Рішення

від 06.11.2018 по справі 905/1429/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа № 905/1429/18

За позовомФермерського господарства "З.АЛ.ІВ." доАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаМіністерства аграрної політики та продовольства України простягнення збитків у розмірі 85 641,21 грн. Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники сторін:

від позивача:Зубенко О.І., Гринів О.В. від відповідача:Каракоця О.Р. від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2018 року на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 06.08.2018 у справі №905/1429/18 до господарського суду міста Києва передано за підсудністю матеріали позовної заяви Фермерського господарства "З.АЛ.ІВ." (надалі - "Фермерське господарство") до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - "Банк") про стягнення 56 666,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було придбано за договором №1-11/08/17 поставки сільськогосподарської техніки від 11.08.2017 борону дискову причіпну БДП-6000-03 та з метою одержання компенсації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №130 від 01.03.2017 було надано відповідачу документи для участі у програмі часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки, однак, Міністерством аграрної політики та продовольства України було повідомлено позивача, що Банком у визначені строки не було надано інформації для часткової компенсації вартості придбаної борони дискової причіпної БДП-6000-03, а тому здійснити таку компенсацію неможливо, у зв'язку з чим позивач вказує на завдання йому Банком збитків в сумі не отриманої компенсації за придбання такої техніки, а саме, у розмірі 56 666,67 грн. Також, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, останній вказує на завдання йому шкоди у вигляді упущеної вигоди у розмірі 28 974,54 грн., розмір якої обґрунтовується тим, що основним із видатків Фермерського господарства для забезпечення можливості провадження своєї діяльності із вироблення сільськогосподарської продукції є закупівля дизельного палива, а тому за належного виконання відповідачем покладених на нього обов'язків як уповноваженого банку при реалізації програми часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки позивач міг своєчасно отримати в якості спірної компенсації кошти у розмірі 56 666,67 грн., за які згідно діючих на той час цін на дизельне паливо придбати дизельне паливо загальною кількістю близько 2 737 літрів, однак станом на сьогоднішній день за відповідну суму коштів позивач може придбати лише 1 811 літрів, у зв'язку з чим вказує на вартість відповідної різниці як суму упущеної вигоди.

Крім того, до свого позову Фермерським господарством було долучено попереднє визначення суми судових витрат, згідно якого позивач вказував, що очікує понести витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 3 400,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1429/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України (надалі - "Мінагрополітики"), призначено проведення судового засідання на 25.09.2018.

25.09.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно якої збільшив суму заявлених до стягнення з відповідача збитків на суму упущеної вигоди у розмірі 28 974,54 грн., а також просив включити до суми судових витрат понесені ним витрати на прибуття до судового засідання, а саме: на пальне для переїзду у розмірі 2 612,71 грн.; на проживання у розмірі 5 388,11 грн.; на пересилання кореспонденції у розмірі 189,29 грн. Також, було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2018 залишено без руху клопотання та заяву про збільшення позовних вимог, зобов'язано позивача протягом 10 днів усунути недоліки заяви та клопотання шляхом подання до суду доказів направлення їх копій відповідачу та третій особі, відкладено судове засідання на 11.10.2018.

10.10.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано відзив на позов, у відповідності до якого проти позову заперечував, вказував на відсутність вини відповідача у завданні позивачу спірних збитків, що виключає можливість стягнення заявлених позивачем коштів.

11.10.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої вказував на те, що при розгляді справи у позивача виникатимуть додаткові судові витрати на правничу допомогу, на переїзд в м. Київ та з м. Києва, проживання в м. Києві, однак, враховуючи неможливість передбачення кількості судових засідань та кількість понесених витрат позивачем здійснюється їх попередній розрахунок, виходячи із того, що з розгляду даної справи буде проведено п'ять судових засідань.

Представником третьої особи в судовому засіданні 11.10.2018 подано пояснення, відповідно до яких вказував на те, що неотримання позивачем часткової компенсації за придбання борони дискової причіпної БДП-6000-03 зумовлено ненаданням Банком відповідної інформації до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2018 роз'яснено позивачу, що подана ним 11.10.2018 заява про збільшення позовних вимог за своїм змістом є попереднім розрахунком судових витрат та не стосується безпосередньо заявлених позовних вимог; прийнято до розгляду подану позивачем 25.09.2018 заяву про збільшення позовних вимог, у зв'язку із усуненням недоліків, що стали підставою для її залишення без розгляду; задоволено клопотання позивача про відкладення судового засідання та оголошено перерву до 06.11.2018.

06.11.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, за змістом якої вказував на те, що за час вирішення справи ціна на дизельне паливо зросла, у зв'язку з чим збільшується розмір завданих позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому просив стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 34 725,60 грн. Також, просив врахувати понесені позивачем витрати на переїзд до м. Києва 10.10.2018 в розмірі 215,09 грн. та 11.10.2018 з м. Києва в розмірі 233,43 грн., переїзд до м. Києва 05.11.2018 в розмірі 816,83 грн. та з м. Києва 06.11.2018 в розмірі 742,56 грн., обов'язок з відшкодування яких покласти на відповідача.

В судове засідання 06.11.2018 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, а відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову. Також, представником відповідача було подано клопотання про долучення копій документів, відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію інформації про суму коштів, що підлягає частковій компенсації вартості техніки та обладнання, згідно якої вбачається про виділення згідно програми часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки коштів для компенсації позивачу частини вартості придбання борони дискової причіпної БДП-6000-03 у розмірі 56 666,67 грн.

Третя особа, повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується підписом її уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви від 11.10.2018, своїх повноважних представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2018 заяву позивача про уточнення та збільшення позовних вимог повернуто без розгляду, оскільки остання подана після закінчення визначених ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строків.

В судовому засіданні 06.11.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору №1-11/08/17 поставки сільськогосподарської техніки, укладеного 11.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест", як продавцем, та Фермерським господарством, як покупцем, останнім було придбано сільськогосподарську техніку, а саме: борону дискову причіпну (ТР.К.) БДП-6000-03, вартістю 340 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується специфікацією №1 від 11.08.2017, видатковою накладною №1022 від 16.08.2017, актом приймання-передачі товару до вказаного договору від 16.08.2017.

У вересні 2017 року, з метою отримання часткової компенсації вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 за рахунок бюджетних коштів у відповідності до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130, Фермерським господарством було подано до Банку відповідну заяву та необхідні документи і інформацію.

Листом №02/03/18 від 02.03.2018 Фермерське господарство звернулось до Мінагрополітики з проханням повідомити чи отримувало Мінагрополітики від Банку подані Фермерським господарством документи на компенсацію за рахунок бюджетних коштів частини вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03, оскільки станом на 02.03.2018 відповідну компенсацію так і не було отримано.

У відповідь на вказаний лист Мінаргополітики листом від 05.03.2018 №37-13-13/7772 повідомило Фермерське господарство про те, що згідно Реєстру сільськогосподарських товаровиробників - отримувачів часткової компенсації, який був сформований 22.11.2017 на підставі інформації, наданої Банком листом від 10.11.2017 за №20.1.0.0.0/7-137109, Фермерське господарство отримало компенсацію вартості на суму 18 666,67 грн. за придбання обладнання "каток зубчасто-кільчатий КЗК-6-01", однак, обладнання "борона дискова причіпна" у зазначеній інформації Банку було відсутнє.

Листом №05/03/18 від 05.03.2018 Фермерське господарство звернулося до Банку з проханням повідомити про причини невиконання Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130, пов'язаного з неотриманням Фермерським господарством компенсації за рахунок бюджетних коштів частини вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03.

У відповідь на вказаний лист Банк (листом від 10.04.2018 №20.1.0.0.0/7-20180306/2358) повідомив Фермерське господарство про те, що відповідна компенсація надається за техніку, яка вказана в переліку Мінагрополітики (затвердженому 20.06.2017), однак такий перелік, діючий в 2017 році, не містив найменування техніки, яка була придбана Фермерським господарством, у зв'язку з чим є неможливим внесення останнього до реєстру на відшкодування.

Листом №14/05/18 від 14.05.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією, за змістом якої вказував на завдання Банком збитків Фермерському господарству у зв'язку із невиконанням приписів Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130, а тому просив перерахувати відшкодування суми таких збитків у розмірі 56 666,67 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню завданих збитків, у зв'язку із не направленням до Мінагрополітики інформації, необхідної для отримання часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 у відповідності до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В даному випадку, як на підтвердження наявності протиправної поведінки та вини Банку у завданні спірних збитків позивач вказує на те, що останнім в порушення покладених на нього згідно Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130, обов'язків не було передано до Мінагрополітики документів та інформації, необхідних для отримання Фермерським господарством часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03.

При цьому, суд відзначає, що вирішення спору у даній справі не стосується дослідження питання наявності у позивача статусу одержувача бюджетних коштів в розумінні положень Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130, оскільки дані обставини не заперечуються жодним учасником справи та фактично підтверджують існуванням в матеріалах справи доказів отриманням Фермерським господарством відповідної компенсації за придбання іншого обладнання (каток зубчасто-кільчатий КЗК-6-01), а тому фактичним предметом вирішення даного спору є оцінка дій відповідача як учасника державної програми "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва" щодо забезпечення можливості отримання позивачем такої компенсації за наслідками придбання ним відповідного обладнання, а саме: борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03.

Так, відповідно до п. 10 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №130, в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі - "Порядок") часткова компенсація надається сільськогосподарським товаровиробникам на безповоротній основі у розмірі 20 відсотків вартості техніки та обладнання (без урахування податку на додану вартість), зазначеної в акті приймання-передачі та інших документах, що підтверджують оплату через державний банк або банк, у статутному капіталі якого 75 і більше відсотків акцій належить державі, і придбання до 1 грудня поточного року техніки та обладнання. Вартість техніки та обладнання, придбаних після 1 грудня поточного року, підлягає частковій компенсації за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на наступний рік. У разі встановлення контролюючими органами факту незаконного отримання бюджетних коштів: кошти у сумі, що незаконно отримано, протягом місяця повертаються до державного бюджету; часткова компенсація не надається протягом трьох наступних бюджетних періодів.

Згідно із п. 11 Порядку для отримання часткової компенсації сільськогосподарські товаровиробники подають до державного банку або банку, у статутному капіталі якого 75 і більше відсотків акцій належить державі, заявки та підтвердні документи щодо придбання техніки та обладнання, а саме: копію платіжного доручення; акт приймання-передачі техніки та обладнання; свідоцтво про державну реєстрацію техніки (якщо техніка підлягає обов'язковій державній реєстрації). Форма заявки для отримання часткової компенсації визначається Мінагрополітики.

Положеннями п. 12 Порядку встановлено, що Мінагрополітики на підставі наданої державними банками або банками, у статутному капіталі яких 75 і більше відсотків акцій належить державі, інформації про повне найменування, код згідно з ЄДРПОУ сільськогосподарського товаровиробника, вид і марку техніки та обладнання, вартість їх придбання, суму коштів, що підлягає частковій компенсації, формує реєстр сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання, та подає його Мінекономрозвитку.

У відповідності до п. 14 Порядку Мінагрополітики у межах обсягу відкритих асигнувань у місячний строк на підставі реєстру перераховує бюджетні кошти державному банку або банку, у статутному капіталі якого 75 і більше відсотків акцій належить державі, який в одноденний строк перераховує їх на поточні рахунки сільськогосподарських товаровиробників пропорційно визначеним у реєстрі сумам. У разі недостатності коштів, передбачених у поточному бюджетному періоді, компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на наступний період у межах бюджетного року.

З огляду на викладені положення вбачається, що з придбанням через Банк обладнання, яке включено до Переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого Комісією з формування переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів державного бюджету Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (протокол №2 від 31.05.2017), а саме: борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03, позивачем було набуто права на отримання часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів її вартості придбання, яке реалізується шляхом подання до Банку відповідної заяви та документів на отримання такої компенсації.

При цьому, відповідні положення Порядку, що регулюють реалізацію державної програми "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва", не надають Банку будь-яких повноважень на вирішення питання стосовно наявності у позивача як одержувача бюджетних коштів в розумінні положень Порядку, права на отримання компенсації за придбання тієї чи іншої техніки або обладнання, як і не надають повноважень щодо перевірки включення придбаного обладнання до Переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого Комісією з формування переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів державного бюджету Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (протокол №2 від 31.05.2017), а виключно покладають на Банк фактичний посередницький обов'язок із зведення поданих потенційними одержувачами державних коштів за такою програмою документів та передання відповідної інформації до Мінагрополітики, як розпорядника державних коштів за такою програмою, для прийняття відповідного рішення про виплату компенсації шляхом формування реєстрів та перерахунку коштів.

Отже, з поданням позивачем до відповідача заяви та документів з метою отримання часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 згідно Порядку у останнього виник обов'язок з передання такої інформації до Мінагрополітики задля забезпечення можливості отримання позивачем таких коштів.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, а представниками учасників справи фактично не заперечувалося, що за наслідками звернення Фермерським господарством до Банку у вересні 2017 року з заявою на отримання часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 згідно Порядку Банком не було здійснено передачі відповідної інформації до Мінагрополітики, що унеможливило отримання позивачем відповідної компенсації у визначені строки.

Таким чином, має місце порушення Банком покладених на нього як фактичного посередника при реалізації Державою програми "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва" обов'язків, адже останнім безпідставно не було передано інформації до Мінагрополітики про заяву Фермерського господарства на отримання часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03.

Визначена Банком в своєму листі від 10.04.2018 №20.1.0.0.0/7-20180306/2358 причина не передання відповідної інформації до Мінагрополітики, яка полягає у відмінності, на його думку, найменування придбаного позивачем від визначеного в Переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого Комісією з формування переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок коштів державного бюджету Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (протокол №2 від 31.05.2017), обладнання не спростовує протиправності дій відповідача щодо не передання відповідної інформації, адже: по-перше, перевірка наявності права на отримання часткової компенсації вартості придбання сільськогосподарської техніки та обладнання (в т.ч. виключення чи ні придбаної техніки та обладнання до відповідного переліку) не є обов'язком Банку при реалізації такої державної програми; по-друге, спростовується наявними в матеріалах справи документами і повідомленою учасниками справи інформацією (повідомленням виробника та фактом включення на сьогоднішній день позивача до реєстру сільськогосподарських товаровиробників - отримувачів часткової компенсації вартості техніки та обладнання з призначенням до виплати йому компенсації вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 у розмірі 56 666,67 грн.).

Більш того, протиправність не включення позивача за спірною компенсацією до переданої до Мінагрополітики інформації щодо отримувачів бюджетних коштів за відповідною програмою, підтверджується і особистою поведінкою Банку, яким після звернень позивача щодо повідомлення причин неотримання відповідної спірної компенсації почали ініціювалися перед Мінагрополітики питання щодо можливості її отримання в наступному бюджетному році.

З огляду на викладене, матеріалами справи належним чином підтверджується наявність протиправної поведінки та вини Банку, які фактично полягають у недобросовісності виконання покладених на нього обов'язків як фактичного посередника при реалізації Державою програми "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва", що унеможливило своєчасне отримання позивачем часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 у відповідності до Порядку, в той час, як учасниками судового процесу не заперечується того, що заява та документи на отримання спірної компенсації подавалися позивачем одночасно із заявою та документами на отримання часткової компенсації вартості придбання обладнання "каток зубчасто-кільчатий КЗК-6-01", яку було отримано у розмірі 18 666,67 грн. згідно сформованого 22.11.2017 Мінагрополітики Реєстру сільськогосподарських товаровиробників - отримувачів часткової компенсації, на підставі інформації, наданої Банком листом від 10.11.2017 за №20.1.0.0.0/7-137109.

Тобто, за добросовісного виконання Банком відповідних обов'язків сума спірної компенсації позивачу була б включена до сформованого 22.11.2017 Мінагрополітики Реєстру сільськогосподарських товаровиробників - отримувачів часткової компенсації, на підставі інформації, наданої Банком листом від 10.11.2017 за №20.1.0.0.0/7-137109, та виплачена одночасно із компенсацією за придбання обладнання "каток зубчасто-кільчатий КЗК-6-01".

При цьому, загальновідомим є факт того, що основним видом видатків сільськогосподарських товаровиробників є закупівля палива для забезпечення можливості функціонування сільськогосподарської техніки і обладнання з метою вирощування/виробництва відповідної продукції, що вказує на обґрунтованість посилань Фермерського господарства відносно спрямування суми спірної компенсації у випадку її своєчасного отримання на закупівлю дизельного палива для забезпечення провадження такої діяльності.

Однак, як підтверджується наявними в матеріалах справи документами (наданими позивачем квитанціями, рахунками та платіжними дорученнями) і не спростовано відповідачем вартість дизельного палива за останній рік (фактично з моменту формування Мінагрополітики Реєстру сільськогосподарських товаровиробників - отримувачів часткової компенсації від 22.11.2017, на підставі інформації, наданої Банком листом від 10.11.2017 за №20.1.0.0.0/7-137109, і здійснення виплати коштів згідно нього, по сьогоднішній день (в т.ч. на вересень 2018 року - дата заявлення до відшкодування упущеної вигоди)) значно зросла, що позбавило позивача можливості отримання (придбання за суму спірної компенсації) того об'єму дизельного палива, який останній міг би придбати за належного (добросовісного) виконання відповідачем своїх обов'язків з передачі інформації Мінагрополітики для отримання Фермерським господарством часткової компенсації вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03.

Стосовно розміру завданих збитків суд відзначає, що сума спірної компенсації визначається на підставі Порядку та становить 20% від вартості придбаного обладнання, за яке підлягає виплаті така компенсація, без урахування ПДВ, що в даному випадку згідно договору №1-11/08/17 поставки сільськогосподарської техніки, укладеного 11.08.2017, специфікації №1 від 11.08.2017 до такого договору, видаткової накладної №1022 від 16.08.2017 та акту приймання-передачі товару до вказаного договору від 16.08.2017 становить 56 666,67 грн., а той факт, що з встановленого моменту правомірного очікування отримання позивачем суми спірної компенсації (здійснення виплати коштів на підставі сформованого 22.11.2017 Мінагрополітики Реєстру сільськогосподарських товаровиробників - отримувачів часткової компенсації, згідно інформації, наданої Банком листом від 10.11.2017 за №20.1.0.0.0/7-137109) ціна на дизельне паливо зросла (підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи розрахунковими документами), вказує на правомірність визначеної позивачем суми упущеної вигоди, розрахованої виходячи із різниці між очікуваним об'ємом дизельного палива, який був би придбаний за належного (добросовісного) виконання Банком своїх обов'язків, та об'ємом, який можливо придбати станом на момент фактичного отримання такої компенсації, що становить 28 974,54 грн. і не спростовано відповідачем.

Посилання представника відповідача на те, що відповідні ціни взяті позивачем на окремо визначених АЗК та не можуть вказувати не середні ціни на дизельне паливо, як неможливість визначення дійсного розміру відповідної упущено вигоди, судом відхиляються, адже: по-перше, відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування невірності визначення дійсних цін (невідповідності їх середнім цінам в регіоні розташування позивача) на дизельне паливо як станом на вересень 2017 року, так і станом на вересень 2018 року за наданими позивачем документами про фактичне придбання ним дизельного палива; по-друге, суд відзначає, що суть відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди полягає у відновленні становища особи, яке остання мала б за відсутності порушення його прав, тобто, за належного виконання Банком своїх спірних обов'язків позивач міг би придбати саме у визначеної ним особи (ТОВ "Параллель-М ЛТД") відповідне дизельне паливо згідно визначених цін, а відновлення таких порушених прав не може ставити його у гірше становище.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджуються розмір заявлених позивачем до стягнення збитків у сумі не отриманої компенсації (56 666,67 грн.) та упущеної вигоди у розмірі 28 974,54 грн., що не спростовано відповідачем.

При цьому, у випадку належного виконання Банком покладених на нього обов'язків та своєчасного передання відповідної інформації до Мінагрополітики не мало б місце понесення позивачем спірних збитків у вигляді не отриманої компенсації та упущеної вигоди (неможливості придбання тих же самих об'ємів палива за суму спірної компенсації) у загальному розмірі 85 641,21 грн., що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Банку та завданими Фермерському господарству збитками.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене підтверджується наявність всіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача, що свідчить про правомірність заявлених Фермерським господарством до стягнення збитків з відповідача.

В той же час, із матеріалів справи вбачається та підтверджено представниками учасників справи, що за наслідками виявлення позивачем недобросовісності Банку у виконанні покладених на нього обов'язків при реалізації Державою програми "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" за напрямом "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва", що унеможливило своєчасне отримання позивачем часткової компенсації за рахунок бюджетних коштів вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 у відповідності до Порядку у розмірі 56 666,67 грн., відповідачем було ініційовано питання виділення таких коштів перед Мінагрополітики в наступному бюджетному році (2018 році) і наразі включено позивача до реєстру сільськогосподарських товаровиробників - отримувачів часткової компенсації вартості техніки та обладнання з призначенням до виплати йому компенсації вартості придбання борони дискової причіпної (ТР.К.) БДП-6000-03 у розмірі 56 666,67 грн. та перерахування таких коштів. При цьому, ініціювання відповідачем питання перерахування для виплати позивачу спірної компенсації мало місце ще до звернення з даним позовом до суду, про що позивач був обізнаний.

Отже, порушене становище позивача за наслідками підтвердженими в суді протиправними діями Банку фактично відновлено шляхом виділення йому відповідної компенсації (у розмірі 56 666,67 грн.), а тому правові підстав для задоволення позову в цій частині, що може зумовити повторне перерахування позивачу відповідних коштів, відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Банку на користь Фермерського господарства збитків у розмірі 28 974,54 грн.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" такі витрати є пов'язаними із розглядом справи судом (в деяких випадках (судовий збір, поштова відправка іншій особі) є обов'язковими, а відтак є похідними від відповідного процесуального документу (позову, скарги тощо).

Позивач у своєму позові, заяві про збільшення позовних вимог, заяві про уточнення та збільшення позовних вимог просить суду стягнути з Банку відшкодування сплаченого ним судового збору у розмірі 1 762,00 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 3 400,00 грн., оплачених на користь адвоката ОСОБА_5, вартості проїзду в судове засідання у загальному розмірі 4 620,62 грн., вартості проживання у загальному розмірі 5 388,11 грн., витрат на пересилання кореспонденції у розмір 189,29 грн. та витрат на правничу допомогу із розрахунку 5 000,00 грн. за одне судове засіданні згідно укладеного з Адвокатським об'єднанням "ААА Правозахист" договору 1810/01 про надання адвокатських послуг від 02.10.2018.

По-перше, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

По-друге, згідно із вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту своїх порушених прав позивачем перед зверненням з позовом до суду було отримано правничу допомогу від адвоката ОСОБА_5 (свідоцтво №3974 від 29.06.2011) у вигляді усної консультації, вивчення документів та підготовки позовної заяви, за яку позивачем було сплачено кошти у розмірі 3 400,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 27.07.2018.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем відповідних витрат (у розмірі 3 400,00 грн.), а відповідач не скористався своїм правом на надання доводів та доказів їх неспівмірності, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленої позивачем вимоги про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом ОСОБА_5 у розмірі, визначеному пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що ж стосується заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу із розрахунку 5 000,00 грн. за одне судове засідання згідно укладеного з Адвокатським об'єднанням "ААА Правозахист" договору 1810/01 про надання адвокатських послуг від 02.10.2018, за яким надання правничої допомоги мало бути забезпечено адвокатом ОСОБА_3, то суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів фактичного надання вказаною особою послуг правничої допомоги позивачу, фактичний захист позивача в судових засіданнях здійснювався Головою Фермерського господарства Зубенком О.І., а відповідний адвокат приймав участь лише в одному судовому засіданні (06.11.2018) і фактично підтвердив, що навіть з поданою Головою Фермерського господарства Зубенком О.І. в такому судовому засіданні заявою про уточнення та збільшення позовних вимог попередньо не ознайомлювався, тому правові підстави для відшкодування заявлених коштів за рахунок відповідача відсутні.

По-третє, щодо відшкодування витрат на проїзд, проживання, пересилання кореспонденції, суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені Головою Фермерського господарства Зубенком О.І, витрати не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пунктів 4 такої частини, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".

Із системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в тому числі явка в судове засідання, участь у судовому засіданні є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною на вчинення відповідних дій відносяться до складу судових витрат.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність покладення на Банк обов'язку з відшкодування Фермерському господарству суми витрат, понесених його Головою для вчинення такої процесуальної дії, як явка в судові засідання з розгляду справи, у розмірі, розрахованому пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Посилання представника відповідача на непропорційність та необґрунтованість необхідності понесення позивачем таких витрат судом відхиляється, адже фактична необхідність проїзду Голови Фермерського господарства до м. Києва з Донецької області (близько 700 км в одну сторону) для прийняття участі в судових засіданнях зумовлена виключно встановленими судом протиправними діями Банку, якими було завдано збитків Фермерському господарству, за відсутності яких і не існувало б даного спору та необхідності у прибутті в судові засідання для захисту порушених прав. До того ж, понесеннях таких витрат належним чином підтверджується доданими до матеріалів справи документами, а необхідність їх понесення в повній мірі обґрунтована Головою Фермерського господарства Зубенком О.І. в судових засіданнях.

З огляду на викладене, у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сума судових витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача з урахуванням розміру задоволених позовних вимог становить 5 196,68 грн. та складається з: витрат на оплату судового збору у розмірі 596,13 грн., витрат на правничу допомогу у розмірі 1 150,31 грн., вартості проїзду, проживання та витрат на пересилання кореспонденції у розмір 3 450,24 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фермерського господарства "З.АЛ.ІВ." задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фермерського господарства "З.АЛ.ІВ." (84442, Донецька обл., Лиманський р-н, смт. Кіровськ, вул. Колгоспна, буд. 31; ідентифікаційний код 35099478) суму упущеної вигоди у розмірі 28 974 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) 54 коп., суму витрат на оплату судового збору у розмірі 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 13 коп., суму інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у загальному розмір 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн. 55 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 16.11.2018.

Суддя Р.В. Бойко