Рішення

від 16.11.2018 по справі 826/17550/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 16 листопада 2018 року                                        № 826/17550/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Гінкго-Де Люкс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування вимоги, встановив:   10.11.2016 Приватне підприємство «Гінкго-Де Люкс» (ПП «Гінкго-Де Люкс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2016 №Ю-4274-23. В обґрунтування позовних вимог послалося на те, що підставою для формування вимоги від 03.08.2016 №Ю-4274-23 слугувала наявність у ПП «Гінкго-Де Люкс» заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати сум ЄСВ, вказаних у звіті від 13.02.2015 №1507171895 на суму 4980,86 грн. Підприємство зазначило, що виконало свій обов'язок щодо сплати суми ЄСВ за січень 2015 року, визначеної в звіті від 13.02.2015 №1507171895, шляхом подання до банку Акціонерного товариства «Фінанси та кредит» платіжного доручення від 16.02.2015 №1191 на суму 4983,15 грн. Однак, вказане платіжне доручення не виконане банком з незалежних від позивача причин. Позивач звертався до Акціонерного товариства «Фінанси та кредит» із листами з вимогою перерахувати кошти за бюджетними платежами, але вимоги позивача залишились без відповіді. У зв'язку із викладеним та посилаючись на норми статті 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), позивач вважає протиправною вимогу від 03.08.2016 №Ю-4274-23. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2016 у справі відкрито провадження і призначено її до розгляду. 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України. Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2018 справу прийнято до провадження суддею Чудак О.М. і призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідач подав письмові заперечення та відзив на адміністративний позов ПП «Гінкго-Де Люкс», в яких вказав, що у зв'язку із невчасною сплатою ЄСВ згідно звіту від 13.02.2015 №1507171895 в сумі 4980,86 грн у ПП «Гінкго-Де Люкс» виникла заборгованість зі сплати ЄСВ. В подальшому сума заборгованості змінювалась, а сплачені позивачем суми ЄСВ першочергово спрямовувались на погашення недоїмки згідно із календарною черговістю її виникнення. Станом на 31.07.2016 за даними картки особового рахунку платника ЄСВ  ПП «Гінкго-Де Люкс» за позивачем обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 19897,38 грн, у зв'язку із чим відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу вимогу від 03.08.2016 №Ю-4274-23. Таким чином, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві діяла на підставі та в межах наданих повноважень, а тому підстави для скасування спірної вимоги відсутні. Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне. ПП «Гінкго-Де Люкс» є платником ЄСВ та подало до контролюючого органу звіт від 13.02.2015 №1507171895, в якому визначило суму ЄСВ, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 4980,86 грн. 16.02.2015 ПП «Гінкго-Де Люкс» подало до банку Акціонерного товариства «Фінанси та кредит», в якому воно обслуговувалось та мало розрахунковий рахунок №26008074256601, платіжне доручення від 16.02.2015 №1191 на суму 4983,15 грн, з призначенням платежу «+101;33994778; Єдиний соціальний внесок за січень 2015р. Податок нарах. та перерах. повністю. Строк сплати 20.02.15р. Без ПД». Незважаючи на наявність коштів на рахунку ПП «Гінкго-Де Люкс», вказане платіжне доручення не виконано банком та повернуто ПП «Гінкго-Де Люкс». 17.03.2015 ПП «Гінкго-Де Люкс» подало до банку Акіонерного товариства «Фінанси та кредит» платіжне доручення від 17.03.2015 №1196 на суму 4983,15 грн, з призначенням платежу «+101;33994778; Єдиний соціальний внесок за січень 2015р. Податок нарах. та перерах. повністю. Строк сплати 20.02.15р. Без ПД» та  від 17.03.2015 №1197 на суму 4983,15 грн, з призначенням платежу «+101;33994778; Єдиний соціальний внесок за лютий 2015р. Податок нарах. та перерах. повністю. Строк сплати 20.02.15р. Без ПД». Однак,  вказані платіжні доручення не виконані банком та повернуті ПП «Гінкго-Де Люкс». Позивач неодноразово звертався до Акціонерного товариства «Фінанси та кредит» із листами  від 17.03.2015 №1, від 13.04.2015 №2, від 14.05.2015 №3, від 24.06.2015 №4 з вимогою перерахувати кошти згідно вказаних платіжних доручень. Дані листи отримані Акціонерним товариством «Фінанси та кредит», однак залишилися без відповіді, тобто заявлені у них вимоги без виконання. Заборгованість зі сплати ЄСВ сплачена позивачем в повному обсязі через Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» згідно платіжного доручення від 30.05.2016 №131. Станом на 31.07.2016 за даними картки особового рахунку платника ЄСВ  ПП «Гінкго-Де Люкс» за позивачем обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 19897,38 грн, у зв'язку із чим відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу від 03.08.2016 №Ю-4274-23. Позивач вважає, що належним чином виконав обов'язок щодо сплати ЄСВ, а невчасна сплата ЄСВ за січень 2015 року зумовлена бездіяльністю Акціонерного товариства «Фінанси та кредит», тому оскаржив в адміністративному порядку вимогу від 03.08.2016 №Ю-4274-23 шляхом подання скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.10.2016 №22087/10/26-15-10-02-16 скаргу ПП «Гінкго-Де Люкс» залишено без задоволення, а вимогу від 03.08.2016 №Ю-4274-23 – без змін. Позивач не погоджуючись в тому числі і з результатами адміністративного оскарження вимоги від 03.08.2016 №Ю-4274-23 та вважаючи її протиправною, звернувся до суду із даним позовом. Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, при вирішенні заявлених вимог виходить з наступного. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (тут і далі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положеннями частини десятої, пункту 2 частини одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. За визначенням, наведеним у пункті 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до абзацу першого частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Частиною сьомою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Пунктом першим частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Відповідно положень статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Приписами пункту 129.6 статті 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Системний аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення клієнта на переказ коштів, платник податку не може нести відповідальності у вигляді штрафних санкцій за невчасну сплату  податку, при умові що такий платних звернувся до банку у строк сплати такого податку. За наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України. Встановлено, що ПП «Гінкго-Де Люкс» подало до банку Акціонерного товариства «Фінанси та кредит», платіжне доручення від 16.02.2015 №1191 про сплату ЄСВ суму 4983,15 грн. Разом з цим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №612 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Фінанси та кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Переказ грошей не було завершено і вказана сума не надійшла за призначенням до бюджету з тих причин, що  17.09.2015 стосовно Акціонерного товариства «Фінанси та кредит», через який позивачем сплачувалися зазначені кошти, введено тимчасову адміністрацію, усі рахунки цієї банківської установи заблоковано. Тобто, по вині банку зарахування до бюджету сум ЄСВ згідно платіжного доручення від 16.02.2015 №1191 не проведено. При цьому, позивач неодноразово звертався до Акціонерного товариства «Фінанси та кредит» із листами про перерахування вказаних коштів до бюджету. Наведені обставини свідчать про те, що позивач виконав усі дії, які від нього залежали, для належного виконання зобов'язань зі сплати ЄСВ, а саме: своєчасно – 16.02.2015, тобто у строк, встановлений статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», подав до банківських установ платіжні доручення про перерахування до бюджету грошових зобов'язань з ЄСВ. Отже, з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування сум податкового зобов'язання з єдиного внеску його обов'язок щодо сплати відповідних сум ЄСВ припинився, що свідчить про відсутність правових підстав для скерування на його адресу контролюючим органом податкової вимоги від 03.08.2016 №Ю-4274-23. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №815/3312/17. Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на наведені обставини суд вважає, що матеріалами справи підтверджено факт прийняття банком розрахункового документа позивача на виконання, а відтак платник податку не може нести відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем доведено неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а відповідач не довів протилежного, наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправною та скасування вимоги від 03.08.2016 №Ю-4274-23. Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявної у матеріалах справи квитанції №0.0.648112700.1 від 09.11.2016 позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1378 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України, вирішив: Адміністративний позов Приватного підприємства «Гінкго-Де Люкс» задовольнити повністю. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.08.2016 №Ю-4274-23. Стягнути з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Гінкго-Де Люкс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293,   295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України  до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Позивач - Приватне підприємство «Гінкго-Де Люкс» (місцезнаходження юридичної особи: 04201, місто Київ, вулиця Полярна, будинок 15; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33994778). Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04213, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 58; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39468697). Суддя                                                                                                                  О.М. Чудак