, відповідно до п.п. 2.1.3, 2.1.4 Договору аутстаффінга від 01.01.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Аутстаффер" обов'язки щодо кадрового обліку, виплати винагороди та інших виплат працівникам, обчислення, нарахування та сплату податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв'язку з виплатою наданим працівникам винагороди здійснює виключно Виконавець. Отже, й податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору,єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розумінні наведених вище положень нормативно-правових актів є ТОВ "Аутстаффер". В той час, як обов'язком позивача є лише своєчасний прийом наданих Виконавцем працівників, забезпечення їх роботою (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору) та оплата наданих Виконавцем послуг з надання працівників в повному обсязі і в строки, передбачені цим договором (п.п. 2.3.2 п. 2.3 Договору).

Судом встановлено, що ПВКП Матрица обов'язок за зазначеним договором аутстаффінгу виконаний в повному обсязі, що підтверджено: Додатком № 1 до Договору аутстаффінгу від 10.01.2017р. - Заявка на відбір персоналу (12 осіб); Додаток № 2 до цього ж Договору - Протокол узгодження договірної ціни за надання персоналу ( в розмірі 60450,00 грн.); Додаток № 3 до цього ж Договору - додаткові договірні зобов'язання сторін; Акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2017р. за період січень 2017 року, з визначення вартості наданих Виконавцем послуг, а саме, 55800,00 грн.; Додаток № 1 до Акту прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2017р. з переліком наданого персоналу (всього 13 осіб); Квитанції до прибуткового касового ордеру: від 02.02.2017р. № 311 на суму 9950,00грн., від 03.02.2017р. № 312 на суму 9950,00грн., від 06.02.2017р. № 313 на суму 9950,00грн., від 07.02.2017р. № 314 на суму 9950,00грн., від 08.02.2017р. № 315 на суму 9950,00грн. та від 09.02.2017р. № 316 на суму 6050,00грн., всього на суму 55800,00 грн.

Використання у господарській діяльності працівників за договором аутстаффінгу позивачем відображено в податковій звітності. Однак, податковий орган, не взявши до уваги умов зазначеного договору, самостійно дійшов висновку, що вказані працівники є працівниками позивача, що в подальшому й стало підставою для прийняття оскаржених рішень.

При цьому, суд звертає увагу на те, що п.3.1 Акту перевірки Дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (стор.5 Акту перевірки) містить висновок, згідно якого - перевіркою питань укладення з найманими працівниками трудових договорів не встановлено осіб, праця яких використовувалась без належного оформлення трудових відносин, тоді як п.3.1.1 цього ж акту (стор.10 Акту перевірки) містить абсолютно протилежний висновок про використання ПВКФ Матрица праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин.

Таким чином, податковим органом необґрунтовано визначено ПВКП Матрица податковим агентом зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що стало підставою для помилкових висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки та прийнятих за результатами перевірки податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі: від 13.06.2018 року №0001221306, від 13.06.2018 року №0001241306, від 13.06.2018 року №0001231306, рішенні Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0002271306 від 13.06.2018 року та винесеної вимоги №Ю-0000971306 від 13.06.2018 року.

Окрім зазначеного, із Акта перевірки судом встановлено, що розрахунок ЄСВ позивачу податковим органом нараховано у розмірі 22% виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, всього у сумі 12276,00 грн.

Обґрунтування чому при здійсненні розрахунків ЄСВ саме розміру мінімальної заробітної плати податковим органом не надано.

Інших документів на підтвердження нарахування ЄСВ на винагороду, виплачену фізичним особам (із зазначенням їх прізвищ, імен, сум виплаченої винагороди, періодів) суду надано не було, не містить такої інформації і акт перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.06.2018 року №0001221306 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 12 555 грн. 00 коп.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.06.2018 року №0001241306 про донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.06.2018 року №0001231306 про донарахування податкового зобов'язання з військового збору в сумі 1046 грн. 25 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №Ю-0000971306 від 13.06.2018 року про сплату боргу (недоїмки, штрафу та пені) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12 276 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №0002271306 від 13.06.2018 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1 227 грн. 60 коп.

Стягнути з Головного управління Державновної фіскальної служби у Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Код ЄДРПОУ: 39394259, адреса: 73026, просп. Ушакова, 75, м. Херсон, Херсонська область) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного виробничо-комерційного підприємство "Матрица" (Код ЄДРПОУ: 31293895, адреса: 73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 15) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 листопада 2018 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 8.3.2