Рішення

від 01.10.2018 по справі 826/15371/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/103

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2018 року 15:20 № 826/15371/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР"

До Головного управління ДФС у м. Києві

Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2017 року,

Суддя О.В.Головань

Секретар І.В. Галаган

Представники:

Від позивача: Гук Т.І.;

Від відповідача: Полякова С.Б.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2017 року № 00008351402, № 00008341402, № 00008331402, № 2026140302.

01.10.2018 року судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" (код 37210479), місцезнаходження: 03037, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, буд. 56/21, офіс 8.4, зареєстроване в якості юридичної особи 05.07.2010 р., перебуває на обліку в якості платника податків у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

На підставі наказу від 07.09.17 р. №8708, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року, ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.14 р. по 30.06.2017 р., валютного - за період з 01.01.14 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.14 р. по 30.06.2017 р., про що складено акт перевірки від 23.10.17 р. №424/26-15-14-02-04/37210479.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" :

пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, наслідком чого є заниження податку на прибуток на загальну суму 148 660,00 грн., у тому числі за 2016 рік 148660,00грн.;

- п. 44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 419 341,00 грн., в тому числі, по періодам: за грудень 2016 р. - 199 345,00 грн., за січень 2017 р. - 204 053,00 грн., за червень 2017 року - 15 943,00 грн.;

завищено за червень 2017 року суми рядку 21 декларації з ПДВ (від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 11 444,00 грн.;

п.51.1 ст. 51, пп. 176.2 "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого подано не в повному обсязі податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), а саме за ІІІ кв.2014 року.

Під час перевірки встановлено, що товариство мало фінансово - господарські взаємовідносини з:

- ТОВ "ТОКОЛ" (код 39619025), яке реалізувало на адресу ТОВ АЛТАЮР товар (монитор Philips, мультиплексор, флеш-накопитель, комутатор Juniper, сервер ORACLE SUN FIRE X 4170 M2); загальна вартість товарів 640 660,02 грн., в т.ч. ПДВ 106776,67 грн. про що свідчать оформлені видаткові накладні.

ТОВ "ТОКОЛ" на адресу ТОВ "АЛТАЮР" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 106776,67 грн., а саме: №43 від 29.08.2016р. на загальну суму 417660,02 грн. (в т.ч. ПДВ 69610,00 грн.), № 22 від 12.09.2016 р. на загальну суму 103000,00 (в т.ч. ПДВ 17166,67 грн.), №62 від 28.09.2016 р. на загальну суму 120000,00 грн., (в т. ч. ПДВ 20000,00грн.).

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "ТОКОЛ" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - дата реєстрації платником ПДВ з 01.05.2015 року, остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за жовтень 2016 року, податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік до податкового органу платником податків не подавалося, середня кількість працівників - 1 особа, основні засоби відсутні та наявність кримінального провадження № 32016100060000117, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

- ТОВ "КОНКОРДВЕСТ" (код 40823211), з яким укладено договір поставки від 15.11.2016 р. №121116, згідно якого товариство замовило товар (накопичувач на жорсткий диск); загальна вартість товару 114000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19000,00 грн., про що свідчать оформлені видаткові накладні.

На підставі вказаного договору ТОВ "КОНКОРДВЕСТ" на адресу ТОВ "АЛТАЮР" було виписано податкову накладну на загальну суму ПДВ 19000,00 грн., а саме: № 48 від 15.11.2016 р. на загальну суму 114000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19000,00 грн.).

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "КОНКОРДВЕСТ" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - дата реєстрації платником ПДВ 06.10.2016 року, остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за грудень 2016 року, податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік до податкового органу платником податків не подавалося, кількість працюючих за трудовим договором 1 особа, за цивільно-правовим 95 осіб, та наявність кримінального провадження № 32016030000000036, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 27, ч. 5 ст.212, ч. 3 ст. 205 КК України.

Крім того, згідно даних ІС "Податковий блок" відносно ТОВ "КОНКОРДВЕСТ" заведено облікову картку суб'єкта фіктивного підприємництва № 84/03-20-21-11-04 від 25.01.2017 року, в якій зазначено, що підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставними (неіснуючими), померлими, безвісти зниклими особами або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

- ТОВ "ВЕЛЕСІТІ" (код 40752434), з яким укладено договір від 29.11.2016 р. №П16/2911, згідно якого товариство придбаває товар (накопичувач на жорсткий диск); загальна вартість товару 441408,00 грн., в т.ч. ПДВ 73568,00 грн., про що свідчать оформлені видаткові накладні.

На підставі вказаного договору ТОВ "ВЕЛЕСІТІ" на адресу ТОВ "АЛТАЮР" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 73568,00 грн., а саме: №6 від 02.12.2016 р. на загальну суму 366240,00 грн. (в т.ч. ПДВ 61040,00 грн.), №48 від 09.12.2016 р. на загальну суму 75168,00 грн. (в т.ч. ПДВ 12528,00 грн.).

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "ВЕЛЕСІТІ" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - дата реєстрації платником ПДВ 17.10.2016 року, остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за лютий 2017 року, податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 1 квартал 2017 року до податкового органу не подавалися, фінансова звітність за 2016 рік, 1 квартал 2017року до податкового органу платником податків не подавалась, кількість працюючих за трудовим договором 1 осіб, за цивільно-правовими договорами 55 осіб та наявність кримінального провадження № 32015100010000126, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України.

- ТОВ "МЕДІАГРУПТОРГ" (код 40752460), з яким укладено договір від 16.01.2017 р. №П17/1601, згідно якого товариство придбаває товар; загальна вартість товару 1388640,00 грн. , в т.ч. ПДВ 231440,00 грн., про що свідчать оформлені видаткові накладні.

На підставі вказаного договору ТОВ "МЕДІАГРУПТОРГ" на адресу ТОВ "АЛТАЮР" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 231440,00 грн., а саме: №26 від 16.01.2017 р. на загальну суму 473400,00 грн. (в т. ч ПДВ 78900,00 грн.), №8 від 16.01.2017 р. на загальну суму 441840,00 грн. (в т.ч. ПДВ 73640,00 грн.), №25 від 16.01.2017 р. на загальну суму 473400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 78900,00 грн.).

В акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "МЕДІАГРУПТОРГ" згідно ІС "Податковий блок", зокрема - дата реєстрації платником ПДВ 17.10.2016 року, остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за січень 2017 року, податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 1 квартал 2017 року до податкового органу не подавалися, фінансова звітність за 2016 рік, 1 квартал 2017року до податкового органу платником податків не подавалась, кількість працюючих за трудовим договором 1 осіб, за цивільно-правовими договорами 83 осіб та наявність кримінального провадження № 32016100060000117, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.09.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 09.11.17р. №00008331402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 11444,00 грн.;

від 09.11.17р. №00008351402, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 185825,00 грн., у тому числі: 148660,00 грн. - основний платіж, 37165,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 09.11.17р. №00008341402, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 524176,25 грн., у тому числі: 419341,00 грн. - основний платіж, 104835,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 09.11.2017 року № 2026140302, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" - вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати з таких підстав.

Позивач вважає, що висновок акту перевірки від 23.10.17р. №424/26-15-14-02-04/37210479 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки:

всі господарські операції між позивачем та ТОВ "ТОКОЛ", ТОВ "КОНКОРДВЕСТ", ТОВ "ВЕЛЕСІТІ", ТОВ "МЕДІАГРУПТОРГ", здійснені в той час, коли контрагенти мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність, тобто були зареєстровані в якості юридичних осіб, перебували на податковому обліку та жодного з контрагентів не було визнано в судовому порядку банкрутом, контрагенти мали всі дозволи на здійснення господарської діяльності;

укладені правочини з контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства, направлені на настання реальних наслідків, у акті перевірки відсутні належні докази, передбачені законодавством про їх недійсність або "нереальність";

факт надання первинних документів по всіх контрагентах, взаємовідносини з якими перевірялись та наявності даних документів у позивача, свідчить про реальні господарські операції та виключає факт їх нереальності, оскільки вони оформлені відповідно правил бухгалтерського та податкового обліку;

щодо інформації, отриманої з ЄДРСР по кримінальних справах, вона не може бути використана перевіряючими органами ДФС, як доведений факт неправомірності дій платника податків, в той час як стосовно Контрагентів за час господарських відносин не було судових рішень (вироків суду) про недійсність (нікчемність) правочинів, первинних документів та щодо порушення ним податкового законодавства чи будь-яких інших беззаперечних доказів, які ґрунтуються на первинних документах, тому така інформація за законом не може мати доказової сили.

В судовому засіданні 01.10.2018 р. представник позивача подав заяву про відмову від позову в частині позовної вимоги від 09.11.2017 року № 2026140302, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.

Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши висновки акту перевірки.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до пп.62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки) податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п.77.1, 77.2 ст. 77 Податкового Кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.14 р. по 30.06.2017 р., валютного - за період з 01.01.14 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.14 р. по 30.06.2017 р., про що складено акт перевірки від 23.10.17 р. №424/26-15-14-02-04/37210479, проведена на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2017 року згідно вказаних положень Податкового кодексу України, з передбачених законодавством підстав.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по суті суд зазначає наступне.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.10.14 р.) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно змін в редакції Закону № 909-VIII від 24.12.15 р. на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до аб. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно акту перевірки при її проведенні використано документи щодо податкових зобов'язань по податку на додану вартість, документи щодо податкового кредиту по податку на додану вартість (укладені договори, видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату), що також використані позивачем для формування витрат з податку на прибуток з перерахованими вище контрагентами та надані позивачем під час проведення перевірки.

Вказані документи надані позивачем до суду у вигляді належним чином завірених копій.

Отримана відповідачем інформація щодо контрагентів "ТОКОЛ", ТОВ "КОНКОРДВЕСТ", ТОВ "ВЕЛЕСІТІ", ТОВ "МЕДІАГРУПТОРГ" про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень Ухвал в рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ніякої доказової сили не має, тоді як належним доказом в даному випадку могли б бути виключно вироки суду, закриття справи по нереабілітуючим обставинам, тощо.

За відсутності відповідного вироку суду, де визнані встановленими факти, зібрані під час розслідування кримінальних справ, будь-яка зібрана під час розслідування інформація не може бути належним доказом, оскільки вона може не знайти підтвердження за результатами судового розгляду відповідної кримінальної справи.

Зокрема, саме за наявності відповідного вироку суду була визнана обґрунтованою позиція контролюючого органу у справі №К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 16.01.18р.) http://reyestr.court.gov.ua/Review/71630425 .

Будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог пп.134.1, ст. 134, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток в періоді, що перевірявся.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Посилання контролюючого органу на інформацію з ІС "Податковий блок" щодо контрагентів позивача, інформація, отримана від оперативного управління Головного управління ДФС у Волинській області, та інформація з Єдиного реєстру судових рішень щодо кримінальних проваджень, не можуть бути визнані обґрунтованими та достатніми для викладених у акті перевірки висновків.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ані з акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача не вбачається, що контролюючим органом досліджувався реальний рух активів в процесі здійснення відповідних господарських операцій, не наведено доказів залучення контрагента позивача до схеми мінімалізації податкового навантаження та отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема, відсутні докази порушення фіскальних інтересів за результатами таких взаємовідносин, ухилення від сплати податків.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Позивачем, натомість, надано суду копії всіх наявних у нього документів щодо реальності операцій із придбання товарів у ТОВ "ТОКОЛ", ТОВ "МЕДІАГРУПТОРГ", ТОВ "ВЕЛЕСІТІ", "КОНКОРДВЕСТ" та подальшої реалізації вказаних товарів, у тому числі Національному агентству з питань запобігання корупції та Службі Безпеки України, а саме: видаткові, податкові накладні, рахунки на оплату, договори поставки укладені між позивачем та контрагентами, договори про надання послуг оренди обладнання (укладені між ТОВ "АЛТАЮР" та замовником НАЗК), акти надання послуг, акти приймання-передачі основних засобів, договори про закупівлю товарів (укладених між ТОВ "АЛТАЮР" та покупцем СБУ), специфікації, виписки по рахункам з яких вбачається здійснення оплати за товари.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.07 р. у справі "Інтерсплав проти України" суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kindom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань (Case of Intersplav v. Ukraine, Application no. 803/02 (http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-78872; http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/974_194).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі , якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

В даному випадку позивач відмовився від частини позовних вимог згідно заяви від 01.10.2018 р., а саме про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 2026140302 від 09.11.2017 року, тому у вказаній частині суд закриває провадження по справі.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.11.2017 року № 00008351402, № 00008341402, № 00008331402 на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

На підставі вищевикладеного, п. 2 ч. 1 ст. 238, ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09.11.17 р. №№00008351402, 00008341402, 00008331402.

3. Закрити провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 09.11.17 р. №2026140302.

4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" сплачений судовий збір у розмірі 10 821, 68 грн.

5. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 15.11.18 р.