Постанова

від 13.11.2018 по справі 804/7669/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №804/7669/17

адміністративне провадження №К/9901/52000/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Лисенко О.М.

представників відповідача: Павловича Д.М., Демченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді: Дурасова Ю.В., Уханенко С.А.) у справі №804/7669/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС Україна звернулося до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №804/7669/17 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 73, 74, 83 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс з огляду на безтованостіь проведених операцій та фіктивність укладеного правочину (відсутність у контрагента необхідних умов для фактичного здійснення зазначених у первинних документах операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання доворіних послуг контрагентом). Водночас відповідач зазначає, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.05.2015 у справі №201/7799/15-к Товариство з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс умисно ухиляється від сплати податків в особливо великих розмірах, його діяльність спрямована на отримання незаконного прибутку від протиправної господарької діяльності. А тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку суб'єкта владних повноважень, є правомірним.

Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС Україна у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс з огляду на штучність формування показників податкової звітності та безтоварний характер проведених операцій є необґрунтованими та безпідставними, оскільки належними первинними документами підтверджено рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання останнім реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Стверджує, що посилання на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.05.2014 по справі №201/7799/15-к, як на підставу для відмови у задоволенні позову, є неправомірним, оскільки доказів щодо наявності обвинувального вироку суду за статтями 205, 212, 358 Кримінального кодексу України відносно посадових (службових) осіб засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс податковим органом не надано. Позивач також зазначає, що висновки викладені в акті перевірки господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс не можуть бути беззаперечним свідченням неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. А тому, позивач просить відмовити заявнику у задоволенні касаційної скарги, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №804/7669/17 залишити без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс за липень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 86609,00грн.; пунктів 198.1,198.2, 198.6 статті 198, статі 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2014 року на суму 96233,00грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2014 року на суму 96233,00грн.

За результатом проведеної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено акт від 01.11.2017 №143/28-10-46-12-36161908 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 №0010674612, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 129913,50грн., з яких 86609,00грн. за основним платежем та 43304,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0010694612, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 96233,00грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс з огляду на безтованість господарських операцій. Вказаний висновок сформовано на підставі податкової інформації, що надійшла від Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська, отриманої відповідачем по вказаному контрагенту (акт від 18.12.2014 №3380/04-66-15-00/39096046), в якому встановлено відсутність факту поставки товарів (робіт/послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю ВагонЕкспрес Сервіс та відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяги, якість та розрахунки по ланцюгу постачання. Одночасно відповідач зазначає, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.05.2015 у справі №201/7799/15-к вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс умисно ухиляється від сплати податків в особливо великих розмірах, його діяльність спрямована на отримання незаконного прибутку від протиправної діяльності. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс знаючи про фіктивність ряду підприємств (Товариства з обмеженою відповідальністю КУББЕРА , Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТІНВЕСТ , Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТАКТ ПЛЮС , Приватного підприємтва АТРІУМ , Товариства з обмеженою відповідальністю ЮКЕЙ ГРУП , Товариства з обмеженою відповідальністю АБ-ТОРГ , Приватного підприємтва ДАНИЛЬЧЕНКО та ін.), використало їх реквізити та оформило шляхом відображення в документах бухгалтерського та податкового обліку неправдиві відомості про начебто проведені фінансово-господарські операції щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, у підроблених податкових накладних з суб'єктами господарювання реального сектору економіки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс з огляду на безтоварність проведених операцій, оскільки надані на підтвердження правомірності формування показників податкового обліку первинні документи мають характер лише формально складених документів та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарських операцій між сторонами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС Україна надано необхідний обсяг первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом та їх зв'язок з діяльністю підприємства. Суд апеляційної інстанції спростував доводи суб'єкта владних повноважень щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з порушенням норм податкового законодавства.

Проте, Верховний Суд не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В той же час, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

В процесі розгляду даної справи суд першої інстанції, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з надання Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс послуг по організації та контролю за проведенням деповського та капітального ремонту, комплектації та планового технічного обслуговування залізничного рухомого складу позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, а саме: з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства з урахуванням умов спірного договору, відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів та технічного персоналу у кількості достатній для виконання ним визначених в актах об'єму та виду робіт.

Також, судом першої інстанції встановлено, що акти надання послуг (№1/07/14; №3/07/14; №4/07/14) складені між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА та Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс , де останнього зазначено виконавцем, встановлюють факт надання послуг з організації, подачі та збирання вагонів локомотивом залізниці в наданих вагонним депо Помічна Одеської залізниці та вагонним депо Клепарів Львівської залізниці, в той час, як умовою спірного договору про надання послуг є послуги по організації та контролю за проведенням деповського та капітального ремонту, комплектації та планового технічного обслуговування залізничного рухомого складу позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що в підтвердження виконання умов договору про надання послуг від 01.06.2014 №6/14-1р, позивачем надано копії документів у якості первинних, що підтверджують проведення ремонтів вантажних вагонів, а саме: рахунки-фактури, повідомлення про приймання вантажного вагону; довідки (з відміткою штампу Одеської залізниці) - відомості про комплектацію вантажного вагону; дефектні відомості на ремонт вантажного вагону (з відміткою штампу Одеської залізниці); повідомлення про ремонт та технічні обслуговування відповідних вантажних вагонів; листи обліку комплектації вантажного вагона при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням відповідних вагонів (з відміткою що рахунки-фактура, повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23М; дефектні відомості на ремонт вантажних вагонів форми ВУ-22; повідомлення про приймання вантажних вагонів із ремонту форми ВУ-36М.

Проте, як вбачається з поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року взаємовідносин останнього з Львівською залізницею у липні 2014 року, не встановлено.

Крім того, судом першої інстанції з'ясовано та підтверджується матеріалами справи, у контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс відсутня реальна можливість виконання робіт та надання послуг, у зв'язку з відсутністю у останнього найманих працівників, майна, інших матеріальних та трудових ресурсів необхідних для здійснення господарських операцій.

До того ж, відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14.05.2015 у справі №201/7799/15-к встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс умисно ухиляється від сплати податків в особливо великих розмірах, його діяльність спрямована на отримання незаконного прибутку від протиправної господарської діяльності.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складних за результатом господарських операцій позивача з його контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРАЗТРАНС УКРАЇНА правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Вагон Експрес Сервіс є правильним.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №804/7669/17 скасувати, залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду