Постанова

від 24.10.2018 по справі 918/931/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/931/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" - Гапоненко Р.І. (директор)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"

на ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.03.2018

(суддя - Марач В.В.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2018

(колегія суддів у складі: Огороднік К.М. - головуючий, Тимошенко О.М., Коломис В.В.)

у справі за спільною заявою кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", Приватного підприємства "Ферарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМ Фаворит",

та заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Білий Колодязь"

до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про порушення справи про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2017 року кредитори: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", Приватне підприємство "Ферарі", Товариство з обмеженою відповідальністю "МСМ Фаворит" звернулись до господарського суду Рівненської області із заявою до боржника Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про порушення справи про банкрутство.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.03.2018, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", Приватному підприємству "Ферарі", Товариству з обмеженою відповідальністю "МСМ Фаворит" у порушенні провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Остафова, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 31994540).

3. Рішення судів попередніх інстанцій про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" мотивовані наступним:

3.1. Суд першої інстанції встановив, що загальна сума безспірних грошових вимог кредиторів ТзОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", ПП "Ферарі", ТзОВ "МСМ Фаворит" до Дочірнього підприємства на час проведення підготовчого засідання в суді першої інстанції, з урахуванням здійснених проплат, становила 840459,96 грн.

3.2. Наведена фактична обставина справи стала підставою для висновку про те, що для порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Рівненський облавтодор" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", Приватного підприємства "Ферарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМ Фаворит" відсутня одна з підстав, передбачених ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що у свою чергу, є підставою для відмови заявникам в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника в порядку, передбаченому абз.6 ч.7 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3.3 Суд апеляційної інстанції підтримав зазначений висновок суду першої інстанції.

4. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані приписами ст. ст. 10, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

5. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції Скаржник у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

6.1. Посилання на копії платіжних доручень в оскаржуваних судових рішеннях, відповідно до яких було погашено частина заборгованості боржника перед заявниками є порушенням принципу правової визначеності.

6.2. Філії боржника не мали права і законних підстав для перерахування грошових коштів.

6.3. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

8. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі №918/931/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у відкритому судовому засіданні на 24 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

9. 24.10.2018 у відкритому судовому засіданні заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників у справі, а також дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

10. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Щодо доводів касаційної скарги про те, що посилання на копії платіжних доручень в оскаржуваних судових рішеннях, відповідно до яких було погашено частина заборгованості боржника перед заявниками є порушенням принципу правової визначеності, та про те, що філії боржника не мали права і законних підстав для перерахування грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.

13. Суди попередніх інстанцій встановили, що з матеріалів справи вбачається, що на вимогу суду першої інстанції кредиторами не було надано доказів того, чи надходили до них кошти від зазначених філій. При цьому, наявні в матеріалах справи платіжні доручення в підтвердження факту сплати філіями ДП "Рівненський облавтодор" коштів кредиторам оформлені належним чином, містять відмітки банку про перерахування коштів, призначення платежу (на виконання рішень суду), а тому, відповідно до норм ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правильність прийняття господарським судом Рівненської області в якості належного доказу зазначених копій платіжних доручень.

14. Доказів повернення кредиторами коштів на рахунки філій, як встановлено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, судам не надано.

15. З урахуванням встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, та беручи до уваги те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ст. 300 ГПК України), колегія суддів суду касаційної інстанції визнає доводи касаційної скарги Скаржника, які викладені в підпунктах 6.1., 6.2. пункту 6 даної постанови, необґрунтованими та такими, які спрямовані на вирішення судом касаційної інстанції питання про достовірність зібраних доказів у справі (копії платіжних доручень відповідно до яких було погашено частина заборгованості боржника перед заявниками), що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

16. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає наступне.

17. Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

18. Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом.

19. Системний аналіз ст. ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що положення зазначених норм Закону ставлять у залежність обґрунтованість рішення господарського суду про наявність правових підстав для порушення справи про банкрутство, зокрема, від правильного визначення розміру трьохсот мінімальних заробітних плат.

20. Відповідно до абзацу 5 ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд відмовляє в відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону .

21. Базовий розмір грошових вимог, який дає право ініціювати процедуру банкрутства, повинен становити не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому наведена вимога застосовується не лише при порушенні справи про банкрутство, а й під час проведення підготовчого засідання (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 19.10.2016 у справі № 922/4832/15) .

22. Суд першої інстанції встановив, що загальна сума безспірних грошових вимог кредиторів ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", ПП "Ферарі", ТОВ "МСМ Фаворит" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на час проведення підготовчого засідання в суді першої інстанції, з урахуванням здійснених проплат, становила 840459,96 грн., що є станом на дату проведення підготовчого засідання, менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

23. З урахуванням приписів ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, абзацу 5 ч. 7 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій про те, що для порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Рівненський облавтодор" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", Приватного підприємства "Ферарі", Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМ Фаворит" відсутня одна з підстав, передбачених ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що у свою чергу, є підставою для відмови заявникам в порушенні провадження у справі про банкрутство боржника в порядку, передбаченому абз.6 ч.7 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24. Наведене спростовує довід касаційної скарги, який викладений в підпункті 6.3. пункту 6 даної постанови.

25. Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

26. Відповідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

27. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" дійшла до висновку що ухвала господарського суду Рівненської області від 27.03.2018 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

28. За таких обставин, на підставі ст. 309 ГПК України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

29. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 918/931/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі № 918/931/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко