Ухвала

від 15.11.2018 по справі 826/5803/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2018 року

Київ

справа №826/5803/14

адміністративне провадження №К/9901/65546/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2018 у справі №826/5803/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2014 №0000212201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 634989 гривень за звітний період - вересень 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві подала до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

За приписами підпункту тринадцятого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Абзацом першим частини другої статті 186 КАС України в редакції, чинній станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, було встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Питання, пов'язані з набранням судовим рішенням законної сили до 15.12.2017 були врегульовані статтею 254 КАС України у відповідній редакції, за змістом частини п'ятої якої постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі Харківським апеляційним адміністративним судом й наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Постанова суду першої інстанції прийнята за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження й отримана відповідачем 27.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на невиконання останньою у межах встановленого судом строку вимог процесуального закону стосовно надання документа про сплату судового збору, як це передбачено пунктом першим частини п'ятої статті 296 КАС України.

В подальшому 21.03.2018 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно подала апеляційну скаргу, однак з пропуском строку апеляційного оскарження й не порушувала питання про його поновлення.

У зв'язку з наведеним та відповідно до приписів частини третьої статті 298 КАС України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2018 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження.

Копію ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано податковим органом 13.04.2018.

Втім упродовж встановленого судом строку особа, яка подала апеляційну скаргу, не вказала поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а тому ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі згідно з положеннями пункту четвертого частини першої статті 299 КАС України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга ґрунтується на тому, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права та, як наслідок помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі, оскільки підстави, вказані для поновлення строку апеляційного оскарження, на думку податкового органу, є поважними. Зокрема Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві зазначає, що пропуск строку апеляційного оскарження при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції було обумовлено блокуванням рахунків установи на підставі повідомлень органу Державної казначейської служби України про здійснення безспірного списання коштів, в тому числі, призначених для сплати судового збору й це унеможливило своєчасну сплату останнього.

Водночас за приписами пункту п'ятого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу згідно з пунктом другим частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження й не навів поважних підстав для поновлення цього строку.

Із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене податковий орган не позбавлений можливості упродовж усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Здійснення ж органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунків установи, зокрема, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не повинно впливати на можливість неухильного виконання вимог КАС України щодо дотримання строку апеляційного оскарження й оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Окрім цього пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження й податковим органом не наведені поважні підстави для поновлення цього строку.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту п'ятого частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2018 у справі №826/5803/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко