Ухвала

від 30.11.2018 по справі 915/448/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 915/448/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" від 12.11.2018р. про стягнення правничої допомоги (вх.№23954/18 від 20.11.2018р.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд.19)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28)

про стягнення 11 509,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник.

від відповідача : ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 01.01.2017р.

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", в якій просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 11 509,25 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2018р. позовну заяву ТОВ "Біона Групп" прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Під час розгляду даної справи Господарським судом Миколаївської області від позивача надійшли пояснення (т.1 а.с.97-100) щодо розміру правничої допомоги, яка за підрахунком ТОВ "Біона Групп" разом із судовим збором становить 19 762 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.07.2018р. на підставі ст.31 Господарського процесуального кодексу України справу №915/448/18 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №915/448/18 розподілено судді Господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. суддею Щавинською Ю.М. справу №915/448/18 прийнято до свого провадження із призначенням підготовчого засідання на 10.09.2018р. о 16 год. 00 хв.

Під час судових дебатів, представником позивача було подано до суду клопотання, в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, в якому останній зазначив про необхідність підрахування кількості годин, фактично витрачених адвокатом при наданні правової допомоги та надання відповідних доказів в межах строків, передбачених законодавством.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2018р. позовні вимоги Публічного Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" було задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" суму сплаченої винагороди (комісії) у розмірі 6 881 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 053 грн. 47 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.

При цьому, враховуючи вищевказану заяву позивача, судом при прийнятті рішення не було вирішено питання розподілення витрат на правову допомогу.

20.11.2018р. до суду від позивача надійшла надіслана ним 12.11.2018р. заява про стягнення правничої допомоги (т.2 а.с.126-127), згідно якої за підрахунком ТОВ "Біона Групп" розмір витраченої на послуги адвоката суми склав 75 526,24 грн., яка складається з роботи адвоката - 20 150 грн., відшкодування проїзду адвоката - 54 000 грн. та гонорар адвоката 1 376,24 грн. без ПДВ (20% від суми 6 881,20 грн.).

Ухвалою суду від 22.11.2018р. судом прийнято до розгляду заяву ТОВ "Біона Групп" про стягнення правничої допомоги до розгляду із призначенням судового засідання на 30.11.2018р. об 11 год. 00 хв.

30.11.2018р. від Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" надійшли заперечення на заяву про стягнення правничої допомоги, згідно яких відповідач наголошує на недоведенні факту вчинення оплати послуг на правничу допомогу, а прибуткові касові ордери є неналежними та недопустимими доказами, оскільки підтвердженням отримання адвокатом оплати та відрахування з отриманої суми податку, на думку відповідача, мають бути книга (журнал) обліку доходів та витрат за 2018р. адвоката та відомості від органу доходів та зборів, чи пенсійного фонду про сплату адвокатом сум єдиного соціального внеску.

Крім того, відповідач також зауважив, що за відсутності у наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт №000001 та №000003 посилань на господарську справу, з урахуванням того, що в межах договору про надання юридичної допомоги позивачу були надані послуги не тільки в рамках даної справи, розмір правничої допомоги по зазначених актах є недоведеним.

Також відповідач висловив заперечення стосовно часу, який було витрачено адвокатом на проїзд, навівши при цьому свої калькуляцію, згідно якої максимальний розмір відповідних витрат мав би скласти 21 000 грн. замість 54000 грн.

Не погодився відповідач і з визначеним позивачем часом, витраченим адвокатом у судових засіданнях, зазначивши, що такий час становить 89 хвилин, що складає 4 450 грн. замість 5 150 грн.

Окрім зазначеного, відповідач також вказав на неправомірність стягнення гонорару у відсотковому співвідношенні до суми задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 30.11.2018р. представник позивача заяву про стягнення правничої допомоги підтримав, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Представник відповідача, заперечуючи проти заяви про стягнення правничої допомоги, просив відмовити у її задоволенні в повному обсязі.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вказує позивач, за результатом розгляду справи №915/448/18 в Господарському суді Одеської області ним було витрачено на правову допомогу адвоката 75 526,24 грн., що складається з суми 20 150 грн., яку сплачено за роботу адвоката, 54 000 грн. - відшкодування проїзду адвоката та 1 376,24 грн. (20% від суми 6 881,20 грн.) - гонорар адвоката.

Обґрунтовуючи саме такий розмір адвокатських витрат, позивач зазначає, що безпосередньо робота адвоката включала в себе написання позовної заяви - 120 хвилин, написання відповіді на відзив - 120 хвилин, написання пояснень №777-1/189, №777/1547-20 - 60 хвилин, а також участь у судових засіданням протягом 103 хвилин.

При цьому, стосовно вартості однієї години роботи адвоката позивач зазначив, що оскільки даний позов не є дуже енерговитратним за часом та психологічним навантаженням для нього та адвоката, останні дійшли згоди про зменшення вартості роботи адвоката до 3 000 грн. за годину роботи адвоката, замість встановлених договором шести тисяч.

Також адвокат навів кількість часу, який було витрачено адвокатом на переїзд від свого робочого місця до приміщення Господарського суду Одеської області.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілення, суд вказує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біона Групп", м. Миколаїв (Клієнт) і адвокатом ОСОБА_3 (Адвокат) було укладено договір про надання юридичної допомоги №01012017, за умовами якого Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.1 договору визначено, що юридична допомога, що надається Адвокатом, оплачується в гривні, шляхом сплати суми авансу (згідно з п. 4.2.1) та суми, яка підлягає сплаті за вже надану юридичну допомогу (згідно ставок, визначених п. 4.3). Суми, які вказані в цьому пункті підлягають оплаті Клієнтом на протязі 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку-фактури.

У п. 4.2. договору визначено порядок оплати юридичної допомоги, наданої Адвокатом: перед початком надання Адвокатом юридичної допомоги, Адвокат та Клієнт узгоджують суму авансу. Кінцевий розрахунок за надану юридичну допомогу здійснюється шляхом множення кількості годин, витрачених Адвокатом, на вартість однієї години його роботи (відповідно до вартості години роботи, зазначеного в п.4.3. даного договору) (п.4.2.1.).

Пунктом 4.3. договору сторонами встановлено ставки погодинної оплати роботи: 4.3.1 одна година роботи Адвоката становить - 6000 грн. 00 коп. без ПДВ; 4.3.2. вартість години роботи Адвоката в неробочий час збільшується в 1,5 рази. Під неробочим часом у цьому випадку розуміється, час: з 18-00 годин до 9-00 годин у робочі дні, святкові й вихідні дні.

Відповідно до п. 4.4 договору по закінченню кожного календарного місяця, в якому Адвокат надавав Клієнтові юридичну допомогу, складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом юридичної допомоги і її вартість. На письмову вимогу Клієнта, Адвокат може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги з її ідентифікацією. Акт надсилається Клієнту Адвокатом електронним зв'язком, поштою або особисто в руки.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що в акті, зазначеному в п. 4.4. даного договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати наданої юридичної допомоги, у цьому випадку сторони керуються умовами актів.

Даний договір укладений на строк до 31.12.2018 року та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1 договору).

За договором про надання послуг виконавець зобов'язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов'язку з її надання.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в частині оплати безпосередньо роботи адвоката є явно завищеними та підлягають частковому зменшенню, виходячи із наступного.

Суд бере до уваги, що відповідна позовна заява була подана позивачем до Господарського суду Миколаївської області з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності), а також без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164 ГПК України, що мало наслідком спочатку залишення позовної заяви без руху, а у подальшому направлення справи №915/448/18 за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Також, суд зазначає, що пояснення, відзиви та інші документи, складені позивачем, містять велику кількість орфографічних, стилістичних помилок, відповідні документи не відповідають офіційно-діловому стилю, який вимагається до оформлення документів, які подаються до державних установ.

Виклад у текстах ділових паперів має бути чітким, ясним, логічним і водночас якомога лаконічним. Логічна послідовність у документах досягається за допомогою причинно-наслідкових зв'язків у реченні чи в тексті в цілому. У ділових паперах використовується загальновживана лексика та терміни, які включені до словників.

Вказані документи позивача надруковано різними кольорами, різними шрифтами, вони містять формулювання, які не відповідають юридичній термінології.

Більш того, у поясненнях №777/1547-20, на які, як вказує позивач, адвокатом було витрачено що найменше 30 хвилин, постійно звертається увага апеляційного суду , тоді як наразі справа розглядається в суді першої інстанції.

Окрім того, суд відзначає про схожість позовної заяви, відповіді на відзив та інших документів за текстом та смисловим навантаженням.

Стосовно участі адвоката ТОВ "Біона Групп" у судових засіданнях при розгляді даної справи, суд зазначає, що участь представника позивача обов'язковою судом не визнавалась.

Таким чином, беручи до уваги факт надання адвокатом правової допомоги та сплату за це коштів позивачем, суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи заявлену суму позову у розмірі 11 509,25 грн., доходить висновку про завищення суми, витраченої на послуги адвоката, та, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог на суму 6 881,20 грн., вважає за необхідне в цій частині присудити до стягнення з відповідача витрачені позивачем кошти на послуги адвоката у розмірі 3 000 грн.

Що стосується заявленої до стягнення суми гонорару адвоката у розмірі 1 376,24 грн., тобто 20% від присудженої до стягнення з Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" суми 6 881,20 грн., суд вказує наступне .

Пунктом 4.5. договору про надання юридичної допомоги від 01.01.2017р. сторони погодили, що у випадку, якщо надана адвокатом юридична допомога призвела до повернення дебіторської заборгованості клієнту, останній сплачує адвокату, суму в розмірі 20% від коштів, отриманих клієнтом від боржника, протягом 3-х днів з моменту одержання клієнтом коштів від боржника.

При цьому, в аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Виходячи з аналізу відповідного договору про надання юридичної допомоги, визначена пунктом 4.5. договору додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є по суті платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Разом з тим. рішення суду у господарській справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

За змістом положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.

Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Аналогічних висновків у своїй постанові від 12.06.2018р. по справі №462/9002/14-ц дійшов Верховний суд, які, відповідно до ст.236 ГПК України, враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, Господарський суд Одеської області вказує про неможливість покладання на відповідача обов'язку відшкодовувати передбачений договором про надання юридичної допомоги гонорар, що встановлений у відсотковому співвідношенні від суми, присудженої до стягнення за результатом розгляду позовної заяви.

Аналізуючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 54 000 грн., сплачених ТОВ "Біона Групп" в якості відшкодування проїзду адвоката, суд вказує наступне .

Пунктом 4.3.3 договору сторони погодили, що вартість часу проїзду адвоката до клієнта або по його дорученнях, розраховується виходячи з погодинної ставки, помноженої на 0,5.

Заперечуючи щодо витрат на проїзд адвоката, відповідач зауважив про необхідність здійснення відповідного розрахунку, виходячи із вартості однієї години, яка дорівнює 3000 грн.

На що позивачем у судовому засіданні було повідомлено суду, що зменшення погодинної ставки стосувалось лише роботи адвоката, та жодним чином не зачіпало вартості проїзду адвоката.

Водночас, оцінюючи правомірність вимог ТОВ "Біона Групп" щодо покладання на відповідача обов'язку відшкодування вартості проїзду адвоката, суд, враховуючи, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), вказує наступне.

Як вже було зазначено судом раніше, жодного разу явку представників позивача судом визнано обов'язковою не було.

Більш того, починаючи з судового засідання 10.09.2018р., в якому здійснювалась технічна фіксація, та в подальшому суд неодноразово пропонував позивачу приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Проте, позивач жодного разу не скористався можливістю участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що могло заощадити час адвоката та грошові кошти ТОВ "Біона Групп".

За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлені до стягнення витрати на проїзд адвоката у сумі 54 000 грн. не відповідають критерію необхідності та неминучості, що є необхідною умовою стягнення витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим доходить висновку про необхідність відмови у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" від 12.11.2018р. (вх.№23954/18 від 20.11.2018р.) про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (68003, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 28, код ЄДРПОУ 21650966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біона Групп" (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд.19, код ЄДРПОУ 40449321) 3 000 /три тисячі/ грн. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська