Рішення

від 15.11.2018 по справі 183/350/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/350/18

Провадження № 2/183/1447/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Данильченко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Фермерського господарства "Беркут" про визнання часток у статутному фонді фермерського господарства рівними та визнання права власності на частку в статутному фонді в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вищезазначеним позовом, який в подальшому уточнили. В обґрунтування уточненого позову посилаються на те, що що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько (чоловік) відповідно, ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. 18 грудня 2008 року вони та відповідач ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких було визначено спадкове майно належне померлому ОСОБА_4, однак зазначений перелік спадкового майна є неповним, оскільки за життя спадкодавцем було зареєстровано Фермерське господарство "Беркут". У встановлений законом термін позивачі звернулись до нотаріуса з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно, а саме 1/3 частки в Статутному фонді (капіталі) Фермерського господарства "Беркут", однак отримали відмову з підстав не визначення частки, належної спадкодавцю, та її розміру у ньому.

У зв'язку з чим, позивачі вимушені звернутись до суду та просять визнати рівними по 1/3 частці засновника фермерського господарства "Беркут" ОСОБА_4 та членів фермерського господарства "Беркут" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в статутному фонді (капіталі) фермерського господарства "Беркут" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Пролетарська, 36-А, ЄДРПОУ 21914365) та визнати за ними в порядку спадкування на частки в Статутному фонді (капіталі) Фермерського господарства "Беркут" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, вул. Пролетарська, 36-А, ЄДРПОУ 21914365) право власності на 1/3 частку від частки померлого ОСОБА_4 за кожним з спадкоємців.

Ухвалою суду від 09 березня 2018 року задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів (а.с. 59-60). Ухвалою суду від 16 травня 2018 року задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів (а.с. 80-81). Ухвалою суду від 10 жовтня 2018 року задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів (а.с. 107-108).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, тому суд вважає можливим провести такий розгляд за їх відсутності.

У судове засідання представник позивачів - ОСОБА_5 не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 163).

Відповідачі ОСОБА_3 та представник Фермерського господарства "Беркут", заперечень проти позову не надали, у судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_2 та батько позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (а.с. 11, 12, 13).

18 грудня 2008 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з якими було визначене спадкове майно, належне померлому ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 584/2007, відкритої після смерті спадкодавця, наданими на запит суду (а.с. 114-157). Однак, зазначений у свідоцтві перелік спадкового майна виявився неповним.

За життя ОСОБА_4 було засноване Фермерське господарство "Беркут" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Пролетарська, 36-А, ЄДРПОУ 21914365) (а.с. 14-17, 18-24).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л. П., з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на спадкове майно, яке складається з 1/3 частки в Статутному фонді (капіталі) Фермерського господарства "Беркут", однак їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав невизначеності частки та її розміру в статутному фонді ФГ "Беркут" за померлим ОСОБА_4 (а.с. 29, 30).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6391/17 за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Беркут", третя особа - Відділ державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації, яке набрало законної сили 24 листопада 2017 року, визнано недійсним рішення засновника Фермерського господарства "Беркут" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, ідентифікаційний код 21914365) від 05 травня 2011 року. Визнано недійсним Статут Фермерського господарства "Беркут" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, ідентифікаційний код 21914365) в новій редакції, затверджений на підставі рішення засновника фермерського господарства "Беркут" від 05 травня 2011 та зареєстрований 12 травня 2011 року. Визнано недійсним рішення засновника Фермерського господарства "Беркут" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, ідентифікаційний код 21914365 від 17 травня 2017 року. Визнано недійсним Статут Фермерського господарства "Беркут" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, ідентифікаційний код 21914365) в новій редакції, затверджений на підставі рішення засновника фермерського господарства "Беркут" від 17 травня 2017 року (а.с.35-41).

У силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Станом на день звернення з позовною заявою, діючим є Статут ФГ "Беркут" зареєстрований 22 червня 2006 року, номер запису 12091050003000037.

Згідно з п. 1.2 Статуту, засновником господарства є ОСОБА_4, до складу членів господарства входять: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 18-24).

З матеріалів спадкової справи № 584/2007, відкритої після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що позивачі дійсно не отримали у спадщину майнові права, які належали спадкодавцю у статутному фонді (капіталі) ФГ "Беркут".

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом.

Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК), Господарським кодексом України (далі - ГК), Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року, в редакції, яка діяла на час смерті спадкодавця, визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств і дає визначення цьому виду господарської діяльності, як формі підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Засновниками фермерського господарства може бути один або кілька громадян України, які є родичами або членами сім'ї.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки, що не узгоджується зі ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або уповноважена ним особа особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації: а) засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства); б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства; в) копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення; г) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства.

Для реєстрації фермерського господарства забороняється вимагати інші документи або відомості, ніж перелічені в цій частині. Підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом.

Вимог до змісту установчих документів Закон України "Про фермерське господарство" не містить.

Статтею 88 ЦК України передбачаються вимоги до змісту установчих документів товариств і до організації діяльності вона не може бути застосована, оскільки ч. 3 ст. 114 ГК України визначено, що відносини, пов'язані зі створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Господарського кодексу України і ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" установчими документами фермерського господарства є рішення про його утворення або засновницький (установчий) договір та статут.

Вимоги до установчих документів суб'єкта господарювання, фермерського господарства у тому числі, викладено в наступних нормах Закону.

Частиною 2 статті 57 ГК України передбачено, що в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом;

Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГК України у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону;

Згідно із ч. 4 ст. 57 ГК України статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Отже, з викладеного вище випливає висновок, що статут фермерського господарства повинен містити інформацію про розмір та порядок утворення статутного фонду.

Статтею 167 Господарського кодексу України дається визначення корпоративних прав, як прав особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Отже, наявність статутного фонду фермерського господарства дає повний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному фонді.

З огляду на вищенаведене, об'єктом відчуження та спадкування фермерських господарств може бути частка у статутному фонді.

Стаття 23 Закону України "Про фермерське господарство" у питаннях спадкування майна фермерського господарства (цілісного майнового комплексу) має відсильну норму.

Частина 2 ст. 22 зазначеного вище Закону зазначає про можливість відчуження фермерського господарства як цілісного майнового комплексу відповідно до закону.

Відповідних норм, на які у згаданих питаннях посилається Закон України "Про фермерське господарство", чинне законодавство України не містить.

Для вирішення питання спадкування майнових прав суд в своїх діях керується нормою ст. 8 Цивільного кодексу України.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, питання спадкування частки майнових прав в статутному капіталі юридичної особи були врегульовані: статтею 147 Цивільного кодексу України, де йшлось про перехід частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, та статтею 55 Закону України "Про господарські товариства", яка встановлювала переважне право спадкоємців на вступ до товариства з обмеженою відповідальністю.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про господарські товариства" при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

З набранням чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вищезазначені норми права втратили свою законну силу.

Станом на час ухвалення рішення питання спадкування визначені статтею 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" де зазначено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Згідно з правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у пункті 9 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

У силу ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статутом ФГ "Беркут" не визначено частки засновника та членів господарства в статутному фонді (капіталі) господарства.

Згідно з ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що частки засновника та членів Фермерського господарства "Беркут" є рівними і кожна складає 1/3 у статутному фонді, та іншого судом не встановлено; ОСОБА_4 за життя належала 1/3 частка зазначеного господарства, спадкоємцем за законом після смерті якого були ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в установлений законом строк прийняли спадщину після його смерті, матеріали справи доказів інших спадкоємців за законом, які в установлений законом строк звернулись до нотаріуса з приводу спадщини не містять, матеріали спадкової справи доказів наявності інших спадкоємців за законом чи заповітом, які звернулися протягом встановленого строку до нотаріуса з приводу прийняття спадщини не містять, доказів на підтвердження переходу прав на спадкове майно після смерті спадкодавця матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і за позивачами належить визнати право власності в рівних частках, а саме по 1/9 частці кожному, в Статутному фонді (капіталі) Фермерського господарства "Беркут" в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 51283, АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: 51283, АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, яка зареєстрована за адресою: 51283, АДРЕСА_3 ), Фермерського господарства "Беркут" (код ЄДРПОУ 21914365, 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Пролетарська, 36-А ) про визнання часток у статутному фонді фермерського господарства та визнання права власності на частку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати, що частки засновника Фермерського господарства "Беркут" - ОСОБА_4 та його членів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в статутному фонді (капіталі) Фермерського господарства "Беркут" (код ЄДРПОУ 21914365, 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Пролетарська, 36-А ) є рівними, а саме по 1/3 частці у кожного.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку в Статутному фонді (капіталі) Фермерського господарства "Беркут" (код ЄДРПОУ 21914365, 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Пролетарська, 36-А ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/9 частку в Статутному фонді (капіталі) Фермерського господарства "Беркут" (код ЄДРПОУ 21914365, 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Пролетарська, 36-А ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судові витрати віднести на рахунок позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Повне рішення суду складено 15 листопада 2018 року.

Суддя Г.Є. Майна