Постанова

від 15.11.2018 по справі 815/470/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/470/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВФ-ЮГ до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання зареєструвати податкову накладну, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВФ-ЮГ (далі - ТОВ ЛВФ ЮГ ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №529687/41502904 від 03.01.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №61 від 30.11.2017 року;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ ЛВФ-ЮГ податкову накладну №61 від 30.11.2017 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВФ-ЮГ до Державної фіскальної служби України було задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №529687/41502904 від 03.01.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №61 від 30.11.2017 року. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю ЛВФ-ЮГ податкову накладну №61 від 30.11.2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заявлених вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЛВФ-ЮГ» (код ЄДРПОУ 41502904) зареєстроване як суб'єкт господарювання Виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.08.2017 року за № 15561020000063325.

Згідно з витягом № 1715534500657 від 23.08.2017 року ТОВ «ЛВФ-ЮГ» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість 01.10.2017 року (а.с. 32, т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ ««ЛВФ-ЮГ» є надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (КВЕД 82.99).

Судом встановлено, що 01.09.2015 року між ПрАТ МТС УКРАЇНА та ТОВ «СІМКА-СП» укладено договір поставки №95, згідно з яким Продавець поставляє, а Покупець приймає, оплачує і реалізує кінцевому споживачеві стартові пакети МТС, єдині ваучери, обладнання та термінали, а також надає послуги з пополярізаціі і просування продуктів МТС, підвищенню попиту на них у кінцевих споживачів на території Миколаївської, Одеської, Херсонської, Львівської, Закарпатської, Тернопільської, Івано-Франківської і Волинської області (а.с. 41-48, т. 1).

В подальшому, відповідно до листа від 29.05.2017 року, ПрАТ МТС УКРАЇНА з 23.05.2017 року змінило свою назву на ПрАТ ВФ України .

Відповідно до Угоди про заміну сторони від 01.11.2017 року в договорі №95 від 01.09.2015 року, ТОВ «ЛВФ-ЮГ» бере на себе всі права і обов'язки ТОВ «СІМКА-СП» по Договору №95 від 01.09.2015 року, а ТОВ «СІМКА-СП» передає всі свої права і обов'язки ТОВ «ЛВФ-ЮГ» (а.с. 40, т.1).

Як вбачається з ОСОБА_2 виконаних робіт №5217214522 від 30.11.2017 року сторонами підтверджено, що ТОВ «ЛВФ-ЮГ» за період з 01.11.2017 року по 30.11.2017 року належним чином виконало свої зобов'язання по наданню послуг, передбачених Договором №95 від 01.09.2015 року. Вартість послуг з популяризації та просування, наданих ТОВ «ЛВФ-ЮГ» складає 2206645,51 грн., включаючи ПДВ (а.с. 35, т. 1).

30.11.2017 року позивач склав податкову накладну № 61 про виконання для ПрАТ ВФ УКРАЇНА послуг з популяризації та просування продуктів на загальну суму 2206645,51 грн., у тому числі ПДВ - 367774,25 грн. та направив її для реєстрації у встановленому законодавством порядку (а.с. 33, т. 1).

14.12.2017 року на адресу позивача з Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.16.18 надійшла квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з якою податкова накладна № 61 від 30.11.2017 року доставлена до ДФС України. Документ прийнято. Реєстрація зупинена (а.с. 34, т. 1).

Як вбачається із зазначеної квитанції, були виявлені наступні помилки: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПК/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 82.99. Було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу» .

26 грудня 2017 року ТОВ «ЛВФ-ЮГ» на адресу Державної фіскальної служби України направлено повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено з поясненнями та сканкопіями первинних документів (а.с. 37, т. 1).

Так, судом встановлено, що позивачем до повідомлення №1 від 26.12.2017 року додано: договір №95 від 01.09.2015 року; додаткові згоди б/н від 01.02.2016, від 01.11.2016, від 01.06.2016; додатки до договору №3, №4, №1, №2; договір оренди №55 від 08.08.2017року; договора комісії №12 - ЛВФ, №13 - ЛВФ, №14 - ЛВФ, №15 - ЛВФ, №16 - ЛВФ, №18 - ЛВФ, №19 - ЛВФ, №1 - ЛВФ, №3 - ЛВФ, №8 - ЛВФ, №9 - ЛВФ, №10 - ЛВФ, №11 - ЛВФ, №22 - ЛВФ, №2 - ЛВФ, №5 - ЛВФ, №6 - ЛВФ, №7 - ЛВФ, №14 - ЛВФ, договори про використання працівником автомобіля в інтересах підприємства; наказ №1 від 31.10.2017 року про затвердження штатного розкладу; накладні за листопад 2017 року; виписка з особового рахунку; звіти комісіонера за листопад 2017 року; інформація про активацію сім-карток.

03.01.2018 року комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 529687/41502904 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку із наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с. 38, т. 1).

11.01.2018 року TOB ЛВФ-ЮГ була подана до ДФС України скарга вих. №ЛВФ/01 від 05.01.2018 року на рішення комісії ДФС України № 529687/41502904 від 03.01.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №61 від 30.11.2017 року (а.с. 40-43, т. 2).

19.01.2018 року комісією ДФС України з питань розгляду скарг прийнято рішення №7895/41502904 про залишення скарги TOB ЛВФ-ЮГ №ЛВФ/01 від 05.01.2018 року без задоволення та рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної № 61 від 30.11.2017 року - без змін (а.с. 44, т. 2).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної посилання на конкретний підпункт пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, відсутність в оскаржуваному рішенні конкретної підстави його прийняття, надання позивачем усіх необхідних документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прийняте Державною фіскальною службою України рішення від 03.01.2018 року №529687/41502904 є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на зазначене, з метою поновлення порушених прав та інтересів позивача, судом першої інстанції зобов'язано ДФС України зареєструвати податкову накладну ТОВ «ЛВФ-ЮГ» від 30.11.2017 року № 61.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами п.187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Згідно з положеннями п.201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:а) порядковий номер податкової накладної;б) дата складання податкової накладної;в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;є) ціна постачання без урахування податку;ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з п. 74.2. статті 74 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин між сторонами, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.5 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Приписами п.п. 12,13,14,17 Порядку №1246 передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

У разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій зазначаються відомості та перелік документів, визначених підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Зазначені норми Порядку № 1246 кореспондуються з приписами п. 201.16 ст. 201 ПК України, згідно з якими реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про:реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1,2,6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , що затверджені Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 року № 567, оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування цим Критеріям (далі - Моніторинг).

Моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку, наявної податкової інформації, а також інформації, поданої платником податку за формою згідно з додатком до цих Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС).

Моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Згідно з п. 1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв:договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Колегія суддів зазначає, що в квитанції від 14.12.2017 року вказано, що податкова накладна № 61 від 30.11.2017 року відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених Наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 82.99. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, п. 6 Критеріїв містить два підпункти критеріїв оцінки ступеня ризиків податкових накладних, тоді як в квитанції не визначено конкретного підпункту п.6 Критеріїв, якому відповідає податкова накладна №61, що є, на думку суду, підставою вважати зазначену квитанцію такою, що складена із порушенням норм законодавства.

Так, суд зазначає, що в залежності від того, якому саме критерію оцінки ступеня ризику, визначеному у пп. 1 чи пп. 2 п. 6 Критеріїв, відповідає податкова накладна, суб'єкт підприємництва має надати певний вичерпний перелік документів. Такі переліки визначені законодавцем окремо для податкових накладних, що відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, передбачених пп. 1 та пп. 2 п. 6 Критеріїв.

Відповідно до п.1,2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» від 29 березня 2017 р. № 190, комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в оскаржуваному рішенні комісії ДФС України, у якості підстави для його прийняття вказано: «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.» .

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України не містить чіткої інформації щодо причин та підстав його прийняття, а містить лише загальне визначення про те, що його причиною послугувало надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. До того ж, у оскаржуваному рішенні Комісії ДФС України не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких, зокрема, документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, що свідчить про формальність прийнятого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року (справа №822/1817/18).

Разом з тим, факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що подані позивачем разом з повідомленням №1 первинні документи, відповідають вимогам наказу Міністерства фінансів України 13.06.2017 року №567, та є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної №61 від 30.11.2017 року.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивач виконав свій обов'язок щодо надіслання до ДФС України первинних документів та пояснень на підтвердження реальності факту операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Водночас, доводи апеляційної скарги ДФС України фактично дублюють доводи, викладені у відзиві на адміністративний позов (т.6, а.с. 166-169), що були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної посилання на конкретний підпункт пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, відсутність в оскаржуваному рішенні конкретної підстави його прийняття, надання позивачем усіх необхідних документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняте Державною фіскальною службою України рішення від 03.01.2018 року №529687/41502904 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Таким чином, з урахуванням того, що колегією суддів встановлено неправомірність прийняття Комісією ДФС України оскаржуваного рішення №529687/41502904 від 03.01.2018 року, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ ЛВФ-ЮГ №61 від 30.11.2017 року, у даному випадку, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде вирішено остаточно.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Крім того, 04.07.2018 року до суду надійшла заява представника ТОВ ЛВФ ЮГ , адвоката ОСОБА_3 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якому просив здійснити розподіл судових витрат та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України витрати на професійну правничу допомогу, які були понесені ТОВ ЛВФ ЮГ у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 гривень в порядку статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1, 3, 4 та 5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 1 та 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання наведених вище приписів, представником ПП ЛВФ ЮГ надано договір про надання правової допомоги від 25.06.2018 р. № АОД/17 між ПП ЛВФ ЮГ в особі директора ОСОБА_2 (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням ДЖАСТІС в особі керуючого партнера ОСОБА_3 (Адвокатське об'єднання), рахунок-фактуру №11 від 27.06.2018 року, виписку по особовим рахункам, що підтверджує факт сплати гонорару у розмірі 3000 грн., а також ОСОБА_2 прийому-передачі до відповідного договору від 03.07.2018 року, який містить опис обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (т.7, а.с. 23-30).

Зазначеним договором передбачено розмір і умови виплати ПП ЛВФ ЮГ гонорару на надання Адвокатським об'єднанням ДЖАСТІС правничої допомоги шляхом здійснення представництва в суді апеляційної інстанції по справі №815/470/18. Сума гонорару становить 3000 гривень.

З урахуванням наведеного вище та відповідно до вимог статей 134 та 139 КАС України, оскільки колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, витрати які підлягають на оплати гонорару адвокату за надання правничої допомоги у розмірі 3000 грн. підлягають стягненню з ДФС України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 139, 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВФ-ЮГ до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання зареєструвати податкову накладну - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВФ-ЮГ до Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов'язання зареєструвати податкову накладну - залишити без змін.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВФ-ЮГ» (65012, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41502904) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко