Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/6641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа №910/6641/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно- будівельне управління №3 Київзеленбуд"

до Київської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5"

про визнання права

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Баринова О.І. Представники учасників справи: від позивача:Скрипченко Ю.О., Пилипенко О.М. від відповідача:Перепилицін К.М. від третьої особи-1:Шадура А.М. від третьої особи-2:Зайцев В.Е., Беляєв С.А., Дригваль С.А. В С Т А Н О В И В:

В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, предметом якого є визнання за позивачем права на використання земельної ділянки загальною площею 1,9506 га за адресою: АДРЕСА_5 (кадастровий номер: НОМЕР_3) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 19.06.2018).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ухиляється виконувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017, залишену без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018, у справі №826/10788/17, якою зокрема:

- зобов'язано Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати та подати на розгляд до Київської міської ради проект рішення "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва", розробленого на підставі "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа №Д-7681) (п. 3 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17);

- зобов'язано Київську міську раду розглянути "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа №Д-7681) та прийняти відповідне рішення (п. 4 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17).

Позивач вказує, що у зв'язку з таким триваючим невиконанням відповідачем наведених судових рішень, має місце порушення його "законних очікувань" на отримання "активу", що в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод становить майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд", а тому позивач вважає, що ефективним способом захисту його права власності є звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2018 відкрито провадження у справі №910/6641/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання на 19.06.2018.

19.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому Київська міська рада заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що відповідачем у 2000 році було затверджено проект землеустрою про надання позивачеві земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничої бази, а також третьою особою повідомлено позивача, що питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки може бути розглянуте за умови наявності розробленого та затвердженого плану зонування (зонінг) та/або детального плану території. Крім того, відповідач вказує, що суд не може примусити чи зобов'язати міську раду вчинити дії чи прийняти певне рішення, оскільки таке рішення суду буде свідчити про перевищення судом своєї компетенції та втручання в діяльність органу самоврядування. Водночас, відповідач вказує, що позивач не був позбавлений можливості здійснити заходи щодо розроблення детального плану території та звернутися до Київської міської ради стосовно зміни виду використання спірної земельної ділянки.

Третьою особою в підготовчому засіданні 19.06.2018 надано письмові пояснення з відміткою представників інших учасників справи про їх одержання, в яких Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказує на відсутність у суду права на перебирання на себе повноважень органу місцевого самоврядування, якими він наділений законодавством. Крім того, третя особа вказує на недоречність тверджень позивача про порушення його права, з огляду на те, що Департамент на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17 підготував проект відповідного рішення, який разом із матеріалами справи Д-7681 23.05.2018 передано до секретаріату Київської міської ради.

В підготовчому засіданні 19.06.2018 оголошено перерву до 12.07.2018 у зв'язку з неотриманням судом заяви про зміну предмету позову.

26.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив Київської міської ради з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" вказує, що запереченням відповідача у даній справі надано правову оцінку у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17 та визнано їх необґрунтованими. Крім того, позивач вказує, що норми, якими Київська міська рада обґрунтовує свою правову позицію, втратили чинність.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 12.07.2018 прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та відкладено підготовче засідання у справі №910/6641/18 на 26.07.2018 для надання можливості учасникам справи подати відзив та пояснення з урахування зміни предмету позову.

26.07.2018 представником позивача було надано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів з відмітками представників інших учасників справи про їх одержання, які були отримані позивачем значно пізніше від порушення провадження у справі, які протокольною ухвалою суду від 26.07.2018 було вирішено долучити до матеріалів справи.

Також, 26.07.2018 позивачем подано письмові пояснення до позовної заяви з відмітками представників інших учасників справи про їх одержання, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" наводить пояснення з приводу цільового призначення спірної земельної ділянки (її частини) та наявних на ній зелених насаджень.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2018 закінчено підготовче провадження у даній справі на призначено її до розгляду по суті на 28.08.2018.

23.08.2018 через відділ діловодства суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача. Мотивуючи свою заяву, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5", вказує, що зміна цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_3) безпосередньо вплине на права та обов'язки власників та користувачів суміжних земельних ділянок, яким зокрема є заявник. Крім того, заявник просить поновити йому строк для подання вказаної заяви, оскільки про розгляд даної справи йому стало відомо лише 21.08.2018 з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2018 залучено до участі у справі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5" в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; зобов'язано учасників справи направити залученій третій особі заяви по суті справи; визначено третій особі-2 строк для подання пояснень по суті справи; судове засідання відкладено на 13.09.2018.

10.09.2018 через відділ діловодства суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5" надійшли письмові пояснення щодо позову з доказами їх направлення іншим учасникам справи, за змістом яких третя особа-2 заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивач безпідставно посилається на бездіяльність відповідача, оскільки його структурними підрозділами вживаються заходи для виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17. Крім того третя особа-2 вказує, що у суду відсутня компетенція розпоряджатись землями комунальної власності, в той час як процедура зміни цільового призначення земельної ділянки чітко визначена законодавством.

12.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів з доказами його направлення іншим учасникам справи, в змісті якої, зокрема, містяться додаткові письмові пояснення по справі та клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 13.09.2018 визнано поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів та долучено до матеріалів справи надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" докази; в судовому засіданні оголошено перерву до 27.09.2018.

24.09.2018 через відділ діловодства суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів з доказами його направлення іншим учасникам справи.

27.09.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6641/18.

Дійшовши до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, господарський суд міста Києва у складі судді Бойка Р.В. постановив ухвалу від 27.09.2018 про зупинення провадження у справі №910/6641/18 до вирішення суддею, визначеним в порядку ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" Скрипченко Ю.О. про відвід судді Бойка Р.В. від розгляду справи №910/6641/18.

За результатами автоматичного розподілу судової справи між суддями, проведеного 28.09.2018, матеріали заяви про відвід судді, поданої в межах справи №910/6641/18, передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.

Ухвалою господарського суд міста Києва у складі судді Мандичева Д.В. від 01.10.2018 у справі №910/6641/18 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" про відвід судді Бойка Р.В. відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2018 поновлено провадження у справі №910/6641/18; призначено судове засідання на 25.10.2018.

23.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи з доказами його направлення іншим учасникам справи, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" вказує на неможливість домогтися виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17, що свідчить про порушення принципу ефективного судового захисту, закріпленого у ст. 6 Конвекції про захист прав людини і основоположних свобод. В обґрунтування поважності причин неподання їх суду разом із позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" вказує, що подані ним докази були отримані лише у вересні-жовтні 2018 року.

Судове засідання, призначене на 25.10.2018, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2018 призначено судове засідання на 06.11.2018.

В судове засідання 06.11.2018 представники учасників справи з'явились, надали пояснення по суті справи, згідно яких представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, а представники Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5" проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в позові.

В судовому засіданні 06.11.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Київської міської ради №110/831 від 27.04.2000 "Про оформлення права користування земельними ділянками" 06.04.2001 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого Київська міська рада надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" приймає у тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 1,9506 га згідно з планом землекористування, що додається.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що земельна ділянка надається в тимчасове довгострокове користування строком на 24 роки для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Воскресенській, 2-а у Дніпровському районі м. Києва.

У пункті 3.1 Договору передбачено, що Київська міська рада має право в разі використання землекористувачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або не у відповідності з генеральним планом будівництва достроково розірвати цей договір.

Натомість у пункті 3.2 Договору визначено, що землекористувач має право:

- самостійно господарювати на землі згідно з цільовим призначенням земельної ділянки;

- переважного поновлення договору після закінчення строку його дії та за інших рівних умов;

- зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Крім того, у пункті 3.2 Договору визначено, зокрема, наступні обов'язки землекористувача:

- виконувати вимоги діючого законодавства;

- використовувати землю згідно цільового призначення;

- охороняти земельну ділянку від самовільного захоплення та самовільної забудови іншими суб'єктами.

Як встановлено Окружним адміністративним судом міста Києва у постанові від 12.12.2017 у справі №826/10788/17, 02.12.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" було подано клопотання №К-23773 до Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в орендне користування спірної земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

Оскільки у місячний термін відповідь про розгляд клопотання №К-23773 від 02.04.2014 надана не була, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" на підставі п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України замовив розроблення проекту землеустрою у ТОВ "Український центр реконструкції та розвитку", про що повідомив відповідача листом №3 від 26.01.2015.

На замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" та відповідно до завданням на проектування №ЗВП-1834 ТОВ "Український центр реконструкції та розвитку" розробило "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва експлуатації та обслуговування житлового комплексу на вул. Воскресенській, 2-А в Дніпровському районі м. Києва".

19.06.2017 позивачем подано до центру надання адміністративних послуг заяву про надання адміністративної послуги, а саме "Рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренда земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності", до якої долучено оригінал розробленого Проекту землеустрою №ПЗВ-1992 від 12.06.2017.

Листом №057024-12737 від 24.07.2017 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача про те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 та підпункту 6-1 прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" питання про видачу рішення Київської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Воскресенській, 2-А в Дніпровському районі м. Києва може бути розглянута лише у разі наявності розроблених та затверджених плану зонування території (зонінг) або детального плану території, в межах якої розташована зазначена земельна ділянка.

Вважаючи протиправною бездіяльність Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо незатвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа №Д-7681) у порядку, визначеному законодавством, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018, у справі №826/10788/17 адміністративний позов було задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо незатвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа № Д-7681);

- зобов'язано Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати та подати на розгляд до Київської міської ради проект рішення "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва", розробленого на підставі "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа №Д-7681);

- зобов'язано Київську міську раду розглянути "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа №Д-7681) та прийняти відповідне рішення.

При цьому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017, яка набрала законної сили 21.02.2018, зобов'язано Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подати звіт про виконання судового рішення упродовж 10 днів з дати набрання ним законної сили, а також зобов'язано Київську міську раду подати звіт про виконання судового рішення упродовж 3 місяців з дати набрання ним законної сили .

26.02.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" через центр надання адміністративних послуг повторно подано заяву про надання адміністративної послуги, а саме "Рішення про передачу у власність, надання у постійне користування та оренда земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності", до якої долучено оригінал розробленого проекту землеустрою №ПЗВ-1992 від 12.06.2017, а також копії постанов Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" звернулось до Київської міської ради із заявою, яка була одержана відповідачем 27.02.2018, в якій просило виконати в добровільному порядку постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17.

Як вбачається з листа третьої особи-1 №057024-11023 від 23.05.2018 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував відповідний проект рішення, який разом із матеріалами справи №Д-7681 передано до секретаріату Київської міської ради.

Проект рішення Київської міської ради "Про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на АДРЕСА_5" було передано на розгляд Постійній комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування та як вбачається з витягу з протоколу №16/78 засідання Постійній комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 13.06.2018, рішення не прийнято.

При цьому, як вбачається з листа Київської міської ради №223-КР-3301 від 14.09.2018 під час обговорення проекту рішення Київської міської ради "Про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на АДРЕСА_5" на засіданні Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування за підтримку цього проекту проголосувало: "за" - 0, "проти" - 3, "утрималось" - 9, "не голосували" - 8 депутатів Київської міської ради - членів постійної комісії, у зв'язку з чим рішення із зазначеного питання прийнято не було.

За поясненним представника відповідача, наданими в судовому засіданні, відповідний проект рішення буде в подальшому ще раз поданий на розгляд Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, однак термін повторного винесення даного проекту рішення законодавством та регламентом Київської міської ради не визначено, а тому коли саме дане питання буде розглянуте представнику відповідача невідомо.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що його право користування (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) земельною ділянкою на АДРЕСА_5 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу не визнається відповідачем, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" звернулось до місцевого господарського суду із даним позовом, в якому просить визнати за ним таке право.

1. Щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_5 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності передбачені статтею 116 Земельного кодексу України

У відповідності до ч. 1, 2 цієї статті громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем було набуто право користування на підставі рішення Київської міської ради №110/831 від 27.04.2000 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та укладеного на його виконання Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (ч. 5 ст. ст. 20 Земельного кодексу України).

Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

В свою чергу суд вважає за необхідне зазначити, що зміна цільового призначення земельної ділянки та зміна виду використання такої земельної ділянки не є тотожними поняттями, оскільки в межах однієї категорії земельної ділянки користувач наділений можливістю використовувати її декількома видами.

Отже, у відповідності до приписів законодавства користувач земельної ділянки вправі самостійно (на власний розсуд) в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначати види її використання.

Проте, обраний користувачем вид використання земельної ділянки повинен відповідати вимогам, встановленим законом до використання земель певної категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, наявність права користувача використовувати земельну ділянку на власний розсуд та його реалізація поставлена законодавцем в залежність від дотримання таким користувачем наступних трьох критеріїв:

1) самостійно обраний користувачем вид використання земельної ділянки не повинен суперечити вимогам, встановленим законом до використання земель відповідної категорії;

2) такий вид використання земельної ділянки повинен відповідати містобудівній документації;

3) такий вид використання земельної ділянки повинен відповідати документації із землеустрою.

Інших обмежень щодо реалізації права землекористувача на самостійне обрання виду використання земельної ділянки законодавством не містить.

Щодо першого критерію.

Згідно визначення, яке міститься у статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) ; склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного земельного кадастру є офіційними (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000769142018 від 22.06.2018 категорія земель, до яких віднесено земельну ділянку, площею 1,9506 га, кадастровий номер НОМЕР_3, не визначена.

Отже, спірна земельна ділянка станом на дату розгляду даної справи не віднесена до жодної категорії земель, а відтак на неї не розповсюджуються встановлені законом вимоги до використання земель жодної із категорій.

Відтак, позивач у даній справі при самостійному обрані виду використання земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3, не обмежений вимогами законодавства, встановленими для регулювання використання земель відповідної категорії.

Щодо другого та третього критерію.

Земельний кодекс України не містить визначення поняття "містобудівна документація", як не міститься в ньому переліку документів, з яких може складатись містобудівна документація.

Натомість таке визначення міститься в Законі України "Про основи містобудування", у відповідності до якого містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Аналогічне визначення поняття "містобудівна документація" викладене у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також у ст. 1 Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи (листів відповідача та третьої особи-1) та було підтверджено представниками Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зонінг та/або детальний план території, на якій розміщена земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_3, станом на дату розгляду даної справи у встановлено законодавством порядку не затверджений.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною 1 статті 17 вказаного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Із системного аналізу викладених положень вбачається, що план зонування території та детальний план території, як складові містобудівної документації, розробляються виключно на основі Генерального плану міста та з метою уточнення його положень, а отже, не можуть змінювати положення Генерального плану та/або суперечити йому.

Отже, в даному випадку суд приходить до висновку, що самостійно обраний позивачем вид використання земельної ділянки повинен відповідати визначеному у Генеральному плані міста Києва функціональному призначенню земельної ділянки.

Відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради №370/1804 від 28.03.2002, витягу з Містобудівного кадастру м. Києва щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості, у т. ч. викопіювання з містобудівної документації (офіційні відомості) №055/3513-14 від 19.11.2014 земельна ділянка за функціональним призначенням віднесена до території багатоповерхової житлової забудови.

Тобто, обраний позивачем вид використання спірної земельної ділянки - для здійснення будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу відповідає Генеральному плану міста Києва.

Також, на замовлення позивача було розроблено проект землеустрою №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 спірної земельної ділянки, який отримав позитивний висновок Департаменту містобудування та архітектури КМДА №7830/0/12-4/19-16 від 26.07.2016, яким підтверджено відповідність заявленої містобудівної ініціативи Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" існуючим положенням чинної містобудівної документації, зокрема - Генеральному плану міста Києва.

Відповідачем та третіми особами не спростовувались вказані обставини, а навпаки було підтверджено, що вказаний проект землеустрою отримав погодження у відповідних органах, в тому числі отримав позитивний висновок Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та пройшов експертизу.

В той же час, представник третьої особи-2 стверджував про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці.

Більше того, третьою особою-2 було долучено до матеріалів справи лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-203-19/10926 від 22.12.2015, в якому також вказано, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд", як замовнику будівництва, та Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-плюс", як генеральному підряднику, видано дозвіл на виконання будівельних робіт: "Будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Воскресенська, 2-а в Дніпровському районі м. Києва" №ІУ115153072151 від 03.11.2015.

Наявність дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ115153072151 від 03.11.2015, який не оскаржувався та є дійсним станом на дату розгляду даної справи, також підтверджувалась представниками учасників справи в судовому засіданні.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" розроблено у відповідності до положень чинного законодавства проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для будівництва експлуатації та обслуговування житлового комплексу на вул. Воскресенській, 2-А в Дніпровському районі м. Києва (при тому, що відповідач та треті особи не навели жодних мотивів неможливості використання спірної земельної ділянки згідно даного проекту землеустрою) та одержано дозвіл на виконання відповідних будівельних робіт (який станом на дату розгляду даної справи є дійсним), в той час, як категорія земель, до якої відноситься спірна земельна ділянка, є невизначеною (тобто, не встановлено обмежень використання спірної земельної ділянки), а Генеральним планом міста вказана земельна ділянка за функціональним призначенням віднесена до території багатоповерхової житлової забудови.

Отже, позивачем було дотримано всіх трьох критеріїв для можливості реалізації ним свого права як землекористувача самостійно (без погодження із органом місцевого самоврядування) обрати вид використання земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3.

Окремо суд вважає за необхідне надати правову оцінку можливості Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" здійснювати використання спірної земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу в контексті укладеного ним з Київською міською радою договір на право тимчасового довгострокового користування землею від 06.04.2001.

Пунктом 3.2 вказаного Договору передбачено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" зводити будівлі та споруди згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності ордеру на виконання будівельних робіт.

Чинні норми містобудівного законодавства не містять визначення понять "генеральний план будівництва" та "ордер на виконання будівельних робіт", як і не передбачають правового регулювання, пов'язаного із вказаними поняттями.

Проте враховуючи, що вказаний Договір укладений у 2001 році, то цілком обґрунтованим є вжиття чинних станом на дату його укладення визначень та понять.

Здійснивши аналіз законодавства України, яке було чинним станом на дату укладення спірного Договору (зокрема, Законів України "Про планування і забудову територій", "Про основи містобудування") суд прийшов до висновку, що під поняттям "генеральний план будівництва" мався на увазі генеральний план населеного пункту, тобто у даному випадку Генеральний план міста Києва.

Водночас, на заміну передбаченої станом на дату укладення спірного Договору процедури видачі ордеру на виконання будівельних робіт було запровадження процедуру видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

В той же час, під проектом як станом на дату укладення Договору, так і станом на даний час розуміється проектна документація на будівництво об'єктів містобудування.

Згідно ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Таким чином, фактично у розмінні чинного законодавства пунктом 3.2 вказаного Договору передбачено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" зводити будівлі та споруди згідно з проектною документацією та Генеральним планом міста Києва за наявності дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, позивачем також було дотримано визначеного сторонами у Договорі порядку та виду використання спірної земельної ділянки.

З наведеного вбачається, що ні норми законодавства, ні умови Договору не містять прямої заборони щодо можливості здійснення позивачем на спірній земельній ділянці забудови (будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу), а лише вказують на необхідність вчинення таких дій згідно з проектом та генеральним планом будівництва, затвердженими в установленому законодавством порядку і при наявності дозволу на виконання будівельних робіт.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові №21-412а12 від 05.03.2013, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі, з огляду на наступне.

По-перше, вказана правова позиція суду касаційної інстанції ґрунтується в тому числі на нормативно правових актах (Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №502 від 11.04.2002; постанові Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою"), які станом на дату розгляду даної справи втратили чинність. Тобто, має місце зміна правового регулювання спірних правовідносин.

По-друге, чинне станом на дату розгляду справи законодавство (Земельний кодекс України, Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №9/9 від 19.06.2014, Регламент Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №579/579 від 07.07.2016) не містять жодного правового регулювання (не визначають механізму) зміну виду використання земельної ділянки (зокрема, в межах певної категорії земель), а відтак з огляду на приписи статті 19 Конституції України орган місцевого самоврядування не вправі на власний розсуд самостійно визначати які саме дії повинен здійснити землекористувач для зміни виду використання земельної ділянки.

По-третє, приписи ч. 5 ст. ст. 20 Земельного кодексу України чітко визначають, що обрання виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель визначаються її власником або користувачем самостійно .

Із загальноприйнятого розуміння слова "самостійно" можна зробити висновок, що такі дії землекористувача не потребують погодження органу місцевого самоврядування на їх вчинення, а тим більше не можуть залежати від волі останнього.

В той же час, з огляду на те, що законодавцем чітко зазначено в нормі права (. 5 ст. ст. 20 Земельного кодексу України) про можливість самостійного визначення землекористувачем виду використання земельної ділянки, то підстави для застосування аналогії закону в даному випадку відсутні, оскільки Земельний кодекс України чітко визначає, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, в той час як обрання виду використання земельних ділянок здійснюється землекористувачем самостійно. Тобто, законодавцем визначено окремі порядки вчинення таких дій, а інакше застосування вказаних норм може свідчити про вихід органів місцевого самоврядування за межі своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

До таких активів може відноситися право на забудову земельної ділянки та право на самостійне визначення користувачем виду використання земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав"єра С.А." та інші проти Бельгії", "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Зокрема, у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання у користування майно, а тому вона мала усі підстави вважати правочин піднайму є дійсним та розраховувати на певний стан речей у майбутньому.

Отже, з системного аналізу статті 1 Першого протоколу та зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що за дотримання особою положень законодавства для набуття певного майнового права у майбутньому, зумовлює виникнення у такої особи "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому).

Таким чином, позивачем було виконано вимоги законодавства та умови Договору для набуття права забудови земельної ділянки, в той час як законодавство не містить обмежень щодо можливості орендаря здійснити будівництво на такій ділянці житлового комплексу, а тому у нього виникли правомірні очікування, що таке право може бути ним реалізоване (аналогічні висновки викладені у рішенні "Остапенко проти України").

Варто зауважити, що у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" Європейським судом з прав людини розглядалась питання правомірності встановлення органом місцевого самоврядування в рамках реалізації містобудівної політики заборони на будівництво, та відповідно Високим Судом зазначено, що наявність такої заборони безперечно, обмежує право заявників на користування своїм майном, а тривалість дії такої заборони та не визначення в законодавстві будь-яких засобів, за допомогою яких можна було б згодом змінити ситуацію власників нерухомості, зумовлює покладення на таких власників майна індивідуального та надмірного тягаря.

Суд звертає увагу учасників справи, що остаточним судовим рішенням у справі №826/10788/17 встановлено протиправність бездіяльності Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо незатвердження проекту землеустрою, в тому числі з підстав відсутності затвердженого плану зонування бо детального плану території.

До того ж, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" заборона передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб за відсутності затвердженого плану зонування або детального плану території не поширюється на випадки розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи.

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №62878279 від 06.07.2016 вбачається, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі) загальною площею 2 432,9 кв.м., належні на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд".

Відтак на позивача не поширюються положення п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині заборони передачі (надання) земельної ділянки із земель комунальної власності у користування для містобудівних потреб за відсутності затвердженого плану зонування або детального плану території.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 11.10.2018 у справі №911/179/18.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що законодавством не встановлено обмежень для використання спірної земельної ділянки для будівництва житлового комплексу та таке використання відповідає Генеральному плану міста, зважаючи, що учасниками справи не наведено жодних належних та допустимих доводів (та не надано на їх підтвердження відповідних доказів) щодо неможливості використання спірної земельної для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, суд приходить до висновку, що виконавши вимоги законодавства та умови Договору (розробивши проект землеустрою, отримавши дозвіл на виконання будівельних робіт), у Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" наявне право на використання земельної ділянки площею 1,9506 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

2. Щодо інтересів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5".

Як вже зазначалось, відповідно до Генерального плану міста, земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_3, за функціональним призначенням віднесена до території багатоповерхової житлової забудови.

Із наявного у ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначення вбачається, що генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

При цьому, у відповідності до частини 7 вказаної статті Генеральний план міста Києва було затверджено після громадських обговорень принципових вирішень планування, забудови та іншого використання території міста Києва з врахуванням інтересів відповідної територіальної громади.

Отже, затвердження Київською міською радо Генерального плану міста та відповідно визначення функціонального призначення земельних ділянок на території міста здійснювалось в інтересах міста Києва та його територіальної громади в цілому з метою забезпечення оптимального розвитку інфраструктури міста Києва.

При цьому, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5" хоча і вказує, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки мешканців багатоповерхового будинку, який розташовується на суміжній земельній ділянці із земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивача, проте не конкретизує яке саме право громади (мешканців) буде порушене у зв'язку із забудовою позивачем спірної земельної ділянки з огляду на те, що згідно з Генеральним планом міста Києва на ній передбачається будівництво багатоповерхових будинків.

Суд відзначає, що суб'єктивне небажання мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 у місті Києва у здійсненні будівництва на сусідній земельній ділянці не є достатньою та вагомою підставою для обмеження (втручання) у право власності іншої особи (в даному випадку позивача), яке підлягає захисту на рівні із правами інших осіб (в тому числі, фізичних).

Тим більше інтереси Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_5" не можуть нівелювати інтереси територіальної громади міста Києва в цілому, які були враховані, в тому числі за наслідками громадських обговорень Генерального плану міста Києва.

3. Щодо обраного позивачем способу захисту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд" просить суд (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 19.06.2018) визнати наявність у нього права використання земельної ділянки загальною площею 1,9506 га за адресою: АДРЕСА_5 (кадастровий номер: НОМЕР_3) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту у даному випадку є ефективним та належним з огляду на наступні дві обставини справи.

1) відсутність належного урядування

У відповідності до положень стаття 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

За змістом вказаних норм вбачається, що діяльність органів місцевого самоврядування (в т.ч. Київської міської ради) має бути спрямована в першу чергу на дотримання закріпленого в Конституції принципу законності його дій.

Так, у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Тобто, з огляду на викладені положення слід дійти висновку, що основоположними принципами виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього обов'язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого в свою чергу є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Як вбачається із матеріалів справи Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував проект рішення Київської міської ради "Про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на АДРЕСА_5", який разом із матеріалами справи №Д-7681 передано до секретаріату Київської міської ради та в подальшому передано на розгляд Постійній комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Питання щодо розгляду проекту рішення Київської міської ради "Про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на АДРЕСА_5" було включене до порядку денного засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, призначеного на 13.06.2018.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №9/9 від 19.06.2014 (надалі - Положення), за результатами розгляду питань порядку денного комісія готує і ухвалює рекомендації, висновки та інші рішення, які приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності або неможливості виконання ним своїх обов'язків - заступником голови або секретарем постійної комісії.

Частиною 3 статті 10 Положення визначено перелік рішень, які можуть бути прийняті постійною комісією Київської міської ради за результатами розгляду питання порядку денного, якими є:

1) ухвалити висновок;

2) ухвалити рекомендацію;

3) взяти інформацію до відома;

4) створити робочу групу;

5) надати відповідні доручення голові комісії та членам комісії;

6) прийняти інше рішення на виконання повноважень, визначених цим Положенням.

Частиною 1 статті 30 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №579/579 від 07.07.2016 (надалі - Регламент), встановлено, що постійні комісії Київради (окрім профільної) протягом двадцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення в управлінні організаційного та документального забезпечення діяльності Київради опрацьовують його та за результатами розгляду проекту рішення приймають висновок, яким:

1) підтримують проект рішення Київради без зауважень та підписують його;

2) підтримують проект рішення Київради із зауваженнями чи рекомендаціями; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка "із зауваженнями" або "з рекомендаціями";

3) відхиляють проект рішення з відповідним обґрунтуванням; у цьому випадку на оригіналі проекту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка "відхилено" із зазначенням дати та номеру відповідного протоколу засідання постійної комісії.

Згідно з Рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи №(80)2 державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі №21-87а13 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/328/17 (П/9901/136/18).

Отже, Регламентом чітко визначено яке саме рішення може бути прийняте постійною комісією Київської міської ради за наслідками розгляду проекту рішення - прийняття відповідного висновку (про підтримку проекту без зауважень, про підтримку проекту із зауваженнями чи рекомендаціями, відхилення проекту рішення з відповідним обґрунтуванням), натомість такого наслідку розгляду включеного до порядку денного питання як "рішення не прийнято" ні Регламентом, ні Положенням не визначено.

Відтак, постійна комісія Київської міської ради в рамках реалізації своїх дискреційних повноважень в частині розгляду питання порядку денного у даному випадку повинна була обрати з наведених юридично допустимих рішень (прийняти висновок про підтримку проекту без зауважень, про підтримку проекту із зауваженнями чи рекомендаціями, про відхилення проекту рішення з відповідним обґрунтуванням) те, яке вона вважала найкращим за наявних обставин.

Однак, Постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування не було взагалі прийнято жодного рішення, хоча Регламентом не передбачено можливості настання такого випадку.

Більше того, ні Регламентом, ні Положенням не визначено порядку, послідовності та строку вчинення дій у разі не прийняття за наслідками розгляду включеного до порядку денного питання жодного рішення у зв'язку з тим, що депутати Київської міської ради - члени постійної комісії утримались та/або не голосували за підтримку проекту рішення.

Відсутність такого регулювання зумовлює ситуацію, за якої нівелюється будь-яка передбачуваність застосування органом місцевого самоврядування правових норм, які регулюють порядок надання у користування земельної ділянки.

В матеріалах справи містяться листи №08/281-1663 від 09.07.2018 та №08/281-1891 від 06.08.2018, №057024-131725 від 26.06.2018, в яких Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування вказує, що проект рішення Київської міської ради "Про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на АДРЕСА_5" буде повторно розглянутий, проте не зазначається жодних строків або термінів коли саме такий проект буде повторно розглянутий.

Однак, станом на дату розгляду даної справи відповідний проект рішення не розглянутий, більше того учасники справи навіть не спромоглися вказати коли саме може бути розглянутий відповідний проект рішення.

Таким чином, зволікання Київської міської ради щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 та не здійснення розгляду проекту рішення Київської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" впродовж більш як 8 місяців з дати набрання законної сили судового рішення про зобов'язання відповідача вчинити відповідні юридичні дії та впродовж 5 місяців з дати засідання постійної комісії Київської міської ради (13.06.2018), на якому розглядалось дане питання, за відсутності будь-якого законодавчого регулювання винесення на повторний розгляд даного питання, безумовно мають своїм наслідком втручання у право власності позивача в розумінні ст. 1 Першого протоколу, яке несумісне ні з принципом юридичної визначеності, ні з принципом верховенства права, ні з принципом обов'язковості судових рішень.

При цьому, як вбачається із наданих учасниками справи документів суміжними з земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_3, є земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_3), НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_1), НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4), на яких розміщується комплекс будівель, зокрема будинок із поштовою адресою: АДРЕСА_1.

Суд ознайомився із рішеннями Київської міської ради, які стосувались розпорядження вказаними земельними ділянками (а також іншими земельними ділянками, розташованими поруч із земельною ділянкою позивача) та встановив, що переважна їх більшість в другій половині двадцятого століття мала інше цільове призначення (наприклад, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, була передана у користування під будівництво складу металу, потім була відведена під розміщення очисних споруд, складського приміщення та для організації охоронної зони).

Проте, в подальшому такі земельні ділянки на підставі рішень Київської міської ради було передано у приватну власність із зміною цільового призначення (наприклад, на підставі рішення Київської міської ради №960/4398 від 27.05.2010 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, була передана громадянину ОСОБА_12 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд; на підставі рішення Київської міської ради №100/157 від 28.09.2006 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Максимум" для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом).

Отже, має місце фактична непослідовність в діях Київської міської ради, яка затверджує проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення суміжних ділянок для одних осіб, та ухиляється від розгляду такого питання порядку денного щодо позивача (не зважаючи на те, що остаточним судовим рішенням у справі №826/10778/17 такі дії відповідача визнані протиправними та зобов'язано Київську міську раду розглянути відповідний проект землеустрою протягом 3 місяців).

Більше того, з наявного в матеріалах справи протоколу №16/78 засідання Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 13.06.2018 не можливо встановити мотиви не прийняття рішення за наслідками розгляду проекту рішення Київської міської ради "Про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на АДРЕСА_5", тобто в цій частині дії відповідача є немотивованими та непослідовними.

Отже, ухилення Київської міської ради від прийняття рішення з розгляду проекту рішення Київської міської ради "Про зміну цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на АДРЕСА_5" зумовлює порушення правомірних очікувань позивача (які виникли на підставі затвердженого самим же відповідачем Регламенту та судового рішення, яким зобов'язано відповідача розглянути спірний проект землеустрою).

У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України, "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України", "East/West Alliance Limited" проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції" та "Кушоглу проти Болгарії").

Отже, Європейський суд з прав людини вказує, що втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном має відбуватись виключно на підставі чіткої та зрозумілої норми закону.

В той же час, можливість не прийняття відповідачем рішення за наслідками розгляду проекту рішення Київської міської ради щодо передання позивачу у користування спірної земельної ділянки взагалі не передбачені нормами законодавства, що має своїм наслідком порушення Київською міською радою покладених на неї ст.ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 9, 122, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов'язків з дотримання встановлених Конституцією України гарантій, та як наслідок порушення правомірних очікувань (законних сподівань) позивача на користування земельною ділянкою та її забудову, які підлягають захисту на рівні права власності на майно в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

2) повторна спроба захисту позивачем свого права в судовому порядку

Згідно приписів статті 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про оренду землі" серед інших обов'язків орендодавця на останнього покладено обов'язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

З метою захисту своїх прав Товариство з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" у 2017 році звернулось до адміністративного суду із позовом до відповідача та третьої особи-1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17, яка набула статусу остаточного судового рішення, встановлено, що відповідач протиправно допустив бездіяльність щодо незатвердження "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва" №ПЗВ-1992 від 12.06.2017 (кадастрова справа № Д-7681) та зобов'язав відповідача розглянути даний проект рішення.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17 набрала законної сили 21.02.2018.

Станом на дату розгляду даної справи судом було встановлено, а відповідачем дані обставини не заперечуються, що Київська міська рада не виконала в цій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 (тобто, суд констатує, що відповідач не виконує остаточне судове рішення більш як 7 місяців).

Отже, станом на дату розгляду даної справи в супереч приписам п.п. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішенні Київська міська рада ухиляється від виконання остаточного судового рішення та продовжує порушувати право позивача на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу.

Як вже зазначалось у пункті 1 мотивувальної частини даного рішення, судом було встановлено, що у позивача наявне право на самостійне визначення виду використання спірної земельної ділянки та відповідно її використання під забудову, а отже його реалізація не залежить від схвалення органом місцевого самоврядування.

Попри наведене, з метою встановлення правової визначеності у правовідносинах між сторонами та враховуючи декларовану державою Україна обов'язковість судових рішень Київська міська рада зобов'язана була виконати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №826/10788/17.

Проте, суд констатує, що незважаючи на відсутність необхідності у прийнятті Київською міською радою рішення про зміну виду використання позивачем спірної земельної ділянки для здійснення забудови (з урахуванням доводів, викладених у пункті 1 мотивувальної частини даного рішення), звернення позивача за судовим захистом та постановлення на його користь судового рішення, право Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" не може вважатись поновленим, оскільки дії відповідача фактично свідчать про невизнання права позивача на використання земельної ділянки площею 1,9506 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

Тому, у даному випадку суд вбачає за необхідне з метою забезпечення принципів здійснення судочинства в Україні та цілей судового захисту (основною з яких є поновлення порушеного права особи) застосувати такий вид захисту, реалізація якого не буде залежати від волі (дій/вчинків) відповідача та призведе до відновлення прав позивача.

Стаття ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Судом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" з урахуванням обґрунтування, викладеного у пункті 1. мотивувальної частини даного рішення, наявне право на використання земельної ділянки площею 1,9506 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

В свою чергу, наявність цивільного речового права, посвідчується визначеними нормативними приписами документами та правовими актами, а в разі відсутності таких, спір про відповідне право особи, факт його наявності/відсутності, вирішується у цивільних правовідносинах внаслідок обрання та реалізації особою способу захисту, визначеного, зокрема, приписами п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (визнання права).

Так, судом було встановлено, що, незважаючи на відсутність законодавчо визначеної необхідності, з метою належного оформлення у відповідності до вимог законодавства свого права на використання земельної ділянки площею 1,9506 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу позивачем було розроблено та погоджено проект землеустрою на передано його на розгляд відповідачу.

При цьому, судом було також встановлено відсутність нормативно-правового регулювання процедури повторного розгляду проекту рішення, за наслідками розгляду якого постійною комісією Київської міської ради рішення не прийнято, що є порушенням принципу юридичної визначеності та належного урядування,

Непослідовність дій Київської міської ради щодо вирішення питань зміни цільового призначення земельних ділянок та виду використання земельної ділянки у межах однієї категорії, яка виявляється у затвердженні відповідних проектів одним особам протягом двадцяти днів (як це передбачено Регламентом), та ухиленні від розгляду тотожних проектів іншим особам впродовж 8 місяців (незважаючи на судове рішення про зобов'язання розглянути такий проекту) свідчить про неналежне урядування в цій частині, яке допускає можливість допущення органом місцевого самоврядування свавільної поведінки, передбачуваності та непослідовності застосування правових норм, що є несумісним з принципом верховенства права.

Отже, позивачем був реалізований такий спосіб захисту як оскарження протиправної бездіяльності відповідача в частині незатвердження проекту "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу по вул. Воскресенській, 2-А у Дніпровському районі м. Києва", проте відповідач продовжує порушувати право власності (правомірні очікування) позивача, а тому останній просив суд захистити його порушене право шляхом визнання його права користування спірною земельною ділянкою для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України №6-32цс13 від 12.06.2013.

Попри наведене, як вбачається з матеріалів справи відповідачем та третьою особою не визнається (оспорюється) право позивача на користування спірною земельною ділянкою для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, а тому зважаючи на викладені обставини у даному випадку найдієвішим способом захисту, який сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивача, є задоволення позовних вимог про визнання права користування спірною земельною ділянкою для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" (02125, м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 03334032) право на використання земельної загальною площею 1,9506 га за адресою: АДРЕСА_5 (кадастровий номер: НОМЕР_3) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний коди 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 "Київзеленбуд" (02125, м. Київ, вул. Воскресенська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 03334032) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 16.11.2018.

Суддя Р.В. Бойко