Рішення

від 14.11.2018 по справі 1240/2817/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2817/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Чугунової Г.П., довіреність від 23.01.2018 № 1;

розглянувши в відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (далі - УПФУ в Станично - Луганському районі) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії не було враховано трудовий стаж з 04.11.1986 по 24.09.1993 в Луганському (Ворошиловградському) обласному оптово-роздрібному об`єднанні фірми Одяг , яке було реорганізовано на момент звільнення в Луганське орендне обласне оптово-роздрібне підприємство Одяг . Запис про реорганізацію в трудовій книжці відсутній.

При первинному зверненні позивач надавала відповідачу довідки ТДВ Одяг м. Луганськ від 07.04.2014 № 04/1-81 та від 17.04.2014 № 04/1-105, які підтверджували періоди роботи та містили інформацію щодо перейменувань та реорганізації підприємства, але позивачу було відмовлено в їх прийомі (у пенсійній справі вони були відсутні на момент звернення перший раз до суду).

27.12.2017 позивач звернулася до суду, і рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 у справі № 812/150/18-а відмовлено в задоволенні позовних вимог, з зазначенням необхідності встановлення факту роботи у місцевому суді або УПФУ згідно пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу на підставі показань свідків.

15.05.2018 позивач звернулася до Біловодського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту роботи, ухвалою суду, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 25.07.2018, відмовлено у відкритті провадження по справі за заявою № 408/1934/18-ц.

16.08.2018 позивач звернулася до УПФУ з заявою про підтвердження трудового стажу на підставі пояснень свідків та довідок.

Листом від 31.08.2018 № 121/В-5 відповідач повідомив, що ТДВ Одяг м. Луганськ припинило свою діяльність, і позивач має право підтвердити стаж роботи на підставі показань не менше двох свідків, але тільки при наданні довідки з архівної установи, яка знаходиться на підконтрольній українській владі території про відсутність на зберіганні документів ТДВ Одяг .

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПрАТ Одяг м. Луганськ (ід.код 01554166) припинило свою діяльність. ТДВ Одяг м. Луганськ (ід. код 01554166) не перебуває у процесі припинення. Тобто, якщо підприємство не припинило свою діяльність, воно не передавало документи на зберігання до архівної установи. Довідки, видані у квітні 2014 року, відповідач також не врахував в вирішенні питання позивача.

На підставі викладеного, з посиланням на Закон України Про пенсійне забезпечення , Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, позивач просить суд:

1) визнати бездіяльність УПФУ в Станично - Луганському районі Луганської області про відмову у зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Ворошиловградському обласному оптово - роздрібному обєднанні фірми Одяг та Луганському обласному оптово - роздрібному підприємстві фірми Одяг в період з 04.11.1986 по 21.09.1993 неправомірною;

2) зобов'язати УПФУ в Станично - Луганському районі Луганської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04 листопада 1986 року по 01 травня 1989 року на посаді бухгалтера ЦБ, а з 01 травня 1989 року по 28 січня 1993 року бухгалтером другої категорії в Ворошиловградському обласному оптово - роздрібному обєднанні фірми Одяг , в період з 28 січня 1993 року по 24 вересня 1993 року на посаді бухгалтера другої категорії в Луганському орендному обласному оптово - роздрібному підприємстві Одяг , здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням до стажу вищезазначеного періоду роботи з дня призначення пенсії.

Ухвалою суду від 18.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 12.10.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 201-202).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив від 16.10.2018 за вх. № 26528/2018, зазначивши, що відповідачем наведено перелік документів, доданих до заяви про призначення пенсії, у якому відсутні довідки від 07.04.2014 № 04/1-81 та від 17.04.2014 № 04/1-105 ТДВ Одяг м. Луганськ, які не було долучено до заяви з посиланням на те, що вони видані у м. Луганськ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, не зважаючи на те, що довідки видавалися у квітні 2014 року, коли територія м. Луганська була підконтрольна українській владі. 26.04.2018 позивач наполягала на тому, щоб їх долучили до пенсійної справи. Також позивач зазначила, що не зловживає процесуальними правами, а, виконуючи рекомендації Луганського окружного адміністративного суду, викладені у рішенні від 12.04.2018 у справі № 408/150/18-а, вона звернулася і до місцевого суду, і до відповідача, проте відповідач не звертає увагу на рішення суду, в якому чітко зазначено про те, що УПФУ має право встановлювати стаж роботи на підставі пояснень свідків. Оскільки відповідачем було знов відмовлено, позивач не має іншої можливості захистити свої права, крім як звернутися до суду знов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві від 08.10.2018 за вх. № 25433/2018 (арк.спр.119-121). Так, зазначила, що статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно із Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Трудова книжка ОСОБА_1 містить запис № 11 про прийняття її на посаду бухгалтера ЦБ за наказом Ворошоливградського об'єднання фірми Одяг від 04.11.1986 № 261. За записом № 13 позивача звільнено з підприємства Одяг наказом цього підприємства від 27.09.1993 № 82. При цьому трудова книжка не містить у собі даних щодо зміни назви або правонаступництва підприємства, а це питання є правовстановлюючим для набуття стажу для перерахунку пенсії.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то , а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Такий запис у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній.

ОСОБА_1 11.07.2017 звернулась до УПФУ в Станично - Луганському районі з заявою про призначення пенсії, їй було надано строк для подання документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме - диплому про навчання, свідоцтва про народження сина, довідки про роботу за період з 04.11.1986 по 24.09.1993. В наданий період позивачем не надано жодного легітимного документа про правонаступництво Ворошиловградського обласного оптово - роздрібної фірми Одяг , тому підстав для врахування зазначеного періоду роботи до стажу роботи немає.

Крім того, за твердженням представника відповідача, згідно із Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України документи, надані з тимчасово непідконтрольної території державними органами не можуть бути прийняті до уваги. З посиланням на пункти 17, 18 Порядку відповідач вважає, що зарахувати стаж на підставі показань свідків неможливо.

Також представник відповідача послалася на те, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 № 408/150/18-а за аналогічним позовом відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2, 93600, що підтверджено копіями паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та довідки від 06.07.2017 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 7-9).

11.07.2017 позивач звернулась до УПФУ в Станично-Луганському районі з заявою № 653 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (арк.спр. 130-131).

До заяви було додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання (реєстрації) особи, паспорт, свідоцтво про переміну прізвища, імені, по-батькові, трудову книжку, що підтверджується відомостями, відображеними в розписці-повідомленні (арк.спр. 131).

Згідно із протоколом від 20.07.2017 № 653 позивачу призначено пенсію за віком з 11.07.2017 (арк.спр. 123), та не враховано період роботи з листопада 1986 року по вересень 1993 року, що підтверджується розрахунком стажу, який міститься в матеріалах пенсійної справи (арк.спр. 124).

Позивач 15.01.2018 оскаржила до Луганського окружного адміністративного суду дії відповідача щодо не зарахування до стажу періоду роботи з 04.11.1986 по 24.09.1993, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 у справі № 408/150/18-а у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано жодного доказу, який підтвердив би факт подання до УПФУ в Станично - Луганському районі Луганської області довідок від 07.04.2017 № 01/1-81 та від 17.04.2017 № 04/1-105, виданих ТДВ Одяг на підтвердження правонаступництва Ворошиловградського обласного об'єднання оптово - роздрібної фірми Одяг .

ОСОБА_1 звернулась до Біловодського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту роботи з 04.11.1986 по 01.05.1989 на посаді бухгалтера ЦБ, з 01.05.1989 по 28.01.1993 бухгалтером другої категорії в Ворошиловградському обласному оптово - роздрібному об'єднанні фірми Одяг , в період з 28.01.1993 на посаді бухгалтера другої категорії в Луганському орендному обласному оптово - роздрібному підприємстві Одяг .

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 21.05.2018 у справі № 408/1934/18-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 25.07.2018, відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа УПФУ в Станично - Луганському районі Луганської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

26.04.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою, зареєстрованою за вх. № 59/6-5, про прийняття до виконання довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 04/1-81 від 04.04.2014, на обороті вказано про перейменування підприємства за підписом керівників та гербовою печаткою; доповнення до довідки про заробітну плату № 105 від 17.04.2014 (арк.спр. 15).

Зазначена заява складена у довільній формі.

08.06.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії № 444 (арк.спр. 183-184), надавши, зокрема, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 30.10.2017 у справі № 2о/408/380/17 про встановлення факту належності ОСОБА_1 диплому серії НОМЕР_3 від 28.06.1980 та додатку до диплому (арк.спр. 186-187).

Розпорядженням від 12.06.2018 № 808609 позивачеві здійснено перерахунок пенсії, проте без врахування стажу роботи з листопада 1986 року по вересень 1993 року (арк.спр. 176, 177), тобто надані 26.04.2018 довідки не враховано.

16.08.2018 за вх. № 121/В-5 позивач звернулася до відповідача з заявою про підтвердження трудового стажу за період з 04.11.1986 по 24.09.1993 на підставі показань свідків та довідок про заробітну плату від 07.04.2014 № 04/1-18 та від 17.04.2014 № 04-1/105 (арк.спр. 16).

Листом від 31.08.2018 № 121/В-5 відповідачем надано позивачу відповідь, в якій зазначено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТДВ Одяг припинило свою діяльність за рішенням власника, тому підтвердити трудовий стаж за період з 04.11.1986 по 24.09.1993 можна підтвердити на підставі показань не менше двох свідків, але тільки при наданні довідки з архівної установи, яка знаходиться на підконтрольній українській владі території про відсутність на зберіганні документів за вищевказаним підприємством (арк.спр. 17).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058 встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Трудова книжка НОМЕР_4, видана на ім'я позивача, містить наступні спірні записи щодо роботи ОСОБА_1: Ворошиловградське облоб'єднання фірми Одяг :

- 04.11.1986 - прийнята бухгалтером ЦБ, наказ № 261 від 04.11.1986;

- 01.05.1989 - у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці атестована на посаді бухгалтера другої категорії, наказ № 38 від 29.03.1989;

- 24.09.1993 - звільнена за статтею 38 КЗпП України по догляду за дитиною до 14 років, наказ 82 від 24.09.1993.

Останній запис засвідчено печаткою Оредного обласного оптово - роздрібного підприємства Одяг м. Луганськ (арк.спр.10-11).

Тобто, у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній запис про реорганізацію підприємства, на якому вона працювала з листопада 1986 року по вересень 1993 року.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з додатковою відповідальністю Одяг м. Луганськ , код ЄДРПОУ 01554166, зареєстроване як юридична особа 30.03.1994, місцезнаходження: 91047, Луганська область, м. Луганськ, Оборонний 1 поєзд, буд. 2, є правонаступником ПрАТ Одяг м. Луганськ .

Позивачем надано суду відповідь Державного архіву Луганської області Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної військово - цивільної адміністрації від 19.09.2018 № С-128, в якій зазначено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПрАТ Одяг м. Луганськ 08.02.2012 припинив свою діяльність та документи були передані до ТДВ Одяг м. Луганськ , який є його правонаступником. У звязку з тим, що м. Луганськ знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, перенаправити запит за належністю та надати відповідь по суті на сьогоднішній день не є можливим (арк.спр. 206).

На підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивачем, крім трудової книжки, надано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 07.04.2014 № 04/1-81, видану товариством з додатковою відповідальністю Одяг м. Луганськ , в якій, зокрема, зазначено, що ТДВ Одяг м. Луганськ (наказ № 4 від 08.02.2012) є правонаступником ПрАТ Одяг м. Луганськ (наказ № 12 від 15.04.2011), Луганського закритого акціонерного товариства Одяг (наказ № 7 від 16.05.1994), Луганського орендного обласного оптово - роздрібного підприємства Одяг (наказ № 7 від 28.01.1993), Луганського (Ворошиловградського) обласного оптово - роздрібного об'єднання фірми Одяг (наказ № 132 від 28.11.1979) та Луганської (Ворошиловградської) обласної контори фірми Одяг (наказ № 1 від 01.06.1965) (арк.спр. 13) та доповнення до довідки про заробітну плату від 17.04.2014 № 04/1-105, видану ТДВ Одяг м. Луганськ (арк.спр. 14).

Тобто, позивачем надано відповідачу документи на підтвердження наявного трудового стажу з листопада 1986 року по вересень 1993 року - трудову книжку та довідки від 07.04.2014 № 04/1-81 та від 17.04.2014 № 04/1-105, що містять інформацію про реорганізацію підприємства, на якому в зазначений період працювала позивач, яка узгоджується з даними трудової книжки.

При цьому, довідки були долучені позивачем до пенсійної справи 26.04.2018 шляхом написання заяви довільної форми (арк.спр. 15), та в подальшому 08.06.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії № 444 (арк.спр. 183-184), і при здійсненні зазначеного перерахунку відповідач повинен був врахувати надані раніш довідки, що містилися на час перерахунку в матеріалах пенсійної справи, та зарахувати до стажу період роботи з 04 листопада 1986 року по 01 травня 1989 року на посаді бухгалтера ЦБ, з 01 травня 1989 року по 28 січня 1993 року на посаді бухгалетра другої категорії у Ворошиловградському обласному оптово - роздрібному об'єднанні фірми Одяг , з 28 січня 1993 року по 24 вересня 1993 року на посаді бухгалтера другої категорії в Луганському орендному обласному оптово - роздрібному підприємстві Одяг .

Як вбачається з розпорядження від 12.06.2018 № 808609, позивачеві за її заявою від 08.06.2018 № 444 здійснено перерахунок пенсії, проте без врахування стажу роботи з листопада 1986 року по вересень 1993 року, і вмотивованого рішення щодо не врахування зазначеного стажу не прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі щодо неврахування довідок від 07.04.2014 № 04/1-81 та від 17.04.2014 № 04/1-105, виданих ТДВ Одяг м. Луганськ , при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 червня 2018 року.

Що стосується посилань відповідача на законодавчо встановлену заборону для врахування довідок, виданих підприємствами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території, суд зауважує, що спірні довідки видані ТДВ Одяг м. Луганськ 17.04.2014.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі Швидка проти України від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey , Cyprus v. Turkey ), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , Ilascu and Others v. Moldova and Russia ), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, бездіяльність відповідача щодо нереалізації права особи на перерахунок пенсії з підстави видачі підтверджуючих стаж довідок підприємством, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач такою бездіяльністю, та така бездіяльність порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках, виданих ТДВ Одяг м. Луганськ , яка в повній мірі узгоджується з даними, що містяться у трудовій книжці.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача зарахувати до трудового стажу період з листопада 1986 року по вересень 1993 року, здійснивши перерахунок пенсії за віком з дня призначення пенсії, підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I "Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії" Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II "Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший" Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Частиною другою статті 82 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Таким чином, обов'язковою підставою як для призначення, так і для перерахунку пенсії є звернення до управління з заявою встановленого зразка та надання підтверджуючих стаж документів.

Сторонами визнається та встановленно судовим рішенням у справі № 408/150/18-а, що під час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії 11.07.2017 позивачем не було долучено до матеріалів пенсійної справи довідки від 07.04.2017 № 01/1-81 та від 17.04.2017 № 04/1-105, видані ТДВ Одяг на підтвердження правонаступництва Ворошиловградського обласного об'єднання оптово - роздрібної фірми Одяг .

З заявою про перерахунок пенсії позивач звернулася 08.06.2018, попередньо надавши до матеріалів пенсійної справи зазначені довідки, тому відповідач мав здійснити перерахунок пенсії з зарахуванням до трудового стажу періоду з листопада 1986 року по вересень 1993 року саме на підставі заяви про перерахунок пенсії від 08.06.2018, тому вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з дня її призначення задоволенню не підлягають.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Станично-Луганському районі Луганської області щодо неврахування довідок від 07.04.2014 № 04/1-81 та від 17.04.2014 № 04/1-105, виданих ТДВ Одяг м. Луганськ , при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 червня 2018 року та зобов'язання УПФУ в Станично-Луганському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 червня 2018 року, зарахувавши до стажу період роботи з 04 листопада 1986 року по 01 травня 1989 року на посаді бухгалтера ЦБ, з 01 травня 1989 року по 28 січня 1993 року на посаді бухгалетра другої категорії у Ворошиловградському обласному оптово - роздрібному об'єднанні фірми Одяг , з 28 січня 1993 року по 24 вересня 1993 року на посаді бухгалтера другої категорії в Луганському орендному обласному оптово - роздрібному підприємстві Одяг .

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 20.08.2018 № 0.0.1113349720.1 (арк. спр. 2а).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне присудити на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання внутрішньо переміщеної особи: 93600, АДРЕСА_2) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо неврахування довідок від 07.04.2014 № 04/1-81 та від 17.04.2014 № 04/1-105, виданих Товариством з додатковою відповідальністю Одяг м. Луганськ , при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 червня 2018 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792637, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня, буд. 20) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 08 червня 2018 року, зарахувавши до стажу період роботи з 04 листопада 1986 року по 01 травня 1989 року на посаді бухгалтера ЦБ, з 01 травня 1989 року по 28 січня 1993 року на посаді бухгалтера другої категорії у Ворошиловградському обласному оптово - роздрібному об'єднанні фірми Одяг , з 28 січня 1993 року по 24 вересня 1993 року на посаді бухгалтера другої категорії в Луганському орендному обласному оптово - роздрібному підприємстві Одяг .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2018 року.

Суддя А.Г. Секірська