Рішення

від 09.11.2018 по справі 915/448/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 915/448/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

при розгляді справи за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд.19)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28)

про стягнення 11 509,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Татарченко С.І. - керівник.

Маліченко Л.Т. - довіреність № 104 від 05.03.18р.

від відповідача : Денисенко Л.М. - довіреність № б/н від 01.01.2017р.

ВСТАНОВИВ :

23.05.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 11 509,25 грн.

Позовні вимоги вмотивовані понесенням позивачем значних збитків внаслідок порушення ПАТ "МТБ Банк" прийнятих на себе зобов'язань за договором № OIL165001 про надання документального акредитива від 05.05.2016р.

Як вказує позивач, за виконання своїх договірних зобов'язань за договором акредитиву банком було списано з рахунку ТОВ "Біона Групп": 553,15 грн. комісії за купівлю валюти, 66,90 грн. комісії за продаж валюти, 3 154,76 грн. комісії по імпортному акредитиву за період 05.05.16 р. - 24.05.16 р., 1 865,5 грн., оплата винагороди згідно договору акредитива за період 25.05.16 р. - 24.06.16 р., 1860,94 грн. оплата винагороди згідно договору акредитива за період 25.06.16 р. - 24.07.16 р., крім того, позивачу було заподіяно збитків у сумі 4 008 грн. у вигляді недоотриманих коштів внаслідок необґрунтованого продажу 1000 дол. США.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018р. позовну заяву ТОВ "Біона Групп" прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Від відповідача під час розгляду справи Господарським судом Миколаївської області надійшли заява про передачу справи за підсудністю (т.1 а.с.44-45), а також відзив на позовну заяву (т.1 а.с.61-65).

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач наголошує, що списана банком сума у розмірі 553,16 грн. є комісією за купівлю іноземної валюти, яка була необхідна для відкриття акредитиву та не пов'язана з його розкриттям. Зазначена сума комісії була сплачена позивачем за умовами договору акредитиву незалежно від факту та наявності підстав для оплати (розкриття) за акредитивом.

Суми у розмірі 3 154,76 грн., 1865,50 грн. та 1860,94 грн., як вказує відповідач, були нараховані та сплачені позивачем у відповідності до п.2.1. договору акредитиву і є винагородою банку за обслуговування акредитиву з розрахунку 2,4 % річних, нарахованих на фактичну суму акредитиву за фактичний строк дії акредитиву, але в кожному разі не менше суми, передбаченої відповідним пунктом тарифів банку. Зазначені суми сплачені виключно за обслуговування акредитиву, не пов'язані із його розкриттям та підлягали сплаті незалежно від факту та наявності підстав для оплати (розкриття) за акредитивом.

Після розкриття акредитиву залишок куплених за умовами договору акредитиву коштів склав 2 697,40 дол. США. Вказана сума і була, відповідно до положень постанови НБУ №281 від 10.08.2005р., продана банком як невикористана клієнтом іноземна валюта.

При цьому відповідач наголошує на безпідставності вимог позивача про стягнення суми збитків у розмірі 4008 грн.

27.06.2018р. позивачем було надано до суду відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначає, що заявлена до стягнення сума, що кваліфікована як винагорода банку у відповідності до п.2.1. договору, нараховується та сплачується за обслуговування акредитиву, тобто за належне його виконання банком.

На думку позивача, сплачені ним суми 3 154,76 грн., 1 865,5 грн. та 1860,94 грн. в якості винагороди є збитком позивача, оскільки були сплачені за послуги банку, надані неналежним чином.

Також позивач наголошує на неправомірному продажу банком, по сфальсифікованій заявці, залишку куплених за умовами договору акредитиву коштів у розмірі 2 697,40 дол. США.

ТОВ "Біона Групп" зазначає, що чинним станом на момент продажу валюти законодавством йому надане право вимагати зарахування на поточний рахунок безготівкової іноземної валюти в загальній сумі 1000 дол. США, яка була ним куплена і залишилась невикористаною після оплати зобов'язання.

Однак, всупереч таких норм законодавства, банком було здійснено незаконний продаж усієї суми, враховуючи 1000 дол. США., внаслідок чого також було незаконно списано комісію за такий продаж у сумі 66,90 грн.

Також позивачем було надано до суду пояснення до заяви про передачу справи за підсудністю (т.1 а.с.86-87) та пояснення стосовно витрат на правничу допомогу (т.1 а.с.97-100).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2018р. на підставі ст.31 Господарського процесуального кодексу України справу №915/448/18 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №915/448/18 розподілено судді Господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. суддею Щавинською Ю.М. справу №915/448/18 прийнято до свого провадження із призначенням підготовчого засідання на 10.09.2018р. о 16 год. 00 хв.

З огляну на необхідність встановлення відповідачу строку для подання письмових заперечень, у судовому засіданні 10.09.2018р. оголошено перерву до "24" вересня 2018р. о 16год.00хв.

При цьому, присутній у судовому засіданні представник позивача зазначив, що його присутність не є обов'язкова у судовому засіданні 24.09.2018р., а також не заперечував щодо закриття підготовчого провадження у справі.

11.09.2018р. представником Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (т.2 а.с.15).

В подальшому відповідачем було надано до канцелярії суду заперечення на пояснення позивача (т.2 а.с.17-18), які стосуються витрат на правничу допомогу.

24.09.2018р. у судове засідання з'явився представник відповідача, який зазначив про надання ним всіх доказів, необхідних для вирішення спору, а також не заперечував щодо закриття підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2018р. судом закрито підготовче провадження із призначенням справи о розгляду по суті в засіданні суду на 12.10.2018р.

У судовому засіданні 12.10.2018р. судом було оголошено перерву до 05.11.2018р.

02.11.2018р. на електрону пошту суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.11.2018р., враховуючи, зокрема, клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, судом було оголошено протокольну перерву до 07.11.2018р. о 16 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 06.11.2018р. судом повідомлено позивача про дату наступного судового засідання з одночасним викликом ТОВ "Біона Групп" у судове засідання, призначене на 07.11.2018р.

07.11.2018р. представником позивача подано до суду заяву в порядку п.8 ст. 129 ГПК України про надання доказів на підтвердження остаточної суми правничої допомоги в межах строків, передбачених вказаної нормою, а також заяву про залучення до матеріалів справи завіреної копії заяви №2 від 01.08.2016р.

Крім того, 07.11.2018р. від ТОВ "Біона Групп" до суду надійшли також пояснення стосовно витрат на послуги адвоката, актів виконаних робіт про надання юридичних послуг.

У своїх поясненнях позивач звертає увагу суду, що подання ним заяви на купівлю іноземної валюти №3 від 06.05.2016р. було вимогою відповідача для надання покритого, безвідкличного акредитиву, тобто підписання заяви про купівлю іноземної валюти - це вимушений крок позивача.

Також позивач ще раз наголосив на тому, що заява, на підставі якої банком було продано залишок валюти, сфальшована, а ТОВ "Біона Групп", в свою чергу, жодних заявок на продаж 1000 дол. США банку не надавало.

При цьому, надаючи кваліфікацію заявленій вимозі про стягнення 4008 грн. позивач зазначає, що заявлена сума є фінансовим збитком у вигляді недоотриманих коштів при продажу своїх активів, оскільки сума у розмірі 1000 дол. США ТОВ "Біона Групп" могла бути продана 22.01.2018р., а не 01.08.2016р.

Представником відповідача 07.11.2018р. були надані суду клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2018р. судом було оголошено перерву до 09.11.2018р.

Представники позивача у судовому засіданні 09.11.2018р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Представником відповідача у судовому засіданні 09.11.2018р. були надані суду письмові пояснення та висловлено свою позицію стосовно справи, згідно якої останній проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи при цьому про обов'язок сплати ТОВ "Біона Групп" передбачених договором сум за обслуговування акредитиву, незалежно від його розкриття, а також про надання дозволу позивачем на продаж залишку валюти безпосередньо у заяві на купівлю валюти від 06.05.2016р. Також відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення 4008 грн., оскільки курсова різниця жодним чином не може бути упущеною вигодою, так як кредитор міг і не отримати такі доходи.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України , одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України , якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст. 611 ЦК ), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК ), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України , збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України , передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України , включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З наведеного випливає, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року N 04-5/239 визначено, що, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ж до п. 6 Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги ТОВ "Біона Групп" направлені на стягнення сплачених підприємством сум в межах укладеного між сторонами договору про надання документального акредитиву від 05.05.2016р., які складаються з 553,15 грн. комісії за купівлю валюти, 66,90 грн. комісії за продаж валюти, 3 154,76 грн. комісії по імпортному акредитиву за період 05.05.16 р. - 24.05.16 р., 1 865,5 грн. оплата винагороди згідно договору акредитива за період 25.05.16 р. - 24.06.16 р., 1860,94 грн. оплата винагороди згідно договору акредитива за період 25.06.16 р. - 24.07.16 р., а також 4 008 грн., які позивач кваліфікує як збиток у вигляді недоотриманих коштів при продажу 1000 дол. США., тобто курсова різниця.

Надаючи оцінку наявності підстав для задоволення кожної із заявлених позивачем вимог, суд, перш за все, вважає за необхідне надати оцінку наявності або відсутності складових, з яким закон пов'язує можливість стягнення збитків.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 05.05.2016р. між ТОВ "Біона групп" та ПАТ "Марфін Банк" було укладено договір № OIL165001 про надання документарного акредитива, відповідно до якого банк зобов'язався за дорученням боржника надати документарний безвідкличний акредитив на суму 10 250 доларів США (акредитив) на користь Qingdao Dayezhongtian Import&Expз м Co/Ltd в особі Mr. Xueyong Wang, що знаходиться за адресою: No. 11 Tongshan road shibey District, Qingdao, China (бенефіціар), для забезпечення розрахунків за договором RM №777042016 від 02.05.2016 (контракт).

У відповідності до п.1.2. в забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за даним договором, ТОВ "Біона групп" розміщує грошове забезпечення (покриття) у розмірі 10250 доларів США на рахунок №260292291840, в ПАТ „Марфін банк", МФО 328168. Умови акредитиву викладені у додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Копія контракту є додатком №3 до даного договору.

Пунктом 3.1 договору № OIL165001 передбачено, що банк надає акредитив строком по 30.07.2016 включно, після закінчення якого акредитив втрачає чинність. Оплата по акредитиву проводиться з рахунку, відкритого у ПАТ "Марфін банк", МФО 328168, проти документів, представлених у додатку № 4 до контракту RM № 777042016 від 02.05.2016 у строгій відповідності з умовами акредитива та при строгому дотриманні всіх умов і строків акредитива, що викладені в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 4.1 договору № OIL165001 за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором з порушенням його умов (неналежне виконання), сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Пунктами 6.2, 6.3 договору № OIL165001 передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі. Взаємовідносини сторін, не врегульовані даним договором, регламентуються чинним законодавством України.

В подальшому 21.06.2016р. ПАТ "Марфін банк" отримав від банку бенефіціара пакет документів на виплату акредитива, в тому числі оригінал коносамента, для надання на користь останнього акредитива, про що було повідомлено ТОВ "Біона групп", після чого 29.06.2016р. банк перерахував на користь продавця за договором поставки грошові кошти в сумі 8 200 доларів США.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовної якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2018р. по справі №916/2789/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2018р. та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2018р., судом було задоволено позовні вимоги ТОВ "Біона групп" про стягнення з ПАТ "Марфін банк" перерахованих ним грошових коштів у сумі 8200 дол. США, еквівалент яких дорівнює 211 068 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що відкриття акредитиву ПАТ "Марфін банк" було здійснено без наявності всіх передбачених для цього відповідно до умов договору документів, тобто фактично встановлено наявність неправомірних дій ПАТ "Марфін банк", що мала вираження у неналежному виконанні зобов'язання за договором акредитиву.

Поряд з цим, як встановлено судом, та жодним чином не заперечується сторонами, за обслуговування акредитиву ТОВ "Біона групп" було сплачено банку винагороду у розмірі: 3 154,76 грн. комісії по імпортному акредитиву за період 05.05.16 р. - 24.05.16 р., 1 865,5 грн. за період 25.05.16 р. - 24.06.16 р., 1 860,94 грн. за період 25.06.16 р. - 24.07.16 р.

Вчинення вказаних витрат позивачем в повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку (т.1 а.с.12,14).

Так дійсно, умовами п.2.1. договору № OIL165001 сторони погодили, що протягом усього строку дії акредитива боржник сплачує банку винагороду за обслуговування акредитива у розрахунку 2,4 процентів річних, нарахованих на фактичну суму акредитива за фактичний строк дії акредитива, але в кожному разі не менше суми, передбаченої відповідним пунктом тарифів банку.

Згідно п.5.1.2.1. тарифів комісія за обслуговування акредитива при наявності грошового покриття складає 2,4% річних, min $ 75 в місяць.

Поряд з цим, суд вказує, що пунктом 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, серед яких, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб'єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.

В цьому зв'язку всі правила, які створюються сторонами чи законом, підпадають під контроль судів не для того, щоб оцінити їх внутрішню справедливість, а для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення рішенням суду неправомірної винної поведінки ПАТ "Марфін банк", що мала вираження у неналежному виконанні зобов'язання за договором акредитиву, стягнення винагороди за неналежне виконання зобов'язань за договором жодним чином не відповідає критерію справедливості, а отже суд доходить висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача сплаченої банку винагороди у розмірі: 3 154,76 грн. комісії по імпортному акредитиву за період 05.05.16 р. - 24.05.16 р., (50 +75$) 1 865,5 грн. за період 25.05.16 р. - 24.06.16 р. (75$), 1 860,94 грн. за період 25.06.16 р. - 24.07.16 (75$).

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо обов'язку позивача сплатити відповідні суми винагороди в будь-якому випадку, незалежно від розкриття акредитиву чи ні, оскільки рішенням суду преюдиціально чітко встановлено факт неналежного надання послуг, на які очікував позивач.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування сум, які ТОВ "Біона групп" були перераховані в якості комісії банку за купівлю валюти у розмірі 553,15 грн. та комісії за продаж валюти у розмірі 66,90 грн., суд вказує наступне.

Відповідно до Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003р. № 514 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) акредитив - це умовне грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями особи - наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива.

Відповідно до пункту 8.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) акредитив - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.

Згідно до п. 8.4. інструкції Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку "Розрахунки за акредитивами" відповідних балансових рахунків (далі в цій главі - аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами") та непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово немає коштів на рахунку платника) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено саме покритий акредитив.

Пунктом 8.14. Інструкції визначено, що у разі відкриття покритого акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів із свого рахунку на аналітичний рахунок "Розрахунки за акредитивами" у банку-емітенті.

Як встановлено судом та позивачем жодним чином не заперечується, 06.05.2016р. ТОВ "Біона групп" було подано до ПАТ "Марфін банк" заяву про купівлю іноземної валюти (т.2 а.с.93), якою позивач доручає банку перерахувати суму, потрібну для купівлі іноземної валюти у розмірі 10 897,40 дол. США., уплати комісійної винагороди та обов'язкових зборів з поточного рахунку підприємства в гривнях згідно договору банківського рахунку.

Вказана заява була складена та підписана електронним цифровим підписом ТОВ "Біона Групп" за допомогою системи "клієнт-банк".

Також в матеріалах справи наявна заява (т.2 а.с.69), підписана директором ТОВ "Біона Групп", згідно якої позивач просив банк прийняти відповідну електрону заявку на купівлю іноземної валюти до виконання.

Отже із зазначеної заяви вбачається, що ТОВ "Біона Групп" самостійно було доручено ПАТ "Марфін банк" купівлю валюти на загальну суму 10 897,40 дол. США., комісія за придбання якої склала 553,15 грн.

Зазначене свідчить, що валюта у сумі 10 897,40 дол. США. була придбана саме по заявці позивача, не внаслідок неправомірних дій відповідача, а з метою забезпечення покриття акредитиву, а отже суд не може оцінити вказані витрати в якості збитків, з огляду на що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до положень п.3 розділу 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою правління національного банку України 10.08.2005р. № 281, клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена (або обміняна згідно з пунктом 18 розділу I цього Положення) у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

У заяві про купівлю іноземної валюти резидент зобов'язаний доручити суб'єкту ринку продати куплену, обміняну іноземну валюту, що не буде перерахована за призначенням у вищезазначений строк.

Підписуючи заяву про купівлю іноземною валюти, ТОВ "Біона Групп" доручило ПАТ "Марфін банк" у разі, якщо придбана на МВРУ згідно з цією заявою іноземна валюта не буде перерахована позивачем за призначенням у визначений законодавством України строк, після зарахування на поточний рахунок, продати цю іноземну валюту на МВРУ. Згідно вказаної заяви курсова різниця та інші доходи, отримані при виконанні його доручення, є доходами Банку.

Як встановлено судом з пояснень представника відповідача, 01.08.2018р., з огляду на те, що банком акредитив надавався строком по 30.07.2016р., після розкриття акредитиву залишок невикористаної валюти у розмірі 2 697,40 дол. США був проданий банком. Комісія за такий продаж склала 66,90 грн.

Отже, приймаючи до уваги доручення ТОВ "Біона Групп" банку у заявці про купівлю іноземної валюти, у разі наявного на рахунку залишку невикористаної за призначенням іноземної валюти, на здійснення продажу такого залишку, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог також і в цій частині.

При цьому, твердження позивача про обов'язок банку у відповідності до п.10 розділу 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою правління національного банку України 10.08.2005р. № 281, зарахувати на поточний рахунок клієнта безготівкову валюту в загальній сумі до 1000 дол. США, ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень вказаного пункту, оскільки визначеному праву банка кореспондує відповідне волевиявлення клієнта. Натомість матеріали справи, в порушення ст.ст.73,74 ГПК України, не містять жодного доказу доведення такого волевиявлення до банку.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 008 грн., які позивач кваліфікує як збиток у вигляді недоотриманих коштів при продажу 1000 дол. США., тобто курсової різниці, суд вказує наступне.

Згідно з п.1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Зазначене цілком кореспондується зі ст. 22 ЦК України, згідно до п. 2 якої збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання відповідачем.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

Тобто, курсова різниця жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.

На підставі викладеного, а також враховуючи відсутність встановлення неправомірних дій банку щодо продажу валюти, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Біона Групп" щодо стягнення з відповідача 4 008 грн. упущеної вигоди.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, враховуючи відповідну заяву позивача (т.2 а.с.45), судом при прийнятті рішення не вирішується питання розподілення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд.19, код ЄДРПОУ 40449321) суму сплаченої винагороди (комісії) у розмірі 6 881 /шість тисяч вісімсот вісімдесят одна/ грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 053 /одна тисяча п'ятдесят три/ грн. 47 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 19 листопада 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська