Рішення

від 08.11.2018 по справі 914/1297/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018 Справа №914/1297/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

про: стягнення заборгованості в розмірі 115 144,89грн за договором перевезення вантажу №06/03/15 від 06.03.2015

Суддя У.І. Ділай

Секретар М.Я. Куць

За участі представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Жила В.М. - представник (Довіреність №б/н від 11.04.18р.)

Від третьої особи: не з'явився

Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення заборгованості в розмірі 75 000,00 грн за договором перевезення вантажу №06/03/15 від 06.03.2015.

Ухвалою суду від 24.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 04.09.2018.

17.08.2018 за вх.№2158/18 від позивача надійшла до суду заява про збільшення позовних вимог, в якій ТзОВ "Агроскоп Інтернешнл" просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", збитки за неналежне виконання договору перевезення вантажу в сумі 115 144,89грн.

23.08.2018 за вх.№31592/18 від відповідача до суду надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що у позивача жодних втрат (збитків) на суму податку на додану вартість не виникає, оскільки сума податку на додану вартість, яка включена у ціну товару вже компенсована шляхом зменшення поточних податкових зобов'язань внаслідок специфіки адміністрування податку на додану вартість, та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

23.08.2018 за вх.№2205/18 від відповідача до суду надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якій зазначає відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) просить залучити ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" (код ЄДРПОУ 30859524, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 А).

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.2018 надав суду усні пояснення, проти позову заперечив, заявив усне клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Ухвалою від 04.09.2018 заяву позивача про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", підготовче засідання відкладено на 19.09.2018.

04.09.2018 за вх.№2283/18 від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в якій зазначено, що відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням) просить залучити ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (код ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40).

11.09.2018 за вх.№33133/18 від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

13.09.2018 за вх.№33700/18 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення збитків, в якій зазначає, що поніс реальний збиток на суму ПДВ, оплаченого власними коштами при придбанні втраченого відповідачем товару та просить задовольнити повністю позовні вимоги.

18.09.2018 за вх.№34287/18 від позивача надійшла заява, в якій підтверджує страхову виплату складеним та затвердженим Страховим актом №180430.03 від 06.06.2018 (завірена копія в матеріалах справи), яким затверджено виплатити страхове відшкодування у розмірі 125724,43грн.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2018 надав суду усні пояснення, заперечив проти задоволення клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2018 надав суду усні пояснення, проти позову заперечив, просив задоволити клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна".

Ухвалою від 18.09.2018 в задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи відмовлено, строк підготовчого провадження продовжено та відкладено на 11.10.2018.

10.10.2018 за вх.№38054/18 від відповідача надійшло заперечення в якому зазначено, що у позивача відсутні реальні збитки, оскільки останній не надав належних доказів, які підтверджують оплату вартості товару, а також не надав жодних доказів, які підтверджують факт реєстрації податкових накладних по даних операціях, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

11.10.2018 за вх.№38188/18 від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме податкові накладні: №387 від 13.03.2017, №10988 від 27.09.2017, №9510137,від 20.02.2018, №5581 від 05.04.2018, №5622 від 11.04.2018, №341 від 13.04.2018, №1301 від 23.04.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2018 надав суду усні пояснення, проти позову заперечив.

Ухвалою суду від 24.09.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2018.

22.10.2018 від позивача на адресу суду поступило клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому запропонував перелік судів, в яких можна було б провести таку.

Ухвалою від 31.10.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відхилено.

Позивач в судове засідання 08.11.2018 явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи .

Представник відповідача в судовому засіданні 08.11.2018 усно заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

06 березня 2015 року між сторонами укладено договір №06/03/15 на транспортно- експедиційне обслуговування, відповідно до п. 1.1 якого відповідач надає позивачу на регулярній основі послуги по перевезенню вантажів.

Відповідно до умовами вищевказаного договору, 27.04.2018 складено договір-заявку на транспортне перевезення №АІ5646, згідно з яким відповідач зобов'язався здійснити перевезення вантажу позивача (переміщення товару позивача з одного складу позивача на інший його склад) за маршрутом: пункти навантаження 1) Черкаська область, м. Черкаси, вул. Будіндустрії, 11; 2) Черкаська область, Золотоніський район, с. Нова Дмитрівка, вул. Жашківська, 3 - пункт розвантаження (доставки): Дніпропетровська область, м. Кам'янське, 3-й Баглійський пров., 14.

27.04.2018 відповідач надав вантажовідправнику - позивачу для завантаження транспортний засіб марки DAF (з напівпричепом) д/н НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій транспортного засобу - ОСОБА_4 Після завантаження транспортного засобу вантажем, перевірки водієм його цілісності, кількості (згідно з товарно-супровідними документами вантажовідправника) та розміщення, транспортний засіб був опломбований позивачем та складено товарно-транспортні накладні №АІ0059870 від 27.04.2018 та №АІ0059942 від 27.04.2018.

28.04.2018 під час розвантаження транспортного засобу та перерахунку кількості товару в пункті доставки представниками позивача та відповідача була виявлена недостача: Мерпан 80% в.г. (5 кг) у кількості 80 кг; Рімон 10%, к.е. (1 л) у кількості 19 л; Танос 50% в.г. (2 кг) у кількості 104 кг; Децис Профі 25% в.г. (0,6 кг) у кількості 6 кг; Проклейм 5% р.г. (1 кг) у кількості 10 кг; Вертімек 1,8% к.е. (1 л) у кількості 10 л; Скор 25% к.е. (1 л) у кількості 6 л.

Факт недостачі товару був оформлений Актом №1 від 28.04.2018 приймання товару по кількості та якості, складеним та підписаним комісією у складі: ОСОБА_5 - зав.складом позивача, ОСОБА_6 - комірник позивача, ОСОБА_7 - водій автонавантажувача позивача, ОСОБА_4 - водій відповідача.

При цьому, в Акті зазначено, що пломба на транспортному засобі відсутня.

Також позивач повідомив, що факт вчинення злочину, передбаченого ч. з ст. 185 КК України (крадіжка), був зафіксований працівниками Знам'янського відділу поліції ГУ НП в Кіровоградській області, про що 28.04.2018 внесено інформацію в Єдиний реєстр досудових розслідувань (кримінальне провадження №12018120160000845. 29.05.2018 слідчим СВ Знам'янського ВП ГУ НП в Кіровоградській області майором поліції Сорокою С. В. позивача визнано потерпілим.

В підтвердження права власності на втрачений при перевезенні товар, позивач долучив до позову видаткові накладні від постачальників, за якими товар переданий у власність ТзОВ "Агроскоп Інтернешнл": №8870552205 від 27.09.2017, №8870569877 від 11.04.2018, №8782803455 від 13.04.2018, №73109039 від 20.02.2018, №8870570818 від 05.04.2018, №313 від 13.03.2018, №1221 від 23.04.2018.

Як зазначено в позовній заяві, загальна сума спричинених позивачу збитків склала 200 724,34грн.

В порядку досудового врегулювання спору, 05.05.2018 позивач направив відповідачу претензію №314 від 05.05.2018 з вимогою добровільно відшкодувати шкоду, спричинену втратою товару позивача. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, що позивач як страхувальник уклав з ПрАТ СК ПЗУ Україна (Страховик) Генеральний договір №024.994134594.0047 добровільного страхування вантажів з оплатою за окремий період від 22.01.2018. Крадіжка товару визнана страховиком страховим випадком. На підтвердження страхової виплати складений та затверджений Страховий акт №180430.03 від 06.06.2018, яким затверджено виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 125 724,43 грн (сума збитків у розмірі 200 724,43 грн мінус безумовна франшиза, яка згідно п. 3.1.9. Договору страхування встановлена у розмірі не більше 75 000,00 грн).

13.06.2018 позивач отримав страхове відшкодування від Страховика у розмірі 125 724,43 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу понесених збитків, відтак ТзОВ "Агроскоп Інтернешнл" звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 115 144,89грн (з ПДВ) збитків за неналежне виконання договору перевезення вантажу.

Відповідач заперечив проти вимог позивача та зазначив наступне.

Під час прийняття вантажу позивачем був складений Акт №1 від 28.04.2018. Однак, твердження позивача, що водій як представник відповідача, підписавши вищевказаний акт, погодився з його змістом і визнав його беззаперечно - ТзОВ "Транс-Сервіс-1" вважає помилковим, оскільки водій не є представником відповідача, відсутні документи, які підтверджують його повноваження як представника.

В пункті п.2.1.10. Протоколу погодження розбіжностей до договору №06/03/15 від 06.03.2015, згідно якого перевізник зобов'язується відшкодувати Замовнику в повному обсязі вартість шкоди завданої вантажу, переданого для перевезення, при умові доведення вини Перевізника . Таким чином, сторони в договорі погодили, необхідною умовою відповідальності Перевізника є доведення його вини.

За твердженням відповідача, в позовній заяві відсутні обставини, що підтверджують вину відповідача.

Також відповідач заперечив проти заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої розмір збитків збільшено на суму податку на додану вартість, оскільки позивачем одночасно із поданою заявою про збільшення позовних вимог до матеріалів справи не долучені документи, які б підтверджували, що втрачений товар був попередньо придбаний позивачем у особи, яка є зареєстрованою платником ПДВ та що був придбаний із сплатою цього податку у ціні товару, а також не надав жодних доказів, які підтверджують факт реєстрації податкових накладних по даних операціях.

За твердженням відповідача - у позивача жодних втрат (збитків) на суму податку на додану вартість не виникає, оскільки сума податку на додану вартість, яка включена у ціну товару вже компенсована шляхом зменшення поточних податкових зобов'язань внаслідок специфіки адміністрування податку на додану вартість.

Позивач заперечив проти покликань відповідача щодо неповноважності водія транспортного засобу як представника ТзОВ "Транс-Сервіс-1", зазначивши, що в договорі-заявці на транспортне перевезення №АІ5646 від 27.04.2018 вказані дані про державні номерні знаки та марку транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення, а також П.І.Б. та контактний телефон водія, який керував цим автомобілем - ОСОБА_4. Саме цей водій і приймав участь у складанні та підписанні Акту спільно з вантажоодержувачем - представниками позивача.

Стосовно не доведення вини відповідача - позивач зазначив, що згідно з п. 4.2. договору, відповідач взяв на себе повну матеріальну відповідальність за схоронність прийнятого до перевезення вантажу у період здійснення його транспортування (з моменту одержання вантажу до перевезення до моменту фактичної передачі вантажу уповноваженому вантажоодержувачу) і відшкодовує завдані замовнику збитки у випадку повної або часткової втрати вантажу, зіпсування, деформації, ДТП і негативних наслідків, пов'язаних з вищенаведеними факторами (в тому числі спричинення збитків третім особам).

Також позивач зазначив, що до матеріалів справи долучено видаткові накладні, на підставі яких ТзОВ "Агроскоп Інтернешнл" отримало втрачений відповідачем товар у власність. Вказані видаткові накладні містять інформацію про придбання позивачем товару зі сплатою ПДВ та є належним, допустимим і достатнім доказом обгрунтованості збільшення позовних вимог. При цьому, позивач поніс реальний збиток на суму ПДВ, оплаченого власними коштами при придбанні втраченого відповідачем товару, оскільки в момент придбання товару позивач отримав право на податковий кредит, а в період втрати ТзОВ "Транс-Сервіс-1" товару ТзОВ "Агроскоп Інтернешнл" нарахував податкові зобов'язання на суму отриманого податкового кредиту, відповідно, ніякого зменшення податкового зобов'язання у останнього по сплаті ПДВ не відбулося.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №06/03/15 на транспортно- експедиційне обслуговування від 06.03.2015, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків. Згідно договору та разової заявки позивачем та відповідачем було погоджено всі істотні умови перевезення.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України , перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК України).

Дана норма кореспондується зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

З врахуванням вищевикладеного та того, що виконавець не виконав своїх зобов'язань згідно спірного договору та заявки, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом , суд приходить до висновку, що мало місце неналежне виконання зобов'язань відповідачем.

Згідно із ч. 1 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено , що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України , особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2ст. 16 ЦК України.

Як зазначалося вище, згідно умов договору транспортного експедирування між позивачем та відповідачем, останній (виконавець) зобов'язувався приймати до перевезення вантажі зазначені у заявках, своєчасно доставляти вантажі замовника вантажоодержувачу, забезпечити збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з умовами договору відповідач взяв на себе зобов'язання приймати по перевезення вантажі на підставі заявок експедитора та доставляти вантажоодержувачу.

Відповідно до ст.509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. ст.175 ГК України , майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до пункту 2 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (затв. постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1996 року №401) , автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в примірниках товарно-транспортної накладної.

27.04.2018 відповідач надав вантажовідправнику - позивачу для завантаження транспортний засіб марки DAF (з напівпричепом) д/н НОМЕР_1, НОМЕР_2, водій транспортного засобу - ОСОБА_4 Після завантаження транспортного засобу вантажем, перевірки водієм його цілісності, кількості (згідно з товарно-супровідними документами вантажовідправника) та розміщення, транспортний засіб був опломбований позивачем та складено товарно-транспортні накладні №АІ0059870 від 27.04.2018 та №АІ0059942 від 27.04.2018.

28.04.2018 під час розвантаження транспортного засобу та перерахунку кількості товару в пункті доставки представниками позивача та відповідача була виявлена недостача: Мерпан 80% в.г. (5 кг) у кількості 80 кг; Рімон 10%, к.е. (1 л) у кількості 19 л; Танос 50% в.г. (2 кг) у кількості 104 кг; Децис Профі 25% в.г. (0,6 кг) у кількості 6 кг; Проклейм 5% р.г. (1 кг) у кількості 10 кг; Вертімек 1,8% к.е. (1 л) у кількості 10 л; Скор 25% к.е. (1 л) у кількості 6 л.

Факт недостачі товару був оформлений Актом №1 від 28.04.2018 приймання товару по кількості та якості, складеним та підписаним комісією у складі: ОСОБА_5 - зав.складом позивача, ОСОБА_6 - комірник позивача, ОСОБА_7 - водій автонавантажувача позивача, ОСОБА_4 - водій відповідача.

Відповідно до статті 924 цього Кодексу, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов'язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Згідно з висновками Верховного Суду України у постанові від 23 березня 2016 року, прийнятій у справі №6-2086цс15: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе , що це сталося не з його вини.

Законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ст.924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу .

Матеріалами справи не підтверджено того, що часткова втрата вантажу сталася не з вини відповідача або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 224 ГК України , учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 314 ГК України, ст. ст. 617, 924 ЦК України, передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов'язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

Наявність відкритого кримінального провадження щодо втрати вантажу, що є предметом у даній справі та недоведення вини відповідача за втрату вантажу судом відхиляються, оскільки відповідачем не доведено, що втрата частини вантажу сталася внаслідок злочинних дій третіх осіб, в зв'язку з чим у нього немає підстав посилатись на наявність підстав для звільнення від відповідальності за незабезпечення збереження вантажу.

Понесення позивачем збитків, спричинених частковою втратою вантажу, підтверджено матеріалами справи, а саме, крадіжка товару визнана страховиком: ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" страховим випадком. На підтвердження страхової виплати складений та затверджений Страховий акт №180430.03 від 06.06.2018, яким затверджено виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 125 724,43 грн (сума збитків у розмірі 200 724,43 грн мінус безумовна франшиза, яка згідно п. 3.1.9. Договору страхування встановлена у розмірі не більше 75 000,00 грн).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч.1, 2 ст.924 ЦК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.308 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Факт завдання збитків позивачу на суму 115 144,89грн (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, безумовна франшиза 75000,00грн + ПДВ) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач відсутність своєї вини у втраті вантажу не спростував, не забезпечив належним чином схоронності вантажу, адже згідно умов договору ніс повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. Таким чином, враховуючи наявність доказів завдання позивачу збитків внаслідок неправомірних дій відповідача, який не забезпечив схоронність вантажу та його перевезення в повному обсязі, в зв'язку з чим мала місце втрата частини вантажу, наявність причинного зв'язку між діями відповідача та завданими збитками, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 144,89грн.

Водночас, обставину, що перевезення здійснював водій ОСОБА_4, не звільняє відповідача від відповідальності за втрату вантажу, оскільки договірні відносини з перевезення вантажу існували між позивачем і відповідачем. При цьому, відповідачем самостійно зазначено у разовій заявці прізвище водія транспортного засобу, як безпосереднього виконавця перевезення. Відповідач не спростував того, що водій перебуває з ним у трудових відносинах.

Натомість, суд звертає увагу, що обставини викрадення вантажу, не підпадають під ознаки форс-мажору та не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за втрату вантажу.

Крім того, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено можливість захисту матеріальних інтересів відповідача у разі встановлення особи, яка здійснила крадіжку (ст. 61 КПК України - цивільний позивач у кримінальному провадженні).

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.228 ГК України , учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього.

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с. Ставчани, ідентифікаційний код 32602104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (03022, м. Київ, вул. Смольна, 9Б ідентифікаційний код 38948033) 115114,89 грн збитків за неналежне виконання договору перевезення вантажу та 1762,00 грн. судового збору

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 19.11.2018.

Суддя Ділай У.І.